Рішення

від 29.12.2020 по справі 558/9/18

ДЕМИДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 558/9/18

номер провадження 2/558/2/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2020 року смт.Демидівка

Рівненської області

Демидівський районний суд Рівненської області

в складі:

одноособово суддя - Олексюк А.О.,

секретар судового засідання - Савкова Г.М.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Троцюка О.С.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Панчини П.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якій просив суд визнати набуте у шлюбі майно, а саме житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та приміщення магазину по АДРЕСА_1 , а також частину рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та виділити позивачу із спільного сумісного майна у натурі та визнати право особистої приватної власності позивача на 1/2 частку житлового будинку за вказаною вище адресою та на 1/2 частку приміщення магазину за вказаною вище адресою, а також визнати право особистої приватної власності на частину рухомого майна - сільськогосподарської техніки та частину меблів та побутового обладнання.

В обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що 29 квітня 1990 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Демидівського районного управління юстиції у Рівненській області, між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис за № 8. Шлюбний договір укладено не було. У шлюбі ними спільно набуто (придбано) майно, зокрема житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , приміщення магазину, що в АДРЕСА_1 та певне рухоме і нерухоме майно. Шлюбні відносини з відповідачкою фактично припинено з 01 жовтня 2015 року. Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2015 року шлюб між ними було розірвано. ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_2 поділити майно у позасудовому порядку. Однак ОСОБА_2 не погодилась, тому він змушений був звернутись до суду з позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Під час розгляду справи в суді позивач ОСОБА_1 до закриття підготовчого засідання у справі подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, в якій просив суд виключити з позовної заяви вимогу про визнання переліченого у позовній заяві майна спільною сумісною власністю, оскільки положення ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.60, ч.ч.1,2 ст. 70 СК України є підставою виникнення спільної сумісної власності подружжя, а тому при вирішенні судом спору про поділ спільного сумісного майна подружжя, закон не вимагає окремого визнання цього майна спільною сумісною власністю. Крім того, на підставі ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. У разі поділу майна між співвласниками право сумісної власності на нього припиняється. З урахуванням викладеного, позивач вказав, що остаточними вимогами є позовні вимоги, а саме: просить суд здійснити поділ по Ѕ частці домоволодіння спільного сумісного майна в натурі та визнати право особистої приватної власності позивача на Ѕ частку житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 102,6 м2 (78,9 м2 - житлова, 23,7 м2-допоміжна) , а саме зазначені на плані будинку у технічному паспорті від 17.02.2017 року приміщення: 1-11 топкову, 1-10 допоміжне приміщення, 1-9 кухню, 1-8 житлове, 1-7 житлове, 1-6 житлове, 1-1 коридор площею 3,9 м 2; Ѕ огорожі № 1 та Ѕ огорожі №2; Ѕ сараю-гаражу-літньої кухні, а саме: літню кухню № 1, літню кухню №2, комору та хлів №1. Здійснити поділ по Ѕ приміщення магазину площею 158,6 м.кв. та визнати право особистої приватної власності на Ѕ частку площею 79,3 м.кв. приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а також просить присудити йому у власність: трактор МТЗ-80 1997 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , заводський номер № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_2 , прес-підборщик ЛИФ-1,6 "Киргистан", 1989 року випуску, косарку роторну польського виробництва, оприскувач навісний штанговий польського виробництва, плуг ПН-З-35, культиватор тракторний навісний, свердлильний станок, зварювальний апарат, причіп до автомобіля ШЗК 06 "Турист" НОМЕР_9, шафу з антресолями, крісло розкладне, тумбочку, телевізор "SAMSUN" "PLANO", тюнер з антеною, швейну машинку "Україна", бойлер, душову кабіну, плитку газову.

Під час розгляду справи в суді позивач ОСОБА_1 , підтримуючи свої позовні вимоги про поділ майна, просить суд здійснити поділ житлового будинку за вказаною вище адресою по 1/2 частці, однак вже не відповідно до технічного паспорту від 17.02.2017 року, як зазначено в позовній заяві, а від 07 липня 2009 року та застосувати при поділі домогосподарства варіанти розподілу визначені експертом і залишити в його користуванні квартиру АДРЕСА_3 по варіанту розподілу 1-2 (а.с.58 експертизи) без включення у поділ прибудови "а", тераси " а2", прибудови "а3" та визнати за ним право особистої приватної власності на приміщення: кухню 1-9, коридор 1-2, ванну 1-3, кімнати 1-7 та 1-8 та відповідно поділити господарські будівлі по варіанту 2, визнавши за ним право власності на приміщення сараю-гаража-літньої кухні: літньої кухні-кімната №1 та кімната №2, комору, хлів №1 всього загальною площею 80 м м.кв, а також колонку, огорожу №1 та огорожу №2. Просить суд розділити приміщення магазину за вказаною вище адресою по 1/2 частині, визнавши за ним право особистої приватної власності на 1/2 частку приміщення магазину площею 79,3 м.кв. А також визнати за ним право особистої приватної власності на частину рухомого майна, що зазначено у позовній заяві, виключивши з поділу бойлер, а решту майна не заперечує, щоб залишилося у власності ОСОБА_2 . Підтвердив те, що все перелічене нерухоме та рухоме майно, що зазначене у позовній заяві, придбане під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя. Щодо кількості та вартості всього рухомого майна у них з відповідачкою немає жодних заперечень, просить визнати дані обставини такими, що не підлягають доказуванню. Житловий будинок, в якому вони проживали під час шлюбу було придбано 12.08.1994 року шляхом укладення договору купівлі- продажу між ним та представником КСП "Застир`я" Млинівського району. На той час це був цегляний будинок площею 90 м.кв. Вони обоє з ОСОБА_2 на той час працювали в даному господарстві та виплачували гроші за даний будинок. Під час шлюбу вони збудували хлів, придбали багато с/г техніки, зокрема: трактор МТЗ-80, прес-підборщик "Киргистан", 1989 року випуску, косарку роторну польського виробництва, оприскувач навісний штанговий польського виробництва, плуг ПН-З-35, культиватор тракторний навісний, свердлильний станок, зварювальний апарат, причіп до автомобіля ШЗК 06 "Турист", зернозбиральний комбайн "СК-Нива", автомобіль САЗ-3507, борону дискову, млин саморобний, трактор ЮМЗ-6, зчіпку борін, а також килими, стінку, м`яку частину, автомобіль ВАЗ-2106, магнітолу, пральну машинку, стіл кухонний, стіл саморобний, котел газовий, диван, ванну, шафу з антресолями, крісло розкладне, тумбочку, телевізор "SAMSUN PLANO", тюнер з антеною, швейну машинку "Україна", бойлер, душову кабіну, плитку газову. Також ними було придбано приміщення магазину за вказаною вище адресою шляхом укладення договору купівлі - продажу 14.07.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Разом з тим, позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Троцюк О.С. під час судового розгляду справи просили суд стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію за вартість с/г техніки в сумі 154000 гривень, оскільки за час розгляду справи в суді змінилися обставини, а саме с/г техніка не вся знаходиться на подвір`ї господарства, вона знаходиться в несправному стані, ОСОБА_2 не виконала ухвалу суду про забезпечення доказів. Крім того, позивач зазначив в суді, що не бажає в розподіл житлового будинку включати прибудови, які він збудував особисто, а саме топкову, терасу, перебудовану - розширену веранду, в якій на сьогодні знаходиться коридор та допоміжне приміщення. Згідно технічного паспорту від 17.02.2017 року це є приміщення відповідно до плану будинку під номерами: 1-11- топкова, 1-10-допоміжне, 1-1-коридор та тераса. Під час шлюбу було зроблено лише фундамент під ці прибудови. Пізніше в 2017 році, вже після розірвання шлюбу, коли він не проживав спільно з ОСОБА_2 він особисто за власні кошти збудував топкову, перебудував-розширив веранду та збудував терасу. ОСОБА_2 не брала участі в цьому будівництві. Йому допомагали родичі. Доказів придбання будівельних матеріалів він надати суду не може, а також свідків не бажає допитувати в суді . Про дані обставини свідчать документи, зокрема: повідомлення про початок виконання будівельних робіт, подане ним 28.12.2016 року Управлінню ДАБІ у Рівненській області, зареєстроване ними 03.01.2017 року; декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 07.03.2017 року, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту, технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 17.02.2017 року. Ним особисто було проведено будівельні роботи - змуровані стіни, зведений та накритий верх будівель, штукатурка, утеплення фасаду стін та внутрішні роботи. Тому, просить суд не включати в поділ будинку вказані об`єкти нерухомості, оскільки вони не є об`єктами спільної сумісної власності подружжя та не підлягають поділу. Просить суд визнати за ним право особистої власності на вказані добудови. В суді позивач також зазначив, що фактично припинив шлюбні стосунки з ОСОБА_2 в жовтні 2015 року. З 15 серпня 2014 року по 01 жовтня 2015 року він перебував в зоні АТО. Після повернення з зони АТО подав заяву про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та відповідно до рішення суду від 30 грудня 2015 року шлюб було розірвано. Він не проживав з ОСОБА_2 з жовтня 2015 року, спільного господарства не вели. Після повернення з зони АТО перебував на роботі у Львівській області, де працював на посаді заступника голови фермерського господарства, постійно отримував заробітну плату. Він міг приїжджати додому та проводити будівельні роботи. Для цього залучав майстрів. Просить суд покласти судові витрати на відповідачку, оскільки він звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій.

Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала частково, суду пояснила, що спірний будинок придбано ними за кошти, які дали їй батьки. Однак довести документально вона цього не може. Тому визнає, що будинок є спільною сумісною власністю подружжя і просить поділити його між нею та позивачем та виділити їй в натурі Ѕ частину даного домогосподарства та відповідно визнати за нею право особистої приватної власності на дану частину житлового будинку та господарських приміщень і споруд, оскільки її зустрічний позов залишено без розгляду. Відповідачка просить виділити їй квартиру АДРЕСА_3 , відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи, з включенням у поділ прибудови "а", тераси "а2", прибудови "а3", оскільки вважає, що має переважне право на вказані приміщення, так як постійно, на відміну від позивача, сама з 2012 року самостійно доглядає за будинком, за всіма господарськими спорудами, провела самостійно за власні кошти ремонт в середині будинку, повністю за свої кошти провела утеплення будинку, обробила фасад будинку, окультурила прибудинкову територію, обробляє земельні ділянки, сама оплачує комунальні послуги. А також постійно з часу придбання будинку проживає в ньому. Крім того, просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину господарських приміщень - сараю-гаражу-літньої кухні, зокрема: приміщення літньої кухні - кімнату №1 та №2, комору, хлів №1, колонку, та огорожу №1 та №2. Відповідачка зазначила, що самостійно завершувала ремонтні роботи в прибудовах (топковій, кухні, терасі), яких не було в технічному паспорті на будівлю за 2009 рік. Крім цього, зауважила, що позивач ОСОБА_1 надав суду недостовірні документи, зокрема: повідомлення про початок будівельних робіт, декларацію про готовність об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта та технічний паспорт, якими намагається засвідчити, те, що ним в 2017 році проведено будівельні роботи, а саме збудовано прибудови "а", терасу і прибудови "а-3", у зв`язку з чим вимушена була звернутися із відповідною заявою до поліції. Ним це зроблено для того, щоб вищезазначене нерухоме майно було виключено з поділу, як спільне майно подружжя. На сьогодні відкрито кримінальне провадження.

У зв`язку з цим, хоче повідомити суд про те, що реконструкцію будинку, будівництво прибудов, зокрема топкову, розширення веранди, будівництво тераси було здійснено під час спільного проживання ще в 2012 році. На час розірвання шлюбу основні будівельні роботи було проведено, капітальні споруди були вже збудовані. В 2016-2017 роках позивач з нею не проживав, а проживав у Львівській області, де працював у свого колеги, а ще пізніше проживав в селі Боремель з іншою жінкою в цивільному шлюбі, а отже не міг виконувати будівельні роботи у своєму господарстві. Додому не появлявся. Жодних доказів суду про витрати на придбання будівельних матеріалів не надав, не підтвердив вказані обставини показаннями свідків. В судовому засіданні всі допитані свідки спростували його покази щодо проведення будівельних робіт по вказаних прибудовах ним особисто.

ОСОБА_2 суду також пояснила, що офіційно припинила шлюбні стосунки з відповідачем у жовтні 2015 року, рішення про розірвання шлюбу було в грудні 2015 року. З серпня 2014 року чоловік перебував в зоні АТО, вона йому допомагала збирати всі бронежелети та спеціальний одяг. Після повернення з зони АТО через рік в жовтні 2015 року, він вдома не проживав, подав до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Відразу поїхав до товариша, з яким разом служив, у Львівську область, де працював на постійній роботі та йому цілий рік нараховувалася заробітна плата. Він фізично не міг будувати прибудови, які вказує, що збудував самостійно, оскільки вдома не появлявся взагалі. Дані обставини підтвердили в суді свідки - сусіди, односельчани, майстрі, що проводили в неї, на її замовлення, ремонтні роботи. Після розірвання шлюбу з позивачем в 2016 році нею було придбано будівельні матеріали на суму 33 620 грн., які було використано на ремонт кімнат, літньої кухні та обробку фасаду будинку, тобто здійснення покращення умов проживання, що відповідно на даний час суттєво збільшує вартість всього майна. Всі ремонтні роботи вона проводила самостійно, наймала майстрів, оплачувала кошти за виконані роботи, купувала будівельні матеріали. Це підтвердили в суді свідки. Вона надала суду платіжні документи на придбання будівельних матеріалів.

ОСОБА_1 сфальсифікував повідомлення, декларацію про закінчення будівельних робіт та відповідно технічний паспорт за 2017 рік. До будівництва ні він, ні його, як він називав товариші, будь-якого відношення не мають. Всі ремонтні роботи по завершенню будівництва прибудов було зроблено нею самостійно, вона наймала майстрів за власні кошти.

Відповідачка також не згідна, щоб позивачу було виділено Ѕ приміщення магазину, так як вважає, що даний магазин належить їй. Згідна, щоб ОСОБА_1 перейшли у власність: трактор МТЗ-80, прес-підборщик Киргистан , косарка роторна, оприскувач, плуг, культиватор тракторний навісний, свердлильний станок, зварювальний апарат, причіп автомобільний, шафа з антресолями, крісло розкладне, тумбочка, телевізор Рекорд, тюнер з антеною, швейна машинка, душова кабіна, плита газова. Тобто не заперечує щодо визнання за ним права власності на рухоме майно, зазначене у позовній заяві. Вона не оспорює кількість та вартість рухомого майна, що було придбано ними спільно під час шлюбу. Дані обставини стороною визнаються та не підлягають доказуванню. Вона також не погоджується з думкою позивача, що вказана с/г техніка відсутня на території домогосподарства та не погоджується сплачувати йому грошову компенсацію за с/г техніку та інвентар в розмірі 154000 гривень. Він, як власник техніки, абсолютно останніми роками не цікавився її технічним станом, не вкладав кошти на її ремонт, вона самостійно проводила ремонт техніки, оскільки сама займалася обробітком землі. На підтвердження цього надала суду платіжні документи на придбання запчастин до с/г техніки. Більше п`яти років позивач не був вдома, не цікавився станом техніки та збереженням с/г інвентаря.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду показали, що прибудови: літня кухня, веранда, котельня, тобто всі капітальні споруди були збудовані ще приблизно в 2011 році, коли позивач та відповідач проживали разом, як подружжя. Вони разом перекривали дах на будинку приблизно в 2011 році. В прибудовах не було підлоги, була зроблена чорнова штукатурка, підбита чорнова стеля. Всі ремонтні роботи закінчувалися приблизно в 2017-2018 роках ОСОБА_2 , робився ремонт літньої кухні, в будинку, клалася плитка на підлозі. Приблизно в 2015-2016 роках утеплявся будинок пінопластом, робився зовнішній фасад будинку, ставилися водостоки. Вони особисто бусом привозили будівельні матеріали, за які розраховувалася ОСОБА_2 15.08.2014 року ОСОБА_1 пішов в АТО. Через рік в жовтні 2015 року він повернувся, але вже з ОСОБА_2 в даному будинку не проживав. Вони бачили в господарстві ОСОБА_2 різну техніку, трактори, комбайн, машини та с/г інвентар.

Аналогічні покази надала в суді свідок ОСОБА_7 . Свідок також підтвердила, що все будувалося, коли вони проживали разом, як сім`я. Ремонтні роботи в літній кухні, в хаті робила вже сама ОСОБА_2 . Після того, як ОСОБА_1 в 2015 році прийшов з зони АТО, то спільно з ОСОБА_2 вже не проживав в даному господарсті в с. Боремель, Демидівського району.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також суду показали, що на прохання ОСОБА_2 в липні 2016 року робили фасад будинку, обкладали пінопластом. В 2016 році вже були змуровані повністю веранда, котельня, літня кухня. Була зроблена стяжка на підлозі. Свідок ОСОБА_9 робив ремонт в будинку, ложив плитку, заливав підлоги під ламінат, ложив ламінат на підлоги, фарбував стіни. Ці ремонтні роботи проводила ОСОБА_2 та розраховувалася з ними особисто вона.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив також ті обставини, що в 2016, 2017 роках ОСОБА_2 проводила ремонтні роботи в своєму будинку сама, утепляла будинок, ОСОБА_9 робив ремонт, ложив підлогу. Доробляла ремонт у веранді, переставляла котел, ложила плитку на сходах. Він особисто допомагав привозити машиною дошки, фарбу. ОСОБА_2 останні роки сама обробляла паї, гарно та достойно господарювала.

Свідок ОСОБА_11 - сусідка, повідомила суд про те, що до того часу, як ОСОБА_1 пішов в АТО в 2014 році, вже були змуровані літня кухня, веранда в будинку, котельня. Коли проводилися ремонтні роботи ОСОБА_1 вже в будинку не проживав. Вона працювала продавцем у них в магазині. Торгівлею спочатку займався ОСОБА_1 , а потім повністю ОСОБА_2 .

Із показів свідка ОСОБА_2 - мами відповідачки вбачається, що вони, як батьки відповідачки, вкладали великі кошти в будівництво домогосподарства в с. Боремель, Демидівського району, купували будівельні матеріали, передавали гроші в період з 1994 по 1997 роки на виплату самого будинку, який купили діти в КСГП "Застиря". На той час вони обоє працювали в даному господарстві. Брати ОСОБА_1 - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 допомагали будувати хлів. Вони в той час продали корову і віддали всі гроші на будівництво хліва в 1997 році. Зі сторони батьків ОСОБА_1 допомоги матеріальної не було. В 2015 році вона приїжджала до своєї дочки ОСОБА_2 на день народження, будинок був в жахливому стані, підлоги були погнилі, будинок потребував ремонту. В 2015 році вже була змурована котельня, літня кухня, веранда. Всі капітальні споруди були змуровані на той час. Після того, як ОСОБА_1 припинив проживати з дочкою, вона самостійно проводила всі ремонтні роботи в хаті, ванній, літній кухні. Коли в червні 2019 року вона приїхала до дочки, то будинок був вже поремонтований, в прекрасних умовах утримувалося господарство та прибудинкова територія.

З показань свідка ОСОБА_15 вбачається, що 17.02.2017 року на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок в АДРЕСА_1 . Виконавець ОСОБА_16 виїжджала на місце та проводила обміри житлового будинку та робила ескізи. В технічному паспорті не зазначено інвентаризаційну вартість будинку, оскільки такі дані проставляються лише за зверненням особи. ОСОБА_1 не звертався за проведенням інвентеризаційної вартості будинку. ОСОБА_1 надав їм повідомлення зареєстроване в ДАБІ 03.01.2017 року, про реконструкцію житлового будинку та господарських будівель. 17.02.2017 року було здійснено єдиний виїзд на місце будівництва. В березні 2017 року було введено в експлуатацію дане будівництво, однак цим займається не БТІ, а ДАБІ. Інвентеризаційна вартість будинку постійно міняється, в технічному паспорті за 2009 рік вона була одна, а в 2017 році вже могла бути інша. Однак при розподілі будинку береться до уваги експертна вартість будинку, тому що це є ринковою вартістю на момент розгляду справи в суді. В архіві міститься інвентеризаційна архівна справа по даному спірному будинку, на підставі якої виготовлявся і технічний паспорт 2009 року. 17.02.2017 року було видано технічний паспорт на завершений будівництвом об`єкт. В період часу з 2009 року по 2017 рік ніхто не звертався за виготовленням технічного паспорту. По ескізах відображено, що стіни були цегляні, всередині всі поштукатурені, стіни обкладені пінопластом.

Заслухавши вступне слово учасників справи, безпосередньо дослідивши докази у справі: показання свідків, висновки експертів, пояснення учасників справи, викладених в заявах по суті справи, ознайомившись з письмовими доказами, суд дійшов до наступних висновків.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих учасниками справи.

Під час підготовчого судового засідання за клопотанням відповідачки ОСОБА_2 було винесено ухвалу від 14.06.2018 року про витребування доказів по справі; за клопотанням представника позивача - адвоката Троцюка О.С. винесено ухвалу від 25.07.2018 року про забезпечення доказів, заява про забезпечення доказів була задоволена частково; за клопотанням позивача та відповідачки судом 01 серпня 2018 року було винесено ухвали про призначення судової товарознавчої та судових будівельно-технічних експертиз. За клопотанням відповідачки ОСОБА_2 долучені подані нею докази. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Троцюк О.С. звертався до суду з клопотанням про визнання факту для з`ясування якого призначалась експертиза, зокрема вартості певного рухомого майна, що підлягає поділу, яке судом задоволено.

Відповідно до ухвали суду від 01 серпня 2018 року судом було зупинено підготовче провадження по справі у зв`язку з проведенням експертиз.

27 березня 2019 року ухвалою суду провадження по справі було поновлено.

Під час розгляду справи в суді виносилися ухвали про привід свідків, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції .

Представник позивача - адвокат Троцюк О.С. звертався до суду з клопотанням про заміну імені сторони у справі. Судом дане клопотання задоволено.

Представник позивача - адвокат Троцюк О.С. звертався до суду з клопотаннями про притягнення відповідачки ОСОБА_2 до відповідальності за зловживання процесуальними правами. Судом відмовлено в задоволенні даних клопотань.

Під час судового розгляду справи по суті представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Троцюком О.С. було подано заяву в порядку ст. 5 ЦПК України про зміну позовних вимог. Ухвалою суду було відмовлено в прийнятті вказаної заяви на підставі ч.3 ст.49 ЦПК України.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Під час розгляду справи в суді встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 . На підставі свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 , виданого Демидівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 02 травня 2019 року, ОСОБА_2 змінила своє прізвище на ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис за № 5. /а.с. 34 т.4/. Отже відповідачкою по справі є ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що сторони дійсно перебували у офіційно зареєстрованому шлюбі з 29 квітня 1990 року, який за рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2015 року розірвано. Рішення суду вступило в законну силу 27 січня 2016 року ( а.с. 28-29 т.1).

З тексту даного рішення вбачається, що сторони з 1 жовтня 2015 року спільно не проживають, спільного господарства не ведуть.

Під час шлюбу сторони придбали житловий цегляний будинок, жилою площею 90 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до рішення зборів уповноважених членів КСГП "Застир`я" с. Боремель від 18.02.1994 року ( а.с.5 т.1), на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_1 та представником КСГП "Застиря" Бобрик В.П. від 12.08.1994 року, нотаріально посвідченого та зареєстрованого в реєстрі № 1465 ( а.с.114-115 т.1), а також здійснили виплату вартості будинку ( а.с. 116,117 т.1); магазин, що знаходиться по АДРЕСА_2 загальною площею 158,6 м.кв., згідно договору купівлі-продажу від 14 липня 2005 року. нотаріально посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за № 1070, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( а.с. 13 т.1), а також рухоме майно - с/г техніку, с/г інвентар, вантажний автомобіль, меблі та побутове обладнання, килими.

Відповідно до довідки КП Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації №5502 від 27.06.2016 року станом на 01.01.2013 року право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Боремельської сільської ради 13.07.2009 року, про що зроблено запис в реєстрову книгу по с. Боремель: 3-95-215 ( а.с. 6 т.1).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 75379855 від 09.12.2016 року вбачається, що будинок з надвірними будівлями, що по АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 . Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_4 , 13.07.2009 року, видане виконавчим комітетом Боремельської сільської ради, Демидівського району ( а.с. 12 т.1 ).

Про те, що ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на приміщення магазину, що по АДРЕСА_2 , підтверджує Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8302485 від 09.09.2005 року ( а.с. 15 т.1 ).

Отже, майно з приводу якого виник спір, зокрема житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та приміщення магазину, що по АДРЕСА_2 є об"єктами спільного майна подружжя. Дані обставини повністю визнав позивач, а також щодо будинковолодіння і відповідачка.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у стаття 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами 1,2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.

Щодо рухомого майна, на яке позивач ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності, то суд дійшов до наступного висновку.

Під час розгляду справи в суді представник позивача адвокат Троцюк О.С. та позивач ОСОБА_1 звернулися до суду з клопотанням про визнання обставин, що не підлягають доказуванню щодо кількості та вартості рухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Відповідачка ОСОБА_2 підтримала вказане клопотання повністю.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

На підставі вказаної норми закону, беручи до уваги позицію сторін по справі щодо визнання вказаних обставин, суд вважає за необхідне визнати обставини, що не підлягають доказування щодо кількості та вартості рухомого майна, зокрема спільною сумісною власністю подружжя є рухому майно :

трактор МТЗ-80 вартістю 109000 грн., прес-підборщик "Киргистан" вартістю 54400 грн, косарка роторна вартістю 20000 грн., оприскувач навісний штанговий польського виробництва вартістю 8000 грн., плуг ПН-З-35 вартістю 9000 грн., культиватор тракторний навісний вартістю 10000 грн., свердлильний станок вартістю 6000 грн,, зварювальний апарат вартістю 5000 грн., причіп автомобільний ШЗК 06 "Турист" № НОМЕР_10 - 4000 грн., шафа з антресолями 1000 грн., крісло розкладне вартістю 500 грн., тумбочка - 500 грн., телевізор "SAMSUN" PLANO" вартістю 1000 грн., тюнер з антеною вартістю 2000 грн., швейна машинка "Україна" вартістю 500 грн., душова кабіна вартістю 3000 грн., плита газова - 500 грн., трактор ЮМЗ- 81000 грн., автомобіль "САЗ" - 54000 грн., комбайн "СК-Нива" - 55000 грн., зчіпка борін-7000 грн., борона дискова - 7000 грн., млин саморобний - 1000 грн., стінка - 6000 грн., магнітола - 500 грн., м`яка частина - 2000 грн., тумбочка - 300 грн., DVD - 3000 грн, котел газовий- 3000 грн., стіл кухонний - 1000 грн., пральна машинка-1000 грн., стіл саморобний - 1000 грн., магнітола - 500 грн., автомобіль ВАЗ-2106 - 12000 грн..

Відповідачка визнала позов в частині визнання права власності за позивачем на рухоме майно в порядку поділу, що зазначено в позовній заяві та повністю заперечила щодо сплати позивачу грошової компенсації за с/г техніку в розмірі 154 тисячі грн.

Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник який бажає виділу, має право на одержання від інших спріввласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Судом встановлено, що виділ у натурі рухомого майна позивачу допускається та є можливим, відповідачка зазначила, що вказане майно є в натурі і може бути передано позивачу, крім того вона категорично відмовляється сплачувати грошову компенсацію, оскільки самостійно протягом останніх років здійснювала ремонт техніки, покращувала її вартість, про що підтвердила копіями товарних чеків на придбання автозапчастин до техніки, актами прийому-передачі виконаних робіт ( а.с. 100-105 т.1). Тому, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на частину рухомого майна в порядку поділу задовольнити повністю, не стягуючи з відповідачки грошової компенсації, визнати за позивачем право власності на вказане в заяві про уточнення та збільшення позовних вимог рухоме майно в порядку поділу, крім бойлера, оскільки позивач під час розгляду справи виключив дане майно з своїх позовних вимог.

Що стосується поділу домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , суд дійшов до наступних висновків.

Позивач під час розгляду справи в суді, просив суд здійснити поділ господарства без включення прибудов - тераси, прибудови "а" та прибудови "а3", мотивуючи тим, що вказані прибудови збудовані ним особисто вже після розірвання шлюбу, в період часу з січня 2017 року по березень 2017 року, про що підтвердив документами ДАБІ та технічним паспортом від 17.02.2017 року. В судовому засіданні зазначив, що під час шлюбу було залито виключно фундамент під вказані прибудови. Доказів фактично придбаних будівельних матеріалів суду не надав, свідків, що підтвердили б вказані обставини, не вказав. Дані показання позивача спростовуються показаннями відповідачки по справі ОСОБА_2 та показаннями свідків, які зазначили, що всі капітальні споруди, в тому числі добудована котельня, веранда та тераса були збудовані під час спільного проживання подружжя, а вже після припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства, ОСОБА_2 самостійно робила ремонт в житловому будинку, в прибудовах, добудованій веранді, літній кухні, обробляла будинок ззовні, окультурувала прибудинкову територію. Відповідачкою по справі ОСОБА_2 суду було надано докази фактичного придбання будівельних матеріалів, що використовувалися для проведення ремонтних робіт, зокрема: накладна № 44 від січня 2016 року на суму 5338 грн., накладна за березень 2016 року на суму 7104 грн., видаткова накладна № 621 від 17.11.2016 року на суму 10 685,88 грн., товарний чек від 22.03.2016 року на суму 2900 грн., товарний чек від 06.06.2016 року на суму 2985 грн., товарний чек від 28.02.2016 року на суму 3271 грн., видаткова накладна № 140 від 25.01.2016 року на суму 1337, 50 грн. ( а.с. 92-98 т.1). Крім того, судом встановлено показаннями відповідачки, свідків, письмовими доказами, що ОСОБА_1 після повернення з зони АТО в жовтні 2015 року, не проживав в житловому будинку с. Боремель, Демидівського району. З жовтня 2015 року по січень 2018 року проживав у Львівській області. З 29 грудня 2015 року по 20 грудня 2016 року перебував на обліку Пустомитівського центру зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, з 21 грудня 2016 по 02 січня 2018 року працював на постійній роботі помічником голови фермерського господарства "Радвань Нова" с. Береги, Пустомитівського району, Львівської області. Вказані обставини, підтверджуються письмовими доказами дослідженими під час розгляду справи в суді, зокрема копією трудової книжки ОСОБА_1 ( а.с.148-149, 150 т.1).

Крім того, позивачем ОСОБА_1 в поданій до суду заяві про збільшення та уточнення позовних вимог, яку він просив розглядати та вважати його вимоги остаточними, ним особисто без будь-якого заперечення з його сторони, в прохальній частині зазначено, щоб суд здійснив поділ по 1/2 частці домоволодіння спільного сумісного майна в натурі та визнав за ним право особистої приватної власності на добудовані прибудови, зокрема: топкову 1-11, 1-10 допоміжне приміщення, 1-1 коридор, тобто сам визнав дані приміщення спільною сумісною власністю подружжя. Однак під час розгляду справи в суді надав суду протилежні, суперечливі показання, що вказані прибудови не є сумісною власністю подружжя, збудовані ним особисто, введені в експлуатацію в березні 2017 року та відповідно просив суд визнати лише за ним право власності на вказані прибудови та не включати їх в поділ майна.

В судовому засіданні встановлено показаннями відповідачки ОСОБА_2 , свідків, що прибудови та реконструкція житлового будинку були розпочаті та збудовані під час шлюбу. Позивачем по справі надано суду договір оренди землі від 12.12.2016 року, відповідно до якого Боремельською сільською радою Демидівського району, як орендодавцем, надано орендареві ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,2463 га у строкове платне користування на 15 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5621480703:01:000:0947, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна - житловий будинок, господарські споруди; подане ним повідомлення в Управління ДАБІ у Рівненській області про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого в Управлінні ДАБІ у Рівненській області 03.01.2017 року та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту від 07.03.2017 року та технічний паспорт на будинок від 17.02.2017 року ( а.с. 30-34, 55-63 т.1). Оскільки на сьогодні позивачем надано суду всі документи, що підтверджують законність проведення реконструкції та будівництва прибудов по спірному домогосподарству, судом також встановлено, що всі прибудови збудовані були ще до розірвання шлюбу в грудні 2015 року, тому суд вважає, що вони є майном, що відноситься до спільної сумісної власності подружжя та воно підлягатиме поділу між ними.

По справі було проведено судові будівельно-технічні експертизи житлового будинку, господарських будівель та споруд, огорожі №1 і огорожі № 2, що знаходяться по АДРЕСА_1 та приміщення магазину, що розташований по АДРЕСА_2 .

Так, згідно висновку експерта від 08.02.2019 року по житловому будинку, господарських будівлях, спорудах та огорожах, що по АДРЕСА_1 , експертом визначено ринкову вартість зазначених у технічному паспорті від 22.06.2016 року житлового будинку, господарських будівель та споруд, огорожі № 1 і огорожі № 2 та ринкову вартість зазначених у технічному паспорті від 17.02.2017 року реконструйованого житлового будинку з прибудовою "а", терасою "а2" прибудовою "а3", господарських будівель та споруд, огорожі № 1 і огорожі №2 по АДРЕСА_1 в цілому та їх окремих приміщень. Запропоновано варіанти розподілу по Ѕ житлового будинку, господарської будівлі, споруд, огорожі № 1 і огорожі № 2, без включення у розподіл прибудови "а", тераси "а2" прибудови "а3" та з їх включенням; експертом запропоновано, які будівельні роботи необхідно виконати при поділі житлового будинку на дві відокремлені квартири по варіантах розподілу. Експертом визначено суму грошової компенсації, яка підлягає до оплати у випадку відступлення від Ѕ часток у майні без врахування прибудови "а", тераси "а2" прибудови "а3" та з їх включенням та вказано, про неможливість побудови прибудови площею 21,3 м 2 в 2017 році та неможливість визначення реального року побудови прибудови площею 5,6 м 2 /а.с.115-182 т.2/.

Згідно висновку експерта від 12.02.2019 року по приміщенню магазину: визначено ринкову вартість приміщення магазину площею 158,6 м 2, що знаходиться в АДРЕСА_2 ; запропоновано варіанти розподілу по Ѕ приміщення магазину та вказано, які роботи необхідно провести сторонам в разі розподілу приміщення магазину по двох варіантах розподілу. Оскільки розподіл приміщень магазину відбувся без відхилення від ідеальних часток, то грошова компенсація відсутня. /а.с.185-247 т.2/.

Суд вважає за необхідне, вирішуючи питання про поділ житлового будинку та господарських приміщень і споруд по 1/2 частці між позивачем та відповідачем, взяти до уваги варіант розподілу №3, таблиця №5 висновку експерта ( а.с.142-143, 149, 175-176 т.2 ), тобто розподілу запропонованого експертом під час проведення судової будівельно-технічної експертизи з включенням добудованих приміщень. Враховуючи варіанти поділу, відповідно до яких поділ житлового будинку та господарських будівель є технічно можливим з відступом від ідеальних часток співвласників, суд при поділі майна враховує обставини, що мають істотне значення для справи, зокрема, що відповідачка ОСОБА_2 постійно проживає у вказаному будинку, протягом останніх років після припинення шлюбних відносин самостійно здійснила внутрішній ремонт будинку, літньої кухні, провела зовнішні ремонтні роботи по утепленню будинку, оздобленню фасаду та окультурення прибудинкової території, тобто відповідачкою зроблені поліпшення, що значно покращило та збільшило вартість будинку.

Вирішуючи питання про поділ приміщення магазину по 1/2 частці між позивачем та відповідачкою, суд вважає за необхідне взяти до уваги варіант розподілу № 1 висновку експерта ( а.с. 227 т.2).

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України та ст. ст. 368, 372 Цивільного кодексу України.

Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованими.

Позиція суду щодо судових витрат.

Позивачем по справі ОСОБА_1 при зверненні до суду не було сплачено судовий збір, так як він вважає, що він, як учасник бойових дій, відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору. При цьому позивачем надано копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 від 28.03.2016 року. Клопотання про звільнення його від сплати судового збору, позивач до суду не подавав.

Законом України "Про судовий збір" дійсно передбачено те, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав п.13 ч.1 ст. 5 Закону). Велика Палата Верховного суду у своїх рішеннях, зокрема від 12 лютогго 2020 року, від 25 березня 2020 року, від 06 травня 2020 року дійшла до наступного висновку: пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин. Наведе відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 9 жовтня 2019 року (справа № 9901/311/19).

Отже, враховуючи вище викладене, підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, як учасника бойових дій, суд не вбачає, оскільки даний спір не пов`язаний з порушенням його прав, пов`язаних зі статусом учасника бойових дій.

Разом з тим, враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, то відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Суд рахує за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь держави судовий збір.

При обрахунку суми судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачки, суд бере до уваги ринкову вартість будинку з надвірними будівлями, що по АДРЕСА_1 та ринкову вартість приміщення магазину, що по АДРЕСА_2 , які зазначені у висновках судових будівельно-технічних експертиз. При обрахунку судового збору щодо рухомого майна суд бере до уваги вартість рухомого майна, визначеного за погодженням між позивачем та відповідачем, оскільки експертизи з приводу даного майна не проводилися.

Щодо витрат за проведення експертиз.

По справі було проведено будівельно-технічні експертизи домогосподарства та магазину.

В матеріалах справи наявні: рахунок № 12/09-1 від 12 вересня 2018 року, згідно якого оплата за проведення будівельно-технічної експертизи становить 15000 грн. та рахунок № 12/09-2 від 12 вересня 2018 року, оплата становить 9000 грн. Однак в матеріалах справи, відсутні квитанції про фактичну оплату за проведення судових будівельно-технічних експертиз, які понесли сторони. Ні позивач, ні відповідачка не надали суду квитанції чи інші платіжні документи, що підтверджують фактично понесені ними витрати за проведення експертиз, а рахунки, що наявні в матеріалах справи не є доказом фактичної оплати.

Відповідно до вимог ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат, які сторона фактично понесла та підтвердила відповідними доказами.

Отже, на підставі вище викладеного, підстав для розподілу між сторонами понесених ними судових витрат за проведення судових експертиз, суд не вбачає.

Відповідно до ст. ст. 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 Сімейного кодексу, ст.ст. 364, 368- 370 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.

Здійснити поділ по 1/2 частці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 112 метрів квадратних (житлова площа 78,9 м.кв. допоміжна 33,1 м.кв.) спільного сумісного майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Виділити в натурі та визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на:

- 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, зазначені на плані будинку у технічному паспорті від 17.02.2017 року приміщення: житлову кімнату 1-4 площею 20,7 м.кв.; житлову кімнату 1-5 площею 16,4 м.кв.; житлову кімнату 1-6, площею 10,5 м. кв., терасу;

-1/2 частку сараю- гаражу- літньої кухні, а саме: хлів № 2 площею 35 м.кв.; гараж площею 22 м.кв.; курник 6 м.кв.; комора 4 м.кв. - всього загальною площею 67 м.кв.; погріб, вбиральню; огорожу № 1 та огорожу № 2.

Виділити в натурі та визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_8 ) право особистої приватної власності на житлову кімнату 1-7, площею 12,3 м.кв.; житлову кімнату 1-8 площею 19 м.кв.; кухню 1-9 площею 8,0 м.кв.; коридор 1-2 площею 3,7 м.кв.; ванну 1-3 площею 5,0 м.кв.; допоміжне приміщення 1-10, площею 8,0 м.кв.; коридор 1-1 площею 3,9 м.кв., топкову 1-11 площею 4,5 м.кв.;

- 1/2 гаражу- сараю- літньої кухні, загальною площею 80 м.кв., а саме: літню кухню - кімнату № 2, площею 25 м.кв.; літню кухню - кімнату № 1, площею 25 м.кв; комору площею 12 м.кв.; хлів № 1 площею 18 м.кв.; колонку; огорожу № 1, огорожу № 2.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_8 ) за збільшення реальної частки (51/100) від ідеальної частки (1/2=50/100) грошову компенсацію в розмірі 4901 (чотири тисячі дев`ятсот одну) гривню 00 копійок.

Для переобладнання житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 при поділі на дві відокремлені квартири необхідно виконати наступні будівельні роботи по відокремленню, зокрема:

ОСОБА_2 демонтувати дверні блоки та замурувати існуючі дверні отвори з приміщення 1-8 в приміщенння 1-4 (2-4) та з приміщення 1-8 в приміщення 1-6 (2-6);

ОСОБА_1 зробити отвір у міжкімнатній перегородці з приміщення 1-6 (2-6) в приміщення 1-5 (2-5) та встановити дверний блок; приміщення 1-6 (2-6) переобладнати під кухню; приміщення 1-5 переділити перегородкою з дверним отвором. У новотвореному приміщенні 2-5 (1) площею не менше 3,8 м.кв. обладнати санвузол. Віконний отвір у зовнішній стіні розширити і встановити подвійни дверний блок.

Для відокремлення інженерних мереж електрозабезпечення, газозабезпечення, водозабезпечення, каналізування та індвивідуальної системи опалення співвласникам необхідно заказати відповідний проект у сертифікованій проектній організації. Проектом передбачити роз`єднання інженерних мереж житлового будинку з встановленням індвивідуального обліку та обладнання кожної квартири індивідуальним опаленням

Здійснити поділ по 1/2 приміщення магазину, загальною площею 158,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Виділити в натурі та визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на 1/2 частину приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 79,3 метра квадратних, а саме: частину приміщення 2 площею 55,1 м. кв., частину приміщення 3 площею 24,2 м. кв..

Виділити в натурі та визнати право особистої приватної власності ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_8 ) на 1/2 частину приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 79,3 м.кв., а саме: приміщення 1 площею 2,0 м.кв., частину приміщення 2 площею 53,1 м.кв.; частину приміщення 3 площею 14,7 м.кв.; приміщення 4 площею 9,5 м.кв..

Для здійснення розподілу приміщення магазину, що знаходиться по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 влаштувати дверний проріз з вулиці в приміщення 2; влаштувати вхідний ганок; влаштувати вхідний тамбур; влаштувати дверний проріз між приміщенням 2 та 3; влаштувати дверний проріз з приміщення 3 на вулицю.

Для ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно провести наступні роботи: розділити приміщення 2 на приміщення площами 55,1 м.кв. та 53,1 м.кв. шляхом влаштування перегородки; розділити приміщення 3 на приміщення площами 24,2 м.кв.та 14,7 м.кв. шляхом влаштування перегородки; влаштувати розмежування окремих інженерних мереж.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ) в порядку поділу майна право власності на рухоме майно : трактор МТЗ-8, 1997 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_2 , вдигун № НОМЕР_2 ; причіп до автомобіля ШЗК 06 "Турист" № НОМЕР_10; прес-підбощик ППФ-1,6 "Киргистан" р.в. 1989; косарку роторну Ь-1,7 польського виробництва; оприскувач навісний штанговий польського виробництва; плуг ПН-3-35; культиватор тракторний навісний; свердлильний станок; зварювальний апарат; шафу з антрисолями; крісло розкладне; тумбочку; телевізор "Samsun" Рlano"; тюнер з антеною; швейну машину "Україна"; душову кабіну; плитку газову.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_8 ) на користь держави судовий збір в розмірі 7616 (сім тисяч шістсот шістнадцять) гривень 10 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06.01. 2021 року.

Суддя