Рішення

від 23.12.2020 по справі 760/34757/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/3984/20

Справа № 760/34757/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Цигановій Ю.М.,

за участю позивача- ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

26.12.2019 позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, в якому просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , визначити місце проживання ОСОБА_5 разом з матір`ю, а також стягнути судові витрати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що з відповідачем уклала шлюб 18.08.2012, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1075 від 18.08.2012.

Позивач зазначає, що від шлюбу з ОСОБА_4 має доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Печерським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Наголошує, що за час перебування у шлюбі, між нею та відповідачем останні роки виникали непорозуміння і сварки, відносини між позивачем та відповідачем стали нестерпними. Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність порозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, виховання доньки, розподіл обов`язків у шлюбі між чоловіком та жінкою, що в свою чергу призвело до втрати почуття поваги та любові та остаточного розпаду сім`ї.

Позивач вказує, що з січня 2019 року шлюб почав носити формальний характер, сімейно-шлюбні відносини з відповідачем не підтримує, не веде спільного господарства, не має спільного бюджету, а піклування та догляд за донькою позивач здійснює самостійно, без належної участі та допомоги з боку відповідача.

Тому вважає, що їх шлюб розпався остаточно і поновити його неможливо.

Позивач також посилається, що спору про поділ майна, що є спільною власністю подружжя на момент подачі позовної заяви немає.

Разом з цим, позивач зазначає, що є спірні питання щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, оскільки існують суперечки з відповідачем, який погрожує відібрати у позивача доньку та самовільно змінити місце її проживання. Також відповідач відмовляється надати згоду на реєстрацію дитини за місцем фактичного проживання позивача, а саме за адресою : АДРЕСА_1 , де у подальшому позивач і планує проживати разом з дитиною.

Позивач також стверджує, що має власний стабільний дохід, яким може створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

У зв`язку з чим вважає за необхідне у судовому порядку визначити місце проживання дитини разом з матір`ю.

Ухвалою суду від 30.01.2020 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом із матір`ю та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

05.08.2020 ОСОБА_4 було надано відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що категорично не згоден з правовою позицією позивача - ОСОБА_1 , оскільки вважає, що сімейні відносини подружжя перебувають на стадії становлення, збереження сім`ї є необхідним для ОСОБА_4 . А тому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Разом з цим, відповідач категорично не погоджується із твердженням позивача, про те, що їх спільне життя не склалось через подружні зради, систематичне вживання алкоголю та чинення насильства у сім`ї. Зазначені позивачем обставини є неправдивими. Також, на думку відповідача, надуманими та безпідставними є твердження позивача, про те, що відповідач знущається з позивача.

Відповідач вважає, що шлюб між ним та ОСОБА_1 можливо зберегти, а тому просить суд вжити усіх необхідних заходів для його збереження.

Відповідач зазначає, що позовна вимога ОСОБА_1 до нього про визначення місця проживання доньки разом позивачем є безпідставною, так як спір з цього приводу між відповідачем та позивачем відсутній.

12.08.2020 позивач надала відповідь на відзив в якому заявляє, що вона категорично заперечує проти надання строку на примирення подружжя з огляду на те, що у період з січня 2019 року по серпень 2020 відповідач не здійснив жодної спроби для примирення та збереження шлюбу.

Позивач зазначає, що відповідач не маючи на меті збереження шлюбу, оскільки з особистих і корисливих міркувань намагається свідомо затягувати розгляд справи, тому і вводить суд в оману щодо дійсних обставин справи та просить суд надати строк нібито для примирення подружжя.

Крім того, позивач вважає, що надання строку на примирення та збереження шлюбу з відповідачем порушують її особисті права гарантовані ст. 56 Сімейного кодексу України, зокрема, на припинення шлюбних відносин з людиною, яка приносить позивачу страждання, знущається та чинить насильство по відношенню до неї.

Позивач вказує, що не визнає та заперечує існування фактів та обставин, зазначених відповідачем у відзиві, зокрема щодо відсутності спору між нею та відповідачем відносно визначення місця проживання доньки разом із позивачем.

Наголошує, що підтвердженням наявності спору з питання визначення місця проживання дитини з матір`ю, крім іншого, - є категорична відмова відповідача надати згоду на реєстрацію місця проживання доньки разом з нею.

Звертає увагу суду на те, що з характеристики від 27.07.2020 за № 27/20, яка видана відповідачу бухгалтером ТОВ Інтерлагос (Код ЄДРПОУ:38004017) ОСОБА_6 , - вбачається, що він працює на посаді директора товариства з квітня 2013 року по теперішній час.

Проте, згідно інформації, отриманої 07.08.2020 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором (керівником) ТОВ Інтерлагос (Код ЄДРПОУ:38004017) є Пуренко Жанна Сергіївна, а не ОСОБА_4 . Таким чином, інформація у поданих відповідачем документах спростовуються інформацією з офіційних відкритих джерел.

12.08.2020 позивач надала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд, окрім зазначених раніше вимог, визначити місце проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 саме за адресою її реєстрації: АДРЕСА_2 .

20.10.2020 Солом"янська районна в м.Києві державна адміністрація просить розглядати справу у відстуності їх предстаника.

Також до суду надано Висновок № 108-13234 від 19.10.2020 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір"ю.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 18.08.2012, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1075.

Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом також встановлено, що сторони тривалий час не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбні стосунки та проживають окремо, примирення між ними не можливе і подальше збереження шлюбу суперечить інтересам ОСОБА_1 , оскільки їх шлюб носить формальний характер, взаєморозуміння та почуття любові між ними втрачено, і строк для примирення за таких обставин не вплине на збереження та покращення сімейних стосунків..

Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

За ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

За таких обставин, подальше спільне проживання сторін і збереження сім`ї неможливе, шлюб сторін слід розірвати.

Разом з тим суд встановив, що донька сторін після фактичного припинення шлюбних відносин позивачки і відповідача залишилась проживати з матір`ю.

Судом також встановлено і не спростовується сторонами, що сторони наразі проживають окремо.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Такі ж гарантії для батьків, що проживають окремо від дітей, та для самих дітей, встановлені ст. 15 Закону України Про охорону дитинства .

Згідно зі ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно норм ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 12 червня 1998 року Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України роз`яснено, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.09.1991, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за місцем роботи характеризується позитивно, має дві повних вищих освіти: за спеціальністю Фінанси та Правознавство , здобула кваліфікацію магістра з економіки та юриста, працює в АТ Державний експортно-імпортний банк України , що підтверджується копією характеристики з місця роботи на ОСОБА_1 від 10.03.2020 року № 193-00/21, має стабільний дохід.

Згідно акту обстеження житлових умов від 17.09.2020 вбачається, що умови для проживання малолітній створені належним чином..

Згідно Висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.10.2020 року за № 108-13234 вбачається, що орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір"ю.

При цьому з Висновку вбачається, що за результатами психолого-педагогічної характеристики дитина має дуже тісний зв"язок з мамою.

Виходячи з вимог чинного законодавства та обставин справи, суд вважає, що дитина має більш тісний психологічний зв`язок саме з матір"ю та доказів того, що дитина має бути розлучена з матір"ю матеріали справи не містять.

З огляду на викладене та оцінюючи матеріали справи, приймаючи до уваги вік дитини, суд приходить до висновку, що проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір"ю відповідає інтересам дитини та забезпечить її права на належне утримання, виховання, лікування, розвиток, оздоровлення та безпеку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки в частині визначення місця проживання дитини з нею.

Відповідно до вимог частин 1, 4 та 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні громадянам України гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За таких обставин суд вважає, що при вирішенні спору між батьком та матір`ю щодо визначення місця проживання малолітньої дитини суд визначає з ким буде проживати малолітня дитина, а зазначення при цьому конкретної адреси місця проживання є обмеженням права батька чи матері, а також їх малолітньої дитини (дітей) на свободу пересування та вільний вибір місця проживання на території України, а тому позов в частині зазначення конкретного місця проживання дитини задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що між сторонами наявні спірні питання щодо реєстрації дитини та за відсутності згоди батька на здійснення такої реєстрації, суд вважає, що позивач має право на звернення до суду з позовом щодо визначення місця проживання дитини разом з нею та захисту своїх оспорених чи невизнаних прав з боку відповідача.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем при поданні даного позову сплачено судовий збір у розмірі 1536, 80 грн., тобто за дві вимоги немайнового характеру, що підтверджується оригіналами квитанцій.

Таким чином, із відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 1536, 80 грн.

Керуючись ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , ст. 15 Закону України Про охорону дитинства , ст. ст. 8, 55 Конституції України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 105, 110, 112, 114, 141, 157, 160, 161 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом із матір`ю - задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1075 від 18.08.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - розірвати.

Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_5 з матір`ю - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 (РНОКПІИ: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1536, 80 грн.

В іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Букіна О.М.