Ухвала

від 05.01.2021 по справі 910/954/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/954/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 2 грудня 2020 року (головуючий - Мартюк А. І., судді - Пономаренко Є. Ю., Зубець Л. П.)

у справі № 910/954/20

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест",

про стягнення 575974,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про стягнення 575974,87 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 15 червня 2020 року у справі № 910/954/20 позов задовольнив повністю; стягнув з Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр діагностики залізничної інфраструктури" 575974,87 грн та 8639,62 грн судового збору.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 2 грудня 2020 року рішення Господарського суду міста Києва від 15 червня 2020 року скасував, в задоволенні позову відмовив повністю.

28 грудня 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 2 грудня 2020 року у справі № 910/954/20, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 15 червня 2020 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 575974,87 грн. Отже, ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року (1051000,00 грн).

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваного судового рішення, що передбачені частиною другою, підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а саме те, що: судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не досліджено належним чином надані та зібрані докази, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення; ця справа має виняткове значення для скаржника, оскільки господарська діяльність позивача пов`язана із виконанням робіт, необхідних для належного функціонування рухомого складу залізниць, а отже і передбачає, в тому числі, постійну участь в процедурах здійснення публічних закупівель.

Проте, зазначаючи, що ця справа, як і інша справа № 910/18981/19, виникла із правовідносин з виконання робіт, необхідних для належного функціонування рухомого складу залізниць, скаржник не наводить в чому саме полягає виняткове значення для нього саме цієї справи. Тому доводи скаржника щодо виняткового значення для нього цієї справи, визнаються необґрунтованими, оскільки зводяться лише до незгоди із судовим рішенням суду апеляційної інстанції і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Використання оціночних чинників, зокрема таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одного з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

З огляду на відсутність обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 2 грудня 2020 року у справі № 910/954/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 2 грудня 2020 року у справі № 910/954/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. В. Бакуліна

Судді Н. М. Губенко

О. А. Кролевець