Рішення

від 28.12.2020 по справі 383/613/20

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/613/20

Номер провадження 2/383/299/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Могиленко В.М.,

представника позивача - адвоката Язан Л.С.,

представника позивача - адвоката Левицька Л.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 100000 грн. сплачених в рахунок майбутніх платежів орендної плати.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 28.01.2016 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір №2 суборенди земельної ділянки строком на 14 років, зареєстрований 28.01.2016 року, за умовами якого ОСОБА_2 , як орендар, передала йому, як суборендарю, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, площею 5,6645 га, кадастровий номер 3522883000:02:000:0197. За актом про прийом та передачу земельної ділянки в натурі від 28.01.2016 року здійснена передача земельної ділянки від орендаря суборендарю.

Вказана земельна ділянка на праві власності належить ОСОБА_3 , який передав її в оренду ОСОБА_2 за договором оренди землі від 15.01.2016 року, укладеного строком на 49 років з правом пролонгації, зареєстрованого 15.01.2016 року.

На виконання умов договору суборенди 28.01.2016 року виплатив відповідачу ОСОБА_2 орендну плату готівкою в розмірі 140000 грн. за весь період дії договору суборенди, що підтверджується наданою відповідачем розпискою.

29.01.2020 року ОСОБА_2 в порушення умов договору в односторонньому порядку розірвала договір суборенди.

06.02.2020 року власник вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 звернувся до позивача з вимогою про припинення обробітку земельної ділянки у зв`язку з припиненням дії договору суборенди.

27.03.2020 року звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією у в зв`язку з одностороннім достроковим розірванням договору суборенди повернути кошти в розмірі 100000 грн. орендну плату, сплачену ним в рахунок майбутніх платежів за 10 років. Відповідач ОСОБА_2 відмовилась від отримання листа, що свідчить про її відмову від врегулювання фінансових питань в добровільному порядку.

Посилаючись на те, що орендна плата була ним сплачена ОСОБА_2 наперед за весь строк дії договору суборенди 140000 грн. за 14 років, а договір достроково припинений в односторонньому порядку через 4 роки, відповідач ухиляється в добровільному порядку повернути сплачену їй орендну плату за період, коли позивач позбавлений можливості користуватись земельною ділянкою, чим порушено його право на володіння належним майном - грошовими коштами, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28.07.2020 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання (а.с.33-34).

09.09.2020 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог посилаючись на те, що в договорі суборенди не зазначені всі підстави зміни умов, прав і обов`язків за договором, а також припинення дії договору суборенди, які зазначені в договорі оренди. Позивачем не доведено, що мають правові підстави на стягнення коштів сумі 100000 грн., сплачених в рахунок майбутніх платежів орендної плати, оскільки в договорі суборенди та в договорі оренди відсутні зобов`язання про повернення орендарем суборендарю виплаченої достроково суборендної плати, або в разі відмови повернення стягнення її в судовому порядку, в разі припинення права суборенди або розірвання договору суборенди. Крім того, згідно договору оренди відсутнє право або обов`язок суборендаря, щодо сплати коштів в рахунок майбутніх платежів орендної плати саме орендарю, а не орендодавцю, а також обов`язок орендаря щодо повернення будь-яких коштів в разі їх отримання. Відсутні належні докази сплати коштів в рахунок майбутніх платежів орендної плати орендарю або орендодавцю, так як надані суду матеріали не є бухгалтерськими документи, не містять посилання на номера договорів суборенди та оренди та інші дані, які повинні зазначатись в бухгалтерських документах. Договором оренди не передбачено обов`язок суборендаря достроково виплатити орендну плату, її розмір, види та форми, строки, порядок та період та інші особливості виплати наперед орендної плати. Згідно договору оренди земельної ділянки орендна плата повинна бути сплачена орендодавцю, тобто власнику земельної ділянки, натомість ОСОБА_1 здійснив виплату орендної плати достроково за весь період - орендарю, чим порушив умови договору оренди та Закону України Про оренду землі . Зазначає, що якщо позивач здійснив виплату коштів у вигляді плати за договором без внесення змін до умов договору оренди землі в частині орендної плати, то така виплата не тягне за собою виникнення у неї ніякого обов`язку, адже вказане не передбачено нормами матеріального права та нормами договору оренди землі. Вважає, що така господарська діяльність з безпідставної виплати коштів є виробничим ризиком, а тому немає підстав для покриття такого виробничого ризику за її рахунок. ОСОБА_1 у відповідності до норм Податкового кодексу України, в разі сплати наперед орендної (суборендної) плати, був зобов`язаний утримувати та перерахувати податки (ПДФО та військовий збір) до бюджету одночасно з її перерахуванням орендодавцеві, однак в матеріалах справи такі дані відсутні, що є підставою вважати, що такої дострокової виплати не відбувалось. Також посилалась на те, що у позивача відсутні будь-які підстави для стягнення упущеної вигоди та завдатку (а.с.63-68). Крім того, просила відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності, про що подала відповідну заяву (а.с.78).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11.09.2020 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано від приватного нотаріуса Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік Оксани Вікторівни сканкопію угоди про розірвання договору оренди землі, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , серія та номер: б/н, видавник: ОСОБА_2 , індексний номер рішення 50974908, дата державної реєстрації 29.01.2020 року. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів, з 27.09.2020 року (а.с.87-88).

18.09.2020 року представник позивача - адвокат Язан Л.С. подала до суду відповідь на відзив, згідно якого зазначає, що посилання відповідача на невизнання позову через те, що до спірних правовідносин не може бути застосовано положення ст.1212 ЦК України не відповідають суті заявлених позовних вимог, оскільки свої вимоги позивач не обґрунтовував цією нормою закону. Доводи відповідача про відсутність у договорі суборенди всіх підстав зміни умов, прав і обов`язків за договором, а також припинення дії договору суборенди, які зазначені в договорі оренди є безпідставними, оскільки в договорі суборенди наявні розділи про умови повернення земельної ділянки після припинення дії договору суборенди, про права та обов`язки сторін, про зміну умов договору і припинення його дії та про відповідальність сторін. До того ж відповідно до п. 24 договору суборенди, передбачено право суборендаря на відшкодування витрат, які суборендар здійснив. Крім того, відповідно до норм чинного законодавства, боржник (в даному випадку орендар, суборендар) має право достроково виконати свій обов`язок, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. В даному випадку договором суборенди прямо передбачено оплату за користування земельною ділянкою наперед. В договорі оренди, укладеному 15.01.2016 року між власником земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передбачено право орендаря передавати в суборенду вказану земельну ділянку (п.9.4), однак відсутні будь-які обмеження та прямі заборони стосовно розміру та порядку внесення плати за користування землею суборендарем. Посилання відповідача на відсутність належних доказів сплати коштів в рахунок майбутніх платежів орендної плати, є безпідставними, оскільки пунктом 9 договору суборенди прямо визначено, що орендна плата має бути сплачена в готівковій формі та оформлюється розпискою орендаря. Сплата позивачем 140000 гривень здійснена на виконання умов та у спосіб визначений договором суборенди, тому ніяк не є безпідставною виплатою коштів та не є виробничим ризиком, а тому доводи відповідача в цій частині не відповідають дійсним обставинам та суперечать вказаним позивачем нормам законодавства та умовам договору суборенди. Доводи відповідача про те, що позивач є податковим агентом та був зобов`язаний утримати та перерахувати податки (ПДФО та військовий збір) до бюджету одночасно із перерахуванням орендодавцеві не грунтуються на законі, так як ОСОБА_1 , як фізична особа, не є податковим агентом в даному випадку, а обов`язок зі сплати ПДФО та військового збору із отриманої суми в розмірі 140000 гри податковим законодавством покладений на ОСОБА_2 . Посилання відповідача на відсутність будь-яких підстав для стягнення упущеної вигоди та завдатку виходить за межі предмету спору, оскільки позивачем така позовна вимога не заявлялась. Заява ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки право позивача було порушеним в момент отримання ним в лютому 2020 року листа ОСОБА_3 з вимогою про припинення обробітку земельної ділянки від 06.02.2020 року, до якого було долучено копію витягу нотаріуса, тому перебіг строку позовної давності почався в лютому 2020 року та на момент подачі позовної заяви не закінчився (а.с.101-103).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28.09.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Язан Л.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.120).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.144-145).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Згідно заяви від 09.09.2020 року справу просила розглянути за її відсутності, позовні вимоги не визнає повністю (а.с.79).

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 січня 2016 року між ОСОБА_3 власником земельної ділянки та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, зареєстрований 15.01.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 12933218, за яким об`єктом оренди є земельна ділянка, площею 5,6645 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522883000:02:000:0197, що підтверджується копіями договору (а.с.15-16), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №51644852 від 15.01.2016 року (а.с.17) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №51883158 від 21.01.2016 року (а.с.18).

Пунктом 9.4 договору оренди земельної ділянки зокрема встановлено, що орендар має право передати в суборенду земельну ділянку у випадку передбаченому статтею 8 Закону України Про оренду землі . Умови договору суборенди землі не повинні виходити за межі та суперечити договору оренди землі, термін суборенди не може перевищувати строку дії даного договору. У разі припинення або розірвання договору оренди, чинність договору суборенди припиняється.

Вказану земельну ділянку орендар ОСОБА_2 передала в суборенду ОСОБА_1 за договором №2 суборенди землі від 28 січня 2016 року, зареєстрованого 28 січня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 13071056, що підтверджується копією договору (а.с.11-12) та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №52388723 від 01.02.2016 року (а.с.19-20).

За актом приймання-передачі об`єкта суборенди від 28 січня 2016 року орендарем ОСОБА_2 передано вказану земельну ділянку суборендарю ОСОБА_1 , що підтверджується копією акта (а.с.13).

Зі змісту договору суборенди вбачається, що він укладений строком на 14 років (п.8); орендна плата вноситься суборендарем у формі та розмірі: розмір орендної плати становить 10000 грн. за рік. Сума орендної плати за весь період користування земельною ділянкою становить 140000 грн. Орендна плата сплачується в готівковій формі та оформлюється розпискою орендаря (п.9); Обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування індексів інфляції та без врахування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі (п.10); Орендна плата вноситься у такі строки: 140000 грн. - протягом трьох календарних днів з моменту одержання суборендарем витягу про державну реєстрацію речового права орендаря, яке виникає на підставі цього договору (п.11).

Відповідно до п. 29 договору суборенди орендар зобов`язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди та не вчиняти дій, які б перешкодили суборендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно п. 37 договору суборенди, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання суборендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-суборендаря.

Відповідно до п. 38 договору суборенди, дія договору суборенди припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї з сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.39 договору суборенди).

Пунктом 24 договору суборенди землі передбачено право суборендаря на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендарем зобов`язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні витрати, яких суборендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендаря, а також витрати, які суборендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які суборендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендарем умов договору.

Пунктом 41 договору суборенди землі також визначено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

На виконання умов договору суборенди 28.01.2016 року позивач ОСОБА_1 виплатив відповідачу ОСОБА_2 орендну плату в розмірі 140000 грн. за весь період дії договору суборенди тобто 14 років, що підтверджується копією письмової розписки відповідача (а.с.14).

29 січня 2020 року право суборенди припинено на підставі угоди про дострокове розірвання за згодою сторін договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 3522883000:02:000:0197, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №199004664 від 05.02.2020 року (а.с.21) та копією угоди (а.с.114).

ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з вимогами від 06.02.2020 року та 07.03.2020 року про припинення обробітку земельної ділянки у зв`язку з припиненням дії договору суборенди (а.с. 22, 23), у зв`язку з чим ОСОБА_1 пред`явив вимогу до ОСОБА_2 про повернення виплаченої орендної плати в сумі 100000 грн. (а.с.24-25).

Згідно ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 8 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту .

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

У частині третій статті 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц, провадження № 61-592св20.

З правового висновку, висловленого Верховним Судом України в постанові від 4 жовтня 2017 року у справі № 6-1216цс17 вбачається, що зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають також у зв`язку з договірними правовідносинами, що існували раніше, як результат їх трансформації.

Отже, оскільки позивач вчинив виконання за договором суборенди, проте не отримав зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) у зв`язку з відмовою відповідача від договору, позивач може вимагати від відповідача, яка порушила договір суборенди щодо строку користування земельною ділянкою достроково припинивши його дію за своїм волевиявленням і не здійснила зустрічне надання в повному обсязі, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що підстава для збереження відповідачем коштів позивача відпала, оскільки відповідач достроково розірвала договір оренди землі, чим достроково припинила чинність договору суборенди землі, внаслідок чого позбавила позивача права на використання земельною ділянкою до закінчення визначеного договором суборенди строку, на який він був укладений (тобто до 28.01.2030 року).

Враховуючи, що договором суборенди № 2 від 28.01.2016 року розмір орендної плати визначений в сумі 10000 грн. на рік. Позивачем було виплачено відповідачу орендну плату наперед за 14 років в загальній сумі 140000 грн., однак використовував земельну ділянку лише протягом чотирьох років, сума орендної плати, виплачена за 10 років (тобто з 2020 по 2030 рік), підлягає поверненню позивачу.

Суд також враховує, що припинення дії договору суборенди перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідача, адже припинення дії договору суборенди відбулось внаслідок укладення відповідачем угоди про дострокове розірвання договору оренди за згодою сторін. Отже, виплата позивачем плати за користування земельною ділянкою в межах строку дії договору суборенди наперед не відноситься до виробничого ризику.

Статтею 531 ЦК України встановлено, що боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що пунктами 9, 11 договору суборенди землі прямо передбачено оплату за користування земельною ділянкою наперед. Отже, доводи відповідача щодо безпідставної виплати відповідачу орендної плати за користування земельною ділянкою судом відхиляються.

За змістом ст.ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, посилання відповідача на відсутність належних доказів сплати коштів в рахунок майбутніх платежів орендної плати, суд відхиляє як безпідставні, оскільки пунктом 9 договору суборенди прямо визначено, що орендна плата має бути сплачена в готівковій формі та оформлюється розпискою орендаря, яку суд визнає належним та допустимим доказом, оскільки встановлений укладеним сторонами договором суборенди землі. Оскільки виплата відповідачу коштів в сумі 140000 грн. підтверджена розпискою, вказані доводи відповідача судом відхиляються.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки починає обчислюватись з дня пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки внаслідок дострокового розірвання договору суборенди, на підставі якого відповідач отримав орендну плату, тобто від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила тобто 06.02.2020 року.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1000 гривень, сплачений останнім при зверненні до суду з позовом.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Язан Л.С. вказала, що докази на підтвердження витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, будуть надані до суду в строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України, про що надала відповідну заяву.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 261, 531, 651, 653, 1212 ЦК України, ст.93 ЗК України, ст.ст. 8, 13, 21 Закону України Про оренду землі суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 06 січня 2021 року.

Суддя В.В. Бондаренко