Постанова

від 05.01.2021 по справі 917/1102/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2021 р. Справа № 917/1102/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Зубченко І.В. , суддя Пушай В.І.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Пицяк Оксани Іванівни, м. Полтава (вх. № 3030 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2020 у справі № 917/1102/19 (суддя Погрібна С.В.; повний текст рішення складено та підписано 02.10.2020 )

за позовом Фізичної особи - підприємця Пицяк Оксани Іванівни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Служби автомобільних доріг у Полтавській області, вул. В`ячеслава Чорновола, 22-а, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 25898491

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Терешківська сільська рада Полтавського району, с. Терешки, Полтавський район, 38762

про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2019 року Фізична особа - підприємець Пицяк Оксана Іванівна звернулася до суду із позовом до Служби автомобільних доріг України у Полтавській області про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою площею 0,0211 га кадастровий номер 5324085908:08:001:0017.

Позивач в обґрунтування позовних вимог послався на те, що відповідач на межі двох земельних ділянок комунальної власності, з яких одна орендована позивачем, встановив зупинку громадського транспорту, при цьому знищивши існуючі до цього межові знаки, чим допустив грубе порушення прав та інтересів позивача, як користувача земельної ділянки площею 0,0211 га кадастровий номер 5324085908:08:001:0017, оскільки створив позивачу істотні перешкоди у веденні підприємницької діяльності на орендованій земельній ділянці, адже через вказані дії відповідача можливість проїзду до орендованої позивачем земельної ділянки втрачена. Також позивач стверджує, що відповідач при облаштуванні зупинки не дотримався вимог законодавства щодо протипожежних відстаней від зупинок до прилеглої забудови.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.09.2020 у справі № 917/1102/19 в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що:

-розміщення зупинки відповідає вимогам державних і галузевих будівельно-технічних норм, а частини зупинки (посадковий майданчик, споруда автопавільйону, стовпи освітлення та підпірна конструкція) розміщені на вільних землях Терешківської сільської ради;

-позивачем не визначено, які саме дії необхідно вчинити відповідачу для відновлення порушеного права ФОП Пицяк О.І.;

-в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушення відповідачем права позивача щодо вільного та безперешкодного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5324085908:08:001:0017;

-відповідач не здійснює жодних перешкод ФОП Пицяк Оксані Іванівні у користуванні орендованою нею земельною ділянкою та веденні позивачем підприємницької діяльності на цій земельній ділянці.

Позивач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення у даній справі ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, у зв`язку із чим просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2020 у справі № 917/1102/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скаржник також просить розглядати дану справу за участю його представника.

В обґрунтування підстав для задоволення апеляційної скарги позивач наводить такі доводи.

Судом першої інстанції не враховано, що заявлений позов стосується прав позивача щодо можливості вільного користування орендованою земельною ділянкою, які підлягають захисту шляхом усунення перешкод у такому користуванні та зобов`язання відповідача звільнити прилеглу до торгівельного павільйону земельну ділянку із знесенням незаконно встановлених зупинки громадського транспорту, дорожнього огородження та приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

При цьому позивач вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що зупинка громадського (маршрутного) транспорту (зупинковий і посадковий майданчики, споруда автопавільйону з лавкою, підпірна конструкція, пішохідні доріжки, елементи благоустрою та обладнання) знаходяться поруч із належною позивачу на праві власності нежитловою будівлею (торгівельним павільйоном) та розміщені відповідачем на самовільно зайнятій ним земельній ділянці, позаяк розташовані за межами земельної ділянки, відведеної йому для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Крім того, позивач стверджує, що будівельні роботи та розміщення зупинки виконано відповідачем поруч з орендованою позивачем земельною ділянкою, за відсутності у відповідача затвердженого генерального плану, що є обов`язковою складовою затверджуваної частини робочого проекту для виконання будівельних робіт.

Також позивач посилається на те, що судом першої інстанції в порушення норм матеріального права не враховано вимоги статті 5 Закону України Про основи містобудування , якими визначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути враховані законні інтереси та вимоги власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, але відповідач побудував зупинку та огородження без урахування законних інтересів позивача, як власника будівлі, що оточує місце будівництва.

Позивач вважає, що судом першої інстанції проігнорована екстраординарна цивільна протиправність дій відповідача у цьому спорі і обставини знищення межових знаків орендованої позивачем землі, виконання будівництва зупинки, а не ремонту, як про це вказав відповідач, адже відповідач при розміщенні зупинки знищив штучні лінійні споруди та рубежі, які слугують межами орендованої позивачем земельної ділянки за даними земельно-кадастрової документації.

На думку позивача неврахування судом вимог ч. 1 ст. 106 Земельного кодексу України, статті 107 Земельного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, у підсумку з усіма викладеними в апеляційній скарзі доводами призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про відмову в позові без урахування суттєвих обставин цього спору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 для розгляду справи № 917/1102/19 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 917/1102/19 з розгляду апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2020. Запропоновано відповідачу та третій особі у строк до 01.12.2020 подати до суду апеляційної інстанції відзивів на апеляційну скаргу позивача у встановленому порядку. Справу № 917/1102/19 призначено до апеляційного розгляду на 05.01.2021 об 11:00 год. Участь сторін та третьої особи у судовому засіданні вирішено визнати необов`язковою.

01.12.2020, тобто у встановлені судом строки, Терешківська сільська рада Полтавського району засобами поштового зв`язку направила відзив на апеляційну скаргу (вх. № 12026 від 04.12.2020), в якому керуючись ст. 19, 68, 140 Конституції України, ст. 24, 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 12, 93 Земельного кодексу України, ст. 14, 19, 21 Закону України Про оренду землі , повідомила суду апеляційної інстанції, що позивач використовує земельну ділянку площею 0,0211 га кадастровий номер 5324085908:08:001:0017 згідно договору оренди, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, норм та правил користування землею, своєчасно та в повному обсязі, сплачуючи оренду плату, тому при вирішенні даної справи сільська рада покладається на розсуд суду.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу від Служби автомобільних доріг у Полтавській області не надходив.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 у зв`язку з відпусткою суддів Істоміної О.А. та Пелипенко Н.М., здійснено повторний розподіл судової справи № 917/1102/19 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Зубченко І.В., суддя Пушай В.І.

Представники учасників даного судового провадження в судове засідання 05.01.2021 не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (том 1 аркуші справи 225-227).

Відповідно до частин другої та третьої статей 120, 270 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін та третьої особи, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції і не оспорюється сторонами, 01.08.2018 між позивачем та Терешківською сільською радою укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5324085908:08:001:0017, комунальної власності, цільове призначення: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0211 га, яка знаходиться в с. Копили, вул. Київ-Харків-Довжанський 346 км+100 м на території Терешківської сільської ради. Земельна ділянка надана в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (том 1 аркуші справи 10-12).

На зазначеній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля (торгівельний павільйон), загальною площею 127,6 кв.м., що належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2006, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 49599997 від 11.12.2015 (том 1 аркуші справи 18-19).

11 травня 2017 року були узгоджені та закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками межі указаної земельної ділянки та на підставі технічної документації проведено державну реєстрацію земельної ділянки, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-5307600762018, копією акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 11.05.2017 (том 1 аркуші справи 14-17).

Змістом права, що є предметом даного договору, є узгоджена з уповноваженим органом практична можливість ФОП Пицяк О.І. правомірно користуватися земельною ділянкою для будівництва та обслуговування належного позивачеві на праві власності торгівельного павільйону.

ФОП Пицяк Оксана Іванівна згідно поданого у цій справі позову просить захистити своє право оренди на земельну ділянку, яке виникло на підставі відповідного договору оренди землі, шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, які на її думку чинить відповідач.

Так, звернувшись до Господарського суду Полтавської області із позовом у даній справі, в обґрунтування порушення відповідачем свого права на користування орендованою земельною ділянкою ФОП Пицяк О.І. посилається на те, що розміщення відповідачем зупинки громадського транспорту та дорожнього огородження створили істотні перешкоди у веденні позивачем підприємницької діяльності на орендованій земельній ділянці, оскільки через їх облаштування можливість проїзду до цієї земельної ділянки фактично втрачена, що є підставою вимагати у судовому порядку усунення перешкод у її користуванні шляхом зобов`язання відповідача звільнити прилеглу до торгівельного павільйону земельну ділянку із знесенням (демонтажем) незаконно встановлених зупинки громадського транспорту, дорожнього огородження та приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Також ФОП Пицяк О.І. у позовній заяві наголосила на тому, що відповідач при облаштуванні зупинки не дотримався вимог законодавства щодо протипожежних відстаней від зупинок до прилеглої забудови та не врахував законних інтересів позивача, як користувача земельної ділянки.

Згідно статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

У позовній заяві ФОП Пицяк О.І. зазначила, що вона 08.05.2019 разом з іншими фізичними особами-підприємцями та мешканцями вул. Пушкіна с. Копили, яким створені істотні незручності після облаштування зупинки громадського транспорту, звернулася із колективним зверненням до голови Терешківської ОТГ за сприянням в усуненні створених перешкод у користуванні земельними ділянками через облаштування зупинки громадського транспорту. На дане колективне звернення на ім`я позивача сільським головою виконавчого комітету Терешківської сільської ради надано повідомлення за вих. № 771 від 11.5.2019, в якому зазначено, що звернення підприємців було направлене до Служби автомобільних доріг у Полтавській області для розгляду та реагування (том 1 аркуші справи 20-21).

Позивач вказує, що від відповідача жодного реагування на колективне звернення не було, перешкоди у користуванні орендованою земельною ділянкою не усунено. В подальшому 12.06.2019 ФОП Пицяк О. І. особисто направила відповідачу цінним листом (номер поштового відправлення 3603400316454) претензію про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, необхідною для здійснення підприємницької діяльності (том 1 аркуші справи 23-25). Претензія була отримана відповідачем 14.06.2019, проте жодної відповіді позивачем не було отримано, що стало приводом для звернення до суду із цим позовом.

На противагу зазначеним доводам відповідач звернув увагу суду на те, що Служба автомобільних доріг у Полтавській області жодних перешкод ФОП Пицяк Оксані Іванівні у користуванні орендованою нею земельною ділянкою не здійснює; Служба автомобільних доріг у Полтавській області є користувачем прилеглої земельної ділянки і здійснює її користування у повній відповідності до її цільового призначення; встановлення зазначеної у позові зупинки громадського транспорту та інші облаштування автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський у повній мірі відповідають проектній документації.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За приписами частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів (частина друга статті 20 Господарського кодексу України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Зазначений у частині 3 статті 152 Земельного кодексу України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним.

Зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або вчинення перешкод у користуванні , користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Відповідно до частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

У відповідності до статей 395, 396 Цивільного кодексу України, речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як свідчать матеріали справи позивачем зареєстровано право користування земельною ділянкою площею 0,0211 га кадастровий номер 5324085908:08:001:0017, що підтверджується Витягом № 133471812 від 07.08.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том 1 аркуш справи 13).

Статтею 95 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Земельний кодекс України визначає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Положення статті 391 Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту як усунення перешкод у здійсненні власником майна права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право, зокрема, на усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

За змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

При вирішенні спору суд першої інстанції надаючи правову оцінку доводам позивача щодо відповідності будівельно-технічним нормам фактичного встановлення відповідачем зупинки громадського транспорту, яка знаходиться поблизу нежитлової будівлі (торгівельного павільйону) та належить позивачеві Пицяк О.І. на праві власності, а також щодо відповідності розміщення зупинки затвердженому генерального плану будівництва дороги, вирішив призначити у цій справі судову будівельну-технічну експертизу.

На вирішення експертизи позивачем були поставлені, а судом першої інстанції визначені наступні питання:

1.Чи відповідає будівельно-технічним нормам фактичне встановлення зупинки громадського транспорту, яка знаходиться поблизу нежитлової будівлі (торгівельного павільйону) та належить Позивачеві Пицяк О. І. на праві власності, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 49599997 від 11.12.2015 року та розташований за адресою Полтавський район, с. Копили, автодорога Київ-Харків-Довжанський 346км +100м на земельній ділянці кадастровий номер: 5324085908:08:001:0017.

2.Чи відповідає розміщення фактично встановленої зупинки громадського транспорту, яка знаходиться поблизу нежитлової будівлі (торгівельного павільйону) та належить Позивачеві Пицяк О. І. на праві власності, підтвердженого витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 49599997 від 11.12.2015 року та розташований за адресою Полтавсь кий район, с. Копили, автодорога Київ-Харків-Довжанський 346 км + 100 на земельній ділянці кадастровий номер: 5324085908:08:001:0017 затвердженого генерального плану будівництва дороги Київ-Харків-Довжанський, що проходить біля та через село Копили Полтавського району Полтавської області?

За результатами проведення будівельно-технічної експертизи у справі № 917/1102/19, що була призначена на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 17.12.2019, судовим експертом Федоровим Д.Ф. складено висновок № 146 від 26.06.2020 (том 1 аркуші справи 148-164).

Експертиза проводилась в межах наданих документів.

Об`єкт дослідження - зупинка громадського (маршрутного) транспорту (зупинковий і посадковий майданчики, споруда автопавільйону з лавкою, підпірна конструкція, пішохідні доріжки, елементи благоустрою та обладнання), яка знаходиться поблизу нежитлової будівлі (торгівельного павільйону) за адресою Полтавський район, с. Копили, автодорога Київ-Харків-Довжанський 346км+100 на земельній ділянці кадастровий номер: 5324085908:08:001:0017.

Обстеження об`єкту дослідження проводилося 19 лютого 2020 року о 9-й годині. ФОПП Пицяк О.І. та Служба автомобільних доріг України в Полтавській області про час і місце проведення обстеження були попереджені, присутніми не були. Під час обстеження були проведенні візуальні дослідження, необхідні заміри положення об`єкту дослідження електронним тахеометром SOKKIA іМ-100 та лазерним дальноміром Seciallaser R40, фотографування.

По першому питанню дослідження проводилося методом співставлення вимог нормативно-технічних документів з фактичними параметрами об`єкту дослідження.

У своєму висновку експертом надано наступні відповіді на поставлені судом питання.

По першому питанню. На основі проведеного дослідження експерт встановив, що елементи зупинки: посадковий майданчик, споруда автопавільйону, стовпи освітлення та підпірна конструкція - відповідають нормам та розташовані за межами земельної ділянки з кадастровим номером: 5324085900:00:010:0008, відведеної на праві постійного користування Службі автомобільних доріг у Полтавській області за цільовим призначенням 12.04 (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства). Зазначені частини зупинки розміщені на вільних землях Терешківської сільської ради.

За результатами проведеного дослідження експерт дійшов висновку, що розміщення, конструктивне, об`ємно-планувальне рішення, інженерне обладнання і пожежна безпека (том 1 аркуш справи 155) зупинки (зупинкового і посадкового майданчиків, автопавільйону з лавкою, пішохідних доріжок, елементів обладнання і благоустрою) відповідають вимогам державних і галузевих будівельно-технічних норм, що діють на території України зараз та діяли станом на час проектування та спорудження зупинки.

По другому питанню. На підставі проведеного аналізу експерт встановив, що відповідно до п.1, п.8.2 та додатків А і Е державних норм ДБН А.2.2-3:2014, п.6.2.25 галузевих норм ГБН В.2.3-37641918-550:2018, а також розділу 3 та п.5.2, п. 6.2 галузевих норм ГБН Г.1- 218 182:2011, генеральний план є обов`язковою складовою затверджувальної частини робочого проєкту для виконання будівельних робіт, які проведені поруч із земельною ділянкою кадастровий номер - 5324085900:00:010:0017. Однак, станом на дату складання звіту копія генерального плану будівництва дороги Київ-Харків-Довжанський, що проходить біля та через село Копили Полтавського району Полтавської області - експерту не надана. Тому надати висновок по другому питанню не представляється можливим.

Отже висновками експертизи спростовуються доводи позивача про те, що протипожежні вимоги об`єкта - зупинки (зупинкового і посадкового майданчиків, автопавільйону з лавкою, пішохідних доріжок, елементів обладнання і благоустрою) не відповідають вимогам державних будівельних норм.

Надавши оцінку зазначеному висновку експерта у сукупності з іншими доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові, встановивши, що наявними у справі доказами не підтверджений факт порушення відповідачем права позивача на користування земельною ділянкою, як і не доведено, що відповідач чинить позивачу перешкоди у її користуванні.

Колегія суддів погоджується із даними висновками місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Зі змісту позовної заяви та пояснень позивача вбачається, що будівництвом зупинки громадського транспорту позивачу створені певні незручності, але мова не йде про повну втрату можливості користування орендованою земельною ділянкою та про створення відповідачем істотних перешкод у здійсненні позивачем підприємницької діяльності. У висновку експерта наявні фотофрагменти вигляду зупинки, зупинкового та посадкового майданчиків, прилеглих до зупинки будівель. Ці фотофрагменти свідчать про те, що можливість під`їзду до нежитлових будівель (торгівельних павільйонів), у тому числі й належного позивачу, через створений проїзд (виїзд), існує.

Під час розгляду цієї справи позивач не довів, що він позбавлений можливості проїзду до орендованої ним земельної ділянки через створений проїзд (виїзд) транспортних засобів, як і не підтвердив, що цей проїзд (виїзд) не є загальнодозволеним.

ФОП Пицяк О.І. не аргументувала використання цієї земельної ділянки відповідачем з порушенням її прав, як землекористувача суміжної земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушення відповідачем права позивача щодо вільного та безперешкодного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5324085908:08:001:0017, площею 0,0211 га.

Ураховуючи наведене є правильними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем наявності у нього порушеного права та відсутності правових підстав вважати наявними перешкоди у користуванні позивачем орендованою земельною ділянкою, які повинні бути усунені в судовому порядку і саме шляхом знесення (демонтажу) зупинки громадського транспорту та дорожнього огородження.

Посилання позивача в апеляційній на те, що відповідач за відсутністю затвердженого генерального плану самовільно зайняв земельну ділянку, розмістивши на ній зупинку, є безпідставними, оскільки позивачем в підтвердження зазначеного аргументу не доведено суду факту самовільного використання відповідачем земельної ділянки, на якій розміщено зупинку громадського транспорту, зокрема не надано висновків спеціалістів у сфері контролю за використанням земель. До того ж правовідносини між сторонами у цій справі регулюються земельним законодавством, а не законодавством у сфері містобудування та архітектури, а також щодо благоустрою населених пунктів, тому незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Закону України Про основи містобудування є правильним.

Доводи заявника апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 106, ст. 107 Земельного кодексу України колегією суддів відхиляються, оскільки дані норми стосуються права власника земельної ділянки вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також встановленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними, основою для відновлення яких (меж) є дані земельно-кадастрової документації, в той час як відповідач не є власником сусідньої земельної ділянки. При цьому висновками проведеної у справі експертизи підтверджено, що частини зупинки (посадковий майданчик, споруда автопавільйону, стовпи освітлення та підпірна конструкція) розміщені на вільних землях Терешківської сільської ради.

За наведених вище обставин апеляційна скарга позивача не може бути задоволена.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2020 у справі № 917/1102/19 ухвалено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Пицяк Оксани Іванівни, м. Полтава задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Пицяк Оксани Іванівни, м. Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2020 у справі № 917/1102/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2020 у справі № 917/1102/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11.01.2021.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя В.І. Пушай