Рішення

від 04.01.2021 по справі 910/15717/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.01.2021Справа № 910/15717/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акорн Трейдінг

до Товариства з додатковою відповідальністю Універсам №12

про стягнення 29387,93 грн,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Акорн Трейдінг звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсам №12 про стягнення 29387,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного Договору про постачання електричної енергії №10/ПРРЕЕ від 16.10.2019, в частині своєчасної та повної оплати за поставлену електричну енергію, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 108153,62,08 грн. Окрім того, позивач зазначає, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленої електричної енергії, зокрема: 29.10.2019 у розмірі 41616,54 грн, 27.11.2019 у розмірі 14000 грн та 24.12.2019 у розмірі 25000 грн. У зв`язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27537,08 грн та пеню у розмірі 1850,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 29.10.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 09.11.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 19.11.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 16.11.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.10.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03134, м. Київ, вул. Жолудєва, буд. 4.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105474932814 з відміткою про вручення конверту відповідачу 23.10.2020.

Разом з тим, відповідно до відомостей з веб сайту АТ Украпошта https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, вбачається що поштове відправлення №0105474932814 було вручено відповідачу особисто 23.10.2020.

В силу положення п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Акорн Трейдінг (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам №12 (споживач, відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №10/ПРРЕЕ (далі - договір), відповідно до умов якого, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Пунктом 3.1. договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього договору.

У п. 3.2. договору, постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Пунктом 5.2. договору визначено, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для даного об`єкта споживання (площадка вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електрично енергії.

Згідно з п. 5.3. договору, ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках на оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до п. 5.4. договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

У п. 5.6. договору визначено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 2 робочих днів з моменту отримання його споживачем.

Відповідно до п. 6.2. договору, споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 7.1. договору, постачальник має право, зокрема, отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Пунктом 9.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 13.1. договору, цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набрання чинності з моменту підписання договору сторонами, погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку постачальником.

Відповідно до п.1.1. додатку 2 до договору, ціна на електроенергію, спожиту споживачем у відповідному розрахунковому місяці, дорівнює відношенню загальної фактичної вартості електропостачання споживача до фактичного обсягу споживання електроенергії споживачем у цьому розрахунковому місяці.

Згідно з п.1.3. додатку 2 до договору, ціна постачання, яка застосовується для визначення сум платежів споживача згідно з п. 3.1. цієї комерційної пропозиції, та вказується у попередньому рахунку на оплату, дорівнює більшій з двох цін: прогнозованій ціні 1 кВт*год вказаній в даній комерційній пропозиції; або середньозваженій ціні 1 кВт*год розрахованій за останні 7 дів постачання споживачу, розрахунок для яких доступний на день виставлення рахунку. Станом на дату підписання даної комерційної пропозиції ціна постачання складає 1926,69 грн/МВт*год*грн буз ПДВ за 1 МВт/год.

Відповідно до п. 4 додатку 2 до договору, термін (строк) виставлення рахунку за електроенергію не пізніше, ніж за 3 банківські дні до дати платежу. Розрахунки за електроенергію направляються на електронну адресу споживача, вказану у заяві-приєднанні.

Відповідно до п. 17 додатку 2 до договору, споживач до 15-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, підписує отриманий від постачальника акт постачання-прийняття електричної енергії та направляє його скановану копію постачальнику електронним листом на електронну адресу постачальника, що вказана в реквізитах договору. При цьому, отриманий від постачальника акт постачання-прийняття електричної енергії споживач має підписати та направити постачальнику не пізніше 5 робочого дня з дня його отримання.

Відповідно до долученого до матеріалів справи додатку 3 до договору, сторони погодили план-графік продажу електричної енергії споживачу, відповідно до якого сторони узгодили обсяг продажу електричної енергії та граничні величини споживання електричної потужності (ліміти споживання) для споживача, зокрема, у листопаді 2019 року, а саме: 2 класу напруги у обсязі 62000 кВт/год.

На виконання умов договору 30.11.2019 позивачем на електронну адресу відповідача визначену у Договір було направлено розрахунок тарифу 11.2019, акт прийому-передачі електричної енергії №17 від 30.11.2019 та рахунок на оплату №40 від 12.12.2019, проте, як зазначає позивач відповідач у встановлений договором строк не направив його позивачу, у зв`язку з чим, позивач зазначає, що відповідно до умов договору акт вважається погодженим та підписаним відповідно до умов договору.

З долучено до матеріалів справи акту прийому-передачі електричної енергії №17 від 30.11.2019 вбачається, що позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у обсязі 52,935 тис. кВт/год спожиту на загальну суму 108153,62 грн.

Проте, як зазначає позивач відповідачем було здійснено часткову оплату за спожиту електричну енергію у розмірі 80616,54 грн, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 27537,08 грн.

Листами №227 від 10.12.2019 та №355 від18.08.2020 позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість за спожити електричну енергію відповідно до Договору про постачання електричної енергії споживачу №10/ПРРЕЕ від 16.10.2019.

Матеріали справи не містять інформації щодо задоволення відповідачем вимоги позивача щодо сплати заборгованості або пропозиції щодо вирішення спору.

У зв`язку з вищезазначеним позивач звернувся із відповідним позовом до відповідача.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, враховуючи положення п. 3.1. додатку 2 до договору, оплата за електричну енергію здійснюється споживачем на підставі рахунків, виставлених постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у такі терміни: 1-й платіж до 25 числа місяця, що передує розрахунковому - 30% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період; 2-й платіж до 05 числа розрахункового місяця - 40 % вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період; 3-й платіж 15 числа розрахункового місяця - 30 % вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період. Днем оплати вважається день фактичного зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Днем оплати вважається день фактичного зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5 додатку 2 до договору, термін (строк) оплати рахунку за електроенергію не більше 3 банківських днів з моменту отримання рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок на оплату №40 від 12.12.2019 було направлено відповідачу 13.12.2019 таким чином, останньої датою оплати по даному рахунку відповідно до п. 3.2. додатку №2 до договору є 17.12.2020, проте відповідач у визначений строк не здійснив розрахунок з позивачем у повному обсязі.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачем здійснювалась часткова оплати за спірним договором, що підтверджується випискою по рахункам за період з 01.09.2019 по 21.08.2020, жодних заперечень відповідача щодо обсягу спожитої електричної енергії не надходило.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що строк оплати наданих позивачем послуг з електропостачання є таким, що настав.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг належним чином підтверджений наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявленої позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 1850,85 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7 додатку 2 до договору, при порушенні споживачем терміну оплати або неповної оплати за електричну енергію згідно з даної комерційної пропозиції, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що під час здійснення розрахунку суми пені позивачем невірно зазначено період нарахування, оскільки відповідно до умов договору вірним є період з 18.12.2019 (початок прострочення) по 18.06.2020, проте позивачем зазначено період з 14.04.2020 по 12.10.2020, у зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок.

Здійснивши власник розрахунок суми пені, який відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, в межах вказаного позивачем строку та законодавчо визначеного строку, суд зазначає, що вимога позивача в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 803,54 грн.

У зв`язку з вищезазначеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що відповідачем не було подано до суду жодних доказів, які спростовують позовні вимоги позивача чи підтверджують сплату відповідачем заборгованість, суд вважає, що докази подані позивачем є більш вірогідними та підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Універсам №12 (03134, м. Київ, вул. Жолудєва, буд. 4; ідентифікаційний код 02904415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Акорн Трейдінг (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 28; ідентифікаційний код 42490552) 27537 (двадцять сім тисяч п`ятсот тридцять сім) грн 08 коп. основної заборгованості, 803 (вісімсот три) грн 54 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2027 (дві тисячі двадцять сім) грн 09 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 04.01.2021

Суддя Я.В. Маринченко