Ухвала

від 24.12.2020 по справі 466/2108/15-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/2108/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/3943/19 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар Юзефович Ю.І.

з участю представника позивача адвоката Маркович Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року, постановлене в складі головуючого судді Білінської Г.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про скасування ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Львівська міська рада про заборону в користуванні земельною ділянкою, відновлення хвіртки, зобов`язання не чинити перешкод у встановленні межових стовпців, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Львівська міська рада, про зобов`язання відповідача не чинити перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою як проїздом та проходом. (т. 1 а.с. 2 - 4). З урахуванням уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 37 - 38), просив: зобов`язати відповідача не чинити йому перешкод у користуванні земельною ділянкою як проїздом та проходом до належного йому на праві приватної влаcності будинку, в облаштуванні дорожнього полотна, зрізці дерев та кущів вздовж проїзду, також зобов`язанні демонтувати три хвіртки, які виходять із земельної ділянки відповідача на орендовану позивачем земельну ділянку, демонтувати добудову до будинку.

В свою чергу, у серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (т.1 а.с. 70 - 71).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2015 року ці справи об`єднані в одне провадження (т. 1 а.с. 68).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2015 року(т. 1 а.с. 147), частково скасованим рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 199, 202-204) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третіх осіб: Львівська міська рада, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0, 0123 га як проїздом та проходом до належного йому на праві приватної власності будинку АДРЕСА_1 , в облаштуванні дорожнього полотна, зрізці дерев та кущів вздовж проїзду.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третіх осіб: Львівська міська рада, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про знесення самовільно спорудженого тамбуру, зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати три хвіртки, які виходять на орендовану земельну ділянку загальною площею 0, 0123 га за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки залишено без розгляду (т. 1 а.с. 146).

Однак, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 грудня 2015 року (т.1 а.с.198, 200 - 2-01) ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2015 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Львівська міська рада про звільнення самовільно захопленої земельної ділянки ( т. 2 а.с. 3-4), який у липні 2016 року уточнив (т. 2 а.с.56- 57) і остаточно просив: заборонити відповідачу ОСОБА_1 користуватися орендованою земельною ділянкою, зобов`язавши відновити при цьому хвіртку з безпосереднім виходом на АДРЕСА_1 відповідно до технічної документації, що є в інвентаризаційній справі будинку Львівського БТІтаЕО та зобов`язати відповідача ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у встановленні ним за свій кошт по орендованій земельній ділянці зі сторони будинку АДРЕСА_1 межових стовпців з натягнутою між ними сіткою.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог до Львівської міської ради та ОСОБА_2 і остаточно просив скасувати ухвалу Львівської міської ради від 23.10.2014 року № 3962, як протиправну та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки,укладений між Львівською міською радою та ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 119-120).

Ухвалою Шевченівського районного суду м. Львова від 4 лютого 2016 року цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Львівська міська рада про заборону відповідачу ОСОБА_1 користуватися орендованою земельною ділянкою, зобов`язавши відновити при цьому хвіртку з безпосереднім виходом на АДРЕСА_1 відповідно до технічної документації, що є в інвентаризаційній справі будинку Львівського БТІтаЕО та зобов`язання відповідача ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у встановленні ним за свій кошт по орендованій земельній ділянці зі сторони будинку АДРЕСА_1 межових стовпців з натягнутою між ними сіткою об`єднано в одне провадження із цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради та ОСОБА_2 про скасування ухвали Львівської міської ради від 23.10.2014 року № 3962, як протиправної та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Львівською міською радою та ОСОБА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0123 га за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ), яка надана в оренду на підставі договору оренди, укладеного між Львівською міською радою та ОСОБА_2 09 грудня 2014 року, на строк дії договору оренди.

Постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2019 року за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , таку задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Львівської міської ради про скасування рішення Львівської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа -Львівська міська рада, про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0123 га за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ), яка надана в оренду на підставі договору оренди, укладеного Львівською міською радою та ОСОБА_2 09 грудня 2014 року на строк дії договору оренди, скасовано. Справу № 466/2108/15-ц у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Львівської міської ради про скасування рішення Львівської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Львівська міська рада, про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0123 га за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ), яка надана в оренду на підставі договору оренди, укладеного Львівською міською радою та ОСОБА_2 09 грудня 2014 року на строк дії договору оренди, передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповно з`ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування вимог покликається на те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.02.2007 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.09.2010 року він є власником 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, яка закріплена за даним будинковолодінням площею 764 кв.м рішенням виконкому Львівської міської ради №797 від 14.07.1959 року була розділена між трьома співвласниками відповідно до ухвали народного суду Шевченківського району м. Львова від 15.04.1965 року. Проїзд між будинками № 19 та АДРЕСА_2 загальною площею 0,0123 га передано в оренду ОСОБА_2 , що підтверджується договором оренди від 09 грудня 2014 року, укладеним між Львівською міською радою та ОСОБА_2 . До частини будинковолодіння, належної позивачу, відсутній будь-який заїзд, крім існуючого - переданого у оренду ОСОБА_2 і відсутня можливість влаштування іншого доїзду, оскільки земельна ділянка, якою позивач користується, з усіх сторін межує із земельними ділянками суміжних землекористувачів. Згідно свідоцтва про право на спадщину від 01.02.2007 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 13.09.2010 року металеві хвіртки, позначені на плані № 1-7 належать до спадкового майна, а відтак, ОСОБА_1 повинен мати можливість вільного доступу до свого будинковолодіння та мати можливість вільно користуватись ним. Апелянт вважає, що відсутність доступу до його будинковолодіння з вулиці суперечить змісту здійснення права власності, оскільки позбавляє власника права користування та розпорядження своєю власністю, позбавляє можливості не тільки проходу, але й під`їзду до житла карети швидкої допомоги та пожежної машини, що є неприпустимим порушенням чинного законодавства. Крім того, по території спільного заїзду прокладені комунікації, а саме газопровід, телекабель, до яких повинен бути доступ для утримання їх в належному стані. Таким чином, договір оренди землі, укладений між Львівською міською радою та ОСОБА_2 щодо спірної земельної ділянки суперечить нормам цивільного законодавства та порушує його права, як власника квартири АДРЕСА_3 і його слід визнати недійсним.

З вищенаведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Львівської міської ради задовольнити та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 повністю за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 є єдиним позивачем за первісним позовом, та єдиним відповідачем за зустрічним позовом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджуються свідоцтвом про смерть, виданим Шевченківським районним у місті Львові відділом ДРАКЦ ГТУЮ у Львівській області від 31 серпня 2019 року, серії НОМЕР_1 (т. 3 а.с. 90).

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції, ухвалене 07 рудня 2016 року.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно даних перевірки в Спадковому реєстрі, спадкова справа після смерті ОСОБА_1 не зареєстрована (т. 3 а.с. 109, 111).

Згідно довідок з місця проживання (т. 3 а.с.151- 154) ОСОБА_1 (т. 3 а.с.151- 154), на день його смерті з ним у будинку були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

До суду неодноразово зверталися з клопотаннями про відкладення розгляду справи дружина та дочка покійного ОСОБА_1 (т. 3 а. с. 89, 127, 142, 155), не подаючи при цьому ні клопотання про залучення їх до участі в справі як правонаступників, ні доказів, що вони такими є. Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить до висновку, що процесуальні правонаступники позивача за первісним, та відповідача за зустрічним, відсутні.

Оскільки зі смертю ОСОБА_1 припиналася його цивільно процесуальна дієздатність, а його процесуальні правонаступники відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 268, 362, 367 - 369, 389, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Закрити апеляційне провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про скасування ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Львівська міська рада про заборону в користуванні земельною ділянкою, відновлення хвіртки, зобов`язання не чинити перешкод у встановленні межових стовпців.

Ухвалаапеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст ухвали складено 30 грудня 2020 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.