Постанова

від 12.01.2021 по справі 916/892/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/892/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Головея В.М.,

Разюк Г.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 18 вересня 2020 року (повний текст складений 23.09.2020р.)

по справі № 916/892/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домодин»

про стягнення 3 788,32 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Бездоля Д.О.,

дата та місце винесення рішення: 18.09.2020р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020р. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, НАК «Нафтогаз України» ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домодин" (далі - відповідач, ОСББ Домодин ) 3 788,32 грн., у тому числі: 2 848,53 грн. - пені, 406,93 грн. - 3% річних та 532,86 грн. - інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною оплатою відповідачем переданого йому газу на підставі укладеного між сторонами договору від 31.10.2016р. №3643/1617-ТЕ-23 та, відповідно, невиконання свого зобов`язання щодо розрахування з позивачем за отриманий газ у визначений договором строк.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2020р. по справі №916/892/20 (суддя Бездоля Д.О.) позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Домодин на користь позивача пеню в сумі 1 424,27 грн., 3% річних в сумі 406,93 грн., інфляційні втрати в сумі 532,86 грн. В стягненні 1 424,26 грн. пені - відмовлено, оскільки на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України судом першої інстанції зменшено суму пені на 50%.

У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором від 31.10.2016р. №3643/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, у зв`язку з чим позивачем, після перевірки судом першої інстанції відповідних розрахунків, правомірно нараховане до стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Водночас, дослідивши матеріали справи і клопотання відповідача про зменшення пені, місцевий господарський суд врахував, що ОСББ „Домодин» є неприбутковою організацією, а джерелом надходження коштів на її рахунок, з яких проводиться сплата штрафних санкцій, є здійснення внесків співвласників багатоквартирного будинку - фізичних осіб, в оплату наданих їм послуг, тому, зменшив розмір пені на 50% - до 1 424,27 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2020р. по справі №916/892/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1 424,26 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Апелянт вважає, що рішення в цій частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, а також визнано встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що при застосуванні зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму його реалізації, тому кожного разу необхідно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Апелянт вказує, що в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність згідно з умовами договору, а тому, сторони заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, скаржник зазначає, що під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Посилаючись на постанову ВГСУ від 08.04.2015р. у справі №902/1568/14, постанову ВС від 04.05.2018р. у справі №908/1453/14 та постанову ВС від 12.06.2018р. у справі №922/1010/16 скаржник звертає увагу, що:

- господарський суд повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та врахувати при цьому інтереси позивача;

- відповідач не надав господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд, не мотивуючи, а керуючись лише своїм внутрішнім переконанням та «сухими» посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача, зменшив розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст. 233 Господарського кодексу України;

- зменшення судом розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника.

Скаржник вказує, що при розгляді справи судом взагалі не було з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

Зазначаючи, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, скаржник вважає, що місцевий господарський суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 Господарського кодексу України ст.ст. 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.

Більш детально доводи Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2020р. по справі №916/892/20. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

04.11.2020р. від відповідача до Південно-західного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким ОСББ Домодин не погоджується з доводами останньої, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ „Домодин» звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що не мав наміру ухилятися від виконання зобов`язання, заборгованість виникла через тимчасовий брак обігових коштів, основний борг за договором відповідачем погашено в повному обсязі. За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання зобов`язання під загрозою їх застосування. При виконання зобов`язання у повному обсязі наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, змінює її правове призначення, що є надмірним тягарем для боржника і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи наведене, а також принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку судова колегія вважає за необхідне розглянути справу поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з апеляційної скарги НАК Нафтогаз України , зміст доводів та вимог апеляційної скарги зводиться до необґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення стягуваної суми пені на 50%. З огляду на таке, колегія суддів переглядає оскаржуване судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що іншу частину судового рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2020р. не оскаржує жодна зі сторін.

Матеріали справи свідчать, що 31.10.2016 року між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (змінено назву на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ) (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартиного будинку "Домодин" (Споживач) було укладено договір №3643/1617-ТЕ-23 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до якого відповідачу передано природний газ на загальну суму 835 729,74 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а.с. 24-27, 134).

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу, при цьому, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2.6. Договору, Споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач здійснив повну оплату за отриманий газ, однак здійснював її несвоєчасно, що не спростовується відповідачем та вбачається з виписки по операціях підприємства ОСББ «Домодин» за період з 01.10.2016р по 31.10.2019р., яка наявна у матеріалах справи (а.с. 29) та вказує на ступінь виконання відповідачем як стороною Договору грошового зобов`язання стосовно суми основного боргу.

У разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015р. №20 (п. 8.2 Договору).

У зв`язку з несвоєчасною сплатою вартості поставленого газу позивач, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідачем, нарахував останньому пені, які за розрахунком, наданим позивачем, складають 2 848,53 грн.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 500,00 грн., обґрунтоване тим, що несвоєчасне виконання останнім договірних зобов`язань виникло з об`єктивних і незалежних від боржника причин та обставин, зокрема: заборгованість мешканців, власників квартир та нежитлових будівель перед ОСББ Домодин з оплати коштів за житлово-комунальні послуги. Відповідач просив врахувати специфіку його діяльності, ступінь виконання боржником зобов`язань за Договором, співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення та врахувати майнові інтереси обох сторін.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд дійшов висновку щодо можливості зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%, з чим не погодився позивач, оскарживши в цій частині рішення в апеляційному порядку.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст. 217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 231 Господарського кодексу України, які узгоджуються також з ч.2 ст. 343 цього Кодексу, встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін у Договорі, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що в пункті 8.2. Договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку невиконання та неналежного виконання споживачем зобов`язань по Договору відповідно у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» : платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи встановлення місцевим господарським судом факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, сума якої становить 2 848,53 грн., вважає, що розрахунок є правильним, зробленим відповідно до умов Договору та на підставі погодженої сторонами процентної ставки, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Проте, вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача розміру пені, суд першої інстанції, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, відсутності у відповідача основного боргу, приймаючи до уваги неподання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, та зважаючи на правовий статус відповідача і причини виникнення боргу, суд встановив справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, висновок щодо необхідності зменшення розміру пені на 50 % - до 1 424,27 грн. та застосував таке зменшення на підставі ст. 233 Господарського кодексу України і ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Положення ст. 233 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 27.01.2020р. у справі №916/469/19, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто - сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Судова колегія звертає увагу на те, що ОСББ Домодин є організацією, яка створена власниками квартир та нежитлових приміщень, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та є неприбутковою організацією, яка використовує газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (мешканцям багатоквартирного будинку, що перебуває на балансі ОСББ). При цьому, джерелом надходження коштів на рахунок ОСББ, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій, є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги.

Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору від 31.10.2016р. №3643/1617-ТЕ-23.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що станом на липень 2020 року існує заборгованість споживачів-фізичних осіб перед відповідачем у розмірі 528 400,00 грн. (а.с. 96-97), однак, на момент звернення позивача з позовом по цій справі, зобов`язання щодо погашення свого боргу за Договором відповідач виконав у повному обсязі.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що предметом даного судового розгляду є стягнення штрафних санкцій, що, в свою чергу, не є основним доходом НАК Нафтогаз України і не може впливати на його господарську діяльність.

Судовою колегією відхиляються посилання НАК Нафтогаз України на невстановленість місцевим судом винятковості обставин та неправильного застосування ст.233 Цивільного кодексу України, адже зауваження апелянта відносно недостатності обґрунтування з боку суду підстав зменшення нарахованих санкцій носять оціночний характер.

Твердження же апелянта відносно того, що суд не врахував його інтереси при вирішенні спору не приймаються до уваги, оскільки Господарський суд Одеської області при розгляді заяви ОСББ „Домодин» про зменшення пені до 500,00 грн., дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, врахував, що НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, у зв`язку з чим, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені лише на 50%.

Слід зазначити, що задоволення місцевим господарським судом позовної вимоги про стягнення пені частково, свідчить про те, що суд, з дотриманням принцип розумного балансу між інтересами сторін та врахуванням обставини справи, в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси як позивача, так і відповідача, що співвідноситься з аналогічною правовою позицією, яка знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі №761/26293/16-ц.

Доводи апеляційної скарги про те, що важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки не було єдиним мотивом для задоволення такого клопотання, а оцінено в сукупності з іншими обставинами.

Посилання скаржника на те, що господарський суд першої інстанції не оцінив, чи є даний випадок винятковим та неправомірно визначив розмір неустойки судовою колегією не приймається до уваги, оскільки суд не змінював розмір неустойки, а лише застосував надане йому законом право на її зменшення.

Стаття 551 Цивільного кодексу України надає таке право суду за наявності будь-яких обставин, які мають істотне значення. Господарським судом надано оцінку таким обставинам - відсутність основного боргу, відсутність доказів збитків позивача, або погіршення його фінансового стану; неприбутковість ОСББ „Домодин» , джерелом надходження коштів якого є фізичні особи.

Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.2019р. у справі №915/985/18 щодо подібних правовідносин зазначає що, досліджуючи питання можливості зменшення пені, суди правильно прийняли до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов`язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов`язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем газ.

Аналогічна правова позиція у вирішенні цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 13.05.2019р. у справі № 904/4071/18, від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17, від 22.01.2019р. у справі № 908/868/18.

Посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 08.04.2015р. у справі № 902/1568/14 є недоречним, оскільки відповідні правові позиції не є актуальними та обов`язковими для застосування.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі №908/1453/14, то колегія суддів зазначає, що вказана постанова не спростовує висновки суду першої інстанції, а лише містить правовий висновок суду касаційної інстанції щодо застосування відповідних норм права, якому відповідає оскаржуване рішення у даній справі.

Судова колегія зазначає, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020р. у справі № 918/116/19.

Апеляційний суд зауважує, що присуджені до стягнення штрафні санкції є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру неустойки у цій справі не призвело до нівелювання самого значення штрафу як відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за поставлений газ.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018р. у справі №913/89/18, від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18.

Тому, судова колегія зауважує, що після виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати придбаного товару, передбачена п. 8.2 Договору неустойка (пеня) втратила свою стимулюючу функцію та стала додатковим прибутком Постачальника (позивача).

Підсумовуючи усе вищевикладене, апеляційна колегія вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, у зв`язку з чим, місцевим господарським судом застосовано власні повноваження щодо зменшення заявленої пені при повному дослідженні усіх необхідних на те умов.

З огляду на зазначене, доводи АТ "НАК "Нафтогаз України", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення у даному випадку відсутні.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2020р. у справі №916/892/20 - без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.