Постанова

від 04.01.2021 по справі 922/68/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2021 р. Справа № 922/68/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

за участю представників:

прокурор - Зливка К.О.;

позивач - Полухін А.В.;

відповідач - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" (вх. №2923Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 (повний текст рішення складено 22.06.2020, суддя Хотенець П.В.) у справі №922/68/20

за позовом Прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", смт. Кочеток, Чугуївський район, Харківська область

про стягнення 9219509,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області з позовом до Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", в якому просив стягнути з відповідача 9219509,02 грн шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі №922/68/20 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.07.2020) позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" (63513, Харківська область, Чугуївський район, смт. Кочеток, вул. Чугуївська, 58, код ЄДРПОУ 00993069) на користь Держави на розрахунковий рахунок UA488999980000033111331020462 (Чугуївське УК/сщКочеток/24062100, код ЄДРПОУ 37792204, банк одержувач - Казначейство України, код бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності"), шкоду, заподіяну незаконним вирубленням дерев у сумі 9219509,02 грн; стягнуто з Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" (63513, Харківська область, Чугуївський район, смт. Кочеток, вул. Чугуївська, 58, код ЄДРПОУ 00993069) на користь Прокуратури Харківської області (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 138292,64 грн судового збору.

Відповідач - Державне підприємство "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", не погодившись з рішенням звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі №922/68/20 та у задоволенні позову Прокурора Харківської області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" про стягнення 9219509,02 грн відмовити.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2020 у справі №922/68/20 залишено без руху апеляційну скаргу з підстав, указаних в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року у зв`язку з усуненням недоліків апеляційної скарги, поновлено ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі №922/68/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі №922/68/20. Прокурору Харківської області та Державній екологічній інспекції у Харківській області запропоновано надати відзиви на апеляційну скаргу ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство". Призначено справу до розгляду на 14 грудня 2020 року о 12:30 годині.

У судовому засіданні 14.12.2020 оголошено про відкладення розгляду скарги на 04.01.2021 року у зв`язку з неявкою у засідання суду представника відповідача і неможливістю закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. 12250 від 09.12.20) Державна екологічна інспекція у Харківській області, зазначає, що з твердженнями, викладеними у апеляційній скарзі, не погоджується, просить залишити її без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну, а рішення господарського суду просить залишити без змін, як таке, що прийняте із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. 12651 від 16.12.20) Харківська обласна прокуратура також просила рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

У судове засідання з`явився прокурор і позивач.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши прокурора і представника позивача, встановила, що рішення господарського суду відповідає в повній мірі нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.

Згідно статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист державних та суспільних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та господарського правопорядку.

Згідно частини 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року №429, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

З огляду на те, що Державна екологічна інспекція у Харківській області, уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу, тому в даному випадку остання є позивачем у справі.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області з моменту пред`явлення претензій Державному підприємству "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" до цього часу не вжито заходів щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільною вирубкою дерев, що спричиняє порушення інтересів держави, у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів.

Враховуючи викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 131-1 Конституції України, являється несплата відповідачем з вищевказаної шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що значно ослаблює економічні основи держави та потребує прокурорського реагування.

У ході вивчення питання дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, використання і відтворення природних ресурсів на території області встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області у період з 30 липня 2019 року по 12 серпня 2019 року (акт перевірки №557/11-02/06-06 від 12 серпня 2019 року) проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної з веденням лісового господарства на території Чугуївського району Харківської області, а також щодо охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, ввірених під охорону та збереження.

Засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регулюються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до пункту а) частини 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Згідно пунктів 1, 7 Положення № 275, Державна екологічна інспекція у Харківській області є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державна екологічна інспекція у Харківській області здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Абзацами шостим-дев`ятим частини 2 статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (перелік питань), що затверджується наказом такого органу.

Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

Уніфікована форма акта, що складається за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 09 серпня 2017 року № 303, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 жовтня 2017 року за № 1289/31157.

В Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів зазначений документ втратив чинність лише 28 грудня 2019 року.

Розділом 9 ДСТУ3943-99 визначено, що скасування державної уніфікованої форми документа здійснює розробник, зокрема у разі розроблення замість неї іншої уніфікованої форми документа, в зв`язку із наступним.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 26 листопада 2019 року № 450, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2019 року за № 1293/34264 "Про затвердження Уніфікованої форми акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів", вбачається, що ним:

1. Затверджено Уніфіковану форму акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю), щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

2. Визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 09 серпня 2017 року № 303 (наказ № 303) "Про затвердження Уніфікованої форми акта, що складається за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 жовтня 2017 року за № 1289/31157.

Зазначений вище наказ набрав чинності 28 грудня 2019 року, тобто до дати набрання чинності наказу № 450 був чинний наказ № 330, що повність узгоджується з розділом 9 ДСТУ3943-99.

Постанова Кабінету Міністрів України № 342 від 10 травня 2018 року не містить положень про зобов`язання відповідних органів державної влади привести уніфіковані форми актів у відповідність до нової. Однак, викладене ніяк не призводить до виникнення колізії, оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 342 від 10 травня 2018 року затверджено власне Методику, що встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), а не самі форми таких актів.

Пунктами 3 та 4 цієї Методики встановлено, що перелік питань для здійснення заходу державного нагляду (контролю) визначається органом державного нагляду (контролю) залежно від ступеня ризику шляхом проведення аналізу вимог законодавства, яких повинен дотримуватися суб`єкт господарювання у відповідній сфері, за формою згідно з додатком 1 в електронному вигляді та оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідного органу державного нагляду (контролю).

Перегляд уніфікованої форми акта перевірки, зокрема переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю), здійснюється у разі внесення змін до нормативно- правових актів, на підставі яких розроблений перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю), або прийняття нових нормативно-правових актів у відповідній сфері державного нагляду (контролю).

Враховуючи вищезазначене, господарським судом першої інстанції правомірно у рішенні зазначено, що Державна екологічна інспекція у Харківській області здійснювала заходи планового та позапланового державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до вимог діючого законодавства.

Тому, колегія суддів вважає твердження, викладені ДП Чугуєво-Бабчанське лісове господарство в апеляційній скарзі щодо невідповідності акту перевірки №557/11-02/06-06 від 12 серпня 2019 року вимогам допустимості, достатності, належності, вірогідності доказів, визначених вимогами ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України - не мають правового підґрунтя.

Законом України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Тобто, в разі недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки, законодавством передбачена можливість не допуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення перевірки суб`єктом господарювання, стосовно якого перевірка призначена.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 грудня 2010 року (справа №21-25а10) юридична особа, яка вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо неї, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом зауважень має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.

Посадовими особами Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" було допущено посадових осіб Інспекції до проведення позапланової перевірки, тобто підприємством не використано свого права не допуску останніх до проведення такої перевірки.

Матеріали справи свідчать про те, що спеціалісти Інспекції діяли на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11 серпня 2017 року № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04 вересня 2017 року № 1080/30948.

Згідно з пунктом 3 розділу 1 Положення основними завданнями спеціалістів Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекцїї у межах відповідної території.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення, спеціалісти інспекція є територіальними органами Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковуються.

Пунктом 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, закріплено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекцією 26 листопада 2019 року видано наказ № 194 "Про участь у проведенні позапланових перевірок", із змінами згідно наказу від 02 серпня 2019 №204. Пунктом 2 наказу, зобов`язано робочій групі у період з 29 липня 2019 року по 08 вересня 2019 року взяти участь у проведенні позапланових перевірках дотримання вимог природоохоронного законодавства Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства і підпорядкованих йому лісогосподарських підприємств та інших постійних лісокористувачів Харківської області стосовно фактів незаконних порубки лісу.

Таким чином, Держекоінспекція в порядку пунктів 4 та 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 уповноважила зазначеними вище наказами здійснювати позапланові перевірки спеціалістами Інспекції на території Харківської області.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 19 та частини 1, 5 статті 86, статті 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завданої шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Наведеним спростовується твердження відповідача, викладені ним у апеляційній скарзі стосовно того, що Інспекцією не зафіксовано факт незаконної вирубки безпосередньо працівниками Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство".

З матеріалів справи вбачається, що в ході огляду державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської, Вінницької областей та Поліського округу, спільно з посадовими особами Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" лісових масивів виявлено самовільні вирубки дерев породи дуб (усього 544 шт.) у кварталах 224, 244 Кочетоцького лісництва №1 та кварталах 88, 105 Тетлізького лісництва Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", які розташовані на території Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області, що є порушенням вимог статтей 16, 64, 67, 69, 89, 90 Лісового кодексу України, Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1996 року № 555 та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761.

Зокрема, встановлені наступні порушення:

- під час проведення у 2019 році вибіркової санітарної рубки у кварталі 224 ниділ 1 Кочетоцького лісництва №1 на підставі лісорубного квитка №000653 від 12 березня 2019 року посадовими особами Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" зрубано 162 сироростучих дерева породи дуб, діаметрами від 20 см. до 60 см. та 2 сухостійних дерева породи дуб, діаметрами 20 см. та 22 см., які не відводились у рубку та лісорубний квиток або інші дозволи відповідно до статті 69 Лісового кодексу України -на вирубку не надавались;

-під час проведення у 2019 році вибіркової санітарної рубки у кварталі 244 виділ 1 Кочетоцького лісництва №1 на підставі лісорубного квитка № 000661 від 28 березня 2019 року посадовими особами Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" зрубано З сироростучих дерева породи дуб, діаметрами 46 см., 47 см. та 48 см., які не відводились у рубку та лісорубний квиток або інші дозволи відповідно до статті 69 Лісового кодексу України на вирубку не надавались;

-під час проведення у 2019 році вибіркової санітарної рубки у кварталі 105 виділ 2 Тетлізького лісництва на підставі лісорубного квитка №000657 від 12 березня 2019 року посадовими особами Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" зрубано 193 сироростучих дерева породи дуб, діаметрами від 47 см. до 105 см., які не відводились у рубку та лісорубний квиток або інші дозволи відповідно до статті 69 Лісового кодексу України на вирубку не надавались;

-під час проведення у 2019 році вибіркової санітарної рубки у кварталі 88 виділ 2 Тетлізького лісництва на підставі лісорубного квитка №000657 від 12 березня 2019 року, посадовими особами Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" зрубано 184 сироростучих дерева породи дуб, діаметрами від 47 см. до 90 см., які не відводились у рубку та лісорубний квиток або інші дозволи відповідно до статті 69 Лісового кодексу України на вирубку не надавались.

За наслідками вказаних порушень, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області, за участі працівників Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", складено відомості переліку пнів незаконно зрубаних дерев, у яких зазначено їх кількість, породи, стан та діаметри пнів. Вказані порушення відображено у акті перевірки.

У подальшому Державним підприємством "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, 20 серпня 2019 року здійснено розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" внаслідок незаконного вирубування дерев, загальна сума яких склала 9 219 509,02 грн.

З метою добровільного відшкодування вказаної шкоди Державною екологічною інспекцією у Харківській області 20 серпня 2019 року надіслано до Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" претензії №№ 104-107, які залишились без розгляду та задоволення, а шкода, заподіяна посадовими особами Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" внаслідок незаконної вирубки дерев, до цього часу не відшкодована.

Матеріали справи свідчать про те, що дії посадових осіб Держекоінспекції щодо складання акту перевірки, припису про усунення виявлених порушень, складання розрахунку розміру збитків та пред`явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків, Державним підприємством "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" в порядку адміністративного судочинства не оскаржувались.

Крім того, матеріали, складені посадовими особами Державної екологічної інспекції у Харківській області за наслідками перевірки, проведеної у діяльності Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" складені у відповідності до вимог Законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства екології та природних несурсів України від 11 серпня 2017 року № 312.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого замоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання пісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та зідтворення.

Частиною 1 статті 69 Лісового кодексу України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток.

Відповідно до пункту 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №761, підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язані, зокрема, забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Згідно зі статтею 89 Лісового кодексу України та пункту 1 Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року №976, охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (Держлісагентство), Республіканського комітету АРК з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Відповідно до статтей 90, 91 Лісового кодексу України та пункту 4 Положення основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства.

Таким чином, посадовими особами державної лісової охорони Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", усупереч вимогам статтей 19, 69 89, 90, 91 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого юстановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976, та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761, не забезпечено належну охорону та збереження лісових ресурсів, що призвело до самовільної вирубки 544 дерев породи дуб посадовими особами Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" у кварталах 224, 244 Кочетоцького лісництва №1 та у кварталах 88, 105 Тетлізького лісництва Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", чим заподіяно шкоди на загальну суму 9219509,02 грн.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статей 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України.

Водночас, згідно пункту 4 частини 1 статті 691 Бюджетного кодексу України 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Згідно з пунктом 6.1.2 роз`яснень Вищого арбітражного суду країни "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із істосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27 червня 2001 року №02-5/744, у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов`язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками (державною лісовою охороною) незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Таким чином, Державної екологічної інспекції у Харківській області у відповідності до вимог діючого законодавства встановлено, що державною лісовою охороною Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" не забезпечено належну охорону та збереження лісів, що призвело до незаконної вирубки дерев, чим заподіяно збитків на загальну суму 9219509,02 грн.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Згідно пункту 1.6 Роз`яснень Вищого Господарського суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" від 27 червня 2001 року №02-5/744 вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 924/12/18, від 07 червня 2019 року у справі №914/1960/17, від 09 серпня 2018 року у справі № 909/976/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 909/1193/17, від 22 липня 2019 року у справі №909/374/18 тощо при вирішенні спорів про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяних самовільною порубкою дерев.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд попередньої інстанції дійшов правомірного, на думку колегії суддів апеляційної інстанції висновку, що позовні вимоги прокурора є законними і такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" на рішення господарського Харківської області від 11.06.2020 у справі №922/68/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі №922/68/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.01.2021 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.