Рішення

від 29.12.2020 по справі 389/3018/17

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.12.2020

УН 389/3018/17

Провадження №2/389/1159/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

В складі: головуючого судді - Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Гой І.С.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідачів - Данільченка Ю.В.

- Кравчука О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду у місті Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області, міського голови Знам`янської міської ради Кіровоградської області Філіпенка Сергія Івановича, Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгсервіс , Комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги за яким уточняв в процесі розгляду справи, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Знам`янської міської ради Кіровоградської області Філіпенка С.І. за № 441-к від 09.09.2016 року, визнати незаконним звільнення, поновити його на посаді керівника підприємства у Знам`янському міському комунальному підприємстві Ринокторгсервіс , в разі неможливості його поновлення на вказаній посаді в указаному підприємстві в зв`язку його реорганізацією, зобов`язати міського Голову Філіпенка С.І. укласти з ним додаткову угоду до контракту щодо призначення на посаду керівника Комунального підприємства Комбінат Комунальних послуг , стягнути з Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгсервіс середній заробіток за час вимушеного прогулу та індексацію на всю суму невиплаченої заробітної плати за весь період несплати, а також стягнути з Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгсервіс моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням в сумі 150 000 грн. Свої вимоги обґрунтував тим, що його звільнення відбулось з порушенням, так як відповідачем не було враховано переважне право на залишення на роботі й не вирішено питання щодо його працевлаштування, зокрема щодо переведення на запропоновану посаду майстра дільниці № 6 Ринок чи будь-яку іншу посаду. Крім того, за умовами контракту - реорганізація ЗМКП Ринокторгсервіс не є підставою для зміни умов чи припинення дії укладеного з ним контракту.

Позивач звернувся до суду 13 грудня 2017 року. Ухвалою від 14 грудня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 30 січня 2018 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача комунальне підприємство Знам`янський комбінат комунальних послуг . .

Ухвалою суду від 06 березня 2018 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача

Знам`янське міське комунальне підприємство Ринокторгсервіс .

Ухвалою суду від 18 квітня 2018 року прийнято до провадження заяву позивача про зміну предмету та уточнення позовних вимог.

Ухвалами суду від 21 травня 2018 року, 06 листопада 2019 року витребовувалися докази по справі.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2018 року тимчасово вилучено у виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області для дослідження судом документи, які не були надані для дослідження відповідно до ухвали суду.

Ухвалою суду від 20 грудня 2018 року прийнято до провадження заяву позивача про уточнення позову та збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 17 квітня 2019 року прийнято до провадження заява позивача про зменшення позовних вимог.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги позову та просять його задовольнити, пояснивши, що відповідачі пропонували неіснуючу посаду майстра дільниці яка була відсутня в штатному розписі по підприємству КП Комбінат комунальних послуг , крім цього до закінчення строку попередження про звільнення запропоновану посаду майстра дільниці №6 вилучили зі штатного розпису.

Представник виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області, Знам`янської міської ради Кіровоградської області, Філіпенка С.І. , Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгсервіс в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та просить відмовити в його задоволенні. Свою незгоду з позовними вимогами мотивував тим, що позивача звільнено з займаної ним посади відповідно до трудового законодавства України. ОСОБА_1 займав посаду керівника Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгсервіс . Відповідно до рішення одинадцятої сесії Знам`янської міської ради від 22.04.2016 № 175 про припинення деяких комунальних підприємств шляхом їх приєднання до комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг , Знам`янське міське комунальне підприємство Ринокторгсервіс перебуває в стадії припинення. Відповідно до прийнятого рішення № 175 розпочато процедуру припинення комунальних підприємств з подальшим скороченням чисельності штату працівників згідно п.1ч.1 ст. 40 КЗпПУ. ОСОБА_1 попереджено 20 травня 2016 року про наступне вивільнення в зв`язку з скороченням чисельності (штату) працівників та запропоновано переведення на посаду майстра дільниці Ринок , яка була єдиною вільною посадою у штатному розписі комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг . Інші вакантні посади на час звільнення були відсутніми. Позивач конкретно не визначився щодо погодження або непогодження із запропонованою посадою, не зрозуміло віднісся до пропозиції, вказавши, що він погоджується на переведення тільки за умови продовження дії контракту керівника. 19 липня 2016 ОСОБА_1 надіслано листа про те, що те, що в разі переведення на посаду майстер дільниці Ринок , дія контракту від 03.11.2015 буде припинена. Зі спливом двомісячного строку 09 вересня 2016 року за розпорядженням міського голови №441-к ОСОБА_1 звільнено в порядку п.1ч.1 ст. 40 КЗпПУ та визначено його непогодження із запропонованою посадою. Зазначив, що на даний час посади керівника комунального підприємства Ринокторгсервіс не існує, тому поновити його на посаді неможливо. Також вказав, що позивачем порушено строки звернення до суду із вказаним позовом, що є підставою для відмовлення позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Представник комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг в судовому засіданні також просить відмовити в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного. Знам`янське міське комунальне підприємство Ринокторгсервіс перебуває на даний час в стадії припинення у відповідності до рішення одинадцятої сесії Знам`янської міської ради від 22.04.2016 № 175 про припинення комунальних підприємств Ринокторгсервіс , Знам`янська міська друкарня , Знам`янське спеціалізоване міське комунальне підприємство Ритуал , Знам`янська житлово-експлуатаційна контора № 1 шляхом їх приєднання до комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг . КП Знам`янський ККП створено у відповідності до рішення Знам`янської міської ради від 17.04.2015 № 1689. КП Знам`янське ККП є окремим господарюючим суб`єктом, має свої статутні зобов`язання, призначеного керівника та свій штатний розпис і здійснює свою діяльність окремо від Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгсервіс . Таким чином, так як позивач був керівником іншого підприємства, він не має правових підстав вимоги про поновлення його на роботі на посаді керівника КП Знам`янське ККП . Крім того, зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду із вказаним позовом, поважності причин пропуску такого строку ним не наведено. Вказав, що позивач вдруге звернувся до суду з аналогічним позовом про поновлення на роботі.

Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 2/389/939/16, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного суду, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, ч. 1 цієї статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки

Разом із тим у ч.2 цієї статті зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 02 листопада 2016 року (№ 6-1395цс16), вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду (ухвала ВССУ від 25.09.2017 у справі № 223/30/16-ц).

ОСОБА_1 12 жовтня 2016 року звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження від 09 вересня 2016 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду та роз`яснено позивачеві, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року ухвала Знам`янського міськрайонного суду від 31 жовтня 2017 року залишена без змін. Можливість повторного звернення до суду позивача в разі залишення позову без розгляду передбачалася ст. 207 ЦПК України в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом. Позивач скористався наданою йому процесуальним законом можливістю повторного звернення до суду та 13 грудня 2017 року звернувся до суду із даним позовом.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи представників відповідачів про порушення позивачем строків звернення до суду із вказаним позовом, та в задоволенні позовних вимог не може бути відмовлено з причин порушення позивачем строку звернення до суду.

Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9 зп).

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч. 1 ст. 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" охоплює три основні елементи: 1) наявність "суду", який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст. 6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду. У своєму рішенні в справі "Голдер проти Сполученого Королівства", 1975 р. Суд відзначив: "Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді керівника Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгсервіс на підставі контракту, укладеного з виконавчим комітетом Знам`янської міської ради 03 листопада 2015 року строком на десять років.

22 квітня 2016 року одинадцятою сесією Знам`янської міської ради сьомого скликання прийнято рішення № 175 про припинення комунальних підприємств Ринокторгсервіс , Знам`янська міська друкарня , Знам`янське спеціалізоване міське комунальне підприємство Ритуал , Знам`янська житлово-експлуатаційна контора № 1 шляхом їх приєднання до комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг з 01 серпня 2016 року, затверджено комісію з припинення підприємств, визначено КП Знам`янський комбінат комунальних послуг правонаступником зобов`язань, активів і пасивів комунальних підприємств, які припиняються. Статутом комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг встановлено перелік господарської діяльності які здійснювали ліквідовані підприємства.

КП Знам`янський ККП створено у відповідності до рішення Знам`янської міської ради від 17 квітня 2015 року № 1689.

У зв`язку з скороченням чисельності (штату) працівників на підставі рішення Знам`янської міської ради № 175 від 22 травня 2016 року про припинення комунальних підприємств… та штатного розпису, відповідно до статті 49-2 КЗпПУ ОСОБА_1 попереджений про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1ст. 40 КЗпПУ з 01 серпня 2016 року, запропоновано переведення на посаду майстер дільниці Ринок . Попередження ОСОБА_1 отримав 20 травня 2016 року. На пропозицію переведення на посаду майстра дільниці Ринок позивач погодився за умови врахування умов контракту, укладеного між ним та виконавчим комітетом Знам`янської міської ради 03 липня 2015 року. Виконавчий комітет Знам`янської міської ради повідомив позивача про те, що у разі переведення його на посаду майстра дільниці Ринок дія укладеного контракту від 03 листопада 2015 року припиняється. Відповідно до довідки голови ліквідаційної комісії по припиненню комунальних підприємств встановлено, що відповідно до штатних розписів комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг та структури дільниці Ринок в період з 20 травня 2016 року по 09 вересня 2016 року інших вакансій окрім майстра дільниці Ринок , яка запропонована ОСОБА_1 , не було. Рішенням виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області № 172 від 10 червня 2016 року внесені зміни до штатного розпису КП Знам`янський комбінат комунальних послуг та затверджений штатний розпис в кількості 138,4 чоловік.

Розпорядженням виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №441-к від 09 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгсервіс з 09 вересня 2016 року в зв`язку з скороченням чисельності (штату) працівників (п.1ст.40 КЗпПУ).

Також, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має патент на корисну модель № НОМЕР_1 , зареєстрований в державному реєстрі патентів України на корисні моделі 25.04.2016. ОСОБА_1 має диплом серії НОМЕР_2 , який підтверджує присвоєння йому кваліфікації технік-математик-програміст; диплом бакалавра серії НОМЕР_3 про отримання в 2012 році базової вищої освіти з комп`ютерної інженерії; диплом магістра серії НОМЕР_4 про отримання в 2013 році повної вищої освіти за спеціальністю Компютерні мережі та системи ; диплом спеціаліста серії НОМЕР_5 про здобуття кваліфікації спеціаліста з управління персоналом та економіки праці.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, серед іншого, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Частиною 4 цієї статті визначено, що в разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 59 Господарського кодексу України припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Цивільного Кодексу України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно з частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Отже, при реорганізації юридична особа припиняється. Водночас, можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства, допускається тільки за умови скорочення штату або чисельності працівників. Право визначити чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому їм органу. Відповідно до частини третьої статті 36 Кодексу у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації (далі-підприємство) тощо.

Скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися. При цьому слід зазначити, що розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору з працівником відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу передбачає дотримання певних гарантій для працівника.

Так, за загальним правилом встановленим частиною першою статті 49-2 Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Звільнення може відбуватися не раніше закінчення двомісячного строку з моменту попередження.

Власник або уповноважений ним орган при вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці повинен дотримуватися вимог статті 42 Кодексу, якою встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призивом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Вимогами частини третьої статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція висловлена в низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 819/691/17, від 08 травня 2019 року у справі №06/1175/17, від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16.

Таким чином, законність звільнення працівника повинен довести роботодавець. Відповідачі не надали достатніх та належних доказів законності звільнення позивача. Так, на запит суду так і не надано відповідачами документів про кількість звільнених осіб з підприємства при його припиненні, про кількість осіб, які прийняті до новоутвореного підприємства, про кількість вакантних посад на новоутвореному підприємстві при винесенні попередження позивачеві про майбутнє звільнення. Довідка відповідача про те, що на момент винесення попередження ОСОБА_1 про майбутнє звільнення була одна вакантна посада майстра дільниці Ринок не знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, так як при досліджені судом штатних розписів по підприємству КП Комбінат комунальних послуг взагалі не виявлено такої посади як майстер дільниці Ринок - лише в штатному розписі яким Рішенням виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №172 від 10 червня 2016 року внесені зміни до п. 1 рішення № 131 від 24 квітня 2015 року Про затвердження штатного розпису комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг та затверджено штатний розпис в кількості 138,4 чоловік було вилучено посаду майстер дільниці №6 , однак в самому штатному розписі від 24.04.2015 року вказаної посади не існувало, тому суд не може прийняти таку довідку в якості належного доказу. Крім того, відповідач повинен довести переважне право на залишення на роботі всіх працівників, які прийняті на роботу по реорганізованому підприємству . Інших посад запропонованих під час реорганізації підприємства позивачу ОСОБА_1 судом під час розгляду справи та дослідженні доказів не встановлено.

Відповідно до затвердженого рішенням виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №121 від 24 квітня 2015 року штатного розпису кількість працівників комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг становила 122,9 чоловік.

Наказом від 04 травня 2016 року комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг затверджений штатний розклад підприємства з 04 травня 2016 року, яким кількість штатних одиниць складала 118,9. Наказом від 25 травня 2016 року комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг наказано надати працівникам підприємств, що підлягають реорганізації, пропозиції щодо працевлаштування в КП Знам`янський комбінат комунальних послуг . Відомості про повідомлення працівників КП Ринокторгсервіс відсутні.

Рішенням виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №172 від 10 червня 2016 року внесені зміни до п. 1 рішення № 131 від 24 квітня 2015 року Про затвердження штатного розпису комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг та затверджено штатний розпис в кількості 138,4 чоловік. При цьому представником відповідача подано до суду три копії штатних розписів без зазначення дати їх прийняття, затвердження та періоду, на який вони діяли.

Також надано копію штатного розпису комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг на 2016 рік, відповідно до якого посада майстер дільниці передбачалася в кількості шести штатних одиниць (дві одиниці на Дільниці №1, одна одиниця на дільниці №2, одна одиниця на дільниці № 3, одна одиниця на дільниці № 4, одна одиниця на дільниці №6).

Разом з тим, представником відповідача було надано штатний розпис КП Знам`янський комбінат комунальних послуг дійсний з червня 2016 року, де взагалі відсутня посада майстра дільниці по дільниці № 6.

Відповідно до звітності Державної служби зайнятості встановлено, що продовж 2016 року КП Знам`янський комбінат комунальних послуг надавалася до Знам`янського міськрайонного центру зайнятості Інформація про попит на робочу силу (вакансії) 09 серпня 2016 року за посадами продавець непродовольчих товарів, робітник з благоустрою, 24 листопада 2016 року за посадою робітник ритуальних послуг, 30 грудня 2016 року за посадою оператор комп`ютерного набору по роботі з контрагентами, 02 грудня 2016 року за посадою тракторист, 03 жовтня 2016 року за посадою водій автотранспортних засобів, 26 вересня 2016 року за посадою робітник ритуальних послуг, 05 вересня 2016 року за посадою вантажник, 01 вересня 2016 року за посадою охоронник, 22 серпня 2016 року за посадою продавець непродовольчих товарів, 16 серпня 2016 року за посадою майстер дільниці утримання міста, 09 серпня 2016 року електромонтер, 01 серпня 2016 року оператор комп`ютерного набору.

Таким чином аналізуючи викладене відповідачами при звільненні ОСОБА_1 порушено вимоги п.п.3,6 ч.2 ст. 42 КЗпП України які надають переважне право позивачу перед іншими працівниками на залишення на роботі та ст. 49-2 КЗпП України якою передбачено, що - Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно . Відповідачами до суду не надано доказів про неможливість застосування ст. 42 КЗпП України відносно ОСОБА_1 , а також не надано достатніх доказів, що ОСОБА_1 відмовився від запропонованої посади як передбачено ст.49-2 КЗпП .

Разом з тим, відповідно до ст. 240-1 КЗпП у випадку звільнення працівника без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, якщо поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Водночас орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до ч.3 п.18 Постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Ухвалюючи рішення про поновлення незаконно звільненого працівника суд відповідно до статті 235 КЗпП України одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до абз.4 п. 32 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 за часткової вини працівника розмір оплати вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшений. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії з метою зволікання розгляду справи) та про межі зменшення розміру оплати вимушеного прогулу має бути вмотивованим.

Суд вважає стягнути з Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгсервіс , а саме ліквідаційної комісії підприємства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2017 року по день винесення судом рішення з наступних підстав.

ОСОБА_1 звільнений з посади 09 вересня 2016 року. 12 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження від 09 вересня 2016 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду та роз`яснено позивачеві, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно. Причиною залишення позову ОСОБА_1 без розгляду стала його неявка та його представника в судове засідання повторно без поважних причин, що розцінено як зловживання процесуальними правами та затягування розгляду справи. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року ухвала Знам`янського міськрайонного суду від 31 жовтня 2017 року залишена без змін. Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2018 року ухвала Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2017 року та ухвала апеляційного суду Кіровоградської області від 6 грудня 2017 року залишені без змін. Таким чином, суд вважає зменшити розмір оплати вимушеного прогулу позивачеві саме з моменту подачі повторного позову до суду після залишення попереднього без розгляду.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Виплати нараховуються шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - на кількість календарних днів за цей період. Якщо протягом періоду вимушеного прогулу на підприємстві було підвищено посадові оклади й тарифні ставки (у т. ч. за посадою працівника, якого було незаконно звільнено), то згідно з пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 проводиться коригування заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення на коефіцієнт підвищення посадових окладів і тарифних ставок.

Відповідно до наданої позивачем довідки про заробітну плату, заробітна плата позивача за фактично відпрацьовані протягом двох останніх місяців робочих днів без врахування платежів у вигляді податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску (травень 2016 року 2 робочі дні та червень 2016 року 5 робочих днів) складає 547,17 + 1430,93 = 1978,10 грн. Отже, середньоденний заробіток позивача складає 1978,10:7 = 282,59 грн. Таким чином, заробітна плата за час вимушеною прогулу з 13.12.2017 по 29.12.2020 при п`ятиденному робочому тижні має складати 282,59 грн. за 1 робочий день х 761 день (12 робочих днів грудня 2017 року; в 2018 році 21 робочих днів січня, 20 робочих днів лютого, 21 робочий день березня, 20 робочих днів квітня, 20 робочих днів травня, 20 робочих днів червня, 22 робочий день липня, 22 робочих дні серпня, 20 робочих дні вересня, 22 робочих днів жовтня, 22 робочі дні листопада, 20 робочих днів грудня; в 2019 році 21 робочих днів січня, 20 робочих днів лютого, 20 робочий день березня, 21 робочих днів квітня, 21 робочих днів травня,18 робочих днів червня, 23 робочий день липня, 21 робочих дні серпня, 21 робочих дні вересня, 22 робочих дні жовтня, 21 робочий день листопада, 21 робочих днів грудня; в 2020 році 21 робочих днів січня, 20 робочих днів лютого, 21 робочий день березня, 21 робочих днів квітня, 19 робочих днів травня, 20 робочих днів червня, 23 робочих днів липня, 20 робочих днів серпня, 22 робочих дні вересня, 21 робочий день жовтня, 21 робочий день листопада, 20 робочих днів грудня) = 761 х 282,59 = 215050, 99 грн.

Крім того, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 367 КЗпП України, суд вважає за необхідне рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, допустити до негайного виконання.

Щодо вимоги про стягнення індексації на всю суму невиплаченої заробітної плати за весь період несплати, суд вважає відмовити з наступних підстав.

Ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці найманих працівників, грошове забезпечення військовослужбовців, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Отже, вимоги ОСОБА_1 щодо індексації оплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є незаконними, так як оплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу за судовими рішеннями не належить до об`єктів індексації грошових доходів населення.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд з виходить з наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, та із врахуванням критеріїв, встановлених Пленумом Верховного Суду України № 4 від 31.03.05.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд прийшов до переконання в тому, що саме з вини відповідача звільнення було незаконним. Отже, суд вважає, що порушення законних прав позивача призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відсутність інших джерел заробітку. Приймаючи до уваги ступінь вини відповідача, характер моральних страждань, яких зазнав позивач, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 15000 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати, в тому числі витрати на надання правової допомоги в розмірі 17000 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 3, ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження представника позивача адвоката Федорова З.Ф. підтверджуються ордером серії КР № 006689 від 06.03.2018, угодою про надання правової допомоги від 03.02.2018, додатковою угодою від 03.02.2018, додатковою угодою № 2 від 02.12.2020.

На підтвердження наданих адвокатом послуг надано розрахунок витрат на професійну (правничу) допомогу відповідно до угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 03.02.2018. Відповідно до вказаного розрахунку вартість правової допомоги складає 17000 гривень, враховуючи наступне: складання заяв, клопотань, письмових пояснень та інших процесуальних документів під час розгляду справи - 3500 гривень; вивчення наданих документів, ознайомлення з матеріалами справи - 1000 гривень; оплата за тривалісмть розгляду справи - 8000 гривень; витрати по відрядженню адвоката для участі в судових засіданнях - 4500 гривень. Таким чином, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу в розмірі 17000 гривень.

Також, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь держави необхідно стягнути судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області, міського голови Знам`янської міської ради Кіровоградської області Філіпенка Сергія Івановича, Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгсервіс , Комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Знам`янської міської ради Кіровоградської області Філіпенка С.І. за № 441-к від 09.09.2016 року про звільнення з 9 вересня 2016 року ОСОБА_1 з посади керівника Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгвервіс , припинення дії контракту, у зв`язку з реорганізацією Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгвервіс , скороченням чисельності (штату) працівників, таким чином визнавши звільнення незаконним.

Стягнути з Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгвервіс на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2017 року в розмірі 215050 (двісті п`ятнадцять тисяч п`ятдесят) гривень 99 коп., зобов`язавши ліквідаційну комісію підприємства здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачу.

Вважати ОСОБА_1 звільненим з посади керівника Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгвервіс відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпПУ.

Стягнути з Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгвервіс на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області, міського голови Знам`янської міської ради Кіровоградської області Філіпенка Сергія Івановича, Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгсервіс , Комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг судові витрати на користь держави в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. з кожного.

Стягнути з виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області, міського голови Знам`янської міської ради Кіровоградської області Філіпенка Сергія Івановича, Знам`янського міського комунального підприємства Ринокторгсервіс , Комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг витрати на надання правової допомоги в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий.

Відповідач - виконавчий комітет Знам`янської міської ради Кіровоградської області, місце знаходження: м. Знам`янка Кіровоградської області вул. Михайла Грушевського, 19, код ЄДРПОУ 04055191.

Відповідач - міський голова Знам`янської міської ради Кіровоградської області Філіпенко Сергій Іванович, місце знаходження: м. Знам`янка Кіровоградської області вул. Михайла Грушевського, 19.

Відповідач - Знам`янське міське комунальне підприємство Ринокторгсервіс , місце знаходження: м. Знам`янка Кіровоградської області вул. Матросова, код ЄДРПОУ 30448227.

Відповідач - Комунального підприємства Знам`янський комбінат комунальних послуг , місце знаходження: м. Знам`янка Кіровоградської області вул. Олександрійська, 56, код ЄДРПОУ 39764457.

Повний текст рішення складений 06.01.2021 року.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області В.В. Український