Ухвала

від 11.01.2021 по справі 2-5287/11

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-5287/11

Провадження № 6/643/103/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2021 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Семенова Я.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Соловйової Олени Вікторівни про заміну сторони виконавчого провадження, боржник - ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Соловйової О.В. звернулась до суду із заявою через систему Електронний суд , в якій просить замінити стягувача у виконавчому листі № 2-5287/2011 від 31.01.2013, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , з Товариства з обмеженою відповідальністю ФК Гефест його правонаступником - ОСОБА_1 .

Вказана заява згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 січня 2021 року була передана судді Московського районного суду м. Харкова Семеновій Я.Ю. 06 січня 2021 року.

Перевіривши матеріали заяви, суд доходить висновку, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, у тому числі заміна сторони у виконавчому провадженні передбачені Розділом VІ ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Вказаний розділ не містить вимог щодо форми та змісту заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Проте, виходячи із приписів частини 9 статті 10 ЦПК України щодо застосування судом закону за аналогією, вимоги до вказаної заяви визначаються загальними нормами, зокрема, статтями 175, 177 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , заяви (подання) мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями, зокрема ЦПК України.

За вимогами ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як убачається з поданої заявником заяви про заміну сторони виконавчого провадження, у додатках до неї пунктами 12, 13, 14, 15 зазначено наступні докази: п. 12 - копія додаткової угоди про розірвання договору поруки 6/4/34/2008/840-П/276 від 19.11.2020; п. 13 - копія акту прийому-передачі прав вимоги від 20.11.2020; п. 14 - копія акту прийому-передачі документів від 20.11.2020; п. 15 - копія паспорту ОСОБА_1 .

Водночас, через систему Електронний суд до Московського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 в особі її представника - адвоката Соловйової О.В. з додатками, зазначеними заявником в пунктах 1-11 та в пунктах 16, 17, 18. Однак додатки, зазначені заявником у пунктах 12-14 до Московського районного суду не надходили, а додаток 15 - копія паспорту ОСОБА_1 містить лише сторінки вказаного документа №№ 10, 11, 12, 13, поряд з цим, заявником зазначено про наявність в неї оригіналів даних документів.

Згідно з ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб, як це закріплено правилами ч. 3 ст. 442 ЦПК України.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що заявниця просить суд замінити стягувача у виконавчому листі № 2-5287/2011 від 31.01.2013, виданого Московським районним судом м. Харкова, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , з Товариства з обмеженою відповідальністю ФК Гефест його правонаступником - ОСОБА_1 . Проте заявником у заяві не зазначено відомостей стосовно стягувача, якого ОСОБА_1 просить замінити - ТОВ ФК Гефест , а саме: повне найменування юридичної особи, її місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі заявнику номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти юридичної особи, як це закріплено вимогами п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України та від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України , право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що подану заяву слід залишити без руху, надавши заявнику строк для виправлення вказаних недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Соловйової Олени Вікторівни про заміну сторони виконавчого провадження шляхом заміни стягувача його правонаступником - залишити без руху.

Установити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали.

Роз`яснити заявнику, що якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усуне зазначені недоліки заяви, вона вважається неподаною та повертається позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя: Я.Ю. Семенова