Рішення

від 15.12.2020 по справі 727/12480/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/12480/17

Провадження № 2/727/235/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судового засідання Чокан Д.

сторін по справі:

позивача ОСОБА_1 та в його інтересах представника, адвоката Рудницької Т.М.

відповідача ОСОБА_2 та в її інтересах представника, адвоката Рендюк Н.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ); ОСОБА_3 (місця проживання: АДРЕСА_3 ); Перша Регіональна товарна біржа (місце знаходження: м. Чернівці вул. Яремчука 44/1А, ідентифікаційний код - 370841960) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просив: - виділити в натурі та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ (одна друга) частину житлового будинку АДРЕСА_2 та земельну ділянку 0.0600 га., кадастровий номер - 7310136300:18:004:0194 за цією ж адресою; - виділити в натурі та визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ (одна друга) частину житлового будинку АДРЕСА_2 та земельну ділянку 0.0600 га., кадастровий номер - 7310136300:18:004:0194 за цією ж адресою; - визнати автомобіль марки ACURA MDX 2011року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за кожним з них по Ѕ (одна друга) ідеальній частці даного транспортного засобу.

Рух справи

14 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, відкрито провадження.

14 грудня 2017 року забезпечено позов, шляхом накладення арешту на майно:

- житловий будинок АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку 0.0600 га., кадастровий номер - 7310136300:18:004:0194 за адресою АДРЕСА_2

- автомобіль марки ACURA MDX 2011року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

07.02.2018 року від відповідача ОСОБА_2 до суду скеровано відзив на позовну заяву, у якому, остання просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

07.02.2018 року відповідачем ОСОБА_2 суду подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей.

01.03.2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей.

19.03.2018 року суду скеровано відповідь на відзив ОСОБА_2

19.03.2018 року позивачем ОСОБА_1 суду представлено в засіданні заяву про збільшення позовних вимог до ОСОБА_2 , у якій, просить: - встановити факт проживання його з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2006 року по 2017 рік; - визнати житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельну ділянку 0.0600 га., кадастровий номер - 7310136300:18:004:0194 за адресою АДРЕСА_2 та транспортний засіб, марки ACURA MDX 2011року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

19.03.2018 року закрито підготовче провадження та справу за вищенаведеними позовними вимогами призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до розпорядження № 81 від 22.10.2018 року по справі проведено повторний автоматичний розподіл справи, з підстав закінчення п`ятирічного строку на який було призначено суддю (Семенко О.В.)

Згідно повторного автоматизованого розподілу справи 22.10.2018 року справу на розгляд передано іншому судді (Літвіновій О.Г.) та призначено до розгляду в підготовче засідання на 23.11. 2018 року з викликом сторін і в їх інтересах представників.

27.12. 2018 року закрито підготовче провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження № 36 від 20.03.2019 року по справі проведено повторний автоматичний розподіл справи, з підстав перебування судді у відпустці, у зв`язку з вагітністю та пологами ( ОСОБА_4 )

Згідно повторного автоматизованого розподілу від 20.03.2019 року вищенаведену справу на розгляд передано іншому судді (Слободян Г.М.).

Ухвалою суду від 25.03.2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (встановлення факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу; визнання житлового будинку та земельної ділянки, та транспортного засобу спільною сумісною власністю подружжя) прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовче засідання.

06.05.2019 року позивачем ОСОБА_1 суду надано в підготовчому засіданні позовну заяву (в новій редакції) до ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; Перша Регіональна товарна біржа про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання договорів недійсними.

26.04.2019 року відповідачем ОСОБА_2 скеровано до суду відзив на позовну заяву (в новій редакції від 06.05.2019 року), відповідно до якого, позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі

Згідно ухвали суду від 24.05.2019 року, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Короткий зміст позовних вимог (в новій редакції від 06.05. 2019 року).

Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує, що 05.06.2006 року між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було офіційно розірвано шлюб, при цьому вказує, що з останньою фактичні шлюбні відносини було припинено в 2002 році, а з січня 2003 року він з відповідачем ОСОБА_2 почали проживати спільно однією сім`ю, без реєстрації та вести спільне господарство. 10.03.2004 року проживаючи без реєстрації в цивільному шлюбі народився в сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 син ОСОБА_6 ; позивач визнав батьківство дитини. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився, в цивільному шлюбі народився в сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 другий син, батьківство якого було визнано позивачем - ОСОБА_7 . Зазначає, що 17.0. 2011 року він та відповідач ОСОБА_2 обвінчалися в церкві Петра і Павла. ІНФОРМАЦІЯ_2 в цивільному шлюбі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_8 .

В обґрунтування позову, окрім наведеного, посилається на те, що З 2003р. він займався сімейним ювелірним бізнесом, а саме, його батько - ОСОБА_9 з 2003р. був зареєстрований як приватний підприємець і отримав ліцензію Міністерства фінансів України на виготовлення та торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; мати - ОСОБА_10 з 2003р. також була зареєстрована як приватний підприємець, одним з видів діяльності було визначено - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спец магазинах. Він також, зареєстрований як приватний підприємець із видом діяльності - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спец магазинах та діяв від імені своїх батьків на підставі довіреності. Вказує, що з 27.10.2005р. відповідач ОСОБА_2 являється фізичною особою підприємцем із видом діяльності роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спец магазинах.

Зазначає, що під час спільного проживання з відповідачем, однією сім`єю, без реєстрації, в період з 2006 року по листопад 2017 року було придбано будинок в АДРЕСА_2 та автомобіль марки ACURA MDX 2011року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 . за спільні кошти. Просить, встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2006 року по листопад 2017 року та визнати житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0.0600 га, кадастровий номер 7310136300:18:004:0194, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та автомобіль, марки ARURA MDX 2011 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також, посилається на те, що незважаючи на заборону відчуження та автомобіль, марки ARURA MDX 2011 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , за ухвалою суду від 21.12. 2017 року про забезпечення позову, відповідач ОСОБА_2 відчужила вказаний транспортний засіб. Зокрема, 21.12. 2017 року між Першою Регіональною товарною біржою та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу автомобіля марки ARURA MDX 2011 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 за 10.100 грн. і видав того ж дня генеральну довіреність на матір ОСОБА_2 - ОСОБА_11 .

Вказаний договір та договір комісії від 21.12. 2017 року вважає такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки порушують його право в контексті вимог ст.. 74 СК України, а також з підстав фіктивності, так як фактично транспортний засіб перебуває в користуванні ОСОБА_2 , а довіреність, яка нею видана на ім. я її матері, на його думку, дозволить відповідачці у будь - який момент переоформити автомобіль на ОСОБА_2 .

Просить, встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2006 року по листопад 2017 року. Визнати житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0.0600 га, кадастровий номер 7310136300:18:004:0194, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та автомобіль, марки ARURA MDX 2011 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 спільною сумісною власністю його, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнати недійсним договір комісії № 000755 від 21.12. 2017 року укладений між ОСОБА_2 та Першою регіональною товарною біржею, за яким комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені продаж автомобіля марки ARURA MDX 2011 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та визнати недійсним Договір купівлі - продажу транспортного засобу № 6374/17/000755від 21.12. 2017 року за яким Перша регіональна товарна біржа на підставі укладеного Договір комісії № 000755 від 21.12. 2017 року продала, а ОСОБА_3 купив автомобіль, марки ARURA MDX 2011 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2

Позиція сторін, в їх інтересах представників в судовому засіданні

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі (в редакції від 06.05.2019 року, посилаючись у наданих поясненнях на обставини зазначені в позові та просиві їх задовольнити.

Доводи ОСОБА_1 в засіданні підтримані і в його інтересах представниками, адвокатами - Софяк В.В., ОСОБА_12 .

Відповідач ОСОБА_2 і в її інтересах представники, адвокати Івасюк І.Г., Рендюк Н.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення відповідно, підтвердивши в наданих поясненнях, обставини зазначені в відзиві на позовну заяву. Просили, відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами докази, вислухавши покази свідків, заявлених як позивачем, так і відповідачем; всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України , завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Фактичні обставини справи, встановлені судом та досліджені докази

Судом, належними доказами по справі встановлено, що офіційно, 05 червня 2006р. був розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблений актовий запис №431 (а.с. 6 т.1).

До розірвання вказаного шлюбу, ОСОБА_1 з січня 2003 року став проживати в цивільних відносинах з відповідачем ОСОБА_2 як сім`я, в якій народилося троє дітей: син ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; дочка ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , про свідчать досліджені, відповідно свідоцтва про народження (т.1 а.с. 7- 9, 67 - 69; 78 - 80).

Отже, з урахуванням того, що відповідачка ОСОБА_2 - народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1 а.с. 53,54), на момент народження першої дитини, сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 їй виповнилося - 21 рік.

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_11 , матері відповідачки, її донька дуже молодою, знаючи, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі, стала із ним зустрічатися, а згодом і спільно проживати як чоловік і жінка однією сім`єю.

На момент проживання в цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 займався сімейним ювелірним бізнесом, був зареєстрований як приватний підприємець з видом діяльності з видів діяльності - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спец магазинах і на підставі довіреності, діяв від імені своїх батьків, а саме - ОСОБА_9 , який був з 2003р. зареєстрований як приватний підприємець, який отримав ліцензію Міністерства фінансів України на виготовлення та торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Цим же напрямком діяльності, як приватний підприємець займалася і мати позивача - ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 157 - 183; 193 - 195;). Матір`ю позивача ОСОБА_10 орендувалися приміщення, оформлялися договори найму нежитлових приміщень для здійснення підприємницької діяльності для торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Про дане свідчать досліджені докази в т. 1 на а.с. 184 - 192). Відповідачка також з 27.10.2005р. є фізичною особою підприємцем з видом діяльності роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спец магазинах.

Матеріалами справи встановлено, що 29 січня 2007 р. ОСОБА_1 отримав в АКБ ТАС-Комерцбанк кредит в сумі 46000 (сорок шість тисяч) доларів США. Вказане кредитне зобов`язання було забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_4 , власниками якої були родичі позивача - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14

21 травня 2007р. ОСОБА_1 отримав споживчий кредит в ПАТ Райфайзен Банк Аваль в розмірі - 300 000 (триста тисяч) доларів США. Майновими поручителями за цим договором виступили його батьки - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Окрім того, мати позивача ОСОБА_10 передала в іпотеку Банку власний будинок АДРЕСА_5 .

07 травня 2008р. ОСОБА_1 отримав кредит в ВТБ Банк в сумі 5303000 грн. (п`ять мільйонів триста три тисячі грн). Майновим поручителем за цим договором виступила його мати - ОСОБА_10 .

Вказані обставини підтверджуються відповідними судовими рішеннями та про що свідчать досліджені кредитні договори ( т.1 а.с. 128 - 136).

Наведених обставин в судовому засіданні не заперечувала відповідач ОСОБА_2 , як і не заперечувала того, що по кредитах в ОСОБА_1 були заборгованості, які доводилося погашати на виконання ухвалених судових рішень (т. 1 а.с. 137 - 156). Відповідачка ОСОБА_2 як видно з досліджених матеріалів справи, з 27.10.2005р. являється фізичною особою підприємцем з видом діяльності роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спец магазинах (т.2 а.с. 151 - 154). ОСОБА_2 по роду зайняття підприємницькою діяльністю укладалися договори оренди нежитлових приміщень ( т.2. а.с. 155-161) та договори надання інформаційних і консультативних послуг (т. 2 а.с. 162 - 163). Працюючи ФОП ОСОБА_2 укладала і трудові договори з працівниками, що вбачається з досліджених доказів на а.с. 164, 165 т.2) та надавала довіреності ( т.2. а.с. 166-167).

Як пояснила ОСОБА_2 , вона у 2013 році як ФОП самостійно працювала з ювелірним домом ОСОБА_15 , про що свідчить звіт про кредитні операції обігу коштів, досліджених на а.с. 176-198 т.2) та влітку 2013 році уклала договір про відступлення права вимоги з ТзОВ ФК Фактор плюс (т. 1 а.с. 93 - 101; 196 - 204), за яким до неї перейшло право вимоги грошових коштів на суму 5168799.33 грн. як основної суми боргу та 184481,67 грн. - залишку боргу по відсотках, які їй в сумі більше одного мільйону погасив ОСОБА_1 (т.1 а.с. 51 - 52). Тобто, судом установлено, що на момент укладання даного договору ОСОБА_2 проживала однією сім`ю з ОСОБА_1 , вони були обвінчані 17 липня 2011р. в церкві св.. Петра і ОСОБА_16 , і проживали в фактичних шлюбних відносинах; відповідачка перебувала в стані вагітності із третьою дитиною, після народження якої ОСОБА_1 визнав батьківство дівчинки та за три дні до її народження, ОСОБА_2 написала заяву, що заборгованість за кредитним договором ОСОБА_17 повністю погашена, внаслідок чого з Державного реєстру прав на нерухоме майно був виключений запис про державну реєстрацію обтяження (т.1 а.с. 51 - 52, 127). З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що договір наступного відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовим кредитом з ТОВ Фінансова компанія Фактор плюс був ним укладений в інтересах сім`ї, із метою заощадження грошових коштів в сумі понад 6 000 000 грн. Аналіз досліджених вище доказів спростовують доводи відповідачки ОСОБА_2 в частині того, що вона реально викупила борг ОСОБА_17 за 1000000 грн., а через декілька днів ОСОБА_17 повернув їй заборгованість 6000000 грн., частину з яких вона вклала у бізнес, а інша частина була витрачена на придбання житлового будинку по АДРЕСА_2 та земельної ділянки в м. Чернівцях. 06 червня 2012р. між продавцем ОСОБА_18 та ОСОБА_2 був укладений Попередній договір на придбання житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер 7310136300:18:004:0194 за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 5 Попереднього договору, Покупець ОСОБА_2 зобов`язалась оплатити Продавцю ОСОБА_18 вартість об`єкта продажу 2 320 000, грн. (два мільйони триста двадцять тисяч грн.), що еквівалентно 290 000 (двісті дев`яносто тисяч) доларів США. Відповідно до пункту 6 Попереднього договору ОСОБА_2 передала продавцю до підписання даного договору в якості авансу 80 000 грн., що еквівалентно 10 000 доларів США. (т.1 а.с.10).

01 грудня 2016р. між ОСОБА_18 та ОСОБА_2 був укладений Договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер 7310136300:18:004:0194 за адресою: АДРЕСА_2 ., тобто більше ніж через 4 роки (т. 1 а.с. 11- 14).

При цьому, суд надає критичну оцінку поясненням відповідача про те, що укладений між нею і ОСОБА_18 попередній договір не мав ніякого значення для основного договору та спростовується з огляду на наступне.

Попередній Договір від 06 червня 2012р. п. 1 передбачав, що Основний договір мав бути укладений в строк до 06 червня 2015р., що не відповідає вставленим обставинами. Основний договір на житловий будинок (т.1 а.с. 11-14). Сторонами була погоджена вартість об`єкту купівлі продажу за 2 320 000 грн., що еквівалентно 290 000 доларів США. На момент же укладання Попереднього договору від 06 червня 2012р, продавець отримав аванс в сумі 80 000 грн., що було еквівалентно 10 000 доларів США. Після укладення Попереднього договору від 06 червня 2012р. сторони розпочали ремонт будинку, після закінчення якого спільно перейшли проживати в нього. 25 січня 2013р. ОСОБА_2 зареєструвалася в спірному будинку, що підтверджується відповідною сторінкою її паспорту та актом з місця проживання (т.1 .с. 53-54 і а.с. 46), тобто до укладення ще Основного договору купівлі продажу спірного будинку. Діти ж в будинку по АДРЕСА_2 зареєстровані не були, про що свідчать обставини викладені в акті КЖРЕП № 5 від 10.01.2018 р. і актом обстеження житлових - побутових умов від 16.12. 2017 р. (т. 1 а.с. 46,47). Про спільне проведення ремонту і подальше проживання сторін разом з дітьми по АДРЕСА_2 свідчать, насамперед, досліджені докази придбання майна в будинок, а саме каміну з мармуру на суму 24.300 грн., столешні кухонної з мармуру на суму 15.900 грн. та їх встановлення на суму 40.000 грн., які були оплачені ОСОБА_1 , а також оплачені останнім придбанні два кондиціонери та стабілізатор напруги на загальну суму 45884 грн., і їх встановлення ( т.1. а.с. 120-123), що в судовому засіданні не заперечувалося відповідачкою.

Аналізуючи обставини щодо джерела походження грошових коштів, в частині заявлених вимог про спільне проживання однією сім`єю сторін та визнання їх спільною сумісною власністю житловий будинок по АДРЕСА_2 , Окрім наведеного, судом встановлено і те, що відповідно до заяви ОСОБА_19 , який є чоловіком продавця спірного будинку - ОСОБА_18 , повний розрахунок за проданий будинок був проведений саме ОСОБА_1 , по домовленості з продавцями в період з 06 червня 2012р. по 01 грудня 2016р., після чого були фактично оформлені відповідні договори купівлі продажу житлового будинку і купівлі продажу земельної ділянки (т.1. а.с. 64, 10-14).

Досліджені судом докази, надані сторонами в частині заявлених вимог відносно визнання недійсним договору комісії № 000755 від 21.12. 2017 року укладеного між ОСОБА_2 та Першою регіональною товарною біржею, за яким комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені продаж автомобіля марки ARURA MDX 2011 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та визнати недійсним Договір купівлі - продажу транспортного засобу № 6374/17/000755від 21.12. 2017 року за яким Перша регіональна товарна біржа на підставі укладеного Договір комісії № 000755 від 21.12. 2017 року продала, а ОСОБА_3 купив автомобіль, марки ARURA MDX 2011 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , свідчать про наступне.

10 лютого 2017р. за ОСОБА_2 було зареєстровано автомобіль марки ACURAMDX 2011 р.в. білого кольору кузов № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 , який 21 грудня 2017р. був відчужений Відповідачкою за Договором купівлі-продажу транспортного засобу №6374/17000755 від 21.12.2017р.

На момент відчуження даного транспортного засобу було відкрито провадження по даній справі та ухвалою від 14 грудня 2017р. накладений арешт на вказаний вище транспортний засіб.

21 грудня 2017р ОСОБА_2 достеменно знаючи про винесену ухвалу щодо забезпечення позову суддею, уклала попри заборону, із Першою Регіональною товарною біржою договір комісії №000755, за яким доручила Комісіонеру від свого імені вчинити продаж транспортного засобу марки ACURAMDX 2011 р.в. білого кольору кузов № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 т в той же день, 21 грудня 2017р. між Першою Регіональною товарною біржою та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі продажу транспортного засобу №6374/17/000755, за яким автомобіль марки ACURAMDX 2011 р.в. білого кольору кузов № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 був відчужений новому власника ОСОБА_3 за 10100 грн. (десять тисяч сто грн.). Наведені докази містяться на а. с. 15-21 т.1 та в т. 2 на а.с. 43-50)

Отже, договір комісії №000755 від 21 грудня 2017р. та Договір купівлі-продажу транспортного засобу №6374/17/000755 від 21 грудня 2017р були укладені всупереч вимог ст. 368, 369 ЦК України, так як цінне майно (автомобіль марки ACURAMDX 2011 р.в. білого кольору кузов № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 ) було відчужено на підставі цих договорів без згоди співвласника ОСОБА_1 , що є підставою для визнання таких правочинів недійсними відповідно до положень частини першої статті 203 , частини першої статті 205 ЦК України .

Також, судом установлено, що договір купівлі-продажу транспортного засобу №6374/17/000755 від 21 грудня 2017р., на підставі якого Перша регіональна товарна біржа, яка діяла на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору комісії №00755, відчужила, а ОСОБА_3 придбав спірний автомобіль марки ACURAMDX 2011 р.в. білого кольору кузов № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 був укладений без наміру створення правових наслідків, так як залишився в фактичному володінні і користуванні ОСОБА_2 .

Щодо фіктивності укладення договорів свідчить і той факт, що 21 грудня 2017р. (тобто в день купівлі даного транспортного засобу), ОСОБА_3 видав нотаріальну довіреність на ім. я матері відповідачки - ОСОБА_11 , якою остання уповноважується укладати договори позички, оренди, страхування, обміняти продати за ціну і на умовах за її розсудом даний транспортний засіб.

Таким чином, ОСОБА_2 , з метою штучного зменшення обсягу майна, що підлягає поділу, уповноважила комісіонера укласти договір купівлі продажу з метою створення видимості зміни власника даного транспортного засобу та при цьому, продовжує використовувати даний автомобіль, який, як пояснив позивач в судовому засіданні і дане було визнано відповідачем потрапив в ДТП в період судового розгляду справи, за участі старшого сина ОСОБА_6 .

Вищенаведені досліджені безпосередньо судом докази повністю узгоджуються з показами свідків.

Так, допитані, відповідно, в якості свідків - ОСОБА_20 та ОСОБА_21 пояснили суду, що вони працюють продавцями-консультантами в ювелірному магазині розташованому по АДРЕСА_6 . На роботу їх приймав ОСОБА_1 . Рішення по всім фінансовим питанням в магазині приймав ОСОБА_1 . Періодично з метою оптимізації бізнесу вони укладали трудові договори з різними підприємцями або реєстрували власну підприємницьку діяльність. При цьому податки за них сплачував ОСОБА_1 і саме він приймав рішення, в якій формі буде проходити їх співпраця. ОСОБА_2 вони знають як дружину ОСОБА_1 , яка приходила в магазин, вона як дружина власника могла зробити якісь зауваження по роботі, по оформленню вітрин, викладці товару, але підпорядковувались вони виключно ОСОБА_1 . В листопаді 2017р. ОСОБА_2 разом зі своєю сестрою ОСОБА_22 прийшла в момент закриття магазину та вивезла весь товар. При цьому свідки відповідно, вказали, що були впевнені, що ОСОБА_2 як дружина ОСОБА_1 діє за його вказівкою.

Свідок ОСОБА_23 показала суду, що працює адміністратором в трьох ювелірних магазинах, фактичним власником яких є ОСОБА_1 . Працює з ним з 2007р. Оформлена підприємцем і має договір про співпрацю з ОСОБА_1 . Підтвердила, що всі фінансові та кадрові питання по роботі вирішував ОСОБА_1 . ОСОБА_2 знає як дружину Позивача. З метою оптимізації бізнесу працівники оформлювались на роботу, укладаючи трудові договори з родичами Позивача (його мамою, дружиною ОСОБА_2 , її сестрою ОСОБА_24 ). При цьому таке рішення приймав виключно ОСОБА_1 і всі працівники саме його сприймали як керівника і виконували його вказівки. Крім того, пояснила, що ОСОБА_25 разом з ОСОБА_2 та дітьми проживав в спірному будинку, який був придбаний ОСОБА_1 . Пояснила, що ОСОБА_1 доручив їй сплачувати за комунальні послуги за цей будинок та давав їй на це кошти. Абонентські книжки розрахунків за водокористування та водовідведення, газопостачання, електроенергію та КЖРЕП №5 заповнені її рукою, вона за вказівкою ОСОБА_1 здійснювала проплату за отримані послуги. В грудні 2017р., після того як ОСОБА_1 пішов зі спірного будинку, свідок віддала ОСОБА_2 абонентські книжки, які діяли на грудень 2017р., при цьому старі книжки так і залишились в неї.

Свідок ОСОБА_26 пояснила суду, що з 2015р. до грудня 2017р. вона працювала нянею молодшої дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . До цього свідок прибирала в будинку по Коперника, де також жили сторони. ЇЇ роботу оплачував ОСОБА_1 . Відповідачка давала вказівки по господарству. Її робочий день починався в 11-00 годин і закінчувався в 20-00 годин шість днів на тиждень. Свідок стверджує, що до листопада 2017р. Позивач проживав в будинку АДРЕСА_2 однією сім`єю з ОСОБА_2 , їх пов`язував спільний побут, в спільній кімнаті в гардеробній були речі Позивача, ОСОБА_1 оплачував придбання речей (зокрема піаніно), вони разом ходили в гості, їздили на відпочинок.

Свідок ОСОБА_27 підтвердив, що надавав ОСОБА_2 консультації з приводу ведення бухгалтерського обліку і звітності по бізнесу, який веде ОСОБА_1 в ювелірних магазинах по АДРЕСА_7 та в магазині Депот в Чернівцях. Свідок за вказівкою ОСОБА_1 допомагав в оформленні родичів ОСОБА_2 - ОСОБА_24 та деяких інших працівників як ФОПів, здавав за них звітність, діючи на підставі довіреностей. Це робилось за вказівкою Позивача як міра оптимізації бізнесу. Усі питання фінансові та організаційні по цим магазинам завжди вирішував ОСОБА_1 . Свідок неодноразово приходив в будинок по АДРЕСА_2 до позивача для вирішення робочих питань. ОСОБА_1 відкривав йому двері, запрошував на кухню, діставав при ньому із сейфу готівкові кошти. ОСОБА_2 знає як дружину позивача, також бачив її в спірному будинку, як дружину позивача і хазяйку в домі. Жодних сумнівів в нього про те, що позивач і відповідач не проживають спільно в нього не було, він вважав сторін як подружжя, які спільно проживають і ведуть спільне господарство.

Свідок ОСОБА_28 пояснила, що з 01.01.2010р. вона працювала головним бухгалтером на ПП "Ушакова ВІП ГОЛД". Згодом вона надавала консультації з приводу ведення бухгалтерського обліку і звітності даного підприємства як консультант. Стверджує, що рішення про створення даного підприємства прийняв ОСОБА_1 . При цьому засновником та керівником була зазначена його дружина ОСОБА_2 . При цьому у ОСОБА_1 була довіреність як від підприємства, так і від ОСОБА_2 . Саме позивач, як фактичний власник і керівник здійснював керівництво діяльністю цього підприємства, приймав рішення по кадрових та по фінансових питаннях.

Свідок ОСОБА_29 пояснив суду, що знає сторін, знає обставини, за яких був придбаний спірний будинок, так як до придбання цього будинку він разом з ОСОБА_30 приїжджав на нього дивитись. Будинок будувався під сім`ю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , у яких було 3-е дітей. На момент придбання ними будинку в 2012р. в середині була чорнова стяжка, не було екстер`єру. Позивач обговорював зі свідком обсяг та вартість необхідних ремонтних робіт. На думку свідка на роботи в будинку ОСОБА_1 витратив ще близько 40 000 доларів США. З нового 2013 року. сім`я проживала в спірному будинку. Позивач проживав в цьому будинку до листопада 2017р. В весною - літом 2017р. свідок приходив до Позивача в спірний будинок, обговорював з ним теплові конвектори, які Позивач мав намір встановити в будинку. ОСОБА_2 також була дома. Свідок підтвердив, що ювелірний бізнес - це бізнес позивача, так як він в свій час запрошував свідка ввійти в долю в цьому бізнесі, але свідок відмовився. Свідок пояснив, що він є власником приватної стоматологічної клініки, де лікувалась сім`я ОСОБА_1 його дружина ОСОБА_31 та їх діти. Лікування завжди оплачував ОСОБА_1 . Жодних сумнівів в нього про те, що позивач і відповідач не проживають спільно як сім`я в нього не було.

Свідок ОСОБА_32 пояснив, що в 2012р. разом з ОСОБА_1 дивився спірний будинок, який будувався для цієї сім`ї. Обговорював з позивачем вартість необхідних ремонтних робіт в будинку. ОСОБА_1 в будинку проживав до листопада 2017р. В 2016р. свідок був на святкуванні 50-річчя ОСОБА_1 в ресторані Графська садиба . Відповідачка там також була, вела себе як любляча дружина, говорила тости. ОСОБА_17 разом із ОСОБА_2 неодноразово приїздили до нього гостювати в загородний дім, завжди сприймав останніх як подружжя, сім`ю. Також, зазначив, що йому відомі обставини придбання автомобіля марки ACURAMDX 2011 р.в. білого кольору кузов № НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 . Автомобіль придбав ОСОБА_1 для дружини ОСОБА_2 . На той момент вони проживали однією сім`єю.

Застосовані норми права

Згідно ст.3 ч.2 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 ).

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України пункт 20 від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз`снено, що при застосуванні статті 74 СК України , що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із статті 368 ч.4 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2 , придбана сторонами під час спільного проживання без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України якщожінка та чоловікпроживаютьоднієюсім`єю, але не перебувають у шлюбіміж собою або в будь-якомуіншомушлюбі, майно, набуте ними за час спільногопроживання, належитьїм на правіспільноїсумісноївласності, якщоінше не встановленописьмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до положень глави 8 Сімейного Кодексу України, зокрема ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 69 Сімейного кодексу України встановлено, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно статті 70 Сімейного кодексу Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При цьому майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речіприсуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 ч. 3 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ст.41 Конституції України , кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кіган проти Ірландії №16969/90 від 26.05.1994 року …поняття сім`я не обмежується виключно відносинами, заснованими на шлюбі і може включати інші de factо сімейні узи , коли сторони живуть спільно поза шлюбом… . Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно відповідно до ст. 74 СК України . На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що у статті 60СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України . У рішенні по справі Джонстон та інші проти Ірландії від 18.12.1996 року №6/1985/92/139 Європейський суд з прав людини зазначив, що особи, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом, що забезпечуватиме дотримання ст. 8 Конвенції, яка передбачає право на повагу до сімейного життя.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із подружжя ; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства. Як роз`яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року Про судову практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , при застосуванні ст. 74 СК України , що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Щодо заявлених вимог про визнання договорів недійсним, суд із урахуванням досліджених доказів в їх сукупності, -з`ясованих в засіданні обставин приходить до наступного.

За змістом п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Презумпція правомірності правочину встановлена законодавцем у ст. 204 ЦК України. Відповідно до цієї правової норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до змісту ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ст.216 ЦК України).

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Передбачено ст. 369 ч. 4 ЦК України, що правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень. Відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя - на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним, що узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

В п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд, враховуючи вказані вище факти, вважає, що позивачем позов доведений.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України , суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 2305 грн. 20 коп.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України , учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Висновки

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги грунтуються на законі і підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України , ст.ст.3, 60, 74 СК України; ст.ст. 203, 215, 216, 317, 319, 321, 368, 369, 392 ЦК України; ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 137, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ); ОСОБА_3 (місця проживання: АДРЕСА_3 ); Перша Регіональна товарна біржа (місце знаходження: м.Чернівці вул. Яремчука 44/1А, ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання договорів недійсними - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2006 року по листопад 2017 року.

Визнати житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0.0600 га, кадастровий номер 7310136300:18:004:0194, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та автомобіль, марки ARURA MDX 2011 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ).

Визнати недійсним Договір комісії № 000755 від 21.12. 2017 року укладений між ОСОБА_2 та Першою регіональною товарною біржею, за яким комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені продаж автомобіля марки ARURA MDX 2011 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та визнати недійсним Договір купівлі - продажу транспортного засобу № 6374/17/000755від 21.12. 2017 року за яким Перша регіональна товарна біржа на підставі укладеного Договір комісії № 000755 від 21.12. 2017 року продала, а ОСОБА_3 купив автомобіль, марки ARURA MDX 2011 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено - 24.12. 2020 року.

Суддя Слободян Г.М.