Ухвала

від 07.09.2020 по справі 742/186/20

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кс/742/785/20

Єдиний унікальний № 742/186/20

УХВАЛА

07 вересня 2020 року м.Прилуки

Слідчий суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , представника власника майна адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про зняття арешту з автомобіля,-

В С Т А Н О В И В :

02.09.2020 року представник власників майна адвокат ОСОБА_6 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з клопотанням про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонногосуду Чернігівськоїобласті від24.01.2020року наавтомобіль марки УАЗ,модель 3303, бортовий маловантажний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , в частині поміщення його на територію ДП «Прилуцьке лісове господарство» та передачу на відповідальне зберігання працівнику вказаного підприємства ОСОБА_7 , та просив передати даний транспортний засіб на відповідальне зберігання його власнику, заборонивши відчуження, користування та розпорядження вказаним автомобілем.

Клопотання мотивоване тим, що 24.01.2020 року ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області клопотання слідчого Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області про арешт майна у досудовому розслідуванні, внесеному до ЄРДР за №12020270210000080 від 22.01.2020року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.246КК України,-було задоволенота накладеноарешт на: автомобіль марки УАЗ, модель 3303, бортовий малотоннажний, зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого являється, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який вилучений 22.01.2020 року в полезахисній смузі, розташованій між с.Єгорівка Прилуцького району та автодорогою в напрямку смт Ладан Прилуцького району, поміщений на території ДП «Прилуцьке лісове господарство» за адресою: пров.Гетьмана Сагайдачного, буд.28, м.Прилуки, Чернігівська область.

Вказаний автомобіль слідчим було визнано речовим доказом по справі та арешт на вказаний транспортний засіб, слідчим суддею Прилуцького міськрайонного суду було накладено виключно з метою збереження речових доказів по справі.

На даний час досудове розслідування по кримінальному провадженню триває більше семи місяців, наразі нікому не повідомлено про підозру, а вказаний транспортний засіб зберігається на відкритій місцевості, що впливає на технічний стан автомобіля. Зокрема він піддається негативному впливу навколишнього середовища, стоїть під пекучим сонцем, а в період зливи під проливним дощем.

При накладенніарешту наавтомобіль небуло з`ясованоможливості передачітранспортного засобуна зберіганнябезпосередньо йоговласнику ОСОБА_5 ,або йогородичам,тому надумку представникавласника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,арешт накладенийна автомобільє незаконнимв частинізберігання тапоміщення натериторії ДП«Прилуцьке лісовегосподарство» зпередачею йогона відповідальнезберігання працівникувказаного підприємства ОСОБА_7 , у зв`язку з чим і подано дане клопотання.

В судовому засіданні власника майна ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_6 , підтримали клопотання та просили його задовольнити, при цьому ОСОБА_5 пообіцяв,він безперешкодно буде надавати автомобіль на кожну вимогу слідчого, в разі задоволення клопотання, проти чого слідчий та прокурор не заперечували.

Вислухавши учасників судового провадження та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Завданням арешту майна, у розумінні ч.2 ст.170 КПК України, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, у відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено обґрунтовано.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (ч.1ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2, 3ст.170КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України .

Речовим доказом у розумінніст.98 КПК Україниє матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінальних протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п.19 Інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу.

Згідно з п.1 ч.9ст.100 КПК Українипитання про долю речових доказів вирішується під час ухвалення судового рішення: гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші цінності та інше майно повертається власнику (законному володільцю).

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою №5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" надав судам низку роз`яснень стосовно застосування законодавства при розгляді позовів про зняття арешту з майна. Зокрема в п.1 вказаної постанови зазначено: «За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обовязків чи законних інтересів, у порядку, перегаченому ст.174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок».

24.04.2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи №2-3392/11, провадження №14-105цс19 (ЄДРСРУ №81691819) зазначила наступне. Згідно із частиною першою ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з вимогами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки, в провадженні Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020270210000080 від 22.01.2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України, у рамкахякого автомобіль марки УАЗ,модель 3303,бортовий малотоннажний,зеленого кольору,д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , ухвалою слідчогосудді від24.01.2020року був визнаний речовим доказом та на який був накладений арешт з поміщенням даного автомобіля на територію ДП «Прилуцьке лісове господарство» та передачею його на відповідальне зберігання працівнику вказаного підприємства ОСОБА_7 , а не його власнику ОСОБА_5 чи його родичам, зважаючи на те, що транспортний засіб зберігається на відкритій місцевості, що впливає на його технічний стан, та беручи до уваги, що ОСОБА_5 зобов`язався безперешкодно надавати автомобіль на кожну вимогу слідчого, проти чого ні слідчий, ані прокурор не заперечував, то клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.98, 100, 170, 174, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про зняття арешту з автомобіля - задовольнити.

Автомобіль марки УАЗ, модель 3303, бортовий маловантажний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , передати на відповідальне зберігання його власнику, заборонивши відчуження, користування та розпорядження даним автомобілем.

Зобов`язати ОСОБА_5 надавати доступ до автомобіля слідчому чи прокурору на першу вимогу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 14.09.2020 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1