Ухвала

від 14.05.2021 по справі 383/613/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 травня 2021 року

м. Київ

справа № 383/613/20

провадження № 61-7914ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 грудня

2020 року, додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним вище позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн, сплачених у рахунок майбутніх платежів орендної плати, у зв`язку із розірванням договору суборенди від 28 січня 2016 року.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 28 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 100 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000,00 грн судового збору.

Додатковим рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 грудня

2020 року та додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2021 року залишено без змін. У порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 4 100,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

06 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2020 року, додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 січня

2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року (надійшла до суду 12 травня 2021 року), вякій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права , просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову

ОСОБА_2 .

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі

2 270,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі становить 100 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті

в порядку спрощеного позовного провадження.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)

від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2020 року, додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 січня

2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць