Постанова

від 23.12.2020 по справі 140/6524/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/6524/20 пров. № А/857/12581/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі №140/6524/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рентленд Груп до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції - Денисюк Р.С., час ухвалення - 16.38 год., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - 11.09.2020),-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю РЕНТЛЕНД ГРУП звернулося з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування рішення від 24.02.2020 № 15.1-вих/660-20 про відмову у видачі документа дозвільного характеру (висновку з оцінки впливу на довкілля), визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненаданні висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНТЛЕНД ГРУП , Експлуатації Туропинського родовища пісків Турійського району Волинської області та зобов`язання надати висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНТЛЕНД ГРУП , Експлуатації Туропинського родовища пісків Турійського району Волинської області, у визначений законом строк.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що товариством відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля здійснюється процедура оцінки впливу на довкілля планової діяльності, а саме експлуатації Туропинського родовища пісків Турійського району Волинської області. Відповідно до вимог законодавства ТОВ РЕНТЛЕНД ГРУП в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля (реєстраційний номер справи 2019212757) оприлюднено повідомлення про планову діяльність, звіт з оцінки впливу на довкілля, взято участь в громадському обговорені звіту з оцінки впливу на довкілля, яке забезпечував Уповноважений центральний орган - Міністерствоенергетики та захисту довкілля України. У встановлений Законом України Про оцінку впливу на довкілля термін (25 робочих днів з дня завершення громадського обговорення) висновок з оцінки впливу на довкілля від ТОВ РЕНТЛЕНД ГРУП не отримало. 24 лютого 2020 року в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля (реєстраційний номер справи 2019212757) оприлюднено рішення відповідача про відмову у видачі висновку, а саме лист №15.1-ВИХ/660-20 від 24.02.2020 за підписом начальника Управління оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки Міністерства енергетики та захисту довкілля України на бланку вказаного управління. Вважає рішення відповідача протиправним в зв`язку з тим, що воно винесено всупереч вимогам Закону України Про оцінку впливу на довкілля , Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 року № 1026 (далі - Порядок № 1026), а саме, що видача такого висновку є обов`язком Міністерства, а відмова в його наданні може мати місце виключно з підстав, що передбачені Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру. Як визначено в ч. 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:-подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;-виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;-негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Законом України Про оцінку впливу на довкілля не встановлено інші чи додаткові підстави для відмови у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, виключеними підставами для відмови у наданні такого документа є лише ті, що наведені в ч. 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

У рішенні про відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, відсутні будь-які належні підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру, які передбачені ч. 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

В листі №15.1-ВИХ/660-20 від 24.02.2020 не наведено й не обґрунтовано факту подання ТзОВ РЕНТЛЕНД ГРУП неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком, або факту виявлення в поданих документах недостовірних відомостей, або отримання негативного висновку за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Позивач вважає, що відповідно до вимог ч.1-4 ст.9 Закону України Про оцінку впливу на довкілля відповідач був зобов`язаний оформити такий висновок.

Крім цього, вважає, що відмова оформлена не уповноваженою особою, оскільки підписана не Міністром чи заступником, а лише начальником Управління оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки. З врахуванням наведеного, просить позов задовольнити в повному об`ємі.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 24.02.2020 № 15.1-вих/660-20 про відмову у видачі документа дозвільного характеру (висновку з оцінки впливу на довкілля). Зобов`язано Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України надати висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНТЛЕНД ГРУП, Експлуатації Туропинського родовища пісків Турійського району Волинської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНТЛЕНД ГРУП судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що в свою чергу призвело до порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає скасуванню.

Зокрема апелянт зазначає про те, що інформація, зазначена у Звіті з ОВД, не відповідає вимогам статті 6 Закону України Про оцінку впливу на довкілля та не дає можливості в повній мірі дослідити вплив на довкілля при реалізації планованої діяльності Позивача з експлуатації Туропинського родовища пісків, розташованого в Турійському районі, Волинської області та визначити допустимість чи обґрунтувати недопустимість провадження даної планованої діяльності, а також визначити екологічні умови її провадження.

При цьому, відповідно до статті 9 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , перевірка даних, викладених у Звіті з ОВД на предмет відповідності вказаному Закону, визначення допустимості чи обґрунтування недопустимості провадження планованої діяльності, встановлення екологічних умов її провадження входить до виключної компетентності Відповідача та є його дискреційними повноваженнями.

Щодо правомірності підписання рішення про відмову у видачі Висновку з ОВД начальником Управління оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки, то Приписами пункту 2 Положення про Управління визначено, що Управління є самостійним структурним підрозділом Мінекоенерго, яке забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення оцінки впливу на довкілля. Управління, відповідно до покладених на нього завдань, визначених пунктами 3.9, 3.10 Положення про Управління здійснює оцінку впливу на довкілля, забезпечує ведення Реєстру з ОВД.

Оскільки документом, який регламентує організаційно-правовий статус працівників і визначає їх конкретні завдання та обов`язки, права, повноваження, відповідальність, знання та кваліфікацію, які необхідні для забезпечення ефективної роботи працівників є посадова інструкція, то начальник Управління діяла в межах повноважень, визначених розділом 3 посадової інструкції (копія є у матеріалах справи), що кореспондується з пунктом 5.5 Положення про Управління.

Крім того, право підпису документів відноситься до компетенції Управління, передбачено у розділі 4 посадової інструкції. Разом з тим, ні Законом, ні Порядком № 1026 вимог щодо оформлення рішення про відмову не встановлено.

Неправильно застосувавши норми матеріального права, зокрема пункт 12 Порядку № 1026, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність підписання рішення про відмову у видачі Висновку з ОВД двома особами: керівником структурного підрозділу та заступником Міністра. З огляду на вказане вбачається, що підписання начальником Управління рішення про відмову у видачі Висновку з ОВД вказаної планованої діяльності Товариства, оформленого листом Мінекоенерго від 24.02.2020 № 15.1-ВИХ/660-20 є правомірним та таким, що не суперечить вимогам Закону та Порядку № 1026.

Щодо громадського обговорення Звіту з ОВД, то Позивачем вказано дату, місце та час проведення громадських слухань, які відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону є однією з форм проведення громадського обговорення, а саме зазначено, що громадські слухання відбудуться 21.11.2019 о 10 годині в приміщенні школи за адресою: Волинська обл., Турійський р-н., с. Блаженик, вул. Незалежності, 6 та о 12 годині в приміщенні будинку культури, за адресою: Волинська обл., Турійський р-н., с. Туропин, вул. Центральна, 37.

Однак, суд першої інстанції визначив датою офіційного оприлюднення вищевказаного оголошення - 31.10.2020 та, як наслідок, прийшов до помилкового висновку про дотримання Товариством вимог пункту 9 Порядку № 989 (громадські слухання проведені 21.11.2019, тобто раніше ніж через десять робочих днів з дня оприлюднення Мінекоенерго вказаного оголошення).

Щодо рішення про зобов`язання Міндовкілля надати Товариству Висновок з ОВД планованої діяльності Експлуатація Туропинського родовища пісків Турійського району Волинської області , то таке виходить за межі повноважень суду.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник відповідача апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 08.02.2019 в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля за номером 2019212757 оприлюднено повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, а саме промислової експлуатації Туропинського родовища пісків, розташованого в Турійському районі Волинської області.

Листом від 28.03.2019 № 7/1986-19 Міністерство повідомило товариство, що з моменту офіційного оприлюднення зазначеного повідомлення розпочато офіційну процедуру оцінки впливу на довкілля, та те що з моменту оприлюднення до відповідача не надходили зауваження та пропозиції до обсягу дослідження та рівня деталізації, що підлягає включенню до звіту про оцінку впливу на довкілля планової діяльності.

Також в реєстрі оприлюднено звіт з оцінки впливу на довкілля.

ТзОВ РЕНТЛЕНД ГРУП опубліковано оголошення про проведення громадських слухань та результати їх проведення (протокол).

Листом від 24.02.2020 № 15.1-вих/660-20 Міністерство енергетики та захисту довкілля України на підставі п.13 Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування впливу на довкілля, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1026 від 13.12.2017 (далі Порядок № 1026) та ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності відмовило у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля позивачу. Підстава: надано неповні відомості про впливи на довкілля планової діяльності, що не дають можливості визначити допустимість чи обґрунтувати недопустимість провадження даної планової діяльності і визначити екологічні умови її провадження.

Відповідач вказує на неможливість з наведеної у звіті інформації з ОВД з планової діяльності не дають можливості у повній мірі дослідити вплив на довкілля при реалізації планової діяльності Товариством, не дотримано вимоги Постанови КМ України № 989 від 13.12.2017, якою затверджено Порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля - вони проведені раніше ніж через 10 робочих днів з дня оприлюднення оголошення.

Також висловлено наступні зауваження: 1. Звіт з ОВД має містити опис виправданих альтернатив, географічного або технологічного характеру. Проте в розділі 2 Звіту альтернативи не було розглянуто. 2. Розділ 3 Опис поточного стану довкілля Звіту не містить інформації щодо опису ймовірної зміни довкілля без провадження планової діяльності, в межах того, наскільки природні зміни від базового сценарію можуть бути оцінені на основі доступної екологічної інформації та наукових знань. 3. Розділ 24 Опис факторів довкілля, які ймовірно зазнають впливу з боку планової діяльності та її альтернативних матеріалів Звіту з ОВД не містять інформації щодо опису факторів довкілля альтернативних варіантів планової діяльності. 4. У представлені документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля відсутні підтверджуючі відомості щодо наявності або відсутності видів рослин, тварин занесених до Червоної книги України. 5. Суперечливим є твердження на ст. 21 Звіту з ОВД щодо відстані до р. Турія від ділянки № 1, оскільки за даними Google вона складає 90 м., а в звіті зазначено 100 м.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення від 24.02.2020 № 15.1-вих/660-20 про відмову у видачі документа дозвільного характеру (висновку з оцінки впливу на довкілля).

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів установлює Закон України Про оцінку впливу на довкілля .

Відповідно до визначень, наведених уст.1 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Уповноважений територіальний орган - обласні, міські Київська та Севастопольська державні адміністрації (відповідний підрозділ з питань екології та природних ресурсів), орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів.

Уповноважений центральний орган - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до ст.ст.5,6та14 Закону України Про оцінку впливу на довкілля ; 2)проведення громадського обговорення відповідно до ст.ст.7,8та14 Закону України Про оцінку впливу на довкілля ; 3)аналіз уповноваженим органом відповідно дост.9 Закону України Про оцінку впливу на довкілля інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4)надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого п.3 ч.1ст.2 Закону України Про оцінку впливу на довкілля ; 5)врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до ст.11 Закону України Про оцінку впливу на довкілля ( ч. 1 ст.2 цього ж Закону).

Частиною першої статті третьої Закону України Про оцінку впливу на довкілля встановлено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної ч.ч.2 і 3 цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включено, видобувну промисловість, а саме: видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням.

Забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами 2 і 3 цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності ( ч. 4 ст. 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля )..

Відповідно до частини шостої цієї ж статті, забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об`єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.

Судом встановлено, що на виконання зазначеної норми, ТзОВ РЕНТЛЕНД ГРУП в Єдиному реєстрі оприлюднено повідомлення про планову діяльність та Звіт з оцінки впливу на довкілля.

Надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля (який повинен ураховувати результати аналізу інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації) є однією з ланок здійснення процедури оцінки впливу на довкілля (як це передбаченост.2 Закону України Про оцінку впливу на довкілля ).

Надання висновку з оцінки впливу на довкілля урегульовано статтею дев`ятою Закону України Про оцінку впливу на довкілля , відповідно до якої уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.ч. 3, 4 ст.5 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.

При підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.ч. 3, 4 ст.5 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , - уповноважений центральний орган розглядає та бере до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля та звіт про громадське обговорення.

В описовій частині висновку з оцінки впливу на довкілля наводиться інформація про: 1) здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля; 2) врахування звіту з оцінки впливу на довкілля; 3) враховані та відхилені зауваження та пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення.

У висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.ч. 3, 4 ст.5 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , - уповноважений центральний орган: 1) зазначає тип, основні характеристики та місце провадження планованої діяльності; 2) визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності; 3) встановлює умови використання території та природних ресурсів під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; 4) встановлює умови щодо охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; 5) встановлює умови щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та усунення їх наслідків; 6) встановлює умови щодо зменшення транскордонного впливу планованої діяльності, щодо якої здійснювалася процедура оцінки транскордонного впливу; 7) якщо з оцінки впливу на довкілля випливає необхідність: здійснення компенсаційних заходів - покладає обов`язок із здійснення таких заходів; запобігання, уникнення, зменшення (пом`якшення), усунення, обмеження, а також моніторингу впливу планованої діяльності на довкілля - покладає обов`язок із здійснення відповідних дій; здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на іншій стадії проектування - визначає строки та обґрунтовує вимоги щодо її здійснення; додаткова оцінка впливу на довкілля здійснюється за процедурою, передбаченою цим Законом; здійснення післяпроектного моніторингу - визначає порядок, строки та вимоги до його здійснення.

Якщо з оцінки впливу на довкілля з розглянутих виправданих альтернативних варіантів виявляється екологічно обґрунтованим варіант, відмінний від запропонованого суб`єктом господарювання, за письмовою згодою із суб`єктом господарювання у висновку з оцінки впливу на довкілля зазначається погоджений варіант здійснення планованої діяльності.

Відповідно до частин 6-9 ст. 9 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , висновок з оцінки впливу на довкілля надається суб`єкту господарювання безоплатно протягом 25 робочих днів з дня завершення громадського обговорення, а в разі здійснення процедури оцінки транскордонного впливу - з дня завершення цієї процедури та затвердження рішення про врахування результатів оцінки транскордонного впливу на довкілля. До висновку з оцінки впливу на довкілля додається звіт про громадське обговорення.

Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.ч. 3, 4 ст.5 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , - уповноважений центральний орган оприлюднює висновок з оцінки впливу на довкілля протягом трьох робочих днів з дня його прийняття у спосіб та в порядку, визначені ст.4 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , та протягом цього ж строку вносить його до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля.

Висновок з оцінки впливу на довкілля втрачає силу через п`ять років у разі, якщо не було прийнято рішення про провадження планованої діяльності. Якщо до отримання рішення про провадження планованої діяльності внесено зміни до проектної документації чи зміни до законодавства, які вимагають зміни екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля, оцінка впливу на довкілля здійснюється повторно.

Висновок з оцінки впливу на довкілля та інші результати оцінки впливу на довкілля протягом п`яти років з дня прийняття рішення про провадження планованої діяльності можуть бути використані для отримання інших документів дозвільного характеру, передбачених законодавством, за умови що вони не передбачають встановлення (затвердження) змін у діяльності, затвердженій (схваленій) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження.

Частиною 10 ст.9 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , встановлено, що порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та порядок фінансування оцінки впливу на довкілля затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідний Порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 року №1026.

Пунктом 6 Порядку №1026 встановлено, що після подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля суб`єкт господарювання подає уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону, - уповноваженому центральному органу у форматі Adobe Portable Document Format (PDF) через електронний кабінет Реєстру та протягом трьох робочих днів з дня подання через електронний кабінет Реєстру у письмовій формі на паперових носіях - уповноваженому територіальному органу або уповноваженому центральному органу (за допомогою засобів поштового зв`язку поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення) такі документи для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля: оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля за формою згідно з додатком 3; звіт з оцінки впливу на довкілля відповідно до вимог, наведених у додатку 4; відомості (документи, матеріали), що підтверджують факт та дату опублікування, розміщення або оприлюднення в інший спосіб суб`єктом господарювання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, якщо такі вже опубліковані, або договір з друкованими засобами масової інформації про опублікування таких документів, а також документ, що підтверджує внесення плати за проведення громадського обговорення.

Також пунктом 12 Порядку №1026 визначено, що за результатами розгляду документів, поданих суб`єктом господарювання для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля за формою згідно з додатком 5. Відмова у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля або його анулювання здійснюється згідно з вимогами Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Згідно з додатком до Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності , висновок з оцінки впливу на довкілля є документом дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм чинного законодавства, судом першої інстанції вірно встановлено, що надання компетентним суб`єктом владних повноважень документу дозвільного характеру - висновку з оцінки впливу на довкілля є його обов`язком, а відмова в його наданні може мати місце виключно з підстав, що передбачені Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру.

Підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру (ч. 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності ).

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Отже, оскільки, Законом України Про оцінку впливу на довкілля не встановлено інші чи додаткові підстави для відмови у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, виключеними підставами для відмови у наданні такого документа є лише ті, що наведені в ч.5 ст.4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , відповідно відмову з інших мотивів слід вважати протиправною в силу законодавчого припису.

З матеріалів справи слідує, що позивачем відповідно до п.6 Порядку № 1026 на адресу відповідача направлено всі необхідні документи ним передбачені для отримання висновку з ОВД.

Відмова відповідача у видачі висновку обґрунтована частиною 5 статті 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , оскільки у звіті з ОВД надано неповні відомості.

Апелянт вважає таку відмову правомірною, оскільки інформація, зазначена у Звіті з ОВД, не відповідає вимогам статті 6 Закону України Про оцінку впливу на довкілля та не дає можливості в повній мірі дослідити вплив на довкілля при реалізації планованої діяльності Позивача з експлуатації Туропинського родовища пісків, розташованого в Турійському районі, Волинської області та визначити допустимість чи обґрунтувати недопустимість провадження даної планованої діяльності, а також визначити екологічні умови її провадження.

Проте, апеляційний суд вважає доводи відповідача невірними з огляду на наступне.

Як уже зазначалось вище, підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру, передбачені ч.5ст.4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Натомість у листі від 24.02.2020 № 15.1-вих/660-20, яким було оформлено відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, відсутні будь-які належні підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру, визначені вказаним вище Законом, які і не доведені відповідачем в ході судового розгляду справи.

Відповідачем як не було встановлено факту подання ТзОВ РЕНТЛЕНД ГРУП неповного пакету документів, виявлення в документах недостовірних відомостей, або отримання негативного висновку за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру при оформленні вказаної відмови, так і в під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що не зазначення певної інформації в самому Звіті з ОВД не може, трактуватися як неподання неповного пакету документів.

Щодо висловлених у листі від 24.02.2020 зауважень, то ні вимогами Закону України Про охорону довкілля , ні Порядком № 1026 не визначено, що висловлені у листі - відмові зауваження є підставою для відмови у видачі висновку.

Згідно з п.9 Порядку №1026, проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля, затвердженого Постановою КМ України №989 від 13.12.2017 громадські слухання проводяться не раніше ніж через десять робочих днів з дня оприлюднення уповноваженим центральним органом або уповноваженим територіальним органом оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля.

Громадське обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля забезпечував Уповноважений центральний орган - Міністерство енергетики та захисту довкілля України (Відповідач) згідно договору №488/19-ОВД на проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля від 24.10.2019 між Міністерством енергетики та захисту довкілля України та ТОВ РЕНТЛЕНД ГРУП , копія якого долучена до позовної заяви.

Відповідно до умов вказаного договору Відповідач відповідає за своєчасність та якість проведення громадського обговорення, тому апеляційний суд вважає невірними доводи апелянта про те, що Позивачем не дотримані строки проведення громадських слухань, зважаючи на те, що відповідальність за це покладена на Відповідача.

Окрім, цього оприлюднення в ЗМІ оголошення про громадське обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля відбулось 31.10.2019 (копії в Звіті з ОВД), тобто 15 робочих днів.

Відповідно до п.9 Порядку проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №989, до подання оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля суб`єкт господарювання може провести консультації з уповноваженим центральним органом або уповноваженим територіальним органом щодо місця та часу проведення громадських слухань з урахуванням можливості забезпечення присутності всіх потенційних учасників. Після визначення місця та часу з Міністерством, позивачем було оприлюднене оголошення 31.10.2019 в ЗМІ та органах місцевого самоврядування на дошках оголошень.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що будь-яких зауважень з приводу Звіту ОВД після його опублікування не надходило, враховуючи значний період часу з моменту його опублікування до громадського обговорення.

Щодо наявності у Звіті підтверджуючих відомостей про наявність чи відсутність видів рослин чи тварин віднесених до червоної книги, то відповідний Закон такої вимоги не містить.

Щодо опису виправданих альтернатив, географічного або технологічного характеру, то на ст.16-17 звіту зазначено, яка інша альтернатива розглядалася і чому вона не може бути взята до уваги.

Відносно відсутності у Звіті опис факторів довкілля, які ймовірно зазнають впливу з боку планової діяльності та її альтернативних матеріалів Звіту з ОВД не містять інформації щодо опису факторів довкілля альтернативних варіантів планової діяльності, то в Розділі 2 Звіту такі обставини зазначенні. Що стосується ненаведених факторів довкілля по альтернативних варіантах, то враховуючи ту обставину, що альтернативний варіант було відхилено, то і в Звіті вони не описувалися.

Щодо відстані до р. Турія від ділянки №1, оскільки за даними Google вона складає 90 м., а в звіті зазначено 100 м, то при визначенні такої відстані позивачем та відповідачем бралися до уваги різні картографічні матеріали щодо визначення відстаней, а відтак можливі різні значення її вимірювання.

Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відмова у видачі висновку підписана не уповноваженою на те особою, начальником Управління оцінки впливу на довкілля та стратегічної оцінки.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про охорону довкілля визначено, що уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля.

Пунктом 12 Порядку № 1026 чітко зазначено, що висновок з ОВД підписується двома особами керівником структурного підрозділу та заступником міністра.

Форма відмови у видачі висновку та вказівка на осіб, які її мають підписувати, нормами чинного законодавства непередбачена, але з урахуванням загальних положень вищевказаних норм законодавства, за аналогією, відмова у видачі висновку повинна бути підписана двома особами керівником структурного підрозділу і заступником міністра, який і представляє уповноважений центральний орган.

Що стосується доводів апелянта про те, що керівник структурного підрозділу уповноважений на підписання відмови з урахуванням приписів Положення про Управління оцінки впливу на довкілля та стратегічної оцінки (далі Управління), яке є самостійним підрозділом Мінекоенерго, яке забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки, то такі є посилковими, оскільки із змісту вказаних положень управління здійснює оцінку впливу на довкілля як структурний підрозділ Міністерства, а не є уповноваженим центральним органом на видачу висновків чи відмову у їх видачі, яким відповідно є саме Міністерство.

Отже, підписувати відмову у видачі висновку повинна уповноважена особа центрального органу спільно із керівником структурного підрозділу, чого в даному випадку не було.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку рішення суб`єкта владних повноважень свідчить про безпідставне застосування ним норм права, без належного регламентування свого розсуду приписами закону, оскільки відмова відповідача в наданні суб`єкту господарювання необхідного документа дозвільного характеру не відповідає вимогам ч.5 ст.4-1 Закону України Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності та Порядку №1026.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що необмежена дискреція органів влади є свавіллям і вона повинна регламентуватися певними чіткими законодавчими нормами, зокрема, у рішенні в справі Маестрі проти Італії Суд зазначив, що внутрішнє законодавство повинно передбачати заходи правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів в права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які зачіпають фундаментальні права, надання органам влади необмеженого розсуду при здійсненні своєї влади суперечило би одному з основних принципів демократичного суспільства, який закріплений у Конвенції, - принципу верховенства права .

Як наслідок, оскільки рішення відповідача про відмову у видачі висновку є протиправним, підлягає до задоволення вимога позивача про зобов`язання вчинити дії, а саме Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надати висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНТЛЕНД ГРУП, Експлуатації Туропинського родовища пісків Турійського району Волинської області.

Відповідно до вимог частини першої статті дев`ятої Закону України Про охорону довкілля , центральний уповноважений орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, де визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Тобто, за відсутності підстав для відмови у видачі висновку визначених Законом України Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності , видача такого висновку уповноваженим органом є обов`язковою, тому за конкретних умов і обставин відповідач позбавлений дискреції при вирішенні питання щодо видачі висновку з оцінки впливу на довкілля.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі Гурепка проти України (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі Фадєєва проти Росії від 09.06.2005, в якому Європейський суд з прав людини з посиланням на справу Баклі проти Сполученого Королівства зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку необхідності втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції .

Відповідно до рішення Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 спосіб відновлення попущеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторною звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Так, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Водночас, повноваження не є дискреційними, коли існує лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі існування певних чітко визначених законодавством умов, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний вчинити конкретні дії, а в разі, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16.

У рішенні в справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. А в рішенні в справі Афанасьєв проти України Суд вказав на те, що засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відтак, зважаючи на не доведення суб`єктом владних повноважень існування тих виключних обставин, які можуть бути перешкодою для видачі документа дозвільного характеру (тобто підставою для відмови в його видачі), останній зобов`язаний надати такий документ, оскільки він не має розсуду щодо вибору поміж кількома правомірними варіантами свого рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі №140/6524/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 04.01.2021р.