Рішення

від 23.12.2020 по справі 914/1964/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 справа № 914/1964/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський водограй , м. Пустомити, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача: Громадської організації Львівська міська організація Українського товариства мисливців та рибалок , м. Львів

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони ведення мисливського господарства

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Альховської І.Б.

Представники:

від позивача: Милян Андрій Олексійович - адвокат, Габуда Олег Андрійович - керівник;

від відповідача: Настасяк Олег Іванович - представник, Василенко Вячеслав Григорович - керівник

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський водограй до Громадської організації Львівська міська організація Українського товариства мисливців та рибалок про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони ведення мисливського господарства.

Ухвалою суду від 07.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.09.2020. Ухвалою суду від 07.09.2020 підготовче засідання відкладено на 28.09.2020. Ухвалою суду від 28.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 19.10.2020. Ухвалою суду від 19.10.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.11.2020. Ухвалою суду від 02.11.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.11.2020.

Ухвалою суду від 16.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 07.12.2020.

Ухвалою суду від 10.12.2020 судове засідання призначено на 23.12.2020, оскільки судове засідання, яке було призначене на 07.12.2020, не відбулося через перебування судді П.Т. Манюка у відпустці у зв`язку з необхідністю самоізоляції через поширення коронавірусу COVID-19.

В судовому засіданні, яке відбулося 23.12.2020, представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

В судовому засіданні, яке відбулося 23.12.2020, представники відповідача позовні вимоги заперечили, просили відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 23.12.2020 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатський водограй (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Громадської організації Львівська міська організація Українського товариства мисливців та рибалок (надалі відповідач) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони ведення мисливського господарства.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається, на те, що згідно договору від 11 вересня 2019 року № 13 оренди водного об`єкта, укладеного між Львівською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та ТзОВ Карпатський водограй (орендар), останньому передано у строкове користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб, який він зобов`язаний використовувати за цільовим призначенням.

В той же час, на території орендованого позивачем водного об`єкту, відповідач організовує та здійснює полювання.

Позивач вважає, що така діяльність відповідача є протиправною та такою, що не відповідає нормам законодавства, оскільки всупереч вимогам ст. 21 Закону України "Про мисливське господарства та полювання", відповідач здійснює мисливське господарство на орендованих позивачем землях без відповідного погодження з останнім. Зокрема, відповідач здійснює мисливське господарство, з порушенням ч. 5 ст. 21 Закону України "Про мисливське господарства та полювання", яка передбачає, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами та ст. 24 вказаного Закону, яка вказує, що користування мисливськими угіддями є платним.

Відповідач систематично вчиняє дії спрямовані на заподіяння шкоди водоймищам, які знаходять на земельній ділянці, що перебуває у користуванні позивача, перешкоджає позивачу здійснювати його пряму господарську діяльність по риборозведенню, незаконно здійснює полювання і ловлю тварин, птахів та риб, які входять до Червоної книги. Водойми рибного господарства ТзОВ Карпатський водограй мають велике природоохоронне значення і є місцем розмноження і живлення 77 видів птахів, 50 з яких використовують їх для розмноження.

Зважаючи на те, що відповідач порушує вимоги законодавства, використовуючи мисливські угіддя без укладення договору з користувачем земельної ділянки, а також не додержується режиму охорони тварин, риб та птахів, занесених до Червоної книги України у межах наданих в користування мисливських угідь, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що організація та здійснення полювання на орендованій позивачем земельній ділянці, здійснюється позивачем правомірно, оскільки рішенням Львівської обласної ради від 11.02.1997 № 127, йому надано в користування мисливські угіддя, зокрема у Пустомитівському районі Львівської області. Рішенням Львівської обласної ради від 09.10.2012 № 605, з внесеними змінами рішенням від 25.06.2013 № 846, відповідачу надано в користування мисливські угіддя терміном на 15 років. Передані у користування угіддя перебувають у Державному мисливському фонді.

На виконання вказаних рішень, між відповідачем та Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 17.07.2013 укладено договір про умови ведення мисливського господарства № 22, відповідно до п. 1.1 якого відповідачу терміном на 15 років до 09.10.2027 надано мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, загальною площею 35 502,36 га, з них: лісові угіддя - 6 423,7 га, польові - 28 037,67 га, водно-болотні - 1 040,99 га. Згідно умов договору, відповідач має право користуватися державним мисливським фондом в межах мисливських угідь наданих у користування з дотриманням чинного законодавства, організовувати полювання для мисливців. Відповідач зобов`язується використовувати надані угіддя за призначенням, вести в угіддях мисливське господарство, забезпечувати мисливське упорядкування, забезпечувати проведення комплексних заходів на охорону та відтворення тварин та інше.

Станом на час розгляду справи, орендована позивачем земельна ділянка зі складу мисливських угідь не вилучалася, відтак ініціатива позивача позбавити відповідача можливості ведення мисливського господарства та полювання порушує його суб`єктивні права. Позивачем не надані докази неправомірної поведінки відповідача, а також вчинення ним перешкод позивачу у користуванні орендованим об`єктом.

Відповідачем скеровано на адресу позивача на погодження та для підписання договір про умови проведення полювання на пернату дичину на ставках ТзОВ Карпатський водограй , однак позивачем відповіді не надано, запропонований договір не підписано.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Кожна особа, згідно з ст. 15 ЦК України, має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, можуть, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема самостійно господарювати на землі.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Частиною 1 ст. 25 вказаного Закону передбачено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду землі , орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено, що рішенням Львівської обласної ради від 11.02.1997 № 127 "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області" відповідачу було надано в користування мисливські угіддя у Пустомитівському районі.

Рішенням Львівської обласної ради від 09 жовтня 2012 № 605 "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Львівській міській раді Українського товариства мисливців і рибалок", з урахуванням рішення від 25 червня 2013 № 846 "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Львівській міській раді УТМР", Львівській міській раді УТМР, що в подальшому була перейменована у Громадську організацію Львівська міська організація Українського товариства мисливців та рибалок , надано в користування мисливські угіддя терміном 15 років, у визначених межах згідно додатку до рішення. Згідно додатку до рішення, визначено межі мисливських угідь, до яких включено мисливські угіддя на території Пустомитівського району Львівської області. Передані у користування угіддя перебувають у Державному мисливському фонді.

На виконання вказаних рішень Львівської обласної ради, між Львівською міською радою УТМР та Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 17.07.2013 укладено договір № 22 про умови ведення мисливського господарства, відповідно до п. 1.1 якого відповідачу терміном на 15 років до 09.10.2027 надано мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, загальною площею 35 502,36 га, з них: лісові угіддя - 6 423,7 га, польові - 28 037,67 га, водно-болотні - 1 040,99 га у зазначених у договорі межах. Згідно п.п. б п. 2.1 договору, відповідач має право користуватися державним мисливським фондом в межах мисливських угідь наданих у користування з дотриманням чинного законодавства, а згідно п.п. г п. 2.1 договору - право організовувати полювання для мисливців. Відповідно до п. 2.2 договору, відповідач зобов`язується використовувати надані угіддя за призначенням, вести в угіддях мисливське господарство, забезпечувати мисливське упорядкування, забезпечувати проведення комплексних заходів на охорону та відтворення тварин та інше.

Згідно договору від 11 вересня 2019 року № 13 оренди водного об`єкта, укладеного між Львівської обласною державною адміністрацією (орендодавець) та ТзОВ Карпатський водограй (орендар), останньому передано у строкове користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб - ставкове господарство площею 128,2814 га розташоване за межами м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області (рибогосподарська технологічна водойма). До об`єктів оренди входить: вода (водний простір) водного об`єкта 128, 2814 га, земельна ділянка під водними об`єктами 128, 2814 га, землі, які використовуються для технічної інфраструктури 22,1083 га, земельна ділянка кадастровий номер 4623610100:12:000:0004.

Пунктом 14 договору оренди водного об`єкта від 11 вересня 2019 № 13 встановлено, що об`єкт оренди передано позивачу у користування для рибогосподарських потреб.

Згідно з пунктом 18 вказаного договору, орендарю заборонено передавати об`єкт оренди в суборенду, заставу та/або вносити його до статутного (складеного, пайового) фонду (капіталу).

Надана позивачу в орендне користування земельна ділянка розташована в межах наданих відповідачу мисливських угідь.

Підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду стало те, що відповідач здійснює мисливське господарство з порушенням ч. 5 ст. 21 Закону України Про мисливське господарство та полювання , яка передбачає, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка, що орендована позивачем, призначена для рибогосподарських потреб та не призначена для полювання і здійснення мисливського господарства.

Статтею 1 Закону України Про мисливське господарство та полювання визначено що:

- мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь;

- мисливські тварини - дикі звірі та птахи, що можуть бути об`єктами полювання;

- мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства;

- користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь;

- мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Частиною 2 ст. 21 Закону України Про мисливське господарство та полювання визначено, що не допускається ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим законом порядку.

Згідно ч. 6 ст. 21 Закону України Про мисливське господарство та полювання , відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Частиною ч. 4 ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання встановлено, що переважне право на користування мисливськими угіддями мають власники та постійні користувачі земельних ділянок.

Таким чином, ведення мисливського господарства та полювання може здійснюватися на землях власників чи користувачів цих земель виключно на підставі договору. Укладення таких договорів є обов`язковою умовою для використання земель для мисливського господарства.

Стаття 24 Закону України Про мисливське господарство та полювання встановлює, що користування мисливськими угіддями є платним. Розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначаються у договорі між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя. Розмір плати за користування мисливськими угіддями встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.

Відповідачем не надано доказів укладення відповідного договору чи погодження порядку використання земель з користувачем земельної ділянки (позивачем), що є порушенням вимог ст. 21 Закону України Про мисливське господарство та полювання .

Незважаючи на включення орендованої позивачем земельної ділянки до складу мисливських угідь, переданих відповідачу уповноваженим органом, відсутність укладеного між сторонами договору про умови використання земельної ділянки для потреб мисливського господарства, зокрема щодо розміру плати за таке користування, небажання позивача щодо укладення такого договору, свідчить про відсутність правових підстав для висновку суду про правомірність дій відповідача, пов`язаних з організацією та здійсненням полювання на вказаній земельній ділянці.

Позивачем до матеріалів справи долучені письмові докази, зокрема довідка Пустомитівського відділу поліції від 11.1.2020 № 11601/42/01/11-20, доповідні записки працівників позивача від 25.08.2018, від 06.10.2018, від 30.08.2019, від 14.09.2019, від 29.09.2019, що підтверджують факти вчинення дій з організації та проведення полювання на належній позивачу земельній ділянці.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено лист Прокурора Пустомитівського району від 08.08.2011 № 2401 вих-11, в якому останній повідомляє керівника позивача проте, що в ході перевірки встановлено, що Львівською міською радою УТМР в порушення вимог ст. ст. 21, 24 Закону України Про мисливське господарство та полювання , видано наказ від 12.07.2010 № 22 Про проведення полювання на території мисливського господарства міської ради УТМР у мисливський сезон 2010, 2011 року , згідно якого мисливцям надано дозвіл проводити полювання на всіх мисливських угіддях Львівської міської ради УТМ Р. Впродовж тривалого часу мисливці Львівської міської ради УТМР здійснюють полювання на території позивача без укладеного відповідного договору про проведення полювання. Вказане порушення носить системний характер, оскільки незаконні накази видаються щорічно.

Доводи представників відповідача про те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували що виявлені позивачем та органами поліції особи, які вчиняли дії, пов`язані з проведенням полювання на території рибного господарства, є членами Громадської організації Львівська міська організація Українського товариства мисливців та рибалок , суд не вважає обгрунтованими, оскільки відповідач не надав доказів відведення вказаних мисливських угідь іншим мисливським організаціям, а згідно з умовами договору від 17.07.2013 № 22 про умови ведення мисливського господарства, відповідач зобов`язаний здійснювати охорону державного мисливського фонду сформувавши єгерську службу.

Таким чином, наявність вищевказаних порушень підтверджує неправомірність ведення відповідачем мисливського господарства на водному об`єкті, який перебуває в оренді позивача.

Щодо долученого позивачем звіту про дослідження орнітофауни ставкового господарства ТзОВ "Карпатський водограй" (м. Пустомити) у червні-липні 2020 р., яким запропоновано вжити негайних заходів для збереження і примноження біологічного різноманіття на території господарства, насамперед припинення полювання на пернату дичину і здійснення біотехнічних заходів з покращення умов гніздування птахів, то вказаний звіт, зважаючи на відсутність реквізитів, не відповідає вимогам ст. 76, 77 ГПК України щодо порядку оформлення, належності та допустимості письмових доказів.

Щодо доводів відповідача про преюдиційність для даної справи судових рішень у господарській справі № 2/110, то суд зазначає що незважаючи на те, що у вказаній справі брали участь ті ж сторони (в тому числі правопопередник відповідача), обставини вказаної судової справи істотно відрізняються від обставин у даній справі.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Зважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору про умови використання належної позивачеві на праві користування земельної ділянки для потреб мисливського господарства відповідача, суд прийшов до висновку що позивачем правильно обрано речово-правовий спосіб захисту порушених майнових прав, що не пов`язані з позбавленням володіння земельною ділянкою, шляхом звернення до господарського суду з негаторним позовом.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказане вище є достатнім для висновку суду про наявність правових підстав для задоволення повністю позовних вимог позивача про припинення права відповідача здійснювати на території, що перебуває у користуванні позивача, мисливське господарство.

Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25 500, 00 грн.

Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною четвертою статі 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

В підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, його представником долучено до матеріалів справи протокол узгодження розміру гонорару (вартості послуг) адвоката від 10.12.2020, рахунок - фактуру від 10.12.2020 № 10/12, платіжне доручення від 22.12.2020 № 87 про перерахування коштів в сумі 25 500, 00 грн.

Судом проаналізовано доводи представника відповідача про те, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 25 500, 00 грн є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, зокрема не відповідають ознакам співмірності вартість послуг адвоката позивача, що пов`язані з надсиланням кореспонденції, участю у судових засіданнях, підготовкою доказів, для їх долучення до матеріалів справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним буде зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката від попередньо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу представника позивача до суми 10 000, 00 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 231, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 128, 2814 га, що розташована за межами населеного пункту, 0,5 км від західних околиць м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області на р. Ставчанка, басейн р. Щирка (Дністер), кадастровий номер 4623610100:12:000:0004, що перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатський водограй (81100, м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області, вул. Ставкова, 60, код ЄДРПОУ 32483403), шляхом заборони здійснювати Громадській організації Львівська міська організація Українського товариства мисливців та рибалок (79035, м. Львів, вул. Пасічна, 141, код ЄДРПОУ 20788036) на даній території мисливське господарство.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Карпатський водограй (81100, м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області, вул. Ставкова, 60, код ЄДРПОУ 32483403).

Боржник: Громадська організація Львівська міська організація Українського товариства мисливців та рибалок (79035, м. Львів, вул. Пасічна, 141, код ЄДРПОУ 20788036).

3. Стягнути з Громадської організації Львівська міська організація Українського товариства мисливців та рибалок (79035, м. Львів, вул. Пасічна, 141, код ЄДРПОУ 20788036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатський водограй (81100, м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області, вул. Ставкова, 60, код ЄДРПОУ 32483403) 2 102, 00 грн судового збору та 10 000, 00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 04 січня 2021 року.

Суддя П.Т. Манюк