Постанова

від 13.05.2021 по справі 905/1123/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. Справа № 905/1123/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Зубченко І.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача- Левицька А.В.,

другого відповідача - Ільєнко Р.П.

розглянувши апеляційну скаргу другого відповідача - ОСОБА_1 (вх.№611) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.12.2020 (суддя Говорун О.В., повний текст складено 04.01.2021) у справі №905/1123/20

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до:

відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кеск Юкреін"

відповідача 2 - ОСОБА_1

відповідача 3 - ОСОБА_2

відповідача 4 - ОСОБА_3

відповідача 5 - ОСОБА_4

про стягнення 10752,31 доларів США,

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеск Юкреін, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення 3% річних в розмірі 10752,31 доларів США.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що перший відповідач (ТОВ "Кеск Юкреін") не виконав свої зобов`язання за кредитним договором №001В-08 від 30.05.2008, у зв`язку з чим, АТ КБ Приватбанк звертався до суду з позовами про стягнення заборгованості з боржника - ТОВ Кеск Юкрейн , а також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як поручителів за вказаним кредитним договором. Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.05.2009 у справі №1/61 та рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14.05.2010 у справі №2-227/2010 з відповідачів стягнуто заборгованість. Позивач посилається на те, що і після прийняття вказаних судових рішень, відповідачами не виконано в повному обсязі зобов`язання зі сплати боргу, у зв`язку з чим наявні підстави для нарахування на основну суму боргу 3% річних за період з 25.05.2017 по 25.05.2020 в розмірі 10752,31 грн. на підставі ст.625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.12.2020 у справі №905/1123/20 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеск Юкреін", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 3 % річних у розмірі 10546 доларів США 41 цент. В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки другий відповідач заявив суду першої інстанції про застосування строку позовної давності до вимог позивача, суд першої інстанції встановив, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних за період з 25.05.2017 по 14.06.2017.

Враховуючи обставини щодо пропуску позивачем строку позовної давності за вказаний період, місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок 3% річних та стягнув з відповідачів на користь позивача 3% річних за період з 15.06.2017 по 25.05.2020 в розмірі 10546,41 доларів США.

Другий відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі другий відповідач посилається на те, що він не був обізнаний про прийняття Жовтневим районним судом м.Маріуполя рішення у справі №2-227/2010 (яким з нього та інших поручителів стягнуто заборгованість за кредитним договором). Як зазначає апелянт, позивачем не надано суду доказів звернення вказаного рішення суду до виконання відповідно до Закону України Про виконавче провадження, а отже, за вказаних обставин, у другого відповідача відсутня відповідальність за його невиконання, зокрема, у вигляді сплати 3% річних.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів відповідача заперечує та зазначає, зокрема, про те, що ним вживалися заходи з примусового виконання рішення суду у справі №2-227/2010, в тому числі, в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , що підтверджується постановами державного виконавця від 09.09.2010, від 21.02.2013, від 30.09.2013. Як зазначає позивач, другий відповідач не виконав свій обов`язок зі сплати боргу в повному обсязі, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу другого відповідача - без задоволення.

В судове засідання 13.05.2021 перший, третій, четвертий, п`ятий відповідачі не з`явилися.

Ухвала суду від 15.04.2021, якою розгляд справи призначено в цьому судовому засіданні, направлялася відповідачам - АТ КБ Кеск Юкрейн , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , проте, поштові відправлення повернулася підприємством зв`язку з довідками про невручення адресат відсутній .

Зареєстровані адреси проживання повідомлені відповідачами - фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в договорах поруки, укладених з АТ КБ Приватбанк .

Відомості про реєстрацію АТ КБ Кеск Юкрейн за адресою: Донецька область, Мангушський район, смт.Мангуш, вул.Паризької Комуни, буд.50 містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

В матеріалах справи відсутні відомості про інші адреси вказаних осіб чи засоби зв`язку з ними.

Відповідно до частин 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є : день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку , якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи наведене, судом дотримано вимоги ч.3 ст.120, ч.6 ст.242 ГПК України щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції дотримано вимоги процесуального закону щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності першого, третього, четвертого та п`ятого відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.05.2008 між АТ КБ Приватбанк (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеск Юкреін" (далі - позичальник) укладено кредитний договір №001В-08 (далі - кредитний договір), відповідно до п.п. А.1, А.2, А.3 якого ТОВ "Кеск Юкреін" (першому відповідачу) наданий кредит у виді відновлюваної кредитної лінії; ліміт кредитного договору становить 130000 доларів США; строк повернення кредиту - 28.05.2009 (а.с.22 т.1).

Відповідно до п.А5 кредитного договору, зобов`язання позичальника були забезпечені договором іпотеки б/н від 30.05.2008, договором застави товару в обороті від 30.05.2008, договором поруки №1 від 30.05.2008, договором поруки №2 від 30.05.2008, договором поруки №3 від 30.05.2008, договором поруки №4 від 30.05.2008, договором поруки №5 від 30.05.2008.

30.08.2008 між АТ КБ Приватбанк (позивачем) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (другий, третій, четвертий, п`ятий відповідачі; поручителі) укладені договори поруки №1, №2, №3 та №4 відповідно (далі - договори поруки) (а.с.23-26 т.1)

Предметом договорів є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеск Юкреін" своїх зобов`язань за кредитним договором від 30.05.2008 №001В-08, згідно з яким кредитор надав боржнику кредит в сумі 130000 доларів США, а боржник зобов`язаний: повернути кредит в строк до 28.05.2009, сплачувати за його користування 15,6% річних в дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного місяця, та 0,2% річних від суми кредиту в дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту - сплачувати 40% річних в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки відповідно до порядку та у строки, зазначені в кредитному договорі (п.1 договорів поруки).

Згідно з п.2 договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У випадку невиконання боржником обов`язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.4 договорів поруки).

Відповідно до п.8 договорів поруки, до поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за укладеними договорами, позивач звертався до Господарського суду Донецької області та Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.05.2009 у справі №1/61 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "Кеск Юкреін" на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість за кредитом у розмірі 990581,90 грн, відсотки у сумі 48788,12 грн, винагороду у сумі 5608,45 грн, пеню в сумі 749,13 грн (а.с.27-28 т.1).

На виконання вказаного рішення суду, Господарським судом Донецької області видано наказ №1/61 від 25.05.2009 (а.с.29 т.1).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14.05.2010 у справі №2-227/2010 позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (як поручителів) на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором кредиту в загальному розмірі 135808,78 доларів США (а.с.30 т.1).

З мотивувальної частини зазначеного рішення суду вбачається, що розмір основної заборгованості відповідачів у справі №2-227/2010 складав 128647 доларів США (а.с.30).

30.08.2010 Жовтневим районним судом м.Маріуполя Донецької області видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 14.05.2010 у справі №2-227/2010 (а.с.31 т.1).

Як свідчать матеріали справи, 19.02.2013 третій відповідач- ОСОБА_2 частково сплатила заборгованість у розмірі 9351,29 доларів США, що підтверджується банківською випискою (а.с.33).

Оскільки відповідачі не погасили в повному обсязі заборгованість за кредитним договором та договорами поруки, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення з відповідачів солідарно 3% річних за період з 25.05.2017 по 25.05.2020 у розмірі 10752,31 доларів США (нарахованих на суму основного боргу - 119295,71 доларів США)

Судова колегія враховує наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, а також в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №921/387/18.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Кеск Юкреін" (перший відповідач) не виконало своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим, за останнім утворилась заборгованість в сумі 135808,78 доларів США, з яких, 128647 доларів США- заборгованість за кредитом.

Відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які є поручителями та несуть солідарну відповідальність з боржником за кредитним договором №001В-08 від 30.05.2008, не погасили заборгованість перед АТ КБ Приватбанк .

Вказані обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14.05.2010 у справі №2-227/2010, рішенням Господарського суду Донецької області від 12.05.2009 у справі №1/61 та є преюдиціальними у цій справі, відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України.

19.02.2013, тобто, після прийняття судових рішень про стягнення з відповідачів заборгованості, третій відповідач - ОСОБА_2 частково сплатила заборгованість у розмірі 9351,29 доларів США, що підтверджується банківською випискою (а.с.33 т.1).

Інших доказів на підтвердження виконання рішень судів від 12.05.2009 та від 14.05.2010 у справах №1/61 та №2-227/2010 відповідно, суду не надано.

Судова колегія враховує, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц.

Враховуючи наведене, позивачем правомірно на суму основного боргу (128647 доларів США) нараховано 3% річних за період з 25.05.2017 по 25.05.2020 в розмірі 10752,31 доларів США на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Другий відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності до вимог позивача (а.с.207 т.1).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судова колегія враховує, що закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову .

Аналогічна правова думка міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, постанові верховного Суду від 30.01.2019 у справі №905/2324/17.

Позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 3% річних 15.06.2020, що підтверджується поштовим конвертом (а.с.37 т.1).

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 25.05.2017 по 25.05.2020.

Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних за період з 25.05.2017 по 14.06.2017, оскільки їх нарахування здійснено за межами трирічного строку, що передував подачі позову.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за період з 15.06.2017 по 25.05.2020.

Враховуючи наведене, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційно-аналітичного центру Ліга , погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 15.06.2017 по 25.05.2020 в розмірі 10546 доларів США 41 цент.

Щодо юрисдикції господарського суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України, до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З позовної заяви вбачається, що АТ КБ Приватбанк , як кредитор подав позов до юридичної особи - ТОВ Кеск Юкрейн (як боржника за кредитним договором) та фізичних осіб, як поручителів за договорами поруки №№1, 2, 3, 4 від 30.08.2008.

Вказані договори поруки укладені на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є АТ КБ Приватбанк та ТОВ Кеск Юкрейн .

Отже, між позивачем та відповідачами (фізичними особами) існує спір щодо правочинів, укладених на виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/1733/18, від 19.03.2019 у справі №904/2530/18.

Враховуючи наведене та приписи п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Апелянт вважає, що після прийняття Жовтневим районним судом м.Маріуполя рішення від 14.05.2010 між сторонами виник новий вид зобов`язання - з виконання судового рішення. В апеляційній скарзі другий відповідач посилається на те, що він не був обізнаний про прийняття Жовтневим районним судом м.Маріуполя рішення у справі №2-227/2010 (яким з нього та інших поручителів стягнуто заборгованість за кредитним договором). Як зазначає апелянт, позивачем не надано суду доказів звернення вказаного рішення суду до виконання відповідно до Закону України Про виконавче провадження, а отже, за вказаних обставин, у другого відповідача відсутня будь-яка відповідальність за його невиконання, зокрема, у вигляді сплати 3% річних.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України регулюються зобов`язальні правовідносини, тобто їх дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Якщо рішення не виконано в установленому законом порядку, прийняття судом рішення не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

За змістом статті 11 ЦК зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №914/1487/17).

Враховуючи наведене, грошове зобов`язання другого відповідача, яке виникло на підставі договору поруки, не припинилося після прийняття Жовтневим районним судом м.Маріуполя рішення у справі №2-227/2010 та існує до його повного виконання.

За наведеного, доводи апелянта про те, що після прийняття судового рішення у справі №2-227/2010 виник новий вид зобов`язання є помилковими та суперечать приписам чинного законодавства.

Обставини щодо належного повідомлення Жовтневим районним судом м.Маріуполя Донецької області другого відповідача про розгляд справи №2-227/2010 не входять до предмету доказування у цій справі.

Рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14.05.2010 у справі №2-227/2010 набрало законної сили.

Обов`язок другого відповідача зі сплати 3% річних виник через неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором поруки.

3% річних не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення судового рішення чи відкриття виконавчого провадження.

Крім того, позивач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, надав суду апеляційної інстанції постанови державного виконавця від 09.09.2010 та від 21.02.2013 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м.Маріуполя №2-227 від 30.08.2010 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.104, 105 т.1), що спростовує доводи апелянта про непред`явлення позивачем до виконання рішення суду у справі №2-227/2010.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги другого відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 23.12.2020 року у справі №905/1123/20 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на другого відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 23.12.2020 року у справі №905/1123/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.05.2021р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.В. Зубченко