Рішення

від 24.12.2020 по справі 569/1158/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 569/1158/20,

учасники справи:

позивач - Закрите акціонерне товариство "Полісся-92"

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Полісся-92" до ОСОБА_1 про витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Полісся-92" звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить витребувати у ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Полісся-92" приміщення магазину, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Полісся-92" судові витрати, пов"язані з розглядом справи.

В обгрунтування позовних вимог зазначають, що рішенням Рівненського міського суду від 24 липня 2009 року у справі № 2- 257/09, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2017 року витребувано у ОСОБА_2 на користь ЗАТ "Полісся-92" нежиле приміщення магазину по АДРЕСА_1 , загальною площею 94,2 кв.м., що складається із : 36 - тамбур, 26 - 1 торговий зал, 27 - кладова, 27-1 - туалет, 27-ІІ - миїчна, 27-ІЇЇ - коридор, 28 - підсобна, 28-1 - підсобна. Визнано за ЗАТ "Полісся-92" право власності на нежиле приміщення магазину по АДРЕСА_1 , загальною площею 94,2 кв.м., що складається із наступних приміщень: 36 - тамбур, 26 - 1 торговий зал, 27 - кладова, 27-1 - туалет, 21-11 - миїчна, 27-ІІІ - коридор, 28 - підсобна, 28-1 - підсобна.

Вказують, що задовольняючи позов ЗАТ "Полісся-92" до ОСОБА_2 , АКІБ "Укрсиббанк" про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2004 року, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 21 березня 2007 року, встановлено недійсність договору купівлі-продажу приміщення магазину по АДРЕСА_1 , укладеного 15 липня 2002 року між ЗАТ "Полісся-92" та приватним багатогалузевим підприємством "ПВС" з моменту його укладення, а рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 23 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 11 грудня 2008 року, підтверджено належність спірного приміщення ЗАТ "Полісся-92", оскільки воно вибуло з його володіння поза його волею, а тому, позовні вимоги власника майна ЗАТ "Полісся-92" з підстав, визначених п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, є законними і підлягають задоволенню. 28 вересня 2018 року право власності на приміщення магазину було зареєстровано за позивачем органом державної реєстрації речових прав, про що свідчить витяг з Державного реєстру від 28.09.2018 року, індексний номер 139593006.

Однак, згідно до інформаційної довідки № 196024619 від 13 січня 2020 року власником майна, що належить ЗАТ "Полісся-92" як з"ясувалось, є ОСОБА_1 . Зазначають, що будь-яких правочинів щодо відчуження власного майна, в тому числі надання його у заставу позивач не укладав, повноважень на відчуження свого майна будь-яким особам не надавав, а відтак, спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею. Відтак, ЗАТ "Полісся-92", як власник вправі витребувати своє майно з чужого незаконного володіння в останнього набувача з підстав визначених п.3 ч.1 ст.388 ЦК України.

14 липня 2020 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Рищук В.В. подано відзив на позовну заяву (вх.№33707/20), в якому вважає що позовні вимоги не обгрунтовані та не підлягають задоволенню у зв"язку із недоведеністю.

24 грудня 2020 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Рищук В.В. подано письмові пояснення (вх.№63309/20).

Ухвалою суду від 23 січня 2020 року вищевказану позовну заяву залишено без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст.175, ст.177 ЦПК України. 04 лютого 2020 року представником позивача подано клопотання (вх.№5647/20) на виконання ухвали суду та усунуто недоліки зазначені в ухвалі.

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 17 березня 2020 року.

Ухвалою суду від 16 липня 2020 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 31 липня 2020 року з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рищука В.В. про витребування доказів, відмовлено. Витребувано у приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Плетньова Володимира Олександровича матеріали нотаріальної справи договору купівлі-продажу, серія та номер 23, виданий 14.01.2019, власник ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши виступи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 24 липня 2009 року у справі № 2-257/09, яке ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2017 року залишено без змін, в задоволенні позову ОСОБА_2 до АКІБ "Укрсиббанк" про визнання договору іпотеки №11364 від 05 вересня 2007 року дійсним, відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Позов ЗАТ "Полісся-92" до ОСОБА_2 , АКІБ "Укрсиббанк" задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_2 нежиле приміщення магазину по АДРЕСА_1 , загальною площею 94,2 кв.м., що складається із наступних приміщень: 36 - тамбур, 26 - 1 торговий зал, 27 - кладова, 27-1 - туалет, 27-ІІ - миїчна, 27-ІЇЇ - коридор, 28 - підсобна, 28-1 - підсобна. Визнано за ЗАТ "Полісся-92" право власності на нежиле приміщення магазину по АДРЕСА_1 , загальною площею 94,2 кв.м., що складається із наступних приміщень: 36 - тамбур, 26 - 1 торговий зал, 27 - кладова, 27-1 - туалет, 21-11 - миїчна, 27-ІІІ - коридор, 28 - підсобна, 28-1 - підсобна. У задоволенні позову ЗАТ "Полісся-92" до ОСОБА_2 , АКІБ "Укрсиббанк" про визнання недійсним договору іпотеки №11364 від 05 вересня 2007 року, відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Щодо підстав для відмови в задоволенні позову ЗАТ "Полісся - 92" до ОСОБА_2 , АКІБ "Укрсиббанк" про визнання недійсним договору іпотеки №11364 від 05 вересня 2007 року в рішенні суду зазначено "... Поряд з тим, судом встановлено, що на момент укладення договору іпотеки право власності ОСОБА_2 не було оспорюваним будь-ким договір купівлі продажу від 05 вересня 2007 року за яким ОСОБА_2 набув право власності на магазин недійсним визнаний не був, право власності ОСОБА_2 було зареєстроване у відповідному Державному реєстрі, а тому невідповідності укладеного ним з банком договору іпотеки вимогам ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.576, ч.2, ч.3 ст.583 ЦК України судом не встановлено, у зв"язку з чим, позов у частині визнання договору іпотеки недійсним не підлягає задоволенню..."

Щодо підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до АКІБ "Укрсиббанк" про визнання договору іпотеки №11364 від 05 вересня 2007 року дійсним, в рішенні суду зазначено наступне "... Як встановлено судом, у відповідності до ст. 18 Закону України "Про іпотеку", договір іпотеки на момент його укладення було посвідчено нотаріально, порушення будь-якого права ОСОБА_2 внаслідок правовідносин по укладенню договору іпотеки судом встановлено не було, тому суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання іпотеки дійсним".

Вказаним рішенням суду було встановлено дійсність договору іпотеки №11364, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л.П. від 05.09.2007 року та на підставі ст.23 Закону України "Про іпотеку" ЗАТ "Полісся-92" набуло статусу іпотекодавця за вказаним Договором іпотеки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що "преюдиціальність обов"язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту".

Отже, обставини встановлені у справі № 2-257/09 мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.09.2018, номер витягу №139593006, ЗАТ "Полісся-92" зареєструвало право власності на нежиле приміщення магазину по АДРЕСА_1 , загальною площею 94,2 кв.м на підставі рішення Рівненського міського суду від 24 липня 2009 року у справі № 2-257/09 та ухвали апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2017 року.

Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна від 13 січня 2020 року, власником нежилового приміщення, магазину по АДРЕСА_1 , загальною площею 94,2 кв.м, є ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 17.05.2019, видавник: ТОВ "Княжий Ліс". Дата реєстрації 03.06.2019, номер запису про право власності: 31860117.

Як вбачається із матеріалів нотаріальної справи наданої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О. на виконання ухвали суду 13 жовтня 2020 року, 05 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ "Укрсиббанк" було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11209750000 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого ОСОБА_2 було надано кредитні кошти в розмірі 106 400,00 (сто шість тисяч чотириста) доларів США на строк по 04 вересня 2014 року під 11,8% річних.

05 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ "Укрсиббанк" було укладено Договір іпотеки №11364, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов"язань за вказаним Кредитним договором було передано в іпотеку АКІБ "Укрсиббанк" належне ОСОБА_2 на праві власності нежитлове приміщення (приміщення магазину), загальною площею 94,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

26 червня 2018 року між ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_4 було укладено Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11209750000 від 05.09.2007, яке набуло прав кредитора на підставі Договору факторингу №48/1/1 від 26.06.2018, укладеному з ТОВ "ФК "ПОЗИКА", яке в свою чергу набуло прав кредитора за вказаним Кредитним договором від ТОВ "ФК "Фінактив" на підставі Договору факторингу №48/1 від 28.11.2016, яке в свою чергу набуло прав кредитора від АКІБ "Укрсиббанк" на підставі Договору факторингу №48 від 24.11.2016.

Згідно вказаного договору до ОСОБА_5 , як до нового кредитора перейшли всі права первісного кредитора, набуті ним на підставі Договору про надання споживчого кредиту №11209750000 від 05.09.2007, укладеного з ОСОБА_2 .

Крім того, 26 червня 2018 року між ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" та ОСОБА_4 було укладено Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Поддубною Л.П. 05 вересня 2007 року за реєстровим №5191, згідно умов якого, до ОСОБА_4 , як до нового Іпотекодержателя перейшли всі права та обов"язки Іпотекодержателя (АКІБ "УкрСиббанк") за первісним Іпотечним договором (Договір іпотеки №11364 від 05.09.2007) укладеним між ОСОБА_2 та АКІВ "УкрСиббанк".

Також, з матеріалів нотаріальної справи вбачається, що 27 червня 2018 року ОСОБА_4 звертався до ОСОБА_2 та ЗАТ "Полісся-92" з вимогами про погашення заборгованості за кредитним договором у 30-денний термін, з моменту отримання вимоги та повідомлено ОСОБА_2 та ЗАТ "Полісся-92" про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом продажу предмета іпотеки, за договором іпотеки №11364 від 05.09.2007 посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Поддубною Л.П. зареєстрованого за реєстровим №5191 а саме: нежитлове приміщення (приміщення магазину), загальна площа 94.2 кв.м., що знаходиться за АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 33 Закону "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов"язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону "Про іпотеку" передбачено, що позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про іпотеку" дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Згідно п.4.1 Договору іпотеки звернення стягнення Іпотекодержателем здійснюється у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов"язання за Договором іпотеки або будь- якого зобов"язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Відповідно до п.5.1 Договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому Договорі.

Пунктом 5.5. Договору іпотеки передбачено, що у разі застосування права Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки, Іпотекодержатель реалізує норми ст.38 Закону України "Про іпотеку" і повідомлення, про яке йдеться в п.5.2. цього Договору вважається повідомленням Іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу Предмету іпотеки.

Так, судом встановлено, що 14 січня 2019 року між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Плетньовим В.О. за реєстровим №23, згідно якого Продавець передає у власність Покупцю нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення (приміщення магазину), загальною площею 94,2 (дев"яносто чотири цілих і дві десятих) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , надалі - Приміщення, а Покупець зобов"язується прийняти Приміщення і сплатити за нього обговорену в Договорі грошову суму (п.1.1).

Приміщення належить на праві приватної власності закритому акціонерному товариству "Полісся-92" на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2009 року по справі 2-257/09 та право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 січня 2014 року за номером запису 13989892, реєстраційним номером об"єкта нерухомого майна 1655823856101 (п.1.2).

Продавець діє від свого імені, як іпотекодержатель Приміщення, на підставі ст.ст. 36, 38 Закону України "Про іпотеку", договору іпотеки № 11364, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л.П. 05 вересня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за № 5191, договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І.В. 26 червня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі за №439 (п.1.3).

Продаж Приміщення за домовленістю сторін вчинено за 170 000 грн..

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.3 ст.12 ЦК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов"язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, станом на даний час Договір купівлі-продажу від 14 січня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Плетньовим В.О. за реєстровим №23, є чинним та не визнаним недійсним у судовому порядку. Доказів зворотнього сторонами на час розгляду справи не надано.

Таким чином безпідставним є посилання позивача на п.3 ч.1 ст.388 ЦПК України, відповідно якої якщо за відплатим договором якщо майно за відплатим договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки застосування норм ст.388 ЦК України можливе виключно у випадку придбання майна в особи, яка не мала права його відчужувати, проте правомірність та/чи безпідставність такого відчуження спірного майна ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 позивачем не доведено, тим більше, саме законність та наявність достатніх підстав для вибуття майна з власності ЗАТ "Полісся-92" доводиться матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже враховуючи все вище зазначене, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження викладених в позові обставин, тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, п.3 Розділ ХII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Полісся-92" до ОСОБА_1 про витребування майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Закрите акціонерне товариство "Полісся-92" місцезнаходження м. Рівне, вул. Жуковського, 39, код ЄДРПОУ 13989892.

ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене 30 грудня 2020 року.

Суддя -