Постанова

від 10.12.2020 по справі 925/29/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р. м.Київ Справа№ 925/29/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дикунської С.Я.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 29.07.2020 (повне рішення складено 13.08.2020)

у справі №925/29/20 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі Черкаської обласної державної адміністрації;

Червонослобідської сільської ради;

Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області;

Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації (змінено назву на Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА)

до Фермерського господарства "Калінчук"

про розірвання договору оренди, зобов`язання повернення та звільнення

земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області до Фермерського господарства "Калінчук" (надалі - відповідач) про:

- зобов`язати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 23.01.1996 (фермерське господарство "Калінчук" ЄДРПОУ - 42132555) звільнити земельні ділянки загальною площею 1,5 га, на яких знаходяться об`єкти історико-культурного призначення, які територіально розташовані в масиві земельної ділянки загальною площею 55,8690 га, з яких земельна ділянка площею 54,3690 га з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, розташовані в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту;

- розірвати договір оренди № 140/57-18-ДО від 19.03.2018, (рішення про державну реєстрацію відповідно до якого для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 (фермерське господарство "Калінчук", ЄДРПОУ -42132555) передано в користування земельну ділянку за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, площею 54,3690 га, яка розташована в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту.

- зобов`язати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 23.01.1996 (фермерське господарство "Калінчук" ЄДРПОУ - 42132555) повернути громаді в особі Червонослобідської сільської ради (код ЄДРПОУ 26323717) земельну ділянку за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, площею 54,3690 га, яка розташована в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Фермерським господарством "Калінчук" допущено порушення вимог чинного земельного законодавства на всій площі земельної діляни 55, 8690 га, з яких земельна ділянка площею 54, 3690 га передана в оренду для створення фермерського господарства, оскільки проведені сільськогосподарські роботи, які призвели до пошкодження курганної групи (знищення курганних насипів), які знаходяться на даному масиві. Допущено порушення ст. 44 ЗУ Про охорону культурної спадщини , умов спірного договору оренди землі, що тягне за собою право розірвання з метою припинення порушення і недопущення руйнування пам`яток об`єктів історико-культурного призначення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 у справі №925/29/20 у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави до Фермерського господарства "Калінчук" про розірвання договору оренди, зобов`язання повернення та звільнення земельної ділянки - відмовлено в повному обсязі.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю через фактичне пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача-фізичної особи ОСОБА_1 (користування яким спірними земельними ділянками не доведено) та відсутність доказів вчинення порушення земельного законодавства з боку ФГ "Калінчук" як підстави для розірвання договору, з покладенням всіх судових витрат на прокурора.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, заступник прокурора Черкаської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 у справі №925/29/20 і прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення:

- не врахував невідповідність висновків викладених в рішенні обставинам справи та неврахування доводів сторін, а також невірне тлумачення приписів ст. 44 ЗУ Про охорону культурної спадщини та умов договору оренди;

- не врахував, що права та обов`язки ОСОБА_1 щодо збереження пам`ятки археології передбачені не лише договором оренди землі, а й охоронюваним договором;

- дійшов помилкового висновку, що прокурором та позивачами не надано доказів на підтвердження, що саме ОСОБА_1 веде сільськогоподарську діяльність на земельній ділянці, що призводить до руйнування об`єкту археології - курганної групи;

- не надано належної оцінки акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки від 25.07.2019 складеного державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, листам ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02.08.2019, 14.11.2019, 21.11.2019, які підтверджують факт здійснення розорювання та обробки єдиним масивом земельної ділянки, на якій знаходяться об`єкти культурної спадщини.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

16.10.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, відповідач посилався на те, що доводи позивача є не обгрунтованими та недоведеними у чому саме було порушено ст.19, 20, 55, 57 Земельного кодексу України. Акти перевірки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не містять висновків чи доказів здійснення сільськогосподарської діяльності фермерським господарством чи ОСОБА_1 у 2018-2019 роках.

Також відповідач вказує на той факт, що з боку прокурора та позивачів не надано доказів, що на час вирішення спору ОСОБА_1 особисто та безпосередньо веде діяльність на земельних ділянках площею 1.5 га (кургани) та земельній ділянці площею 54, 396 га.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020, апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 у справі №925/29/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду докази направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів Фермерському господарству "Калінчук" за юридичною адресою місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: " 19641, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Вергуни, ВУЛИЦЯ СВЯТОТРОЇЦЬКА, будинок 117", у відповідності до ст. 259 ГПК України (листом з описом вкладеного).

Через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника 05.10.2020 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено докази направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів Фермерському господарству "Калінчук" за юридичною адресою місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. перебував з 22.09.2020 по 10.10.2020 включно на лікарняному, і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу головуючого судді з лікарняного.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. з 12.10.2020 у відпустці, судді Тищенко О.В. у відпустці 19.10.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 поновлено Заступнику керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 у справі №925/29/20, відкрито апеляційне провадження у справі №925/29/20 за апеляційною скаргою Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави на рішення Черкаської області від 29.07.2020 у справі №925/29/20, розгляд справи призначено в судовому засіданні з викликом сторін на 12.11.2020.

У зв`язку з перебуванням з 02.11.2020 на лікарняному судді Тарасенко К.В., а судді Разіної Т.І. 12.11.2020 - у відпустці, і які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.11.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 справу №925/29/20 за апеляційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я., та призначити до розгляду в судовому засіданні 10.12.2020.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 10.12.2020 зявився прокурор (скаржник) та відповідач.

Черкаська обласна державна адміністрація, Червонослобідська сільська рада, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Департамент культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації (змінено назву на Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА) - в судове засідання 10.12.2020 не зявились, про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином.

Крім того, 03.11.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Черкаської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 , ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України , вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників учасників справи, що не з`явились у судове засідання.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи,у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державним підприємством "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено проект землеустрою щодо відведення у користування ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 для ведення фермерського господарства, площею 55,8690 га, розташовану в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту.

Згідно вказаної землевпорядної документації встановлено, що на земельній ділянці, яка підлягала відводу, знаходиться курганна група із 15 насипів -"Лесеві могили", загальною площею 1,5 га.

Пам`ятки історії та культури - "Лесеві могили" перебувають на державному обліку, як пам`ятки археології місцевого значення, відповідно до розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації (далі по тексту - Черкаська ОДА) № -129 від 12.03.1996. Державний реєстраційний номер пам`ятки - 4216.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарської призначення площею 54,3690 ОСОБА_1 встановлено, що на вказаній земельній ділянці наявні обмеження: охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини площею 20,0586 га, які установлені задля схоронності курганної групи в кількості 15 одиниць загальною площею 1,5 га.

В ході виготовлення проекту на відведення земельної ділянки за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,3690 га. встановлено курганну групу в кількості 15 одиниць загальною площею 1.5 га та відповідно визначена охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини площею 20,0586 га.

Висновком Управління культури Черкаської ОДА № 542 від 12.06.2017 (а.с. 79 том 1) погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,8690 га в оренду для ведення фермерського господарства з рекомендацією площу земельної ділянки, що відводиться, зменшити на площу курганів 1,5 га (15 курганів). Загальна площа ділянки, що відводиться, становить 54,3690 га. Обов`язковою умовою надання згоди на використання ділянки є залуження території курганів і вимежування їх з площі земельної ділянки, яка відводиться для фермерського господарства, а також укладення охоронного договору з орендарем та держорганом охорони культурної спадщини на використання охоронних зон курганів. Висновок дійсний на термін надання земельної ділянки без зміни власника, цільового призначення та функціонального використання земельної ділянки.

Охоронний договір на об`єкт культурної спадщини оформлений 09.04.2018 між Управлінням культури Черкаської ОДА та ОСОБА_1 (а.с. 203 том 1), яким встановлено, зокрема, що термін дії договору безстроковий, користувач (орендар) не допускає розорювання курганів, повинен залужити кургани до 01.05.2018 та повідомити про це держорган охорони культурної спадщини до 10.05.2018. Для сільськогосподарського виробництва дозволяється лише використання охоронних зон курганів, у користування надається 54,3690 га.

Охоронний договір поширюється на пам`ятки археології - 15 курганів, площами 0.09 га. 0,16 га, 0,09 і-а. 0.25 га. 0.04 га, 0,09 га. 0,09 га. 0.09 га, 0.09 га. 0.016 га, 0,04 га. 0.09 га. 0,09 га, що знаходяться в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району відповідно до схеми з Паспорта об`єкта культурної спадщини (а.с. 200-202 том 1).

03.04.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 укладено спірний договір оренди № 140/57-18-ДО від 03.04.2018 (19.03.2018), предметом якого є земельна ділянка за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, площею 54.3690 га. яка розташована в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту (а.с. 37 том 1).

При цьому в розділі "Умов використання земельної ділянки" п. 15 договору оренди прямо вказано, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зареєстровані відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: охоронні зони навколо об`єкта культурної спадщини.

Згідно п. 21 договору оренди, до обов`язків орендаря віднесено, зокрема:

- при використанні об`єкта оренди не порушувати земельне законодавство.

- дотримуватись встановлених щодо об`єкта оренди обмежень (обтяження) в обсязі передбаченому законом або договором оренди землі.

Прокурор наголошував, що в ході досудового розслідування кримінального провадження N042017251010000108 від 11.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 298 КК України, 20.06.2019, із залученням в порядку ст. 71 КПК України інженером Черкаської філії ДП "Центр ДЗК", проведено огляд місця події та встановлено, що на земельній ділянці за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 відведеній ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради, за межами населеного пункту маються ознаки здійснення сільськогосподарської діяльності, у вигляді засівання та збору сільськогосподарської культури ззовні схожої на овес, на ділянці площею 54,3960 га., включно на курганах.

Межові знаки, які визначають кургани в натурі (на місцевості) - відсутні, а заборона здійснення сільськогосподарської діяльності на території самих курганів - порушена, бо здійснено їх розорювання. Також, не здійснено залуження курганів з метою їх збереження від руйнування.

Департаментом культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА на адресу ОСОБА_1 направлено припис від 25.07.2019 за №02/01-02.01/01-16 про зупинення сільськогосподарської діяльності на земельній ділянці з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54.3690 га, який залишився без виконання, порушення не усунуті.

Також прокурор посилався на те, що факт розорювання земельних ділянок підтверджений актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 25.07.2019 за №316-ДК/273/АГІ/09/0І-19, який складений за участі державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель (а.с. 135 том1), згідно якого встановлено що на земельних ділянках державної форми власності історико-культурного призначення (кургани) у кількості 15 штук загальною площею 1,5 га (згідно геодезичних обмірів, проведених 20.06.2019 спеціалістом Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК"), які вкраплені в земельну ділянку комунальної форми власності сільськогосподарського призначення кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,3690 га, наявні ознаки їх розорювання та здійснення на них сільськогосподарської діяльності.

На всіх землях, що обробляються єдиним масивом, в тому числі означених курганах, знаходяться залишки зернової сільськогосподарської культури (суха стерня після збору урожаю). Межові знаки, які визначають кургани в натурі (на місцевості) -відсутні, що зазначено також у листі Головного управління Держгеокадастру в Черкаської області від 02.08.2019 за №10-23-0.4-954/90-19.

Прокурор вказує, що в порушення вимог чинного земельного законодавства на всій площі земельної ділянки 55,8690 га, з яких земельна ділянка площею 54,3690 га передана в оренду ОСОБА_1 для створення ФГ, проведені сільськогосподарські роботи. Це виразилось в суцільному розорюванні та засіванні сільськогосподарської культури та як наслідок зафіксовано пошкодження курганної групи (знищення курганних насипів), які знаходяться на даному масиві.

За доводами прокурора, відповідно до листа державного підприємства "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" інститут археології НАН України" від 18.12.2019 за N399-22-1 встановлено, що орієнтовний розмір збитків завданих державі в результаті руйнування курганної групи в складі 15 курганів, які територіально знаходяться в земельній ділянці з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 на території Вергунівської сільської ради згідно кошторисів складає 171 141 975 грн. (сто сімдесят один мільйон сто сорок одно тисяча дев`ятсот сімдесят п`ять гривень) - а.с. 140-142 том1).

Актом обстеження земельної ділянки на предмет збереження об`єктів культурної спадщини від 25.07.2019 (а.с. 145 том 1) Відділом охорони культурної спадщини та з питань релігій Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю встановлено факт недотримання вимог чинного законодавства на земельній ділянці площею 55,8690 га щодо охорони культурної спадщини, здійснено розорювання курганів, не здійснено залуження курганів з метою їх захисту від руйнування сільськогосподарським обробітком.

Повторною перевіркою проведеною відділом охорони культурної спадщини 14.11.2019 (акт - а.с. 151 том 1) встановлено, що в межах земельної ділянки площею 55,869 га із якої виділено 54.3690 в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1, всупереч вимогам висновку від 12.06.2017 N 542 сільськогосподарським обробітком курганної групи "Лесеві могили", взятої на державний облік відповідно до розпорядження Черкаської ОДА від 12.03.1996 № 129 державний реєстраційний номер 4216, здійснено розорювання курганів. На площі всього поля земельної ділянки та на насипах курганів розташовані сходи люцерни, межові знаки відсутні на 14 курганах з 15.

Також, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі № 2340/4763/18 (а.с. 182 том 1) задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення №537-ДК/0633По/08/01-18 у справі про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпА та припис від 29.11.2018 №537-ДК/0668Пр/03/01-18.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі № 2340/4763/18, залишено без змін.

Також, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 580/3159/19 (а.с. 196 том 1) визнано протиправним та скасовано припис Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації від 25.07.2019 № 02/01-02.01/01-06 про зупинення сільськогосподарської діяльності на земельній ділянці за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, яка знаходиться в адмінмежах Вергунівської сільської ради, як таку що призводить до руйнування нововиявленого об`єкта археології - курганної групи (15 насипів), взятої на державний облік наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 05.11.2009 № 11/03-21.

Прокурор у позові наголошує, що матеріали справи містять докази порушення орендарем вимог ст. 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини", умов спірного договору оренди землі, що тягне за собою право на його розірвання з метою припинення порушення і недопущення руйнування пам`яток об`єктів історико-культурного призначення ОСОБА_1 .

Також прокурор вважає, що за наслідками допущеного ОСОБА_1 порушення земельного законодавства з приводу недотримання режиму охорони пам`яток історико-культурного призначення, висновок від 12.06.2017 № 542 Управління культури Черкаської ОДА (а.с. 79 том. 1), який видавався для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення Фермерського господарсьва, є таким, що втратив свою чинність. У тексті висновку вказано, що висновок достроково втрачає свою чинність у разі невиконання його вимог.

При цьому, прокурор вказує, що внаслідок допущеного порушення ст. 25 Закону України "Про оренду землі", у держави, в особі уповноважених органів, які визначені прокурором як позивачі, виникає право держави вимагати розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, й історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Статтею 53 Земельного кодексу України, ст. 2 ЗУ "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані в тому числі городища, кургани, давні поховання, пам`ятні скульптури та мегаліти, пасхальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів.

Згідно положень ст. 54 Земельного кодексу України, землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначаться законом.

При цьому, умовою належності земельної ділянки до такої категорії земель є розташування на ній об`єктів визначених статтями 53, 54 Земельного кодексу України, ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться зокрема землі історико-культурного призначення.

Відповідно до положень ст. 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному етані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до нього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін пам`ятки, забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Згідно вимог ст. 25 Закону України "Про охорону культурної спадщини", юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлена відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, зокрема за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць; за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Як встановлено судом першої інстанції, а також перевірено судом апеляційної інстанції, відповідачем по справі прокурором у вступній частині позовної заяви визначено Фермерське Господарство "Калінчук". Однак у прохальній частині позову прокурор сформував позовні вимоги про зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 звільнити земельні ділянки загальною площею 1,5 га з курганами та зобов`язати фізичну особу ОСОБА_1 повернути громаді в особі Червонослобідської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,3690 га, яка розташована в адмінмежах Вергунівської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту.

При цьому, учасниками справи не заперечувалось, що спірні земельні ділянки виділені фізичній особі ОСОБА_1 для створення Фермерського господарства "Калінчук", яке здійснює їх оброблення на даний час.

Після створення фермерського господарства "Калінчук" до договору оренди землі від 03.04.2018 (а.с. 37) не вносилися зміни для заміни орендаря з фізичної особи ОСОБА_1 на Фермерське Господарство "Калінчук". Проте, Фермерське Господарство "Калінчук" було зареєстровано 14.05.2018 (а.с. 181, том 1).

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 по справі № 927/79/19 викладено такий правовий висновок:

1) Після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу норм Закону № 973-IV "Про фермерське господарство" прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.

2) При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

Норми чинного законодавства України чітко не врегульовують процедуру оформлення переходу прав та обов`язків орендаря від фізичної особи до створеного нею фермерського господарства, що негативно відбивається на єдності правозастосовної практики в цих відносинах. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право. В силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Вирішення спору між сторонами відноситься до юрисдикції господарських судів.

При цьому суд виходить із складу сторін спору, якими прокурор визначив юридичних осіб та з того факту, що спірну земельну ділянку передано в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Після укладення та державної реєстрації договору оренди від 03.04.2018, фізичною особою ОСОБА_1 засновано фермерське господарство "Калінчук", яке зареєстроване як юридична особа 14.05.2018.

Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації (14.05.2018), а тому сторонами у спірних правовідносинах є виключно юридичні особи. З дати реєстрації фермерського господарства Калінчук обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Аналогічні висновки в інших справах зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18 та від 29 травня 2019 року у справі № 628/774/18, від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 12 грудня 2018 року № 388/1103/16-ц, від 20.03.2019 року по справі № 615/2197/15-ц.

Якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства. Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц та від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у даній справі суб`єктами правовідносин та зобов`язаною особою по виконанню вимог земельного законодавства та застосування його наслідків, є виключно юридичні особи.

У Постанові Великої Палати ВС від 20.03.2019 по справі № 615/2197/15-ц викладено правовий висновок про те, що у спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа. Оскільки у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача від фізичної особи перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи: фермерське господарство, як користувач земельної ділянки, а не фізична особа (його засновник).

Отже, якщо фізична особа, якій передано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку, є головою, керівником фермерського господарства, то при цьому його права та зобов`язання не є тотожними з правами та зобов`язаннями самого Фермерського Господарства. При цьому засновники фермерських господарств не є самостійними суб`єктами правовідносин зазначених юридичних осіб, а є лише їх органами управління, представниками.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Ч. 1, 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З огляду на викладене, визначенням предмета і підстав позову та складу відповідачів є виключною диспозицією позивача в межах відповідного спору. Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідача у справі в порядку ст. 48 Господарського процесуального кодексу України можливі лише за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження. Таких процесуальних дій у справі ні прокурором, ні визначеними ним позивачами на відповідній стадії господарського процесу, вчинено не було.

Крім того відповідачем подано докази, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі № 2340/4763/18 (а.с. 182 том 1) задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення №537-ДК/0633По/08/01-18 у справі про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпА та припис від 29.11.2018 №537-ДК/0668Пр/03/01-18.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі № 2340/4763/18, залишено без змін.

При вирішенні даного спору було встановлено, що:

- між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області укладено договір оренди землі від 03.04.2018 №140/57-18-ДО, за умовами якого передано в строкове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 54,3690 га, сільськогосподарські угіддя - рілля, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області;

- договір укладений строком на 7 (сім) років та діє до 19.03.2025;

- пунктом 15 договору передбачено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зареєстровані відомості про обмеженим у використанні земельної ділянки: охоронні зони навколо об`єкта культурної спадщини;

- право оренди земельної ділянки на підставі наведеного договору зареєстровано 23.04.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1536443571249;

- до реєстру також внесено відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: охоронні зони навколо об`єкта культурної спадщини;

- площа земельних ділянок 10,5346 га, 8,1051 га, 1,4179 га;

- державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Черкаській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.11.2018 №537-ДК/1087/АП/09/01/-18 та яким встановлено, що земельні ділянки історико-культурного призначення державної форми власності (кургани) загальною площею 1,5 га, які межують з земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 54,3690 га та надана в оренду з обмеженим режимом використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва повністю розорані, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України та відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП;

- складено протокол про адміністративне правопорушення від 29.11.2018 №537-ДК/063411/07/01/-18 про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.;

- стосовно ОСОБА_1 складено припис від 29.11.2018 №537-ДК/0668По/03/01/-18, яким зобов`язано його усунути вищенаведені порушення вимог земельного законодавства.

- суди дійшли до висновку, що стосовно ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не мав права призначати та проводити позапланову перевірку в силу заборони встановленої ч. 2 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яка передбачає, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, а передбачених цією статтею підстав не відбулося;

При цьому, перевірку дотримання вимог земельного законодавства здійснено ГУ Держгеокадастру у Черкаській області за зверненням Черкаської місцевої прокуратури, яка направила для виконання постанову від 06.11.2018 слідчого СВ Черкаського районного відділення Черкаського відділу поліції ГУНП України в Черкаській області. Вказаною постановою залучено посадову особу управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якості спеціаліста для проведення огляду місця, з метою забезпечення виконання постанови процесуального прокурора у кримінальному провадженні №4201725101000108 від 11.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 298 КК України.

Судами адміністративної юрисдикції було встановлено, що слідчим здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 298 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини. За попередньою інформацією слідства, вказане правопорушення вчинило СТОВ "Колос" в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району. При цьому питання про вину тієї чи іншої особи у вчиненні даного правопорушення повинно встановити слідство в рамках кримінального провадження і лише за умови закриття цього провадження можливо розглядати питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 580/3159/19 (а.с. 196 том 1) визнано протиправним та скасовано припис Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації від 25.07.2019 № 02/01-02.01/01-06 про зупинення сільськогосподарської діяльності на земельній ділянці за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, яка знаходиться в адмінмежах Вергунівської сільської ради, як таку що призводить до руйнування нововиявленого об`єкта археології - курганної групи (15 насипів), взятої на державний облік наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 05.11.2009 № 11/03-21.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 580/3159/19 встановлено , що будь-яких належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 веде сільськогосподарську діяльність на земельній ділянці за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, яка знаходиться в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, як таку що призводить до руйнування нововиявленого об`єкта археології - курганної групи (15 насипів) відповідач не надав , а відтак припис Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації від 25.07.2019 № 02/01-02.01/01-06 - є протиправним та підлягає скасуванню. Суд звернув увагу, що на земельній ділянці за кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, яка знаходиться в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, веде свою сільськогосподарську діяльність ФГ "Калінічук".

При розгляді справи № 925/29/20, суд першої інстанції також також дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що з боку прокурора та позивачів суду не надано доказів, що на час вирішення спору ОСОБА_1 особисто та безпосередньо веде якусь діяльність на земельних ділянках загальною площею 1,5 га (кургани) та на земельній ділянці площею 54,3690 га, які прокурор просить зобов`язати саме цю фізичну особу звільнити та повернути громаді в особі Червонослобідської сільської ради, а єдиним відповідачем на першій сторінці позову визначено ФГ "Калінчук", однак у прохальній частині прокурор просить зобов`язати звільнити та повернути земельні ділянки саме фізичну особу ОСОБА_1 .

Суб`єктом правовідносин з користування спірними земельними ділянками після реєстрації ФГ "Калінчук" є виключно вказане господарство, а не його засновник, якому було надано земельну ділянку в оренду для створення ФГ, як то визначено законом, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з виснвоокм суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , до якого сформовані позовні вимоги є неналежною особою-відповідачем у справі, яка не може відповідати за пред`явленми позовом в межах предмету і підстав, які заявлені прокурором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позовну вимогу про звільнення і повернення спірних земельних ділянок до ФГ "Калінчук", прокурором фактично не сформовано та не заявлено, а з тексту позовної заяви не вбачається ніякого обґрунтування про те, що фактичною стороною спірних відносин, належним відповідачем та порушником земельного законодавства є ФГ "Калінчук", якого у складі сторін вказано єдиним відповідачем. Натомість опис всіх обставин справи стосується фізичної особи ОСОБА_1 щодо якого складено акти перевірок та приписи про усунення порушень законодавства. Це доводить, що прокурор вважає належним відповідачем у справі за всіма вимогами гр. ОСОБА_1 , стосовно якого і просить задовольнити позовні вимоги.

Також, матеріалами прави підтверджується, що: у прохальній частині позову прокурор заявиви вимогу про зобов`язанн ОСОБА_1 звільнити та повернути земельні ділянки, а також у дужках зазначив (Фермерське господарство Калінчук ), тобто, прокурор вказав певну альтернативність особи, щодо якої заявлено вимоги. Проте, суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, не наділений повноваженнями обирати або за власною ініціативою визначати переважну альтернативність щодо особи, яка має відповідати за позовом, адже в силу приписів процесуального закону такими повноваженнями наділений позивач або прокурор, у випадку звернення ним до суду з відповідним позовом.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується су апеляційної інстанції, ОСОБА_1 - не є самостійним учасником відносин по оренді землі після здійснення реєстрації ФГ "Калінчук", оскільки ОСОБА_1 та ФГ "Калінчук" - це різні особи з окремою правосуб`єктністю (фізична та юридична), а тому вони не можуть ототожнюватися в прохальній частині позову і не можуть як одне ціле (один суб`єкт) зобов`язуватися судом до вчинення дій.

При цьому, суд першої інстанції здійснюючи розгляд справи зазначав, що прокурор посилався на те, що зобов`язаною і винною особою за вимогами про звільнення і повернення земельної ділянки є ОСОБА_1 , який уклав спірний договір оренди, охоронний договір, розорав кургани, не залужив кургани та повинен забезпечити виконання обох договорів та дотримання земельного законодавства, а тому з цих підстав смислове навантаження вказівки у скобках біля прізвища ОСОБА_1 "фермерське господарство "Калінчук" суд першої інстанції вірно оцінив як таке, що прокурором лише вказано на існування даного Фермерського Господарства, але дві позовні вимоги прокурор сформулював виключно до ОСОБА_1 , саме якого і просить зобов`язати вчинити певні дії.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача ОСОБА_1 , який в даний час не має безпосереднього стосунку до користування спірними земельними ділянками, - є самостійною підставою для відмови в позові, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та правомірними у цій частині.

Також, розглянувши вимогу прокурора про розірвання договору оренди № 140/57-18-ДО від 19.03.2018, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами даного договору є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (орендодавець) та громадяни України ОСОБА_1 (орендар). При цьому, як встановлено вище та узгоджується з висновками у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 по справі № 927/79/19, після державної реєстрації ФГ "Калінчук" належним учасником відносин з оренди, фактичним землекористувачем і орендарем стає саме фермерське господарство (незалежно від оформлення додаткової угоди про заміну орендаря), до якого і слід заявляти позов про розірвання спірного договору і повернення спірних земельних ділянок.

За змістом позовної заяви, прокурор не вказує і не надає докази, що порушення вимог земельного законодавства є саме ФГ "Калінчук". В свою чергу, приписи складено на ОСОБА_1 і надіслані йому особисто (а.с. 133, 148, 149 том 1), Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.07.2019 (а.с. 135 том 1) взагалі не містить вказівки на фізичну чи юридичну особу, стосовно якої проведено перевірку, якою вчинено порушення і жоден представник цих осіб в Акті не зазначений. Червонослобідська сільська рада повідомила прокурора листом від 03.10.2019 (а.с. 157 том 1) про те, що за інформацією ФГ "Калінчук", огляд місця події 20.06.2019 (а.с. 89 том 1) проводився управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Черкаській області без повідомлення та участі фермерського господарства. Це підтверджується і самим протоколом огляду (а.с.89 том 1).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять, а прокурором не було надано належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України вчинення порушення земельного законодавства саме з боку Фермерського фосподарства "Калінчук", при умові, що саме як підставу позову прокурор вказує те, що внаслідок допущення порушень земельного законодавства у сфері земельних відносин наявні підстави для зобов`язанян повернення земельної ділянки, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку.

Крім того, прокурор, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави визначив відповідних осіб, які на його думку уповноважені здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, а саме: Черкаську обласну державну адміністрацію, Червонослобідську сільську раду, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області та Департамент культури і взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації.

При цьому, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило суд першої інстанції (а.с. 222 том 1) про те, що спірну земельну ділянку площею 54,3690 га, яка є предметом оспорюваного договору оренди землі, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 Головним управлінням було передано у комунальну власність Червонослобідської сільської ради згідно Наказу № 23-1883/14-19-СГ від 18.06.2019. Інформацію про нового власника вказаної земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості про те, що власником земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі № 140/57-18-ДО від 03.04.2018, є територіальна громада в особі Червонослобідської сільської ради, - не оспорюва та не ставив під сумнів жоден учасник справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, зміна власника землі не припиняє оренду земельної ділянки, оскільки за правилами ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку, переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Прокурор правомірно визначив Червонослобідську сільську раду, як позивача, на користь якого спірна земельна ділянка може і повинна бути повернута за результатами розірвання договору, та Черкаську обласну державну адміністрацію і Департамент культури та взаємозв`язків із громадськістю, які зацікавлені в доказуванні порушення орендарем режиму охорони пам`ятки історико-культурного призначення. Також, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області - не є належним позивачем у спорі, оскільки після переходу права власності на земельну ділянку до територіальної громади ця особа вже не має ніякого юридичного інтересу у спірних відносинах, ніякі його порушені права не захищаються, земельна ділянка на його користь повернута бути не може.

Таким чином, доводи прокурора через неможливість визначення відповідачем у справі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, якого вже залучено позивачем у справі як контролюючий орган з дотримання земельного законодавства, обугрутовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки без залучення до участі у справі другої сторони договору оренди землі спір про розірвання цього договору не може бути вирішеним лише стосовно однієї сторони цього договору - фактичного користувача земельної ділянки ФГ "Калінчук". При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, у спірних відносинах фізична особа ОСОБА_1 - не є належним відповідачем, оскільки всі права та обов`язки щодо оренди земельної ділянки а договором № 140/57-18-ДО від 03.04.2018 після реєстрації фермерського господарства, набуло саме ФГ "Калінчук", яке й здійснює фактичне користування спірними земельними ділянками, і відповідно, саме на якого покладено обов`язки дотримання відповідного режиму використання, з урахуванням встановлених законом обмежень.

Таким чином, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції не врахував невідповідність висновків викладених в рішенні обставинам справи та неврахування доводів сторін, а також невірне тлумачення приписів ст. 44 ЗУ Про охорону культурної спадщини та умов договору оренди, не врахував, що права та обов`язки ОСОБА_1 щодо збереження пам`ятки археології передбачені не лише договором оренди землі, а й охоронюваним договором, а також те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що прокурором та позивачами не надано доказів на підтвердження, що саме ОСОБА_1 веде сільськогоподарську діяльність на земельній ділянці, що призводить до руйнування об`єкту археології - курганної групи, а також встановив, що не надано належної оцінки акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки від 25.07.2019 складеного державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, листам ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02.08.2019, 14.11.2019, 21.11.2019, які підтверджують факт здійснення розорювання та обробки єдиним масивом земельної ділянки, на якій знаходяться об`єкти культурної спадщини - відхиляються як такі, що не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні, зокрема і щодо особи, яка є належним відповідачем у справі і яка повинна відповідати за позовом.

Таким чином, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим суд першої інстанції ухвалив рішенян про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 у справі №925/29/20.

Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду 19.10.2020 дія оскаржуваного рішення була зупинена з огляду на приписи ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України , і за наслідками апеляційного розгляду оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 у справі №925/29/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 у справі №925/29/20 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 у справі №925/29/20.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за заступником прокурора Черкаської області.

5. Матеріали справи №925/29/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 28.12.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.Я. Дикунська

О.В. Тищенко