Рішення

від 23.12.2020 по справі 910/5393/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020Справа № 910/5393/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "ДІАПРОФ-МЕД"

про стягнення 1 004 986,00 грн

Представники сторін:

від позивача: Літвінов О.Б.,

від відповідача: Прозорський І.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "ДІАПРОФ-МЕД" про стягнення 1 005 106,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань із здійснення оплати за користування послугами мобільного зв`язку з присвоєнням йому особового рахунку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.05.2020 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/5393/20, підготовче засідання призначено на 10.06.2020.

06.05.2020 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

05.06.2020 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

10.06.2020 через відділ діловодства суду та на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

10.06.2020 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.

У підготовче засідання 10.06.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 клопотання відповідача про перенесення судового засідання задоволено, відкладено підготовче засідання на 08.07.2020, клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" докази.

25.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали від 10.06.2020.

07.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення (в порядку ст. 167 ГПК України).

В підготовчому засіданні 08.07.2020 представником позивача заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання та надання часу для ознайомлення із запереченнями відповідача.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосити в підготовчому засіданні перерву до 05.08.2020.

04.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

В підготовчому засіданні 05.08.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника відповідача про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи задовольнити, оголосити перерву в підготовчому засіданні до 09.09.2020.

08.09.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

В підготовчому засіданні 09.09.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника відповідача задовольнити, відкласти підготовче засідання на 28.09.2020.

25.09.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення та клопотання про витребування у позивача письмових доказів та оригіналів електронних доказів, поданих у паперових копіях.

В підготовчому засіданні 28.09.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив залишити клопотання представника відповідача про витребування доказів без задоволення на підставі п. 1 ст. 81 ГПК України як таке, що заявлено з пропуском встановленого строку.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.10.2020.

28.10.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 16.11.2020.

09.11.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про припинення дії договору з адвокатом.

13.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

16.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 16.11.2020 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 відкладено розгляд справи 07.12.2020.

07.12.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 16.12.2020.

15.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

16.12.2020 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 23.12.2020.

17.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

22.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення.

В судовому засіданні 23.12.2020 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити частково у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" як оператором та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробнича компанія "ДІАПРОФ-МЕД" як абонентом укладено договори про надання послуг (мобільного) телефонного зв`язку (надалі також - договори), а саме:

- № 6055234 від 13.12.2012 (телефонний номер НОМЕР_5);

- № 5764516 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_2);

- № 5764520 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_6);

- № 5764528 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_7);

- № 5764533 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_8);

- № 5764535 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_9);

- № 5764537 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_10);

- № 5764542 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_11);

- № 5764546 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_12);

- № 5764552 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_13);

- № 5764585 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_14);

- № 5764587 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_15);

- № 5775197 від 19.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_16);

- № 5775204 від 19.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_17);

- № 6099375 від 16.01.2013 (телефонний номер НОМЕР_3).

Згідно з п. 1.1 вказаних договорів, оператор надає замовлені абонентом згідно з договором послуги мобільного зв`язку (надалі - послуги) в межах України згідно з ліцензією серії АВ № 546038 від 17.06.2010. Міжнародний телефонний зв`язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договорів, загальні умови та порядок надання Послуг встановлюються згідно законодавства, регламентуються Умовами користування, які є

невід`ємною частиною Договору (Умови користування відповідною послугою додаються) та розміщені на сайті www.mts.com.ua.

Надання послуг за цим Договором починається після внесення Абонентом на підставі відповідного рахунку Оператора повної суми первинного авансу та його зарахування на особовий рахунок Абонента.

Згідно з п. 3.1 договорів, обов`язок Оператора - повідомляти Абонента шляхом оприлюднення про змінені тарифи, тарифні плани у ЗМІ або на сайті www.mts.com.ua, що встановлюються самостійно Оператором, не пізніше за сім календарних днів до їх зміни.

Відповідно до п. 4.4 договорів, Абонент має право користуватись послугами в межах районів України, зазначених на карті зон дії мереж мобільного зв`язку Оператора, а у випадку замовлення Абонентом послуги міжнародного роумінгу - користуватись цією послугою у країнах, з операторами яких Оператор уклав договори з роумінгу (дійсні зони покриття мобільним зв`язком Оператора та роумінгу зазначені на веб-сайті www.mts.com.ua).

Згідно з п. 5.2, обов`язок Абонента - своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за збереження номеру при тимчасовому відключенні в мережі мобільного зв`язку Оператора по всіх телефонах, зареєстрованих на його особистому рахунку (збереження номеру при тимчасовому відключенні в мережі сплачується і в тому випадку, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою Абонента). Фактичне використання Абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена Абонентом.

У розділі 6 договорів визначено порядок розрахунків.

Так, надання замовлених Абонентом послуг здійснюється на умовах попередньої (авансової) оплати та/або наступної оплати (кредит) згідно з тарифами Оператора, які є невід`ємною частиною цього Договору (тарифи додаються). Розрахунковим періодом є поточний календарний місяць. Кожному Абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у Абонента номерами телефонів. (п. 6.1)

Нарахування за надані послуги в мережах іноземних операторів під час використання послуги міжнародного роумінгу здійснюється згідно з тарифами іноземних операторів та з урахуванням послуг Оператора із забезпечення міжнародного роумінгу. У випадку користування послугою міжнародного роумінгу Оператор залишає за собою право включати до поточного розрахункового періоду послуги, отримані у попередні розрахункові періоди. (п. 6.2)

Розрахунки за надані послуги та авансові внески Абонент сплачує будь-яким доступним способом відповідно до законодавства. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу. (п. 6.3)

Моментом оплати вважається надходження коштів на рахунок Оператора. (п. 6.5)

Абонент самостійно відповідає за правильність та своєчасність здійснених ним оплат. (п. 6.6)

Облік переліку й обсягу споживання послуг ведеться автоматично за допомогою програмних засобів. (п. 6.7)

Вартість пакета, додаткових сервісів пакета послуг, пакетні хвилини або інші послуги в межах пакета нараховуються пропорційно до днів обслуговування активного номера телефону у відповідному тарифному пакеті. (п. 6.8)

У п. 7.2 договорів встановлено, що за несвоєчасну оплату рахунків Абонент сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

За приписами пунктів 8.1-8.3 договорів, Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Строк даного Договору складає один рік з моменту набуття ним чинності. Якщо за 30 днів до закінчення строку даного Договору жодна із Сторін письмово не заявить про намір розірвати Договір, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік на таких самих умовах. Така пролонгація строку даного Договору можлива без обмеження терміну.

Як вказано у п. 10.4 договорів, укладаючи договір Абонент автоматично погоджується з повним та безумовним прийняттям положень Договору/Угод до нього та Умов користування, затверджених Оператором та оприлюднених на офіційному сайті www.mts.com.ua.

23.05.2017 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме, змінено найменування Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" на Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна".

На виконання умов договорів позивачем виставлено відповідачу рахунок № НОМЕР_1 за надання послуг в липні 2019 року та № 2430492994 за надання послуг в серпні 2019 року на загальну суму 916 498,95 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, вартість послуг у липні 2019 року за договорами становить загалом 915 384,92 грн (з урахуванням ПДВ та збору до ПФ, а також часткової оплати у сумі 10,00 грн), а саме: № 6055234 - 317,67 грн, № 5764516 - 907 804,76 грн, № 5764520 - 848,24 грн, № 5764528 - 320,22 грн, № 5764533 - 318,31 грн, № 5764535 - 327,87 грн, № 5764537 - 514,04 грн, № 5764542 - 438,37 грн, № 5764546 - 317,67 грн, № 5764552 - 560,11 грн, № 5764585 - 362,66 грн, № 5764587 - 317,03 грн, № 5775197 - 349,34 грн, № 5775204 - 2 239,34 грн, № 6099375 - 349,34 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, вартість послуг у серпні 2019 року за договорами становить загалом 1 113,98 грн (з урахуванням ПДВ та збору до ПФ): № 6055234 - 1,91 грн, № 5764516 - 00,00 грн, № 5764520 - 00,00 грн, № 5764528 - 1,27 грн, № 5764533 - 1,91 грн, № 5764535 - 7,01 грн, № 5764537 - 3,82 грн, № 5764542 - 23,00 грн, № 5764546 - 313,28 грн, № 5764552 - 267,45 грн, № 5764585 - 352,67 грн, № 5764587 - 44,63 грн, № 5775197 - 00,00 грн, № 5775204 - 97,00 грн, № 6099375 - 00,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату рахунків за надані телекомунікаційні послуги за укладеними договорами, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 916 498,95 грн. Окрім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договорів, позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, також просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "ДІАПРОФ-МЕД" 3% річних у розмірі 12 495,70 грн, інфляційні в розмірі 11 898,47 грн та пеню в розмірі 64 093,22 грн.

У відзиві відповідач в свою чергу визнає надання послуг за період з 01.07.2019 по 31.08.2019 на суму 9 552,36 грн. Натомість, заборгованість за послуги міжнародного роумінгу телефонним номером НОМЕР_2 (договір № 5764516 від 09.04.2012) в розмірі 711 338,42 грн, що разом з нарахованим ПДВ та збором до ПФУ становить 906 956,48 грн, відповідач не визнає, оскільки такі послуги не отримував та не споживав, а позивач не надав жодного документального підтвердження цієї заборгованості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.5 Закону України Про телекомунікації (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) дія цього Закону поширюється на відносини суб`єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.

У статті 1 Закону України Про телекомунікації абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; оператор, провайдер телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на ринку телекомунікаційних послуг - оператор, провайдер телекомунікацій, частка доходу якого на визначеному національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, ринку певних телекомунікаційних послуг протягом року, що передує проведенню аналізу ринку, перевищує 25 відсотків сумарного доходу всіх операторів, провайдерів телекомунікацій, отриманого на цьому ринку за той самий період часу, або якщо внаслідок технологічного процесу надання послуги іншому оператору, провайдеру телекомунікацій її може бути надано тільки в мережі певного оператора, провайдера телекомунікацій.

Статтею 63 Закону України Про телекомунікації передбачено, що телекомунікаційні послуги надаються за умови укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Закону України Про телекомунікації споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України Про телекомунікації тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.

Розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством. (ч. 1 ст. 68 Закону України Про телекомунікації ).

У п. 6 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, (тут і надалі Правила в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) надано, зокрема, такі визначення: автоматизована система розрахунків за послуги (білінгова система) - сукупність технічних і програмних засобів, що виконують функції з тарифікації, розрахунку платежів за надані послуги, формування платіжних документів для абонентів тощо; роумінг - послуга, яка забезпечує можливість абонентові одного оператора рухомого (мобільного) зв`язку отримувати послуги в мережі іншого оператора із збереженням початкової реєстрації абонента в телекомунікаційній мережі свого оператора; роумінг-партнери - оператори, що уклали договір про роумінг; сеанс зв`язку - процес надання та отримання послуги з моменту встановлення з`єднання до його завершення.

За приписами пунктів 5-8 Правил, оператори, провайдери надають споживачам послуги відповідно до Законів України "Про телекомунікації", "Про захист прав споживачів", цих Правил, інших нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері телекомунікацій.

Телерадіоорганізації та провайдери програмної послуги провадять діяльність відповідно до Законів України "Про телебачення і радіомовлення", "Про захист прав споживачів", цих Правил, інших нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері телебачення і радіомовлення.

Оператори, провайдери самостійно визначають перелік послуг, що надаються споживачам.

Споживач має право обирати оператора, провайдера та послуги, що ним надаються.

Оператори, провайдери забезпечують роботу телекомунікаційних мереж та доступ споживачів до них цілодобово сім днів на тиждень.

Надання послуг здійснюється у разі: 1) укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених НКРЗІ; 2) їх оплати споживачем. (п. 14 Правил).

Надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору. (п. 15 Правил)

Як вже встановлено судом, позивач як оператор зобов`язався надавати відповідачу як абоненту послуги мобільного зв`язку на підставі укладених договорів № 6055234 від 13.12.2012 (телефонний номер НОМЕР_5); № 5764516 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_2); № 5764520 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_6); № 5764528 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_7); № 5764533 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_8); № 5764535 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_9); № 5764537 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_10); № 5764542 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_11); № 5764546 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_12); № 5764552 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_13); № 5764585 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_14); № 5764587 від 09.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_15); № 5775197 від 19.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_16); № 5775204 від 19.04.2012 (телефонний номер НОМЕР_17); № 6099375 від 16.01.2013 (телефонний номер НОМЕР_3 ).

На виконання умов вказаних договорів позивачем виставлено відповідачу рахунок № НОМЕР_1 за надання послуг в липні 2019 року на суму 915 394,92 грн та № 2430492994 за надання послуг в серпні 2019 року на суму 1 113,98 грн.

Однак, оплату отриманих послуг за вказаними рахунками відповідач здійснювати відмовився, що і стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Згідно з розрахунком заборгованості, вартість послуг у липні 2019 року за договорами становить загалом 915 384,92 грн (з урахуванням ПДВ та збору до ПФ, а також часткової оплати у сумі 10,00 грн), а саме: № 6055234 - 317,67 грн, № 5764516 - 907 804,76 грн, № 5764520 - 848,24 грн, № 5764528 - 320,22 грн, № 5764533 - 318,31 грн, № 5764535 - 327,87 грн, № 5764537 - 514,04 грн, № 5764542 - 438,37 грн, № 5764546 - 317,67 грн, № 5764552 - 560,11 грн, № 5764585 - 362,66 грн, № 5764587 - 317,03 грн, № 5775197 - 349,34 грн, № 5775204 - 2 239,34 грн, № 6099375 - 349,34 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, вартість послуг у серпні 2019 року за договорами становить загалом 1 113,98 грн (з урахуванням ПДВ та збору до ПФ), а саме: № 6055234 - 1,91 грн, № 5764516 - 00,00 грн, № 5764520 - 00,00 грн, № 5764528 - 1,27 грн, № 5764533 - 1,91 грн, № 5764535 - 7,01 грн, № 5764537 - 3,82 грн, № 5764542 - 23,00 грн, № 5764546 - 313,28 грн, № 5764552 - 267,45 грн, № 5764585 - 352,67 грн, № 5764587 - 44,63 грн, № 5775197 - 00,00 грн, № 5775204 - 97,00 грн, № 6099375 - 00,00 грн.

Відповідач в свою чергу визнає та погоджується на оплату фактично отриманих послуг (з урахуванням ПДВ 20% та збору до Пенсійного фонду 7,5%) у липні 2019 року на суму 8 438,41 грн та у серпні 2019 року на суму 1113,95 грн.

Тобто, відповідно до позиції відповідача, наданого ним розрахунку та матеріалів справи, у даній справі спірною є заборгованість з оплати наданих послуг в сумі 711 338,42 грн, що являє собою вартість користування абонентом послугами мобільного зв`язку - міжнародного роумінгу у липні 2019 року за телефонним номером НОМЕР_2 на підставі договору № 5764516 від 09.04.2012 (тарифний пакет GSM ULTRA VIP ), що з урахуванням ПДВ та збору до Пенсійного Фонду разом становить 906 956,48 грн.

Умовами договору № 5764516 від 09.04.2012 підтверджується, що послуга міжнародного роумінгу була однією із замовлених абонентом.

Суд зазначає, що на виконання ухвали про витребування доказів позивач надав суду деталізовану інформацію про надані телекомунікаційні послуги абоненту телефонного номеру НОМЕР_2 за липень 2019 року, що перебував у користуванні Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "ДІАПРОФ-МЕД".

Дослідивши подану інформацію, суд встановив, що передача даних в роумінгу здійснювалась у період з 15.07.2019 по 24.07.2019. Користування послугами міжнародного роумінгу під час перебування в Іспанії також підтвердив директор Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "ДІАПРОФ-МЕД" Шевчук О.А. у зверненні до позивача № 452 від 24.07.2019.

За доводами позивача, телефонний номер НОМЕР_2 обслуговувався у міжнародному роумінгу в липні 2019 року в мережі роумінг-партнера позивача Vodafone Espana, а тарифікація вартості мобільного інтернет роумінгу в липні 2019 року для абонентів тарифного плану ULTRA VIP становила 15 грн за 100 КБ.

Відповідно до поданих пояснень позивача, об`єм отриманих відповідачем послуг від позивача у спірний період за телефонним номером НОМЕР_2 у міжнародному роумінгу склав 5901,46 МБ.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України Про телекомунікації тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.

За приписами пунктів 57-59, 62 Правил, тарифи на послуги, що згідно із Законом України "Про телекомунікації" підлягають державному регулюванню, застосовуються операторами, провайдерами відповідно до встановлених НКРЗІ граничних або фіксованих тарифів.

Тарифи на послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тих, що згідно із Законом України "Про телекомунікації" підлягають державному регулюванню.

Оператор, провайдер встановлює та пропонує на вибір споживача тарифи на окремі послуги та/або тарифні плани на визначений ним перелік (пакет) послуг, а також строк їх дії (граничний та/або мінімальний).

Інформація про вартість послуги, яка оприлюднюється, повинна включати в себе відомості про податок на додану вартість та інші обов`язкові збори (платежі) відповідно до законодавства.

Вартість послуги зазначається у разі застосування: тарифів, що залежать від обсягу послуги, - за одну тарифну одиницю; тарифів, що передбачають необмежене отримання чи передачу інформації, - за інтервал часу, протягом якого можливе таке отримання чи передача.

У межах різних тарифних планів залежно від переліку (пакету) та обсягу послуг можуть встановлюватися різні тарифи на однакові послуги. При цьому розмір тарифів на послуги, що згідно із Законом України "Про телекомунікації" підлягають державному регулюванню, може бути змінений у межах, визначених граничними тарифами, встановленими НКРЗІ.

У разі коли оператор, провайдер пропонує споживачам послуги з різними класами якості, на такі послуги встановлюються тарифи з урахуванням класів якості.

Оператор, провайдер у разі зміни тарифів, тарифних планів, які він встановлює самостійно, не пізніше ніж за сім календарних днів до їх зміни зобов`язаний: оприлюднити змінені тарифи, тарифні плани у засобах масової інформації та/або на своєму веб-сайті (за його наявності); повідомити абонентові про зміну тарифів, тарифних планів на послуги, що йому надаються.

Оплата отриманих послуг здійснюється за тарифами, тарифними планами, що діють на момент надання послуг під час окремого сеансу зв`язку.

У разі коли процес надання та отримання послуги охоплює проміжок часу, протягом якого застосовуються різні тарифи, вартість послуги визначається за тарифом, що діяв на початку її надання.

Встановлений тариф на послуги міжнародного роумінгу на момент їх використання, а саме, 15 грн за 100 КБ, позивач підтверджує інформацією щодо використання послуги роумінгу на офіційному веб-сайті позивача в мережі інтернет - https://www.business.mts.ua/ua/mobile/roaming/tariffs, а також Тарифами для контрактних абонентів на послуги роумінгу, що дійсні з 04.06.2019.

Вказані витяги подані у формі відображення веб-сторінки https://www.business.mts.ua/ua/mobile/roaming/tariffs, а також її скріншоту.

Відповідно до ч.1 3 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Додані до матеріалів справи паперові роздруківки електронних доказів посвідчені в установленому законом порядку і судом приймаються до уваги при вирішенні цього спору.

Суд погоджується з відповідачем, що станом на даний час доступ до вказаної сторінки закрито, однак суд приймає до уваги доводи позивача про те, що вказаний веб-ресурс закрито 28.04.2020 відповідно до регламентних робіт, оскільки після корпоративних змін у Приватному акціонерному товаристві ВФ Україна 25.11.2019 останнє поступово проводить роботи по закриттю веб-ресурсів, що надавали інформацію про телекомунікаційні послуги під законом товарів та послуг МТС та здійснює перевід інформування активних та діючих тарифів планів на веб-ресурси Vodafone .

Крім того, суд зазначає, що станом на даний час за наслідками перевірки судом веб-сайту https://www.mts.ua/ua/mobile/roaming/prepayment/tariffs базові тарифи в роумінгу визначені в сумі більшій ніж визначені для відповідача - 30 грн/100 КБ.

Суд зазначає, що відповідач не спростував належними засобами доказування, що у спірний період - у липні 2019 року відповідач користувався послугами міжнародного роумінгу, а також те, що саме в той період діяв вказаний позивачем тариф - 15грн/100КБ, який був оприлюднений на веб-сайті позивача www.mts.com.ua. Разом з цим відповідач також не довів перед судом, що протягом спірного періоду користування послугами діяв будь-який інший тариф, встановлений позивачем.

При цьому, посилання позивача на тариф 40 грн за 100 МБ, що встановлений за посиланням https://www.mts.ua/ua/mobile/roaming/contract/tariffs суд відхиляє, оскільки на цьому ж веб-сайті вказано, що пакети по 100 МБ Мобільного Інтернету за 40 грн та безлімітний меседжинг у Viber, WhatsApp, Skype у більше ніж 85 країнах світу доступні для абонентів Контрактної форми обслуговування, за виключенням тарифів, серед яких тариф GSM ULTRA VIP .

При цьому, надані відповідачем експертні висновки за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет № 149/220-ЕВ від 19.06.2020 та № 150/2020-ЕВ від 19.06.2020, сформовані Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес", не є належними та допустимими доказами і тому судом не приймаються до уваги при вирішенні спору, оскільки у цих висновкам, всупереч ч. 5 ст.101 ГПК України, не зазначено, що їх підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, експертиза веб-ресурсів проведена станом на 18.06.2020, що не стосується спірного у цій справі періоду - липня 2019 року.

Суд також увагу, що умовами договорів, в тому числі і договору № 5764516 від 09.04.2012, встановлено обов`язок абонента перед замовленням і використанням послуг оператора, а також додаткових послуг від контент-провайдерів ознайомитись з тарифами, а також інформацією оператора та контент-провайдера, а також систематично перевіряти інформацію, розміщену на сайті www.mts.com.ua.

Отже, користаючись роумінгом, з огляду на п. 5.2 договору, відповідач замовив та безумовно погодився сплачувати такі послуги за тарифом, з яким був мав би бути обізнаний також в силу наведених положень договору.

Суд погоджується з відповідачем, що указаний тариф дійсно зависокий, однак, право встановлювати тарифи самостійно надано позивачу законом, а абонент зобов`язаний оплачувати надані послуги мобільного зв`язку за тарифом, що діяв на момент їх надання.

Суд також зазначає, що недоречним є посилання відповідача у запереченнях на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справі № 342/180/17, адже у цій справі Верховний Суд виходив з інших фактичних обставин справи та правідносин сторін, аніж у даному спорі.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позивач підтвердив більш вірогідними доказами обставини надання відповідачу послуг роумінгу у заявленому обсязі та вартості, аніж це спростував відповідач.

Аргументи позивача та подані ним докази суд вважає більш переконливими та змістовними, натомість, доводи відповідача зводяться здебільшого до заперечень, не підтверджених відповідною доказовою базою.

За таких обставин, з огляду викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен провести повний розрахунок із позивачем за надані послуги мобільного зв`язку, в тому числі і у спірний період, не визнаний відповідачем, а тому позовні вимоги щодо стягнення боргу в розмірі 916 498,95 грн підлягають задоволенню.

При цьому, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 916 498,95 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідача позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 495,70 грн та інфляційні у розмірі 11 989,47 грн за періоди прострочення з 16.08.2019 по 30.09.2019 та з 02.10.2019 по 29.01.2020 по рахунку № НОМЕР_1 та з 16.09.2019 по 29.01.2020 по рахунку № НОМЕР_4 .

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за визначений ним період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання за кожним договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про необґрунтованість нарахування 3% річних та інфляційних, оскільки спеціальним законодавством у сфері надання телекомунікаційних послуг та умовами договорів передбачений лише один чіткий вид відповідальності у вигляді пені.

Суд зазначає, правові наслідки порушення зобов`язання у вигляді сплати 3% річних та інфляційних передбачені у главі 51 ЦК України та їх нарахування може здійснюватися кредитором у разі порушення грошового зобов`язання незалежно від умов договору та спеціального законодавства.

Поряд з викладеним, позивачем, з урахуванням заяви про розміру позовних вимог, заявлено до стягнення з відповідача пеню за періоди прострочення з 16.08.2019 по 30.09.2019 та з 02.10.2019 по 29.01.2020 по рахунку № НОМЕР_1 та з 16.09.2019 по 29.01.2020 по рахунку № НОМЕР_4 .

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 7.2 договорів встановлено, що за несвоєчасну оплату рахунків Абонент сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, однак, підлягають частковому задоволенню на суму 64 088,65 грн у зв`язку з допущенням позивачем помилки у розрахунку.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Отже, решту аргументів відповідача, наведених в запереченнях проти позовних вимог, суд визнає необґрунтованими та, враховуючи поняття вірогідності доказів, такими, що не спростовують доводів позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини спірних правовідносин сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "ДІАПРОФ-МЕД" (пр-т Перемоги, 68/1, офіс 62, м. Київ, 03113, ідентифікаційний код 24265186) на користь Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 14333937) борг у розмірі 916 498,95 грн, пеню у розмірі 64 088,65 грн, 3% річних у розмірі 12 495,70 грн, інфляційні у розмірі 11 898,47 грн та судовий збір у розмірі 15 074,73 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30.12.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко