Постанова
від 13.04.2021 по справі 910/15717/20
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. Справа№ 910/15717/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Тищенко О.В.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання Макуха О.А.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю Універсам №12

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.01.2021

у справі № 910/15717/20 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акорн Трейдінг

до Товариства з додатковою відповідальністю Універсам №12

про стягнення 29 387,93 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Акорн Трейдінг (далі - ТОВ Акорн Трейдінг , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Універсам №12 (далі - ТДВ Універсам №12 , відповідач) про стягнення 29 387,93 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії №10/ПРРЕЕ від 16.10.2019 в частині своєчасної та повної оплати за поставлену електричну енергію, відтак просило стягнути з відповідача на користь позивача 27 537,08 грн. заборгованості та 1 850,85 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 у справі № 910/15717/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Універсам №12 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Акорн Трейдінг 27 537, 08 грн. основної заборгованості, 803,54 грн. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 027,09 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТДВ Універсам №12 оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, наявні в матеріалах справи роздруківка електронного листа, до якого начебто додано розрахунок тарифу, акт прийому-передачі та рахунок на оплату є неналежними та недопустимим доказами, а матеріли справи не містять інших доказів направлення відповідачу та отримання ним зазначених документів. Відтак апелянт вважає, що через неправильну оцінку доказів суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, а саме, направлення постачальником споживачу та отримання останнім документів, які за умовами Договору є підставою для проведення розрахунків. На переконання апелянта, оскільки оплата за електроенергію на підставі Договору здійснюється за рахунками, виставленими постачальником після підписання акту прийому-передачі електричної енергії та отримання розрахунку тарифу, в останнього відсутній обов`язок щодо оплати грошових коштів.

В направленому апеляційному суду листі позивач зазначив про надання ним всіх належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, з огляду на що стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Враховуючи ціну позову у даній справі (29 387, 93 грн.), яка становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відсутність клопотань учасників справи про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з їх повідомленням (викликом), апеляційний суд дійшов висновку, що дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 16.10.2019 між ТОВ Акорн Трейдінг (позивач, постачальник за договором) та ТДВ Універсам №12 (відповідач, споживач за договором) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №10/ПРРЕЕ (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням положень ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до умов Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами Договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу згідно п. 2.2 Договору є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримання послуг з розподілу електричної енергії.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до Договору (п. 3.1 ).

Положеннями п. 3.2 Договору сторони погодили, що постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, які визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до Договору.

За умовами п. 5.2 Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для даного об`єкта споживання (площадка вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках на оплату електричної енергії за Договором, тому числі у разі її зміни (п. 5.3 Договору).

Розрахунковим періодом відповідно до п. 5.4 Договору є календарний місяць.

Сторони погодили (п. 5.6 Договору), що оплата рахунка постачальника за Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 2 робочих днів з моменту отримання його споживачем.

Відповідно до п. 6.2 Договору споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно Договору.

Постачальник має право, зокрема, отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (п. 7.1 Договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за умовами п. 9.1 Договору сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством.

Цей Договір згідно п. 13.1 укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набрання чинності з моменту підписання Договору сторонами, погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є Додатком 1 до Договору, та сплаченого рахунку постачальником.

Відповідно до п. 1.1 Додатку 2 до Договору ціна на електроенергію, спожиту споживачем у відповідному розрахунковому місяці, дорівнює відношенню загальної фактичної вартості електропостачання споживача до фактичного обсягу споживання електроенергії споживачем у цьому розрахунковому місяці.

Ціна постачання, яка застосовується для визначення сум платежів споживача згідно п. 3.1 цієї комерційної пропозиції, та вказується у попередньому рахунку на оплату, дорівнює більшій з двох цін: прогнозованій ціні 1 кВт*год, вказаній в даній комерційній пропозиції; або середньозваженій ціні 1 кВт*год, розрахованій за останні 7 дів постачання споживачу, розрахунок для яких доступний на день виставлення рахунку. Станом на дату підписання даної комерційної пропозиції ціна постачання складає 1 926,69 грн/МВт*год*грн буз ПДВ за 1 МВт/год (п. 1.3 Додатку 2 до Договору).

Відповідно до п. 4 Додатку 2 до Договору термін (строк) виставлення рахунку за електроенергію не пізніше, ніж за 3 банківські дні до дати платежу. Рахунки за електроенергію направляються на електронну адресу споживача, вказану у заяві-приєднанні.

За умовами п. 17 Додатку 2 до Договору споживач до 15-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, підписує отриманий від постачальника акт постачання-прийняття електричної енергії та направляє його скановану копію постачальнику електронним листом на електронну адресу постачальника, яка вказана в реквізитах Договору. При цьому, отриманий від постачальника акт постачання-прийняття електричної енергії споживач має підписати та направити постачальнику не пізніше 5 робочого дня з дня його отримання.

Відповідно до долученого до матеріалів справи Додатку 3 до Договору сторони погодили план-графік продажу електричної енергії споживачу, відповідно до якого сторони узгодили обсяг продажу електричної енергії та граничні величини споживання електричної потужності (ліміти споживання) для споживача, зокрема, у листопаді 2019 року, а саме: 2 класу напруги у обсязі 62000 кВт/год.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства на підставі ст. 628 ЦК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

За договором про надання послуг в силу приписів ч. 1 ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що на виконання умов Договору 30.11.2019 позивачем на визначену в Договір електронну адресу відповідача було направлено розрахунок тарифу 11.2019, акт прийому-передачі електричної енергії №17 від 30.11.2019 та рахунок на оплату №40 від 12.12.2019, проте відповідач у встановлений Договором строк не повернув позивачу акту прийому-передачі, відтак позивач вважає, що відповідно до умов Договору цей акт вважається погодженим та підписаним.

З долученого до матеріалів справи акту прийому-передачі електричної енергії №17 від 30.11.2019 вбачається, що позивачем поставлено відповідачу електричну енергію в обсязі 52,935 тис. кВт/год на загальну суму 108 153,62 грн.

Проте, як зазначав позивач, відповідачем здійснено лише часткову оплату за спожиту електричну енергію в розмірі 80 616,54 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 27 537,08 грн.

Крім цього, позивач стверджував, що листами №227 від 10.12.2019 та №355 від 18.08.2020 звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість за спожиту електричну енергію відповідно до Договору, однак останнім вимоги позивача щодо сплати заборгованості або пропозиції щодо вирішення спору не було задоволено, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За змістом п. 3.1 Додатку 2 до Договору оплата за електричну енергію здійснюється споживачем на підставі рахунків, виставлених постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у такі терміни: 1-й платіж до 25 числа місяця, що передує розрахунковому - 30% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період; 2-й платіж до 05 числа розрахункового місяця - 40 % вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період; 3-й платіж 15 числа розрахункового місяця - 30 % вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період. Днем оплати вважається день фактичного зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Днем оплати вважається день фактичного зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Положеннями п. 5 Додатку 2 до Договору термін (строк) оплати рахунку за електроенергію не більше 3 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Як встановлено матеріалами справи, рахунок на оплату №40 від 12.12.2019 разом з актом № 17 від 30.11.2019 та розрахунком тарифу 11.2019 з електронної адреси позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено 13.12.2019, тобто останнім днем оплати по даному рахунку згідно п. 3.2 Додатку №2 до Договору є 17.12.2020, проте відповідач у визначений строк не здійснив розрахунку з позивачем в повному обсязі.

Доводи відповідача (апелянта) про неналежність та недопустимість згаданих доказів на підтвердження направлення відповідачу рахунку на оплату та акту приймання-передачі, а також про відсутність в матеріалах справи інших доказів направлення відповідачу цих документів, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані, адже п. 4 Додатку 2 до Договору сторони погодили, що рахунки за електроенергію направляються на електронну адресу споживача у заяві-приєднанні, в якій сторонами зазначено саме вищезгадану електронну адресу відповідача (споживача), яка також збігається з електронною адресою споживача в розділі реквізити укладеного між сторонами Договору. При цьому, слід зазначити, що отриманий відповідачем від позивача на електронну пошту акт постачання-приймання електричної енергії у відсканованій копії згідно п. 17 Додатку 2 до Договору повинен бути направлений на електронну адресу постачальника, яка вказана у реквізитах Договору.

З огляду на наведене, сторони погодили можливість обміну документами шляхом їх направлення на електронні пошти один одного, визначені в Договорі, який в свою чергу не ставить обов`язок споживача (відповідача) здійснити оплату в залежність від направлення таких документів на поштову адресу відповідача (споживача).

Оскільки вищезазначені рахунок на оплату №40 від 12.12.2019 з актом № 17 від 30.11.2019 та розрахунком тарифу 11.2019 з електронної адреси позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 були направлені 13.12.2019, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що строк оплати наданих позивачем послуг з електропостачання є таким, що настав.

Крім цього, судом враховано, що згідно виставленого позивачем рахунку та направленого акту відповідачем здійснювалась часткова оплати за Договором, що підтверджується випискою по рахункам за період з 01.09.2019 по 21.08.2020 без будь-яких заперечень щодо не направлення йому документів на здійснення такої оплати або направлення неповного пакету документів, а також щодо обсягу спожитої електричної енергії.

З огляду на наведене, апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 537, 08 грн. заборгованості за Договором доведено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 850, 85 грн. пені.

Учасники господарських відносин в силу положень ст. 216 ГК України несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 ГК України).

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкцій за порушення грошових зобов`язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

За змістом ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 7 Додатку 2 до Договору сторони погодили, що при порушенні споживачем терміну оплати або неповної оплати за електричну енергію згідно даної комерційної пропозиції, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період. за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем невірно зазначено період нарахування, оскільки за умовами Договору правильним є період з 18.12.2019 (початок прострочення) по 18.06.2020, проте позивачем зазначено період з 14.04.2020 по 12.10.2020, в зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені, який відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору, в межах вказаного позивачем строку та законодавчо визначеного строку, відповідно до якого вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 803,54 грн., от в іншій частині цих вимог слід відмовити.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Універсам №12 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 у справі № 910/15717/20 - без змін.

Матеріали справи №910/15717/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.04.2021

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді О.В. Тищенко

С.Р. Станік

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення13.04.2021
Оприлюднено19.04.2021
Номер документу96274203
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/15717/20

Постанова від 13.04.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 22.03.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 16.02.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 01.02.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Рішення від 04.01.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Маринченко Я.В.

Ухвала від 19.10.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Маринченко Я.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні