Рішення

від 23.12.2020 по справі 905/1123/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.2020 Справа № 905/1123/20

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання - Коновалова А.І.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" .

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кеск Юкреін".

Відповідач 2 - ОСОБА_1 .

Відповідач 3 - ОСОБА_2 .

Відповідач 4 - ОСОБА_3 .

Відповідач 5 - ОСОБА_4 .

Про стягнення 10752,31 доларів США.

Представники учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача1 - не з`явився;

від відповідача2 - не з`явився;

від відповідача3 - не з`явився;

від відповідача4 - не з`явився;

від відповідача5 - не з`явився.

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеск Юкреін" (далі - відповідач1), ОСОБА_1 (далі - відповідач2), ОСОБА_2 (далі - відповідач3), ОСОБА_3 (далі - відповідач4), ОСОБА_4 (далі - відповідач5) про стягнення 10752,31 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачами рішення Господарського суду Донецької області від 12.05.2009 у справі №1/61 та рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14.05.2010 по справі №2-227/2010, якими з відповідачів стягнуто суму заборгованості за договором кредиту. Внаслідок невиконання відповідачами вказаних рішень, позивач просить стягнути нараховані 3% річних за період з 25.05.2017 по 25.05.2020.

02.12.2020 до суду надійшла заява у якій, відповідач2 вказав, що має намір застосувати позовну давність, вважаючи, що до заявлених позивачем вимог позовна давність сплила.

Представником відповідача 2 надані пояснення в яких зазначено, що відповідач 2 не був обізнаний про існування заочного рішення суду Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 14.05.2010. Позивач не надав доказів звернення вказаного рішення до виконання. Вказані обставини, на думку представника відповідача 2, виключають відповідальність відповідача 2 у виді 3% річних за невиконання такого рішення суду.

Крім того, виходячи з приписів ст.20 ГПК України, представник відповідача 2 вважає, що Господарський суд Донецької області не може прийняти рішення щодо прав і обов`язків відповідача 2, який є фізичною особою.

В судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглянути справу без його участі.

Представники відповідача1, відповідача3, відповідача4, відповідача5 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відзив на позовну заяву не надали.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

30.05.2008 між позивачем в особі Маріупольського філіалу ПриватБанку (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеск Юкреін" (далі - позичальник) укладено договір №001В-08 (далі - договір) відповідно до п.п. А.1, А.2, А.3 якого відповідачу1 наданий кредит у виді поновлюваної кредитної лінії; ліміт кредитного договору становить 130000 доларів США; строк повернення кредиту - 28.05.2009 (а.с.22).

Відповідно до п.А5 договору, зобов`язання позичальника забезпечуються договором іпотеки б/н від 30.05.2008, договором застави товару в обороті від 30.05.2008, договором поруки №1 від 30.05.2008, договором поруки №2 від 30.05.2008, договором поруки №3 від 30.05.2008, договором поруки №4 від 30.05.2008, договором поруки №5 від 30.05.2008.

30.08.2008 між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі - поручителі) укладені договори поруки №1, №2, №3 та №4 відповідно (далі - договори поруки), пунктом 1 яких передбачено, що предметом договорів є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеск Юкреін" своїх зобов`язань за кредитним договором від 30.05.2008 №001В-08, згідно з яким кредитор надав боржнику кредит в сумі 130000 доларів США, а боржник зобов`язаний: повернути кредит в строк до 28.05.2009, сплачувати за його користування 15,6% річних в дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного місяця, та 0,2% річних від суми кредиту в дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту - сплачувати 40% річних в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки відповідно до порядку та у строки, зазначені в кредитному договорі (а.с.23-26).

Згідно з п.2 договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У випадку невиконання боржником обов`язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.4 договорів поруки).

Відповідно до п.8 договорів поруки, до поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за укладеними договорами, позивач звертався до Господарського суду Донецької області та Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.05.2009 у справі №1/61 позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача1 на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 990581,90 грн, відсотки у сумі 48788,12 грн, винагороду у сумі 5608,45 грн, пеню в сумі 749,13 грн, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 10457,28 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн (а.с.27-28).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14.05.2010 у справі №2-227/2010 позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ Камерційний банк "Приватбанк" заборгованість за договором кредиту в розмірі 135808,78 доларів США, з яких розмір основної заборгованості 128647 доларів США (а.с.30).

За змістом ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з наданою позивачем випискою, 19.02.2013 відповідачем3 частково сплачена заборгованість за договором у розмірі 9351,29 доларів США (а.с.33).

Інших доказів на підтвердження виконання рішень судів від 12.05.2009 та від 14.05.2010 у справах №1/61 та №2-227/2010 відповідно, до суду не надано.

Позивач, у зв`язку з невиконанням відповідачами вказаних рішень судів від 12.05.2009 та від 14.05.2010, нарахував на заборгованість за кредитом (на суму 119295,71 доларів США) 3% річних за період з 25.05.2017 по 25.05.2020 у розмірі 10752,31 доларів США.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За змістом ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1,2 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та № 464/3790/16-ц.

Зобов`язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Також підстави припинення зобов`язання визначені статтями 599, 600, 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Крім того, за змістом статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Виходячи з наведеного, суд відхиляє доводи представника відповідача2 щодо відсутності підстав для нарахування позивачем 3% річних внаслідок недоведеності позивачем обізнаності відповідача 2 з рішенням суду про стягнення з нього заборгованості та відсутності доказів про пред`явлення відповідного виконавчого документа до виконання, оскільки за наявності невиконаного відповідачами рішення суду, яке набрало законної сили, позивач має право на нарахування 3% річних.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних, нарахованих на заборгованість за кредитним договором в сумі 10752,31 доларів США за період з 25.05.2017 по 25.05.2020.

02.12.2020 до суду надійшла заява, в якій відповідач 2 зазначив про намір застосувати позовну давність, оскільки вважає, що до заявлених вимог сплила позовна давність.

Суд розцінює вказану заяву, як заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

За приписами ч.1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Згідно з статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду 15.06.2020 (а.с.37), приймаючи до уваги заяву відповідача2 про застосування позовної давності та розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення в судовому порядку 3% річних за період з 15.06.2017 по 25.05.2020.

Отже, здійснивши самостійно розрахунок 3% річних за вказаний вище період, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в розмірі 10546,41 доларів США.

Виходячи з валюти надання відповідачу1 кредиту (долар США), при обчисленні 3 % річних за основу бралась сума в доларах США, яка визначена в рішенні Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14.05.2010 у справі №2-227/2010 з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем3.

Стягнення 3% річних в доларах США, виходячи з валюти простроченого зобов`язання, є сталою судовою практикою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 справа №373/2054/16-ц).

За змістом п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України, до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Виходячи з того, що позивач обґрунтовує вимоги про солідарне стягнення 3% річних з відповідачів 2,3,4,5, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням ними рішення суду, згідно з яким, в свою чергу, заборгованість стягнута внаслідок невиконання відповідних договорів поруки укладених для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи (позивач та відповідач 1), суд дійшов висновку, що розгляд цього спору віднесений до юрисдикції господарського суду.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

Судові витрати, на підставі ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеск Юкреін" (87400, Донецька область, Мангушський район, смт.Мангуш, вул.Паризької Комуни, б.50, ідентифікаційний код юридичної особи - 35114553), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків - НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер картки платника податків - НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер картки платника податків - НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) 3 % річних у розмірі 10546 (десять тисяч п`ятсот сорок шість) доларів США 41 цент та судові витрати в розмірі 4232 (чотири тисячі двісті тридцять дві) грн 64 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.01.2021.

Суддя О.В. Говорун