Рішення

від 24.12.2020 по справі 910/11067/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/11067/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О.,

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (вул. Антоновича, буд. 127, м. Київ, 03150) до Приватного акціонерного товариства Укрпластик (вул. Євгена Сверстюка, буд. 1, м. Київ, 02002), Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс (вул. Петра Панча, буд. 11, оф. 109, м. Київ, 04201) про стягнення заборгованості у розмірі 14 935 382,36 доларів США та 30 298 817,42 грн,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

29.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України до Приватного акціонерного товариства Укрпластик , Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс про стягнення заборгованості у розмірі 14 935 382, 36 доларів США та 30 298 817,42 грн. та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства Укрпластик , Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс на користь Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України заборгованість за кредитним договором № 151117К15 від 22.12.2017, кредитним договором № 151117К16 від 22.12.2017, іпотечним договором № 151117Z50 від 22.12.2017 та договором застави № 151117Z51 від 22.12.2017, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 151117N4 від 22.12.2017 у розмірі 14 935 382,36 доларів США та 30298817,42 грн; судові витрати покласти на відповідачів.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором № 151117К15 від 22.12.2017, кредитним договором № 151117К16 від 22.12.2017, іпотечним договором № 151117Z50 від 22.12.2017 та договором застави № 151117Z51 від 22.12.2017, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 151117N4 від 22.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.09.2020. Відповідачам запропоновано у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України , визначено відповідачам строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 14.08.2020, відповідачем Приватним акціонерним товариством Укрпластик - 13.08.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

28.08.2020 до суду від відповідача Приватного акціонерного товариства Укрпластик надійшов відзив та зустрічна позовна заява. Відзив мотивований тим, що повноваження особи, яка подала позов, належним чином не підтверджено. Позивачем порушено правила поєднання позовних вимог. Крім того, зазначає, що кінцевим терміном погашення кредиту за умовами кредитного договору №1 51117К15 від 22.12.2017 - є 24.12.2019, отже, починаючи з 24.12.2019 позивач не мав права нараховувати та заявляти до стягнення проценти та пеню, оскільки після закінчення строку дії кредитного договору проценти та пеня не нараховуються. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості відповідача-1, що унеможливлює задоволення позову в повному розмірі.

В період часу з 17.08.2020 до 04.09.2020 включно суддя Демидов В.О. перебував у щорічній основній відпустці.

09.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій він зазначає, що договори забезпечення були укладені з метою забезпечення виконання одного і того ж зобов`язання, а тому позовні вимоги банку поєднані між собою підставою їх виникнення, а саме невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором. Оскільки сторони при укладенні кредитного договору, керуючись принципом свободи договору, передбаченим ст.ст. 3, 627 ЦК України, визначили іншу домовленість, яка допускає нарахування банком процентів по день повного погашення заборгованості, тобто нарахування методом факт/факт, застосування до правовідносин сторін даного спору позиції про безпідставність нарахування процентів після закінчення строку кредитування є необґрунтованим. Також висновок відповідача про втрату позивачем права нараховувати пеню з 24.12.2019 є таким, що не відповідає дійсності та є необґрунтованим.

09.09.2020 та 10.09.2020 до суду від відповідача Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.09.2020 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства Укрпластик (вул. Євгена Сверстюка, буд. 1, м. Київ, 02002) до Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (вул. Антоновича, буд. 127, м. Київ, 03150) про визнання недійсним кредитного договору та додаткової угоди, подану в межах справи № 910/11067/20 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Копію ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 позивачем за зустрічним позовом Приватним акціонерним товариством Укрпластик отримано 22.09.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Підготовче засідання 10.09.2020 відкладено на 01.10.2020.

15.09.2020 на електронну пошту суду, без використання електронного цифрового підпису, від відповідача Приватного акціонерного товариства Укрпластик надійшли заперечення на відповідь на відзив.

18.09.2020 до суду від відповідача Приватного акціонерного товариства Укрпластик надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає, що доказова база позовних вимог позивача є різною, а підстави виникнення позовних вимог є різними за своєю суттю та правовою природою. Також відповідач-1 зазначає, що з огляду на неможливість нараховувати пеню та відсотки після 24.12.2019, сплачені ним кошти, які були зараховані на погашення пені та відсотків після 24.12.2019, мають бути зараховані в рахунок сплати процентів та основного боргу.

30.09.2020 до суду від відповідача Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність солідарного стягнення штрафу за невиконання зобов`язань зі страхування заставного майна, оскільки зобов`язання щодо сплати штрафних санкцій з не укладення договору страхування не охоплюється договором поруки. Надані банком докази щодо видачі кредиту протирічать один одному, а саме не співпадають суми коштів, що були надані у якості кредиту.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. 01.10.2020 підготовче засідання не відбулося, відкладено на 16.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс залишена без руху та встановлено позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Копію ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 позивачем за зустрічним позовом Приватним акціонерним товариством Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс отримано 23.10.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У зв`язку із перебування судді Демидова В.О., у відпустці 16.10.2020 підготовче засідання не відбулося, відкладено на 30.10.2020.

15.10.2020 представник відповідача-1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

22.10.2020 представником АТ Укрексімбанк подано до суду клопотання про застосування наслідків пропуску строків для вчинення процесуальних дій, а саме залишення без розгляду відзиву відповідача-2 на позовну заяву банку.

30.10.2020 відповідач-1 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про витребування оригіналів письмових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, в клопотанні про витребування доказів відмовлено, а клопотання про відкладення судового засідання задоволено, судове засідання відкладено на 05.11.2020.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. 05.11.2020 підготовче засідання не відбулося, відкладено на 03.12.2020.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 зустрічні позовні заяви Приватного акціонерного товариства Укрпластик та Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс повернуті заявникам.

02.12.2020 відповідач-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.12.2020.

22.12.2020 Північний апеляційний господарський суд надіслав для долучення до матеріалів справи копію апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс з додатками на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.12.2020 та ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.

23.12.2020 на електронну пошту суду з використанням електронного цифрового підпису, від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача-1 Єна С.О. буде перебувати у щорічній оплачуваній відпустці, а оскільки Єна С.О. приймає участь у справі з самого початку, заміна представника на даному етапі є недоцільною та призведе до порушення прав відповідача-1.

23.12.2020 відповідач-2 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначав про необхідність повернення на стадію підготовчого провадження, та просив відкласти судове засідання, оскільки 24.12.2020 представник відповідача-2 приймає участь у слідчих діях в кримінальному провадженні №12019100000000601 в якості захисника.

Також 23.12.2020 представник відповідача-2 подав до суду клопотання про призначення експертизи, в якому просив призначити судову економічну експертизу, на вирішення експерта поставити наступні питання: 1. Чи відповідає перелік документів, наданих Акціонерному товариству Державний експортно-імпортний банк України для отримання кредитних коштів за кредитними договорами №151117К15 від 22.12.2017 та № 151117К16 від 22.12.2017 чинному законодавству, положенню про кредитування, що діяло в Акціонерному товаристві Державний експортно-імпортний банк України на момент кредитування, та умовам зазначених договорів? 2. Чи підтверджується документально розмір отриманих ПрАТ Укрпластик від Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України коштів за кредитними договорами №151117К15 від 22.12.2017 та № 151117К16 від 22.12.2017? Чи було отримано надані кошти відповідно до чинного законодавства, положення про кредитування, що діяло в Акціонерному товариству Державний експортно-імпортний банк України на момент кредитування, та умов зазначених договорів? 3. Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості ПрАТ Укрпластик перед Акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (зі сплати процентів за кредит та погашення основної суми боргу) умовам кредитних договорів №151117К15 від 22.12.2017 та № 151117К16 від 22.12.2017 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цими кредитними договорами?

У судове засідання 24.12.2020 позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи 24.12.2020 без участі його представника.

Представники відповідачів у судове засідання 24.12.2020 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, надали клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянув у судовому засіданні клопотання представників відповідачів, суд відмовляє у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Оскільки наведені представниками відповідачів обставини не є підставою для відкладення судового засідання в розумінні наведених норм, а натомість, повторна неявка в судове засідання (незалежно від причин неявки) є підставою для розгляду справи за відсутності учасника справи, клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не заявлялось, представників відповідачів про час та дату розгляду справи повідомлено завчасно (ухвалу суду від 20.11.2020 отримано ПрАТ Укрпластик 27.11.2020, а ПрАТ Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс - 01.12.2020; ухвалу суду від 04.12.2020 отримано ПрАТ Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс - 14.12.2020, інші сторони були в судовому засіданні 03.12.2020), ними не зазначено, в чому полягає їх обов`язкова присутність у судовому засідання, які процесуальні дії вони мають вчинити, суд відмовляє у задоволенні клопотань представників відповідачів 1, 2 про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України , неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань, враховуючи що підготовче провадження у справі № 910/11067/20 закрито, сторони скористалися правом подання відзиву, відповіді на відзив, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань представників відповідачів 1, 2 про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів.

При цьому, суд зазначає, що системний аналіз дій відповідачів свідчить про зловживання процесуальними правами, зокрема, подання з порушенням строків зустрічних позовних заяв, оскарження ухвал суду, які не підлягають оскарженню, тощо.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, у клопотанні про відкладення розгляду справи представник відповідача-2 просить повернутися до стадії підготовчого провадження для розгляду заяв процесуального характеру.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

За приписами статті 177 Господарського процесуального кодексу України одним з завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями "propriomotu", щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Згідно зі статтею 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Приписами частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно із частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 ч. 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, зокрема: учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У даному випадку, суд враховує, що провадження у цій справі відкрито 06.08.2020, 30.09.2020 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 зустрічні позовні заяви Приватного акціонерного товариства Укрпластик та Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс повернуті заявникам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.12.2020.

Станом на 03.12.2020 судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Приписами статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі Шульга проти України ).

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі Скордіно проти Італії ). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах Скордіно проти Італії , Сюрмелі проти Німеччини ).

Відповідно до статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичнихосіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

У рішенні ЄСПЛ у справі Дія 97 проти України зазначено, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

Такими нормами, у даному разі, є норми чинного Господарського процесуального кодексу України, якими, зокрема, врегульовано права та обов`язків учасників справи та порядок реалізації ними таких прав.

Зважаючи на те, що матеріали справи містять достатню кількість доказів, для справедливого та неупередженого вирішення даного спору, а судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, клопотання Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні є таким, що суперечить принципу правової визначеності, а тому не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні клопотання суд виходить із того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повернення до підготовчого провадження зі стадії розгляду справи по суті. Також суд виходить із основних засад (принципів) господарського судочинства та зауважує, що несвоєчасна реалізація стороною своїх прав на вчинення процесуальних дій у строки визначені судом не є підставою для повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні, оскільки це суперечить принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також, розглянув у судовому засіданні клопотання представника відповідача-2 про призначення експертизи, суд дійшов висновку про залишення його без розгляду з наступних підстав.

Як передбачено пунктами 7, 10 частини 2 статті 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до положень ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Клопотання про призначення судової експертизи подано відповідачем-2 23.12.2020.

У даному випадку, суд враховує, що провадження у цій справі відкрито 06.08.2020, 30.09.2020 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 зустрічні позовні заяви Приватного акціонерного товариства Укрпластик та Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс повернуті заявникам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.12.2020.

Отже, подання відповідачем-2 клопотання про призначення судової економічної експертизи здійснено після закінчення підготовчого провадження у справі.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідачем-2 не подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання клопотання про призначення експертизи.

Згідно з частиною 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За таких обставин, оскільки клопотання відповідачем-2 про призначення судової економічної експертизи у справі подано під час розгляду справи по суті, відповідачем-2 не наведено поважних причин щодо неможливості його подання в підготовчому провадженні, суд дійшов висновку залишити вказане клопотання про призначення судової економічної експертизи без розгляду.

В судовому засіданні 24.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

22.12.2017 між Акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (далі - позивач, АТ Укрексімбанк , банк) та Публічним акціонерним товариством Укрпластик , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Укрпластик (далі - позичальник, відповідач-1) укладено Генеральну угоду №151117N4 зі змінами і доповненнями, відповідно до ст. 1 якої кредит - грошові кошти, які банк надає в межах Генеральної угоди згідно з кредитним договором, укладеним в межах Генеральної угоди, на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності.

Відповідно до умов п. 2.1 Генеральної угоди, банк здійснює з позичальником кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 2.2 Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень Генеральної угоди.

Положеннями пп.2.2.1 Генеральної угоди передбачено, що ліміт генеральної угоди - 13 900 000,00 дол. США.

Ліміт Генеральної угоди поширюється на кредитні договори, які будуть укладені в межах Генеральної угоди та включені до Додатка 1 до Генеральної угоди протягом її дії, а також кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності Генеральною угодою, які є відповідними додатками до генеральної угоди згідно з Додатком 1 до Генеральної угоди.

Додатком 1 до Генеральної угоди визначено перелік кредитних договорів, укладених між банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у межах генеральної угоди, і є додатками до неї, до яких віднесено кредитні договори від 22.12.2017 №151117К15 та №151117К16.

Відповідно до умов кредитних договорів №151117К15 та №151117К16 від 22.12.2017, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути його та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі.

За умовами кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 кредит надається позичальнику шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, а за умовами кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 кредит надається позичальнику шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії (ст.1, п.2.1, п. 2.2 кредитних договорів).

Згідно з п. 2.5 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 кредит надається позичальнику на такі цілі: реорганізація, шляхом рефінансування заборгованості (основний борг) за кредитними договорами №151110К31 від 15.12.2010, від 18.12.2013 №151113К20, від 28.04.2016 №151116К1/ЕЕР-72-EXIM, від 03.06.2015 №151115К2 та від 30.12.2014 №151114К6/SL-69- EXIM, укладеними між банком та позичальником в рамках Генеральної угоди від 16.02.2006 №18106N2/2134, з подальшим використанням на фінансування оборотного капіталу.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 передбачено ліміт кредитної лінії: 7 100 000,00 дол. США.

Згідно з п. 2.4 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 кінцевий термін погашення кредиту - 24.12.2019 (включно).

Пунктом 6.3 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 передбачено, що погашення кредиту протягом дії кредитного договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості.

Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений додатком-1 до кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017.

Відповідно до п. 6.1, пп. 3.1.4, пп. 9.2.2 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 позичальник сплачує банку проценти у валюті кредиту за користування кредитом. Проценти нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожен день користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту.

Відповідно до пп. 3.1.1 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 тип процентної ставки за кредитом: фіксована в розмірі 7,1% річних. Порядок зміни процентної ставки за користування кредитом в дол.. США визначено пп. 3.1.3 та п. 4.1 кредитного договору.

Положеннями додаткової угоди №151117К15-0003 від 27.11.2018 до кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 розмір процентної ставки за кредитом змінено на 7,59%.

Відповідно до пп.3.2.1, 3.2.2 та ст. 4 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління кредитом. Комісія за управління кредитом нараховується, починаючи з дати набуття чинності кредитного договору до дати повного виконання зобов`язань позичальником з погашення кредиту (включно), але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного кредитним договором, у разі невиконання позичальником зобов`язань за основним боргом за кредитним договором. Розмір ставки комісії за управління 0,41% річних від ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни ліміту заборгованості.

Положеннями пп. 4.2.1 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 передбачена зміна розміру ставки комісії за управління залежно від виконання позичальником умов кредитного договору, Генеральної угоди.

Відповідно до пп. 9.2 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 позичальник зобов`язується виконувати вимоги кредитного договору.

Згідно з п. 10.2 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених кредитним договором, позичальник сплачує банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, відкритий відповідно до пп.(б) п. 5.11 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017.

Крім того, згідно з п. 2.5 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 кредит надається позичальнику на такі цілі: реорганізація, шляхом рефінансування заборгованості (основний борг) за кредитними договорами, укладеними між банком та позичальником в рамках Генеральної угоди №18106N2/2134 від 16.02.2006.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 передбачено ліміт кредитної лінії: 6 800 000,00 дол. США.

Згідно з п. 2.4 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 кінцевий термін погашення кредиту - 23.12.2022 (включно).

Положеннями п. 5.2 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 визначено, що кредит надається відповідно до Графіка зміни Ліміту заборгованості в межах ліміту Генеральної угоди, визначеного у генеральній угоді.

Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений додатком-1 до кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017.

Відповідно до п. 6.1, пп. 3.1.4, пп. 9.2.2 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 позичальник сплачує банку проценти у валюті кредиту за користування кредитом. Проценти нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожен день користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту.

Відповідно до пп. 3.1.1 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 тип процентної ставки за кредитом: фіксована в розмірі 7,26% річних. Порядок зміни процентної ставки за користування кредитом визначено пп. 3.1.3 та п. 4.1.1 кредитного договору.

Положеннями додаткової угоди №151117К16-0003 від 27.11.2018 до кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 розмір процентної ставки за кредитом змінено з 22.12.2018 на 7,65%.

Відповідно до пп.3.2.1, 3.2.2 та ст. 4 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління кредитом. Комісія за управління кредитом нараховується, починаючи з дати набуття чинності кредитного договору до дати повного виконання зобов`язань позичальником з погашення кредиту (включно), але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного кредитним договором. Розмір ставки комісії за управління 0,49% річних від ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни ліміту заборгованості.

Положеннями пп. 4.2.1 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 передбачена зміна розміру ставки комісії за управління залежно від виконання позичальником умов кредитного договору, Генеральної угоди.

Відповідно до пп. 9.2 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 позичальник зобов`язується виконувати вимоги кредитного договору.

Згідно з п. 10.2 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених кредитним договором, позичальник сплачує банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, відкритий відповідно до пп.(б) п. 5.11 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017.

Відповідно до пп. 6.4.2 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 повне погашення кредиту має бути здійснене позичальником у разі використання банком права вимагати виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі відповідно до пп. 8.1.2 кредитного договору - у строк, відповідно до пп.9.2.6 кредитного договору.

Згідно з положеннями пп. 8.1.2 та пп. 9.2.6 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 банк має право вимагати, а позичальник зобов`язався здійснити погашення кредиту, процентів за кредитом, комісій та інших платежів у повному обсязі протягом 10 банківських днів з дня відправлення банком позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення, зокрема, якщо: допущено прострочення термінів виконання грошових зобов`язань за будь-яким договором, забезпеченням за яким виступає предмет застави/іпотеки, наданий згідно з Гарантійними документами у забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, та банком направлено вимоги щодо дострокового виконання грошових зобов`язань за такими договорами частково/у повному обсязі; у позичальника та/або поручителя виникла прострочена заборгованість перед банком за будь-яким договором, укладеним ним з банком; не виконано умови гарантійних документів, у т.ч. щодо страхування майна, наданого в заставу/іпотеку банку.

22.12.2017 з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою з усіма чинними договорами, укладеними в рамках цієї Генеральної угоди, між банком та ПрАТ Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс (далі - відповідач-2, поручитель) та позичальником укладено договір поруки №151117Р2 (далі - договір поруки), відповідно до п. 2.1 якого поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед банком за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до пп. 3.1.1 договору поруки банк має право у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником або правонаступниками позичальника основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у поручителя як у солідарного боржника.

Договір поруки набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, а також скріплення відбитками печаток сторін і діє 121 місяць з дати набуття ним чинності. Порука за договором поруки виникає з моменту набуття чинності договором поруки та припиняється через 121 місяць з дати набуття договором поруки чинності (п. 8.1 договору поруки).

У випадках продовження строку кредитування за кредитним договором, зазначеного у пп. 1.1.1 договору поруки, строк дії поруки за договором поруки вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії поруки за договором поруки не вимагається).

Крім того, 22.12.2017 з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою та укладеним в її рамках кредитними договорами, між банком та ПрАТ Укрпластик укладено іпотечний договір №151117Z50 зі змінами та доповненнями (далі - іпотечний договір), відповідно до п. 1.1 якого іпотекою за іпотечним договором забезпечуються всі вимоги банку, що випливають з Генеральної угоди з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до Генеральної угоди, є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ.

Згідно з п. 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов`язань позичальника, є нерухоме майно позичальника.

Відповідно до п. 4.1 іпотечного договору, на період дії іпотечного договору позичальник зобов`язаний за свій рахунок застрахувати предмет іпотеки в акредитованій банком страховій компанії та надати банку належним чином посвідчену копію договору страхування (страхового полісу), а також докази здійснення страхового внеску.

У разі не укладення договору страхування/додаткової угоди до договору страхування у визначений термін, позичальник сплачує банку штрафну санкцію в розмірі 5% від заставної вартості незастрахованого майна, яка підлягає страхуванню.

Також, 22.12.2017 з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою та укладеним в її рамках кредитними договорами, між банком та ПрАТ Укрпластик укладено договір застави №151117Z51 зі змінами та доповненнями (далі - договір застави), відповідно до п. 1.1 якого заставою за договором застави забезпечуються всі вимоги банку, що випливають з Генеральної угоди з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до Генеральної угоди, є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ.

Відповідно до п. 6.1 договору застави, на період дії договору застави позичальник зобов`язаний за свій рахунок застрахувати предмет застави в акредитованій банком страховій компанії та надати банку належним чином посвідчену копію договору страхування (страхового полісу), а також докази здійснення страхового внеску.

У разі не укладення договору страхування/додаткової угоди до договору страхування у визначений термін, позичальник сплачує банку штрафну санкцію в розмірі 5% від заставної вартості незастрахованого майна, яка підлягає страхуванню.

Банк зазначав, що у зв`язку з порушенням позичальником положень пп. 7.2.18, 7.2.19, 7.2.19.1, 7.2.19.2, 7.2.19.3, 7.2.19.4, 7.2.19.5 Генеральної угоди, згідно з пп. 4.2.1.1 - 4.2.1.4 та пп. 4.2.1.6 кредитних договорів №151117К15 та №151117К16, розміри ставок комісій за управління кредитами були змінені, а саме: за кредитним договором №151117К15 у період з 01.01.2019 по 31.10.2019 розмір ставки комісії за управління кредитом збільшено до 0,940% річних, а починаючи з 01.11.2019 - до 1,470% річних від ліміту заборгованості; за кредитним договором №151117К16 у період з 01.01.2019 по 31.10.2019 розмір ставки комісії за управління кредитом збільшено до 1,020% річних, у період з 01.11.2019 по 29.04.2020 - до 1,550%, а починаючи з 30.04.2020 - до 2,040% річних від ліміту заборгованості.

Звертаючись до суду з цим позовом, банк посилався на порушення позивальником своїх зобов`язань, внаслідок чого станом на 31.05.2020 утворилась заборгованість, яка становить 14 935 382,36 дол. США та 30 298 817,42 грн., яка складається з: 1) за кредитним договором №151117К15 - 8 174 681,06 дол. США та 1 716 036,14 грн., в т.ч.: 7 100 000,00 дол. США - сума простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом); 547 871,52 дол. США - проценти за користування кредитом, 1 593 409,89 грн - комісія за управління кредитом, 412 710,84 дол. США та 75 352,40 грн.- пеня за прострочення зобов`язань, 114 098,70 дол. США та 21 948,17 грн. - 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань, 25 325,68 грн. - втрати від інфляції; 2) за кредитним договором №151117К16 - 6 760 701,30 дол. США та 2 149 305,28 грн., в т.ч.: 6 134 726,39 дол. США - сума простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом), 478 455,91 дол. США - проценти за користування кредитом, 2 033 157,30 грн. - комісія за управління кредитом, 112 249,18 дол. США та 71 424,98 - пеня за прострочення зобов`язань, 35 269,82 дол. США та 20 889,08 грн - 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань, 23 833,92 грн - втрати від інфляції; 3) за іпотечним договором №151117Z50 від 22.12.2017 - 6 424 456,50 грн., яка складається зі штрафу за невиконання обов`язку позичальника здійснювати страхування майна, що є предметом іпотеки та забезпечує виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою протягом дії іпотечного договору №151117Z50; 4) за договором застави №151117Z51 від 22.12.2017 - 20 009 019,50 грн, яка складається зі штрафу за невиконання обов`язку позичальника здійснювати страхування майна, що є предметом застави та забезпечує виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою протягом дії договору застави №151117Z51.

Листами №195-00/541 та №195-00/540 від 23.04.2020 та №195-00/649 від 19.05.2020 банк звертався до відповідачів з вимогою сплати заборгованості, проте вказана заборгованість на погашена, у зв`язку із чим банк звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Станом на день вирішення спору матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем-1 заборгованості за кредитним договором у заявленій сумі.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту №151117К15 у розмірі 7 100 000,00 дол. США та по кредиту №151117К16 у розмірі 6 134 726,39 дол. США є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення процентів за кредитом суд зазначає наступне.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення проценти за користування кредитом за кредитним договором №151117К15 - 547 871,52 дол. США, за кредитним договором №151117К16 - 478 455,91 дол. США.

Відповідно до п. 6.1, пп. 3.1.4, пп. 9.2.2 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 позичальник сплачує банку проценти у валюті кредиту за користування кредитом. Проценти нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожен день користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту.

Відповідно до пп. 3.1.1 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 тип процентної ставки за кредитом: фіксована в розмірі 7,1% річних. Порядок зміни процентної ставки за користування кредитом в дол. США визначено пп. 3.1.3 та п. 4.1 кредитного договору.

Положеннями додаткової угоди №151117К15-0003 від 27.11.2018 до кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 розмір процентної ставки за кредитом змінено на 7,59%.

Відповідно до п. 6.1, пп. 3.1.4, пп. 9.2.2 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 позичальник сплачує банку проценти у валюті кредиту за користування кредитом. Проценти нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожен день користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту.

Відповідно до пп. 3.1.1 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 тип процентної ставки за кредитом: фіксована в розмірі 7,26% річних. Порядок зміни процентної ставки за користування кредитом визначено пп. 3.1.3 та п. 4.1.1 кредитного договору.

Положеннями додаткової угоди №151117К16-0003 від 27.11.2018 до кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 розмір процентної ставки за кредитом змінено з 22.12.2018 на 7,65%.

Згідно з п. 2.4 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 кінцевий термін погашення кредиту - 24.12.2019 (включно).

Згідно з п. 2.4 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 кінцевий термін погашення кредиту - 23.12.2022 (включно).

При цьому, застосування зазначеного вище абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути можливе лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. Права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №910/11534/13-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №903/914/17, від 05.03.2019 у справі №910/3353/19.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування (за кредитним договором №151117К15 від 22.12.2017 - 24.12.2019 включно), у позивача відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Доводи позивача, що умовами договору передбачено нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення кредиту, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 зазначив про можливість нарахування відсотків за частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України у випадку прострочення боржника (після реалізації кредитором права на дострокове повне погашення заборгованості) у разі, якщо сторони у кредитному договорі передбачили іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом другим частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України , допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 відступила від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначивши про те, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Перевіривши порядок нарахування процентів за користування кредитом, суд встановив, що позивач правомірно заявив до стягнення суму процентів за кредитним договором №151117К15 в розмірі 320 340,18 дол. США та за кредитним договором №151117К16 - 478 455,91 дол. США, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог про стягнення процентів за кредитним договором №151117К15 сілд відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення комісії за управління кредитом за кредитним договором №151117К15 в розмірі 1 593 409,89 грн та за кредитним договором №151117К16 - 2 033 157,30 грн, то суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пп.3.2.1, 3.2.2 та ст. 4 кредитного договору №151117К15 від 22.12.2017 позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління кредитом. Комісія за управління кредитом нараховується, починаючи з дати набуття чинності кредитного договору до дати повного виконання зобов`язань позичальником з погашення кредиту (включно), але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного кредитним договором, у разі невиконання позичальником зобов`язань за основним боргом за кредитним договором. Розмір ставки комісії за управління 0,41% річних від ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни ліміту заборгованості.

Відповідно до пп.3.2.1, 3.2.2 та ст. 4 кредитного договору №151117К16 від 22.12.2017 позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління кредитом. Комісія за управління кредитом нараховується, починаючи з дати набуття чинності кредитного договору до дати повного виконання зобов`язань позичальником з погашення кредиту (включно), але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного кредитним договором. Розмір ставки комісії за управління 0,49% річних від ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни ліміту заборгованості.

Положеннями пп. 4.2.1 вказаних кредитних договорів передбачена зміна розміру ставки комісії за управління залежно від виконання позичальником умов кредитного договору, Генеральної угоди.

У зв`язку з порушенням позичальником положень пп. 7.2.18, 7.2.19, 7.2.19.1, 7.2.19.2, 7.2.19.3, 7.2.19.4, 7.2.19.5 Генеральної угоди, згідно з пп. 4.2.1.1 - 4.2.1.4 та пп. 4.2.1.6 кредитних договорів №151117К15 та №151117К16, розміри ставок комісій за управління кредитами були змінені, а саме: за кредитним договором №151117К15 у період з 01.01.2019 по 31.10.2019 розмір ставки комісії за управління кредитом збільшено до 0,940% річних, а починаючи з 01.11.2019 - до 1,470% річних від ліміту заборгованості; за кредитним договором №151117К16 у період з 01.01.2019 по 31.10.2019 розмір ставки комісії за управління кредитом збільшено до 1,020% річних, у період з 01.11.2019 по 29.04.2020 - до 1,550%, а починаючи з 30.04.2020 - до 2,040% річних від ліміту заборгованості.

Перевіривши порядок нарахування комісії за користування кредитом, суд встановив, що позивач правомірно заявив до стягнення комісію за управління кредитом за кредитним договором №151117К15 в розмірі 1 593 409,89 грн та за кредитним договором №151117К16 в розмірі 2 033 157,30 грн, а тому вимога позивача є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення пені за прострочення зобов`язань за кредитним договором №151117К15 в розмірі 412 710,84 дол. США та 75 352,40 грн, а також за кредитним договором №151117К16 в розмірі 112 249,18 дол. США та 71 424,98 грн, суд встановив наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Згідно ч. 1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, сторони кредитних договорів №151117К15 та №151117К16 у п. 10.2 погодили, що у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених кредитним договором, позичальник сплачує банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, відкритий відповідно до пп.(б) п. 5.11 кредитних договорів.

Суд провівши розрахунок пені, встановив, що остання є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення за кредитним договором №151117К15 - 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань у розмірі 114 098,70 дол. США та 21 948,17 грн. та втрат від інфляції у розмірі 25 325,68 грн., а також за кредитним договором №151117К16 - 35 269,82 дол. США та 20 889,08 грн - 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань, 23 833,92 грн - втрат від інфляції, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, частково задовольняючи позов про стягнення 3% річних, нарахованих згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України , дійшла правового висновку про те, що положеннями частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Велика Палата Верховного Суду у даній постанові зазначила, що плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України .

Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України .

Вказане узгоджується з висновками про застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та з висновками про застосування норм права, які викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України й охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2010 у справі №912/1120/16.

Таким чином, вимога про стягнення за кредитним договором №151117К16 - 35 269,82 дол. США та 20 889,08 грн - 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань, 23 833,92 грн - втрат від інфляції, не підлягає задоволенню, оскільки норма частини першої статті 1048 ЦК України й охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

В той же час, після спливу визначеного договором строку кредитування (за кредитним договором №151117К15 від 22.12.2017 - 24.12.2019 включно), позивач має право нарахувати та заявити до стягнення 3% річних за ст. 625 ЦК України на суму основного боргу, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Суд, провівши розрахунок 3% річних за ст. 625 ЦК України за кредитним договором №151117К15 від 22.12.2017, встановив, що стягненню підлягають 3% річних на основний борг - 88 459,02 дол. США. В іншій частині позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за договором №151117К15 слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача за іпотечним договором №151117Z50 від 22.12.2017 суми у розмірі 6 424 456,50 грн., а за договором застави №151117Z51 від 22.12.2017 - 20 009 019,50 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 іпотечного договору, на період дії іпотечного договору позичальник зобов`язаний за свій рахунок застрахувати предмет іпотеки в акредитованій банком страховій компанії та надати банку належним чином посвідчену копію договору страхування (страхового полісу), а також докази здійснення страхового внеску.

У разі не укладення договору страхування/додаткової угоди до договору страхування у визначений термін, позичальник сплачує банку штрафну санкцію в розмірі 5% від заставної вартості незастрахованого майна, яка підлягає страхуванню.

Відповідно до п. 6.1 договору застави, на період дії договору застави позичальник зобов`язаний за свій рахунок застрахувати предмет застави в акредитованій банком страховій компанії та надати банку належним чином посвідчену копію договору страхування (страхового полісу), а також докази здійснення страхового внеску.

У разі не укладення договору страхування/додаткової угоди до договору страхування у визначений термін, позичальник сплачує банку штрафну санкцію в розмірі 5% від заставної вартості незастрахованого майна, яка підлягає страхуванню.

Враховуючи невиконання обов`язку позичальника здійснювати страхування майна, що є предметом іпотеки та застави та забезпечує виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою протягом дії іпотечного договору №151117Z50 та договору застави №151117Z51, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відносно вимоги позивача про стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачів суд дійшов наступних висновків.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

За змістом частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто, порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань.

Докази наявності підстав для звільнення Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс від відповідальності за порушення умов вказаного договору поруки матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач, користуючись наданим йому за договором поруки та статтями 543, 554 ЦК України правом, правомірно звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 1) за кредитним договором №151117К15 - 7 100 000,00 дол. США - сума простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом); 320 340,18 дол. США - проценти за користування кредитом, 1 593 409,89 грн - комісія за управління кредитом, 412 710,84 дол. США та 75 352,40 грн.- пеня за прострочення зобов`язань, 88 459,02 дол. США - 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань; 2) за кредитним договором №151117К16 - 6 134 726,39 дол. США - сума простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом), 478 455,91 дол. США - проценти за користування кредитом, 2 033 157,30 грн. - комісія за управління кредитом, 112 249,18 дол. США та 71 424,98 грн - пеня за прострочення зобов`язань; 3) за іпотечним договором №151117Z50 від 22.12.2017 - 6 424 456,50 грн., яка складається зі штрафу за невиконання обов`язку позичальника здійснювати страхування майна, що є предметом іпотеки та забезпечує виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою протягом дії іпотечного договору №151117Z50; 4) за договором застави №151117Z51 від 22.12.2017 - 20 009 019,50 грн, яка складається зі штрафу за невиконання обов`язку позичальника здійснювати страхування майна, що є предметом застави та забезпечує виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою протягом дії договору застави №151117Z51.

Таким чином, стягненню з солідарно з Приватного акціонерного товариства Укрпластик та Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс на користь Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України підлягає заборгованість за кредитним договором №151117К15 від 22.12.2017, кредитним договором №151117К16 від 22.12.2017, іпотечним договором № 151117Z50 від 22.12.2017 та договором застави № 151117Z51 від 22.12.2017, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 151117N4 від 22.12.2017 у розмірі 14 646 941,50 дол. США та 30 206 820,60 грн.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої банком суми судового збору в розмірі 735 700,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів, оскільки судовий збір за частково задоволеними позовними вимогами перевищує максимальний розмір судового збору (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства Укрпластик (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 1, код 00203588) та Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс (04201, м. Київ, вул. Петра Панча, 11, оф. 109, код 13669236) на користь Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код 00032112) заборгованість за кредитним договором №151117К15 від 22.12.2017, кредитним договором №151117К16 від 22.12.2017, іпотечним договором № 151117Z50 від 22.12.2017 та договором застави № 151117Z51 від 22.12.2017, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 151117N4 від 22.12.2017 у розмірі 14 646 941 (чотирнадцять мільйонів шістсот сорок шість тисяч дев`ятсот сорок один) дол. США 50 центів та 30 206 820 (тридцять мільйонів двісті шість тисяч вісімсот двадцять) грн. 60 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Укрпластик (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 1, код 00203588) на користь Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код 00032112) 367 850 (триста шістдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Агрокомплекс (04201, м. Київ, вул. Петра Панча, 11, оф. 109, код 13669236) на користь Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код 00032112) 367 850 (триста шістдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України .

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 4 Розділу X Прикінцеві положення та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 04.01.2021.

Суддя В.О.Демидов