Рішення

від 21.12.2020 по справі 482/347/20

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 482/347/20

Провадження № 2/476/122/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2020 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

представника позивача Богданової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" Новоодеської районної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новоодеська районна рада Миколаївської області, Новоодеська державна районна адміністрація Миколаївської області, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, про стягнення заборгованості по заробітній платі

В С Т А Н О В И В :

05.03.2020 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" Новоодеської районної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новоодеська районна рада Миколаївської області, Новоодеська державна районна адміністрація Миколаївської області, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.02.2013 року визнано незаконним наказ по Новоодеській центральній районній лікарні (далі Новоодеська ЦРЛ) № 46-к від 05.07.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики-сімейної медицини; поновлено ОСОБА_1 на посаді робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики - сімейної медицини; стягнуто з Новоодеської ЦРЛ на користь ОСОБА_1 2846,60 грн. за певний проміжок часу вимушеного прогулу, а саме з 06.07.2012 року по день винесення рішення суду - 26.02.2013 року; стягнуто з Новоодеської ЦРЛ на користь ОСОБА_1 2000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13.06.2013 року замінено боржника Новоодеську ЦРЛ на КЗ "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги".

На даний час рішення суду у частині поновлення його на роботі залишається невиконаним внаслідок недобросовісної поведінки відповідача.

З огляду на викладене, просить суд стягнути з комунального некомерційного підприємства "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" Новоодеської районної ради на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по середньомісячній заробітній платі за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації заробітної плати та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 26.02.2013 року по 01.02.2020 року в розмірі 171075,26 грн.

Ухвалою від 21.04.2020 року суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, а також у відповідності до ст. 274 ЦПК України вирішила розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням про це сторін.

Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 20.08.2020 року до участі у справі залучено правонаступника комунального закладу "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" - комунальне некомерційне підприємство "Новоодеський районний центр первинної медико-санітарної допомоги".

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити. В разі неявки представника відповідача просила провести заочний розгляд справи.

Представник відповідача у судові засідання не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву до суду не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Представники третіх осіб у судові засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ст.ст. 279 , 280 , 281 ЦПК України , за заявою представника позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Так, за Конституцією України , ст.ст. 4 , 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1 , 3 ЦК України , ст.ст. 2, 4, 12-13 ЦПК України , завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи по суті, рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.02.2013 року визнано незаконним наказ по Новоодеській ЦРЛ № 46-к від 05.07.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики-сімейної медицини; поновлено ОСОБА_1 на посаді робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики - сімейної медицини; стягнуто з Новоодеської ЦРЛ на користь ОСОБА_1 2846,60 грн. за певний проміжок часу вимушеного прогулу, а саме з 06.07.2012 року по день винесення рішення суду - 26.02.2013 року; стягнуто з Новоодеської ЦРЛ на користь ОСОБА_1 2000 грн. моральної шкоди. (том І а.с. 81-86). Вказане рішення стало предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, однак, за результатами розгляду залишено без змін (том І а.с. 89-93).

16.04.2013 року Новоодеським районним судом Миколаївської області на виконання вищевказаного рішення суду видано виконавчий лист №1419/1509, який перебував у провадженні державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції, номер виконавчого провадження 37854630 (том І а. с. 102).

З матеріалів справи слідує, що з 01.11.2011 року по 14.08.2012 року Бузька амбулаторія загальної практики сімейної медицини підпорядковувалася Новоодеській центральній районній лікарні (том І а. с. 63-64), однак, 15.08.2012 року створено КЗ "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" на базі частини майна, що належало до спільної власності територіальних громад міста і сіл Новоодеського району, переданого Новоодеською районної радою в постійне користування Новоодеській центральній районній лікарні (том І а. с. 63-64). До складу КЗ "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" увійшла також Бузька амбулаторія загальної практики сімейної медицини (том І а. с. 65-75).

На підставі ухвали Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13.06.2013 року у вищевказаному виконавчому провадженні змінено боржника Новоодеську центральну районну лікарню на КЗ "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги".

26.06.2018 року діяльність КЗ "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" припинено шляхом перетворення вказаної юридичної особи в КНП "Новоодеський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", яке є правонаступником вищевказаної юридичної особи (том І а. с. 228-229, том ІІ а. с. 67-75).

Пунктом 8.1.3 Статуту КНП "Новоодеський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", затвердженого рішенням районної ради від 26.06.2018 року №1 визначено, що одним із лікувально-профілактичних підрозділів вказаної установи є Бузька амбулаторія загальної практики сімейної медицини (том ІІ а. с. 49-57).

Судом встановлено, що на час розгляду даної цивільної справи у суді рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.02.2013 року у частині поновлення позивача на роботі на посаді робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики-сімейної медицини залишається невиконаним.

11.04.2016 року Новоодеський районний суд Миколаївської області ухвалив заочне рішення у цивільній справі № 482/1638/15-ц, яким зобов`язав КЗ "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.02.2013 року по день поновлення на роботі.

02.08.2016 року державним виконавцем Новоодеського районного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51805216 щодо примусового виконання виконавчого листа № 482/1638/15-ц , виданого Новоодеським районним судом Миколаївської області 26.07.2016 року про зобов`язання боржника КЗ "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.02.2013 року по день поновлення на роботі.

23.12.2019 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 18.05.2020 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження № 51805216, прийнятої 23.12.2019 року по виконавчому листу № 482/1638/15, виданому 26.07.2016 року, задоволено та скасовано постанову головного державного виконавця Новоодеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Молчанової А.С. про закінчення виконавчого провадження ВП №51805216 з виконання виконавчого листа №482/1638/15-ц, виданого 26.07.2016 року Новоодеським районним судом Миколаївської області про зобов`язання комунального закладу "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.02.2013 року по день поновлення на роботі.

03.06.2020 року постановою головного державного виконавця Новоодеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновлено вищевказане виконавче провадження.

З огляду на вищевикладене, для захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення на його користь заборгованості по середньомісячній заробітній платі за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати з КНП "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" у період з 26.02.2013 року по 01.02.2020 року у розмірі 171075,26 грн.

Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів).

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Позивач посилається на статтю 236 КЗпП України, як на правову підставу своїх вимог.

Відповідно до статі 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом статті 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

Вказане відповідає, правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року №607/10653/18, що аналогічна до правової позиції у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №760/9521/15.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Судом в ході розгляду справи достовірно встановлено, що рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.02.2013 року про поновлення позивача на роботі на даний час залишається невиконаним, відповідний акт індивідуальної дії про поновлення позивача на роботі, установою, яка прийняла незаконне рішення про звільнення останнього, а також відповідачем, в підпорядкування якого, після проведеної реорганізації перейшла Бузька амбулаторія загальної практики сімейної медицини, не видавався. Вказані обставини свідчать про порушення прав позивача та наявність вини у бездіяльності відповідача.

Згідно ч. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року за №100, положення якого застосовуються при вимушеному прогулі, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками: високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Пунктом 10 вищевказаного Порядку визначено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

В силу частини першої статті 13 Закону України Про оплату праці , оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Згідно ст.6 Закону України Про оплату праці , системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 надано офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України , статтям 1 , 2 Закону України Про оплату праці , зокрема, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно розрахунків позивача заборгованість по середньомісячній заробітній платі за час вимушеного прогулу, виходячи з посадових окладів (тарифних ставок) працівників бюджетної сфери, оплати праці яких здійснюються за Єдиною тарифною сіткою за відповідних рік, за період з лютого 2013 року по січень 2020 року включно за посадою робітника з обслуговування поточного ремонту Бузької амбулаторії загальної практики сімейної медицини (0,5 ставки, 2 кваліфікаційний розряд (мінімальний) - 4) та молодшої медичної сестри (0,25 ставки, 4 тарифний розряд) становить 122152,86 грн. (том І а. с. 46-52).

Таким чином, розрахування заробітної плати позивачем проводилось по 4 тарифному розряду із розрахунку на 0,75 ставки, тобто 0,5 ставки робітника з обслуговування поточного ремонту та 0,25 ставки молодшої медичної сестри.

Вказаний розрахунок відповідачами не оспорений та не підданий сумніву. Доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного розрахунку до суду не надано.

Між тим, із матеріалів справи вбачається, що позивач з 2006 року був прийнятий і працював в Бузькій амбулаторії загальної практики сімейної медицини на посаді робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання на 0,5 ставки (том І а.с. 56).

Наказом № 46-к від 05.07.2012 року ОСОБА_1 було звільнено з вказаної посади. В подальшому 26.02.2013 року рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області його поновлено саме на посаді робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання.

Проте, матеріали даної справи не містять інформації, а також належних доказів того, що позивача вищевказаним рішенням суду було поновлено і на посаді молодшої медичної сестри. Відсутні також і докази, які підтверджують, що останній працював на вказаній посаді.

Враховуючи вищевикладене розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 повинен розраховуватися з 0,5 посадового окладу 4 розряду робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики сімейної медицини за період з 27.02.2013 року по 01.02.2020 року.

Приймаючи до уваги розрахунки позивача, зокрема, визначений ним розмір посадового окладу робітника за вищевказаний період (том І а.с. 50-52) суд приходить до висновку, що заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з КНП "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" становить 71683 грн.

Крім того, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по середньомісячній заробітній платі за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації невиплати заробітної плати з КЗ "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" у період з 01.02.2020 року по день винесення рішення у зв`язку з тим, що жодних розрахунків за вказаний період позивачем до суду не надано, до того ж, позовна вимога у цій частині сформульована нечітко, без зазначення сум, що підлягають до стягнення з відповідача.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення індексації заробітної плати, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно ст. 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до положень п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року за № 1078 (далі Порядок), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі: пенсії, стипендії, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер тощо.

Відповідно до вимог п. 3 вказаного Порядку до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати .

Поняття "заробітна плата" та середній заробіток за час вимушеного прогулу" не є тотожними.

Статтею 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Із вищенаведених положень Закону вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, який належить стягнути на користь позивачки не є заробітною платою, а є виплатою, яка обчислюється з середньої заробітної плати. Крім того, вказана виплата носить разовий характер.

Між тим, виплати, які підлягають індексації повинні носити постійний характер.

Таким чином, стягнення на користь позивача індексації середнього заробітку за час вимушеного прогулу суперечить чинному Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про стягнення компенсації, суд виходить з положень ст. 34 Закону України Про оплату праці , згідно якої компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

01.01.2001 року набрав чинності Закон України № 2050-111 від 19.10.2000 року Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати .

Статтями 1 , 2 , 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

З вищевикладеного суд робить висновок, що вимоги щодо стягнення компенсації заборгованості по середньомісячній заробітній платі за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки за своєю суттю середній заробіток за час вимушеного прогулу є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку та не є заробітною платою, визначеною як періодичний платіж за виконану роботу, а тому компенсація, передбачена статтею 34 Закону України Про оплату праці , Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виплати не нараховується.

Застосування наведених норм права відповідає правовим висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 16.10.2019 року у справі № 500/5724/16-ц та від 28.03.2019 у справі № 569/14363/17.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на його користь усіх судових витрат по справі.

Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.

У разі задоволення позову судові витрати, в тому числі і витрати на правничу допомогу, покладаються на відповідача (пункт 2 частини 2 статті 141 ЦПК ).

Суд враховує, що усі судові витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтверджених судових витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи те, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження понесених ним судових витрат, суд не вбачає за можливе вирішити питання про їх розподіл на користь позивача.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору у даній справі та беручи до уваги те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з КНП "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" підлягають стягненню 716,83 грн. на користь держави у рахунок відшкодування судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265, 280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" Новоодеської районної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новоодеська районна рада Миколаївської області, Новоодеська державна районна адміністрація Миколаївської області, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" (код ЄДРПОУ 38412224) на користь ОСОБА_1 заборгованість по середньомісячній заробітній платі за час вимушеного прогулу за період з 27.02.2013 року по 01.02.2020 року у розмірі 71683 (сімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства "Новоодеський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" (код ЄДРПОУ 38412224) на користь держави 716 (сімсот шістнадцять) грн. 83 коп. у рахунок відшкодування судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Єланецьким районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 31.12.2020 року.

Суддя Н.В.Чернякова