Рішення

від 23.12.2020 по справі 920/1200/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.2020 Справа № 920/1200/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А., судді Котельницької В.Л. та судді Соп`яненко О.Ю. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1200/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Сумської товарної біржи Сумиагропромбіржа (вул. Супруна, буд. 3/1, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 23820266, e-mail: sapb@stb.sumy.ua),

до відповідача : Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 39765885, e-mail: sumy@land.gov.ua ),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача : 1. Державного підприємства Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 00704126, e-mail: sndpi2013@gmail. com),

2. Приватного сільськогосподарського підприємства Ранок (вул. Карла Маркса, буд. 19, с. Миколаївка, Буринський район, Сумська область, ідентифікаційний код 30915672, e-mail: expertgroup.sumy@gmail. com),

про визнання договору недійсним,

за участю представників учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача: Седелева Т.А. за довіреністю від 13.07.2020 № 9-18-0.6-74/62-20,

третіх осіб: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

04.12.2019 Господарським судом Сумської області отримано позовну заяву б/д, б/н Сумської товарної біржи Сумиагропромбіржа , відповідно до якої позивач просить суд визнати договір № 17 про підготовку лота для продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 9,9283 га, яка розташована за межами населенного пункту на території Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області на земельному аукціоні, об`єктом якого є земельна ділянка в межах Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області (кадастровий номер: 5920985000:04:002:0105), укладеного 15.01.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та Державним підприємством Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , недійсним, а також стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на свою користь судові витрати.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач усупереч закону визначив виконавця земельних торгів із продажу права оренди земельних ділянок без проведення конкурсу, що призвело до обмеження конкуренції та порушення прав та інтересів позивача як незалежного виконавця аукціонів (ліцитатора, аукціоніста), що діє в межах своєї статутної діяльності. Тому зазначене є підставою для визнання договору про підготовку лота для продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні, укладеного Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області з Державним підприємством Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 15.01.2018, недійсним.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 1 921,00 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою від 10.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/1200/19 та призначено підготовче засідання на 04.12.2020, 11:00.

10.01.2020 представником відповідача подано до суду клопотання від 08.01.2020 б/н (вх. № 204) про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що зобов`язання, передбачені договором, який є предметом спору у даній справі, є фактично виконаними.

Також представником відповідача подано до суду відзив від 08.01.2020 б/н (вх. № 203 від 10.01.2020), в якому останній проти позову заперечує, оскільки вважає, що підстави для визнання правочину недійсним є необґрунтованими, недоведеними відповідними доказами, позивачем не надано будь-яких доказів, які підтверджували, що оспорюваним договором порушуються його права та інтереси на момент його укладення, а договір від 05.01.2018 укладений з дотриманням норм чинного законодавства.

21.01.2020 представник відповідача також подав клопотання б/д, б/н (вх. № 194к від 21.01.2020) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ПСП Ранок .

Крім наведеного представником відповідача подано до суду клопотання про долучення доказів від 20.01.2020 № б/н (вх. № 628 від 24.01.2020), відповідно до якого останній просив суд долучити до матеріалів справи наступні докази: акт приймання-передачі послуг за договором № 17 від 05.01.2018, укладеним між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та Державним підприємством Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , акт про надання послуг з проведення земельних торгів згідно договору від 23.05.2018 № 633 та протокол земельних торгів № 2/12193 з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Зазначені письмові докази долучено судом до матеріалів цієї справи.

Ухвалою суду від 04.02.2020 у справі № 920/1200/19 постановлено, зокрема, залучити до участі у справі до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ПСП Ранок ; відкласти підготовче засідання на 27.02.2020, 12:00.

26.02.2020 від представника третьої особи - Приватного сільськогосподарського підприємства Ранок (вул. Карла Маркса, буд. 19, с. Миколаївка, Буринський район, Сумська область, ідентифікаційний код 30915672) до суду надійшли письмові пояснення від 26.02.2020 б/н (вх. № 1762), в яких представник третьої особи зазначає, що в даному випадку предмет позову відсутній, а провадження у справі підлягає закриттю.

Від представника третьої особи - Державного підприємства Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 00704126) також надійшли письмові пояснення від 26.02.2020 № 103/1/01-20 (вх. № 1779), в яких він зазначає, що відповідачем на офіційному веб-сайті 14.12.2017 опубліковано оголошення про проведення відбору виконавців земельних торгів без залучення бюджетних коштів, з пропозицією до 22.12.2017 надати дані у вигляді інформації. Кінцевим терміном надання даних є 21.12.2017 до 24 год. 00 хв. (частина друга статті 252 ЦК України). Отже, строк надання інформації та документів визначено (без врахування вихідних днів 16.12.2017 та 17.12.2017) шість робочих днів.

Посилання позивача у позовній заяві щодо надсилання відповідачеві листами від 21.12.2017 №№ 384-2, 385-3 та 386-4 всіх необхідних матеріалів, представник третьої особи вважає безпідставним, оскільки як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви копій вищезазначених листів, реєстрація вхідної кореспонденції позивача була здійснена відповідачем після 22.12.2017, тобто вже після закінчення встановленого строку на подання матеріалів, доказів на підтвердження зворотнього позивачем не надано.

Таким чином, представник третьої особи-2 просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою від 27.02.2020 у даній справі постановлено призначити розгляд справи № 920/1200/19 колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.03.2020 визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя - Джепа Ю.А., судді: Котельницька В.Л., Соп`яненко О.Ю.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою від 06.03.2020 у справі № 920/1200/19 судом постановлено призначити підготовче засідання на 07.04.2020, 12:00.

Представник відповідача надав до суду клопотання від 07.04.2020 б/н (вх. № 2960 від 07.04.2020), в якому просить суд долучити до матеріалів цієї справи скріншот екрану з системи електронного документообігу ДОК _32.0 , як доказ несвоєчасного подання позивачем заявки персонально представником позивача саме 22.12.2017.

Зазначені письмові докази долучено судом до матеріалів цієї справи.

Ухвалою від 07.04.2020 у справі № 920/1200/19 постановлено, зокрема, відкласти підготовче засідання на 20.05.2020, 11:00, а ухвалою від 20.05.2020 у цій справі постановлено відкласти підготовче засідання на 17.06.2020, 10:30, а також ухвалою від 17.06.2020 у справі № 920/1200/19 судом постановлено відкласти підготовче засідання та розгляд клопотань представника відповідача від 08.01.2020 б/н (вх. № 204); представника третьої особи-1, яке викладено у письмових поясненнях від 26.02.2020 № 103/1/01-20 (вх. № 1779); а також представника третьої особи-2, яке викладено у письмових поясненнях від 26.02.2020 б/н (вх. № 1762), про закриття провадження у справі в судове засідання на 06.07.2020, 10:30.

В подальшому ухвалою від 06.07.2020 у справі № 920/1200/19 судом постановлено, зокрема відкласти підготовче засідання та розгляд клопотань представника відповідача від 08.01.2020 б/н (вх. № 204); представника третьої особи-1, яке викладено у письмових поясненнях від 26.02.2020 № 103/1/01-20 (вх. № 1779); а також представника третьої особи-2, яке викладено у письмових поясненнях від 26.02.2020 б/н (вх. № 1762), про закриття провадження у справі в судове засідання на 27.08.2020, 10:30.

26.08.2020 представником позивача до суду подано письмові пояснення від 26.08.2020 б/н (вх. № 7452/20), де останній зазначає, що відповідно до листа Інституту української мови НАН України від 31.03.2015 № 307/209, прийменники до і по в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. У межах цього спільного часового значення розрізняються лише сферами свого використання: до вживають в офіційно-діловому стилі, передусім у текстах ділових документів - накази, заяви, розпорядження тощо, по закріплений за розмовним стилем. Отже, в офіційному вжитку для визначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь потрібно використовувати лише прийменник до . Кінцева дата 31.12.2015 входить до визначеного часового терміну, вона є останнім днем чинності або виконання чого-небудь. Тому вживати після цієї дати прислівник включно зайве. Таким чином, прийменник до з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17, у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15 та від 08.10.2018 у справі № 927/490/18).

На підставі наведеного, позивач вважає, що ним не пропущено кінцеву дату надання конкурсних документів відповідачу, якою є 22.01.2017 включно.

27.08.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді - члена судової колегії Котельницької В.Л., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Відповідно частини тринадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи факт виходу судді - члена судової колегії Котельницької В.Л. з відпустки та положення частини тринадцятої статті 32 ГПК України, суд ухвалою від 04.09.2020 у даній справі призначив підготовче засідання та розгляд клопотань представника відповідача від 08.01.2020 б/н (вх. № 204); представника третьої особи-1, яке викладено у письмових поясненнях від 26.02.2020 № 103/1/01-20 (вх. № 1779); а також представника третьої особи-2, яке викладено у письмових поясненнях від 26.02.2020 б/н (вх. № 1762), про закриття провадження у справі в судове засідання на 07.10.2020, 12:30.

07.10.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з лікарняним головуючого судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою від 22.10.2020 у справі № 920/1200/19 судом постановлено призначити підготовче засідання та розгляд клопотань представника відповідача від 08.01.2020 б/н (вх. № 204); представника третьої особи-1, яке викладено у письмових поясненнях від 26.02.2020 № 103/1/01-20 (вх. № 1779); а також представника третьої особи-2, яке викладено у письмових поясненнях від 26.02.2020 б/н (вх. № 1762), про закриття провадження у справі в судове засідання на 09.11.2020, 12:30.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом ухвалою від 09.11.2020 постановлено відмовити у задоволенні клопотань представника відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 39765885 від 08.01.2020 б/н (вх. № 204); представника третьої особи - Державного підприємства Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 00704126), яке викладено у письмових поясненнях від 26.02.2020 № 103/1/01-20 (вх. № 1779); а також представника третьої особи - Приватного сільськогосподарського підприємства Ранок (вул. Карла Маркса, буд. 19, с. Миколаївка, Буринський район, Сумська область, ідентифікаційний код 30915672), яке викладено у письмових поясненнях від 26.02.2020 б/н (вх. № 1762), про закриття провадження у справі; закрити підготовче провадження та призначити справу № 920/1200/19 до судового розгляду по суті в судове засідання на 30.11.2020, 10:30.

Ухвалою від 30.11.2020 у справі № 920/1200/19 судом постановлено відкласти розгляд справи по суті на 23.12.2020, 15:00.

Представник позивача в судове засідання по суті 23.12.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлений судом належним чином 07.12.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуте на адресу суду відділенням поштового зв`язку.

Представник третьої особи - ПСП Ранок в судове засідання по суті не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлений судом належним чином 07.12.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуте відділенням поштового зв`язку на адресу суду.

Представник третьої особи - Державне підприємство Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою в судове засідання по суті не з`явився.

Копію ухвали від 30.11.2020 у справі № 920/1200/20 судом надіслано третій особі - Державному підприємству Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на адресу, яка підтверджеється витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого судом за запитом у відповідності до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 223975756040 станом на 23.12.2020, а саме: вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу Господарського суду Сумської області з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, третя особа - Державне підприємство Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд цієї справи Господарським судом Сумської області.

01.12.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про надання документів від 01.12.2020 б/н (вх. № 10646/20), де останній просить суд долучити до матеріалів цієї справи копію наказу від 23.11.2016 № 220, копію Порядку визначення виконавця земельних торгів, копію наказу від 07.06.2017 № 294 та копію Порядку визначення виконавця земельних торігв.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання від 23.12.2020 б/н (вх. № 11454/20 від 23.12.2020) про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні по суті 23.11.2019 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України, занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої судом долучено до матеріалів цієї справи надані представником відповідача документи; та відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату.

Представник відповідача у судовому засіданні по суті 23.12.2020 усно зазначив, що проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами частини другої статті 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), принципи змагальності та диспозитивність господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні по суті 23.12.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На офіційному веб-сайті відповідачем були опубліковані три оголошення від 14.12.2017 про проведення відбору виконавців земельних торгів без залучення бюджетних коштів із проханням надислати до 22.12.2017 перелік визначених даних у вигляді інформації.

Зазначені оголошення різнилися переліком запропонованих лотів. Так, у першому оголошенні зазначалися 24 земельні ділянки у Роменському районі Сумської області (відповідні кадастрові номери: 5924181400:02:001; 5924181400:02:001; 5924181400:01:004; 5924181400:01:004; 5924181400:01:004; 5924181400:01:004; 5924181400:02:001; 5924187300:01:006; 5924183800:01:002; 5924183800:01:002; 5924183800:02:001; 5924182300:02:002; 5924181100:01:007:0124; 5924181100:01:004:0291; 5924185800:01:003; 5924185800:01:003:0314; 5924185800:01:003:0313; 5924185800:01:004:0239; 5924185400:01:002; 5924185400:01:003; 5924185400:01:003; 5924185400:01:004:0431; 5924185400:01:002; 5924185400:01:003), у другому - 7 земельних ділянок у Буринському районі Сумської області (відповідні кадастрові номери: 5920985000:04:002:0105; 5920982000:04:001; 5920981200:03:001; 5920984600:08:001; 5920984600:07:002; 5920984600:08:001; 5920984600:07:002), а у третьому - 3 земельні ділянки у Лебединському районі Сумської області (відповідні кадастрові номери: 5922986900:05:002:0397; 5910500000:04:001; 5910500000:04:001); 1 земельна ділянка у Великописарівському районі Сумської області (відповідний кадастровий номер: 5921283600:08:003:0131) та 11 земельних ділянок у Тростянецькому районі Сумської області (відповідні кадастрові номери: 5925086200:00:001:2124; 5925086200:00:001; 5925086200:00:001; 5925086200:00:001; 5925086200:00:001:2120; 5925086200:00:001:2119; 5925086200:00:001:2117; 5925080800:00:005; 5925080800:00:005; 5925080800:00:005; 5925080800:00:002:0981). Всього-46 одиниць.

Позивач листами від 21.12.2017 №№ 384, 385 та 386, що зареєстровані Відповідачем від 22.12.2017 за №№ 28-18269/0/1-17, 28-18270/0/117 та № 28-18271/0/1-17, відповідно, були надані всі необхідні матеріали, у тому числі договір про підготовку лотів для продажу права оренди земельних ділянок на земельному аукціоні, проектів завдання на виконання послуг із виконання робіт із землеустрою та оцінки земельної ділянкив межах Миколаївської сільської радиБуринського району Сумської області (кадастровий номер: 5920985000:04:002:0105).

Відповідач листом від 22.01.2018 № 24-18-0.10-893/2-18 повідомив позивача, що Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області проводиться відповідна робота щодо запровадження прозорого конкурентного порядку передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Сумської області.

З метою з`ясування результатів відбору виконавців земельних торгів позивач звернувся до відповідача із запитом у порядку доступу до публічної інформації, про що надіслав відповідний лист від 05.02.2018 № 54.

Листом від 08.02.2018 № ПІ-12/0-12/063-18 відповідач повідомив позивача, що конкурсний відбір виконавців земельних торгів Головним управлінням не проводився. Договори на підготовку лотів для продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні укладені 05.01.2018 з ДП Сумський науково-дослідний інститут землеустрою в кількості 7 земельних ділянок, Сумська регіональна філія ДП Центр ДЗК в кількості24 земельних ділянок та ДП Сумигеодезкартографія в кількості 15 земельних ділянок.

Позивач вважає, що відповідач у супереч закону визначив виконавця земельних торгів із продажу права оренди земельних ділянок без проведення конкурсу, що призвело до обмеження конкуренції.

Для захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким у межах компетенції здійснено розгляд заяви позивача, зареєстрованої від 20.03.2018 за вх. № 01-27/502, стосовно неправомірності дій відповідача при визначенні виконавців земельних торгів без конкурсного відбору.

Відповідно до рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, від 28.12.2018 № 38-р/тк у справі № 02-06/09-2018 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яким визнала дії відповідача, які полягали у визначенні виконавців земельних торгів без проведення конкурсу та з порушенням конкурсних процедур, кваліфікуються як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які призвели до обмеження конкуренції та зобов`язала відповідача у двомісячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом забезпечення визначення виконавців земельних торгів на конкурсних засадах.

Не погодившись із рішенням Антимонопольного комітету України, відповідач звернувся до Господарського суду м. Києва із позовними вимогами до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 28.12.2018 № 38-р/тк, а також про зупинення виконання цього рішення на час розгляду справи в суді. Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2019 у справі № 910/890/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/890/19 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2019 у справі № 910/890/19 без змін.

Із урахуванням викладеного, позивач вважає, що його права були порушені відповідачем, і таке порушення полягало у наступному.

Укладання територіальними підрозділами Держгеокадастру, як організаторами земельних торгів, прямих договорів з виконавцями торгів, без проведення їх конкурсного відбору, звужує коло потенційних учасників.

Окрім того, відповідачем вчинено дії щодо звуження кола потенційних учасників земельних торгів (аукціону), оскільки останній керувався Порядком, який діяв на час проведення конкурсного відбору виконавців, що суперечив законодавству.

Представник позивача зазначає, що відповідач в останній в період з 23.11.2016 до кінця 2017 року керувався власним Порядком визначення виконавця земельнихторгів на конкурентних засадах, затвердженим наказом Головного управління від 23.11.2016 № 220, тобто, в період коли вже були внесені зміни до частини шостої статті 136 ЗК України та втратив чинність загальний порядок, затверджений наказом Мінагрополітики від 25.09.2012 № 579, що визначав процедуру закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою на конкурентних засадах. Позивач вважає, що відповідачем 19.08.2017 проведено конкурс, керуючись власним наказом від 23.11.2016 № 220.

При цьому п. 3.6 цього Порядку передбачено, що якщо надійшла конкурсна документаціялише від одного учасника, комісія може прийняти рішення щодо укладення договору між ним та учасником без проведення конкурсу.

Визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах - це проведення відбору учасників з метою визначення переможця, пропозиція якого, відповідно до пункту 3.4 Порядку, набрала найбільшу кількість балів.

На думку представника позивача, затвердження та застосування пункту 3.6 Порядку в такій редакції призвело до обмеження конкуренції під часвизначення виконавця земельних торгів із продажу права оренди земельних ділянок, яке відбулося 08.09.2017, оскільки коло потенційних учасників булозвужено до одного. Зокрема, відповідно до Протоколу засідання конкурсної комісії з відбору виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів наконкурентних засадах відповідача від 08.09.2017, серед запрошених, крім членів комісії та її голови, був присутній лише директор Сумської регіональної філії Центру ДЗК, та при цьому комісія вирішила вважати конкурс таким, що відбувся, визначити переможцем конкурсу на конкурентних засадах Сумську регіональну філію ДП Центрдержавного земельного кадастру .

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на офіційному веб-сайті відповідачем було розміщено три оголошення від 14.12.2017 про проведення відбору виконавців земельних торгів без залучення бюджетних коштів (інтернет посилання http://torgy.land.gov.ua/auction/lots/12784).

Зазначене оголошення містило перелік запропонованих лотів в кількості 46-ти земельних ділянок із відповідними кадастровими номерами.

За твердженням позивача, конкурсний відбір виконавців земельних торгів відповідачем не проводився. Дана обставина відповідачем не заперечується.

Разом з тим відповідачем укладені договори про підготовку лота для продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні, об`єктом якого є земельна ділянка в межах Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області (кадастровий номер: 5920985000:04:002:0105) укладено з ДП Сумський науково-дослідний інститут землеустрою .

Відповідно до пункту 1.1 договору про підготовку лоту для продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні № 17 від 05.01.2018 (надалі - договір) визначено, що виконавець зобов`язується за рахунок власних коштів здійснити підготовку лота, а саме (виконати роботи по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та виготовлення агрохімічного паспорту на земельну ділянку) до продажу на земельних торгах права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,9283 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області з наступним відшкодуванням витрат виконавцю земельних торгів за рахунок коштів, що сплачуються покупцем лота.

Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам зазначеним в завданнях на виконання робіт, які є невід`ємною частиною договору.

За приписами пунктів 3.1, 3.2 договору ціна договору з ПДВ, відповідно до кошторису складає 8 610,00 грн: роботи по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 6 178,80 грн, виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 2 431,20 грн. Ціна договору зазначена без врахування вартості виготовлення агрохімічного папорту на земельну ділянку, витрати на виготовлення якого відшкодовуються виконавцю земельних торгів за рахунок коштів, що сплачуються покупцем лота.

Згідно пункту 4.1 договору оплата по договору здійснюється покупцем лоту протягом трьох банківських днів еля проведення земельних торгів.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту передачі Замовником вихідних даних зазначених у додатку 1 та додатку 2 до договору виконавцю і діє до повного виконання взятих сторонами зобов`язань, але не пізніше строків, визначених в пункті 5.1 цього договору.

Вважаючи, що відповідач усупереч закону визначив виконавця земельних торгів із продажу права оренди земельних ділянок без проведення конкурсу, що призвело до обмеження конкуренції та порушення прав та інтересів позивача як незалежного виконавця аукціонів (ліцитатора, аукціоніста), що діє в межах своєї статутної діяльності, останній звернувся до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким здійснено розгляд заяви позивача.

Так, рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 28.12.2018 № 38-р/тк у справі № 02-06/09-2018 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яким визнала дії відповідача, які полягали у визначенні виконавців земельних торгів без проведення конкурсу та з порушенням конкурсних процедур, кваліфікуються як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які призвели до обмеження конкуренції та зобов`язала відповідача у двомісячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом забезпечення визначення виконавців земельних торгів на конкурсних засадах.

За наведених обставин, посилаючись на те, що укладенням з виконавцем торгів прямого договору без проведення конкурсного відбору відповідачем були порушені права позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки вважає, що підстави для визнання правочину недійсним є необґрунтованими, недоведеними відповідними доказами, позивачем не надано будь-яких доказів, які підтверджували, що оспорюваним договором порушуються його права та інтереси на момент його укладення, а договір від 05.01.2018 укладений з дотриманням норм чинного законодавства.

Колегія суддів Господарського суду Сумської області вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між відповідачем та третьою особою-1 у даній справі, колегія суддів зазначає, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, згідно з вимогами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, відповідно до частини першої статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно частини першої статті 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Законом України Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів № 1012-VIII від 18.02.2016 було вилучено із Земельного кодексу України окремі положення, які дозволили передавати у користування земельні ділянки державної та комунальної власності без проведення земельних торгів (аукціонів), а також уточнено порядок підготовки лотів до земельних торгів (зокрема, фінансування цього заходу, а саме пропонувалось покласти витрати по підготовці лотів до аукціонів безпосередньо на виконавця аукціону з подальшим відшкодуванням цих витрат переможцем аукціону).

У зв`язку зі зміною частини шостої статті 136 Земельного кодексу України (зміни внесені згідно із Законом № 1012-VIII від 18.02.2016; набрання чинності з 03.04.2016) відбулося скасування окремих підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, Порядку закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 25.09.2012 № 579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.09.2012 за № 1655/21967. Зазначений Порядок втратив чинність 10.01.2017.

Відповідно до частини шостої статті 136 Земельного кодексу України закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель у процесі підготовки лотів до продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах та визначення виконавця земельних торгів організатором земельних торгів здійснюється у порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель.

За приписами частини першої статті 2 Закону України Про публічні закупівлі цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Таким чином, виходячи зі змісту раніше наведеного пункту 3 оспорюваного договору та приписів частини шостої статті 135 Земельного кодексу України, судом встановлено, що максимальний розмір винагороди виконавця земельних торгів становить 8 610,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги Закону України Про публічні закупівлі не підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися між відповідачем та третьою особою-1 під час укладення договору договору про підготовку лоту для продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні № 17 від 05.01.2018

При цьому, жодним іншим нормативно-правовим актом України не передбачений обов`язок відповідача визначати виконавця земельних торгів на конкурентних засадах.

Судом встановлено, що подання позивачем необхідного пакету документів саме 22.12.2017 є таким, що відповідає умовам оголошення від 14.12.2017, оскільки прийменик "до" в українській мові вживають для позначення кінцевої дати чинності або виконання чого-небудь відповідно до листа Інституту української мови НАН України від 31.03.2015 № 307/209, що також підтверджено судової практикою. Зокрема, зазначений висновок викладено у постанові КГС у складі ВС від 08.10.2018 в справі № 927/490/18.

В той же час, суд не покладає факт своєчасного подання позивачем документів згідно інформації оголошення в основу висновків у справі, враховуючи відсутність обов`язку відповідача визначати виконавця земельних торгів саме на конкурентних засадах, й відповідно наявність у нього права розміщувати оголошення з інформативною метою без законодавчо встановлених наслідків таких дій.

Дійсно, абзацом 4 частини першої статті 2 Закону України Про публічні закупівлі визначено, що під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Принципи здійснення закупівель визначені у частині першій статті 3 Закону України Про публічні закупівлі , відповідно до якої закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

На підтвердження доводів позовної заяви щодо недотримання вказаних принципів здійснення закупівель протягом 2018 року позивачем надано рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 28.12.2018 № 38-р/тк у справі № 02-06/09-2018, яким дії відповідача визнані такими, що відбулися з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Однак, на переконання суду недотримання відповідачем вказаних принципів здійснення закупівель, у тому числі під час укладення оспорюваного правочину, не може бути підставою для визнання його недійсним за відсутності підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Крім того, згідно частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін договору або інша заінтересована особа.

Водночас, законодавство не містить визначення поняття заінтересована особа , тобто залишає його оціночним, а відтак, необхідно враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

У ситуації, коли особа звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, не зазначивши, які ж його господарські або цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), то визнання правочину недійсним, як способу захисту, відповідними судами не може бути застосовано.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 05.04.2018 у справі № 405/20/15-ц від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

При цьому, необхідно враховувати приписи частини першої статті 15 ЦК України, якою визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною п`ятою стстатті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

Такий підхід відповідає проявам верховенства права, що не обмежується лише законодавством, а містить і інші соціальні регулятори, норми моралі, традиції, звичаї тощо. Всі ці елементи права відповідають ідеології справедливості, що значною мірою відображені у статтях 3, 6, 8, 55 Конституції України.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття акону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним , як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частин першої - третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17.

Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Однак, позивачем під час розгляду справи не було доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема не надано належних доказів на підтвердження того, що зміст спірного правочину суперечить Цивільному Кодексу України або іншим актам цивільного законодавства, а також того, що безпосередньо його права (інтереси), за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору договору про підготовку лоту для продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні № 17 від 05.01.2018, укладеного Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та Державним підприємством Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог Сумської товарної біржи Сумиагропромбіржа необхідно відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 185, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддями 31 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Суддя В.Л. Котельницька

Суддя О.Ю. Соп`яненко