Рішення

від 24.12.2020 по справі 921/644/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 грудня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/644/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮА» , вул. Центральна, 43, с. Тростянець, Зборівський район, Тернопільська область, 47226

до відповідача 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 22 710,26 грн. заборгованості за кредитним договором.

За участі представників сторін:

Позивача: не прибув.

Відповідача 1: не прибув.

Відповідача 2: ОСОБА_2 , посвідчення № 512 від 22.08.2008 р., ордер серія ВО № 1009168 від 19.10.2020 р.

ВСТАНОВИВ:

08.10.2020 Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮА» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 22 710,26 грн. заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань по кредитному договору №б/н від 07.07.2017, у відповідачів виник солідарний обов`язок щодо сплати заборгованості за кредитним договором перед позивачем на суму 22 710,26 грн., з яких: 17 161,54 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість, 5 000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 548,72 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі №921/644/20 за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 12.11.2020 з подальшим його відкладенням 03.12.2020, в останнє на 24.12.2020 на 12:00.

Представник відповідача 1 в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив. Процесуальні документи надсилались Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮА» судом за адресою, зазначеною у позовній заяві ті згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: вул. Центральна, буд. 43, с. Тростянець, Зборівський район, Тернопільська область, 47225. Однак, поштова кореспонденція поверталася відправнику з відміткою Підприємства зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, вбачається, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховий Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 12.03.2019 за №923/1432/15.

Таким чином, з огляду на викладене, слід вважати, що відповідач 1 - ТОВ ВЮА був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, однак своїм процесуальним правом на участь в судових засіданнях не скористався, а відтак, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

Представником відповідача 2 на адресу суду надіслано відзив на позовну заяву №б/н від 29.10.2020 (вх. 7762 від 29.10.2020), в якому останній проти позову заперечує повністю, з огляду на наявність рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/539/18 від 28.05.2019р. та нарахування позивачем штрафних санкцій поза межами строку кредитування.

В судове засідання, яке відбулося 24.12.2020, представник позивача не прибув, однак на електронну адресу суду надіслав заяву про відкладення розгляду справи №б/н від 24.12.2020 (вх. 9520 від 24.12.2020).

Розглянувши заяву позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на визначений процесуальний строк провадження, а також неодноразові попередньо подані позивачем заяви про відкладення судового засідання, а саме: №б/н від 11.11.2020 (вх. 8230 від 12.11.2020), №б/н від 12.11.2020 (вх. 8216 від 12.11.2020) та №б/н від 03.12.2020 (вх. 8888 від 03.12.2020).

Відповідно до п.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, в зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно з приписами ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, сторони можуть скористатися своїми рівними процесуальними правами.

Представник позивача у своїх заявах про відкладення розгляду справи №б/н від 11.11.2020 (вх. 8230 від 12.11.2020), №б/н від 12.11.2020 (вх. 8216 від 12.11.2020), №б/н від 03.12.2020 (вх. 8888 від 03.12.2020) та №б/н від 24.12.2020 (вх. 9520 від 24.12.2020), посилався на необхідність отримання додаткового часу для надання доказів та пояснень по справі та надання ним відповіді на відзив на позов.

Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.

Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що явка представника позивача не була визнана судом обов`язковою, додаткових доказів у справу та відповіді на відзив на позов позивачем не подано тому , суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті спору та прийняття рішення за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено:

07.07.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЮА", в особі керівника Басняк Юрія Мироновича (далі - Клієнт, Позичальник, відповідач 1), підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Анкета-заява), за змістом якої останній приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ", що розміщені на сайті Приватбанку pb.ua, та прийняв на себе всі зобов`язання, зазначені в цих Умовах, що складає кредитний договір, істотними умовами якого є (п. 1 Анкети-заяви): - вид кредиту: строковий; - розмір кредиту: визначається Приватбанком, вказується у профайлі Позичальника на сайті kub.pb.ua; - строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів; проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту; - порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, починаючи з 7-го місяця користування кредитом, рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів; - у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому, сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Порядок надання кредиту за послугою "Кредит КУБ" регламентовано Розділом 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умов та правил) (у редакції станом на липень 2017р.).

Відповідно до п.п. 3.2.8.1, 3.2.8.2 Умов і правил, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредит надається шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари, придбані Клієнтом для ведення своєї господарської діяльності. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуг (далі - Заява).

Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Згідно п. 3.2.8.3.1 Умов і правил, повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агробізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

Відповідно до п.п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.3 Умов і правил, за користування послугою Клієнт сплачує щомісячно проценти за користування кредитом в розмірі, що зазначені в Заяві та Тарифах. Датами сплати відсотків є дати сплати платежів, зазначені в Заяві. При несплаті відсотків у зазначений термін вони вважаються простроченими. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення. Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Приватбанку, на погашення заборгованості.

Порядок розрахунків визначено п. 3.2.8.9 Умов і правил, зокрема:

- розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в Заяві, кожного наступного місяця з дати списання коштів з позикового рахунку і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Розрахунок процентів у вигляді щомісячної комісії проводиться банком на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу, а нарахування процентів у вигляді щомісячної комісії проводиться банком у день погашення чергової частини боргу або у дату погашення клієнтом боргу до такого дня (п. 3.2.8.9.6);

- нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому, проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.7).

Згідно п.п. 3.2.8.10.3 та 3.2.9.10.5 Умов і правил, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано Клієнтом. Терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим Договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Відповідно до п. 3.2.8.10.7 Умов і правил, надання послуги здійснюється з моменту подачі Клієнтом у Банк заяви на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Термін дії договору - до повного виконання Клієнтом зобов`язань у рамках послуги.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, між ПАТ КБ "Приватбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 2) 05.07.2017р. укладено, шляхом накладення електронно-цифрових підписів, Договір поруки №POR1499264389131, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання підприємством ТОВ "ВЮА" (Боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода 1) по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: - за період користування кредитом - 2,0% від суми кредиту щомісяця; - за період користування кредитом - 4,0% (у разі прострочення платежів) від суми кредиту щомісяця, згідно пп. 3.2.8.5.3; б) кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1; Поручитель з умовами Угоди 1 ознайомлений; у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.п. 1.1, 1.3, 1.5 Договору поруки).

Матеріалами справи підтверджено:

- позивач, відповідно до умов кредитного договору, перерахував 17.07.2017р. на поточний рахунок ТОВ "ВЮА" кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн.;

- рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/529/18 від 28.05.2019р., стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЮА" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 49 920,48 грн., заборгованості за кредитом, 4 962,08 грн. - заборгованості за відсотками за період з 19.02.2018 по 17.07.2018, нарахованими на прострочену заборгованість, 7 034,40 грн. - пені за період з 19.02.2018 по 17.07.2018, в частині стягнення 3316,93 грн заборгованості за відсотками за період з 18.07.2018 по 05.09.2018 та 5000грн комісії за період з 17.02.2018 по 17.07.2017;

- Постановою старшого державного виконавця Десятник О.С. Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 31.10.2019р. про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження закінчено, оскільки боржником борг сплачено в повному обсязі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що:

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: SovtransavtoHolding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18 листопада 2003 року №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України підставою для закриття провадження у справі є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З системного аналізу положень зазначених норм вбачається, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

При цьому, суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище умов не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору на загальних підставах.

Тобто, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановити наявність рішення господарського суду або іншого органу, прийнятого у справі: між тими ж сторонами; про той же предмет; з тих же підстав.

Положення пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України підлягають застосуванню, якщо на момент відкриття провадження у справі суду не було відомо про наявність рішення у іншій справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Передбачені нормами статей 15, 16 Цивільного кодексу України способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Враховуючи вказане положення слід вважати, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зі змісту позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі вбачається, що Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось з позовом до ТОВ "ВЮА" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 07.07.2017 в сумі 22 710,26 грн., з яких: 17 161,54 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість, 5 000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 548,72 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Водночас, рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/529/18 від 28.05.2019р. (суддя Стадник М.С.) стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЮА" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 49 920,48 грн., заборгованості за кредитом, 4 962,08 грн. - заборгованості за відсотками за період з 19.02.2018 по 17.07.2018, нарахованими на прострочену заборгованість, 7 034,40 грн. - пені за період з 19.02.2018 по 17.07.2018 за кредитним договором №б/н від 07.07.2017р., а в частині стягнення 3316,93 грн заборгованості за відсотками за період з 18.07.2018 по 05.09.2018 та 5000грн комісії за період з 17.02.2018 по 17.07.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Враховуючи вказані вище положення суд зазначає, що подання позивачем нового позову між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, з яких прийнято рішення у справі №921/529/18 від 28.05.2019р., яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання добитися повторного розгляду справи, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вбачає наявність правових підстав для закриття провадження у справі №921/644/20 в частині стягнення 13 278,08 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 8 279,01 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 07.07.2017р. по 17.07.2018р., з огляду на встановлення під час розгляду даної справи існування рішенням суду у справі №921/529/18 від 28.05.2019р., яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Таким чином, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з підстав стягнення щомісячної комісії та заборгованості за відсотками, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №921/644/20 в частині стягнення 13 278,08 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 8 279,01 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 07.07.2017р. по 17.07.2018р. на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.

У частині стягнення 8882,53 грн. відсотків за період з 18.07.2018р. по 01.09.2020р. та пені у розмірі 548,72 грн. за період з 08.12.2019р. по 01.09.2020р. у позові слід відмовити , як надмірно заявлені та нараховані поза межами строку кредитування (строк кредитування включно по 17.07.2018р.), що суперечить ст. 1050 ЦК України, відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018р. у справі №310/11534/13-ц, враховуючи наступне.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання", згідно з приписами ЦК України, мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з ч. 2 цієї статті, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ЦК України)

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" визначені у ст. 530 ЦК України, згідно з приписами якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

При цьому формулювання "до повного виконання зобов`язань…" не є строком у розумінні ст. 251 ЦК України.

У даній справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №921/644/20 в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮА (вул. Центральна, 43, с. Тростянець, Зборівський район, Тернопільська область, 47226, ідент код 37943453) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 13 278 (тринадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн 08 коп., з яких: 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 8 279 (вісім тисяч двісті сімдесят дев`ять ) грн 01 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом - закрити .

2. В частині позову про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮА (вул. Центральна, 43, с. Тростянець, Зборівський район, Тернопільська область, 47226, ідент код 37943453) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 8882 (восьми тисяч вісімсот вісімдесят двох) грн. 53коп. заборгованість за відсотками та 548 (п`ятсот сорок вісім) грн. 72 коп. пені - відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.12.2020

Суддя Н.М. Бурда