Рішення

від 21.12.2020 по справі 925/937/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Черкаси справа № 925/937/20

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крокус Енерго , м. Черкаси, вул. Євгена Кухарця, буд. 8

до Комунального підприємства Смілакомунтеплоенерго , м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 72-а

про стягнення 688836,80 грн заборгованості за теплову енергію,

за участі повноважних представників сторін:

від позивача: Матвєєв - директор - за посадою,

Ніколаєв О.В. - адвокат - за ордером;

відповідача: Лук`яненко Г.О. - адвокат - за довіреністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю Крокус Енерго звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального підприємства Смілакомунтеплоенерго про стягнення 688836,80 грн заборгованості за Договором про закупівлю теплової енергії №27/02/20 від 27.02.2020, з яких:

682075,87 грн основного боргу,

4039,53 грн - 3% річних,

2721,40 грн інфляційних втрат,

та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.07.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 10:00 год. 01.09.2020.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.09.2020 підготовче засідання відкладено на 20.10.2020.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.10.2020 підготовче засідання відкладено на 05.11.2020.

В підготовчому засіданні оголошено перерву до 14:30 год. 18.11.2020.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.11.2020 підготовче засідання закрито, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.12.2020.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 проведення судового засідання відкладено на 21.12.2020.

26.08.2020 року Відповідач надав відзив. Позовні вимоги заперечує, вважає, що обставини викладені в позовній заяві не відповідають дійсності та суперечать фактам. Вказує на відсутність оригіналів актів прийняття теплової енергії в лютому - березні 2020.

13.10.2020 Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву. Позовні вимоги підтримує, наполягає на стягненні з відповідача заборгованості за договором про закупівлю теплової енергії №27/02/20 від 27.02.2020. Надав витяги з ЄДР на позивача та відповідача, акти на зняття показників лічильника теплової енергії від 28.02.2020 та 31.03.2020, акт подачі теплової енергії, товарно-транспортні накладні та розрахункові документи на придбання та доставку палива для твердопаливних котлів.

20.10.2020 відповідач надав заперечення, де зазначає, що позивачем не надано документи по введенню в експлуатацію котельні на твердому паливі, на якій виробляється теплова енергія, відсутні докази приєднання теплових мереж позивача до теплових мереж відповідача.

04.11.2020 позивач надав письмові пояснення щодо будівництва модульної котельні потужністю 1500 кВт на альтернативному паливі за адресою: м. Сміла вул. Героїв Холодноярців, 82Ж та приєднання її до теплових мереж відповідача.

В судовому засіданні:

Представники позивача вимоги підтримали. Вказують на передачу теплоносія відповідачеві через приєднання до теплової мережі відповідача в котельні №12 в лютому - березні 2020, покращення теплового забезпечення лікарні та двох багатоквартирних житлових будинків в м. Сміла, безспірне підписання актів приймання-передачі енергії уповноваженими особами відповідача та навіть часткову оплату відповідачем спожитої енергії. При цьому Додатків до договору про розмежування мереж, точок приєднання, установлення приладів обліку, монтажу та введення котельні на твердому паливі в експлуатацію в м. Сміла, приєднання до димовивідної труби відповідача, понесених витрат на виробництво теплової енергії, дозволи на викиди забруднюючих речовин, дозволи на початок робіт, рахунків на оплату енергії - з доказами вручення відповідачеві - не надано.

Представник відповідача заперечує проти позову та вказує на відсутність оригіналів актів прийняття теплової енергії відповідачем в лютому - березні 2020. Заперечує підписання Додатку №1 до договору та Акту розмежування по теплових мережах, отримання дозволу позивачем на приєднання до своїх мереж, виконання робіт та підписання актів врізання(приєднання) блочної котельні позивача до комунальних мереж, оплати виконаних робіт. Керівник підприємства відповідача Работенко І.П. відсторонений від посади, проводиться розслідування в кримінальній справі, тому керівник не міг підписувати сумнівні акти прийняття тепла відповідачем в лютому та березні 2020 року (які не містять дати їх складання). Представник відповідача заперечив будівництво та введення спірної котельні позивача в експлуатацію в лютому -березні 2020 в м. Сміла, оскільки інспекція ДАБК штрафувала позивача за виконання будівельних робіт без дозволів. Повідомлення про будівництво модульної котельні по вул. Героїв Холодноярців, 82 в м. Сміла позивач задекларував на сайті ДАБК лише в лютому 2020, при цьому виконав свою врізку димовивідної труби котельні на твердому паливі у димохідну трубу котельні №12 відповідача самовільно, без дозволу комунального підприємства.

Представники позивача вказують на безпосереднє споживання теплової енергії кінцевими споживачами у спірний період; нижчий тариф теплової енергії позивача для кінцевих споживачів та вчинення юридично значимих дій на отримання всіх необхідних дозволів та погоджень і введення блочної котельні по вул. Героїв Холодноярців, 82 в м. Сміла в експлуатацію. Вказують на активну протидію нинішнього керівництва відповідача в налагодженні позивачем стабільного доступного теплопостачання кінцевим споживачам, оскільки їх котельна заважає отримувати надприбутки і утримувати високі тарифи на тепло.

Інших доказів сторонами не подано.

Справа розглядається за наявними в ній доказами та матеріалами.

Позивач не змінив підставу чи предмет спору. Позивач не збільшував і не зменшував розмір позовних вимог.

Сторони не пропонували вирішити спір в позасудовому порядку.

В судовому засіданні 21.12.2020 за результатами розгляду справи були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до вимог та приписів ст. 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

27.02.2020 між КП Смілакомунтеплоенерго в особі директора Роботенка Ігоря Павловича (Замовник, Відповідач), що діє на підставі Статуту та ТОВ Крокус Енерго в особі директора Матвеєва Олексія Михайловича (Постачальник, Позивач), що діє на підставі Статуту, укладено договір на закупівлю теплової енергії №27/02/20 (а.с. 7-8).

Відповідно п.1.1.-1.2. Договору постачальник зобов`язується відпустити замовнику теплову енергію код (класифікатор ДК 021:2015 (СРV)) - 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція в обсязі 687,60 Гкал.

Відповідно п.3.1. Договору передбачена ціна на дату його укладання, яка становить 123477,21грн.

Відповідно п.4.1. Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі згідно діючих тарифів.

Відповідно п.4.2 Договору тарифи на теплову енергію станом на момент укладення договору становить: для потреб установ та організацій, що фінансується з державного чи місцевого бюджету - 1804,09 грн/Гкал (з ПДВ), та населенню у розмірі 1690,10 грн/Гкал (з ПДВ).

Відповідно п.4.3. Договору розмір місячної оплати за надані замовнику послуги з постачання теплової енергії визначається відповідно до наданих постачальником Актів прийому-передачі теплової енергії.

Відповідно п.4.8. Договору момент передачі теплової енергії у власність замовника є останній календарний день розрахункового місяця. Обсяг переданої відповідачу теплової енергії підтверджується актом прийому-передачі, підписаного сторонами та рахунком, що складається на останній день розрахункового періоду.

Відповідно п.4.11 Договору якщо замовник не погоджується із показниками в акті прийому-передачі теплової енергії, він зобов`язаний сплатити безспірну частину отриманої теплової енергії, а щодо оспорюваної частини - виставити обґрунтовану вимогу.

За твердженням позивача, на виконання умов договору ТОВ Крокус Енерго протягом лютого-березня 2020 року поставило, а КП Смілакомунтеплоенерго отримало та використало теплову енергію на суму 1156075,87 грн., що підтверджено підписаними представниками сторін Актами приймання-предачі теплової енергії:

Акт приймання-передачі теплової енергії за лютий - №6 на суму 704564,65 грн.;

Акт приймання-передачі теплової енергії за березень - №12 на суму 451511,22 грн. (а.с. 9-10).

На виконання умов договору відповідач КП Смілакомунтеплоенерго здійснило часткову оплата з призначенням за теплову енергію згідно акту приймання-передачі теплової енергії за лютий №6 на суму 474000 грн.

Внаслідок не виконання умов договору закупівлі теплової енергії №27/02/20 від 27 лютого 2020, у відповідача на 21.07.2020 виникла заборгованість в сумі 682075,87 грн., що є предметом спору та стало підставою звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості.

Позивачем було направлено відповідачу вимоги про стягнення заборгованості: від 01.06.2020 та від 14.07.2020 (том 1 а.с. 14-15).

Відповідач надав відповідь вих. №932 від 11.06.2020, в якій не заперечив укладення договору на закупівлю теплової енергії №27/02/20 від 27.02.2020, однак зазначив, що між сторонами договору не узгоджено межі балансової належності теплових мереж, зняття показників приладів обліку теплової енергії на об`єкті виробництва тепла - не здійснювалось. Станом на 02.06.2020 жодних документів від ТОВ Крокус Енерго , які б свідчили про здійснення господарської операції по виробництву теплової енергії - не надходило (том 1 а.с. 135).

Лист - відповідь разом з актами надання послуг та актом звірки взаєморозрахунків було надіслано позивачу 11.06.2020, що підтверджується поштовою накладною №2070108035060 (том 1 а.с.136).

Відповідач позовні вимоги заперечує. Часткову оплату здійснено виключно на підставі отриманої бухгалтерією відповідача в усному порядку від представника позивача інформації, за усною вказівкою директора відповідача Роботенка І.П. У відповідача відсутні документи про введення в експлуатацію позивачем об`єкта з виробництва теплової енергії та документи на підтвердження приєднання мереж ТОВ Крокус Енерго до теплових мереж комунального підприємства Смілакомунтеплоенерго .

Котельнею КП Смілакомунтеплоенерго вироблялась теплова енергія в обсягах, необхідних для забезпечити своїх кінцевих споживачів.

Інших доказів не подано.

Сторони не змогли врегулювати спір в позасудовому порядку.

Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 Про судове рішення при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до приписів ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом про стягнення заборгованості та обтяжень за неналежне виконання умов договору на закупівлю теплової енергії №27/02/20 від 27.02.2020.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, за своєю правовою природою договір, укладений сторонами, є договором закупівлі та постачання теплової енергії приєднаними мережами (як різновид товару) та регулюється положеннями Глави 54 Цивільного кодексу України.

Позивач та відповідач є самостійними суб`єктами господарювання на ринку теплопостачання України, самостійними юридичними особами з присвоєнням коду та внесенням даних в ЄДРПОУ.

Позивач та відповідач здійснюють ліцензовану діяльність з теплопостачання житлових, комунальних, бюджетних та інших об`єктів в межах м. Сміла.

Засновником відповідача (комунального підприємства) є Смілянська міська рада. Власником свого комунального майна, що знаходиться в експлуатації, титульному володінні та користуванні відповідача є Смілянська міська рада як орган місцевого самоврядування.

Відповідач є титульним користувачем цілісного майнового комплексу теплових мереж, в тому числі котельні №12 в м. Сміла.

Позивач ґрунтує свої вимоги примусового стягнення заборгованості за поставлене відповідачеві тепло в гарячій воді з посиланням на:

- підписаний договір між позивачем та відповідачем (том 1, а.с. 7-8);

- підписані договори на придбання за плату паливних матеріалів (пелети);

- підписані договори на відшкодування витрат по електроенергії та водо- постачанню/водовідведенню (том 1, а.с. 60-63);

- отримання технічних умов на приєднання мереж (том 1, а.с. 56, зворот - 57).

Щодо діяльності суб`єкта господарювання:

Господарський кодекс України визначає такі умови господарської діяльності суб`єктів господарювання на ринку послуг України:

Стаття 5 ГПК України: Конституційні основи правопорядку у сфері господарювання.

1. Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

2. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України ; право кожного громадянина користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб`єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

3. Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Стаття 7. Нормативно-правове регулювання господарської діяльності

1. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Суд враховує обставини, що підтверджені відповідачем, визнані та не спростовані позивачем:

- будівництво спірної модульної котельні на твердому паливі по вул. Героїв Холодноярців, 82Ж в м. Сміла проведено без відповідного дозволу Інспекції ДАБК на виконання робіт, без погодження, без проектної документації, що підтверджено матеріалами перевірки інспекції ДАБК і відповідним актом. На підприємство позивача накладені адміністративні штрафи, в тому числі за порушення містобудівного законодавства;

- приєднання до мереж теплопостачання відповідача проведено позивачем самовільно, з порушенням технічних умов, без оформленні актів та повідомлення відповідача про проведені врізки в замкнуті мережі енергосистеми (теплопостачання);

- котли позивача на твердому паливі взагалі не зареєстровані в установленому порядку, не отримали дозволів Держгірпромнагляду на експлуатацію та не отримували дозволів на початок робіт (промислової експлуатації) агрегатів підвищеної небезпеки (температура та тиск);

- позивач не ввів модульну котельну в експлуатацію та використовує її в пуско-налагоджувальному режимі виключно за своїм внутрішнім наказом (том 1, а.с.43, зворот); тобто - об`єкта - котельна на твердому паливі по вул. Героїв Холодноярців, 82Ж, м. Сміла, юридично не існує;

- позивач не отримував дозволів від контролюючих органів на викиди забруднюючих речовин в атмосферу, порушуючи вимоги екологічного законодавства та охорони навколишнього природного середовища;

- позивач не отримував дозволу власника на приєднання до його димовивідної системи котельні №12 в м. Сміла. Всі дії позивачем виконані самовільно;

- позивач не відрегулював з відповідачем питання розмежування балансової належності теплових мереж, точок приєднання до мереж, реєстрації своїх приладів обліку тепла у відповідача, погодження використання приладу обліку тепла у взаєморозрахунках. Акти розмежування мереж, акти балансової належності, акти розмежування відповідальності не складались та не підписувались сторонами;

- теплова інспекція відповідача не приймала в експлуатацію комерційний прилад обліку (лічильник) виробленого тепла позивача, тому останній не може слугувати підставою проведення розрахунків;

- позивач не підписав з відповідачем акт про готовність прийняти теплоносій в лютому-березні 2020 в свої мережі;

- при наявному одному приладі обліку теплової енергії позивач проводить розділення об`ємів та вартості теплової енергії за двома показниками і двом категоріям кінцевих споживачів;

- суд критично оцінює акти №6 та №12, оскільки в оригіналах, наданих суду, виконані рукописні дописи дати синім барвником, які відсутні в копіях цих актів, поданих позивачем при зверненні з позовом (том 1, а.с. 9-10). Місце складання цих актів указано м. Київ, за місцем юридичної реєстрації позивача;

- виконані відповідачем часткові оплати (том 1, а.с. 11-13) не містять посилання на умови спірного договору та не можуть вважатись підставною оплатою за договором №27/02/20 від 27 лютого 2020 року.

Позивачем не надано в справу належних доказів відведення земельної ділянки комунальної власності (в м. Сміла) під будівництво, розміщення та експлуатацію котельні на твердому паливі по вул. Героїв Холодноярців, 82Ж.

Підприємницька діяльність в Україні здійснюється на засадах (в тому числі) забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів. В даному випадку позивач не доводить легальності та законності здійснення своєї підприємницької діяльності.

Чинний ЦК України вважає зловживання правом неприпустимим - приписи ст. 13 ЦК України.

Споживач послуги має своїми діями висловлювати готовність отримання послуги - висновки постанови КГС ВС у справі №927/986/17 від 18.03.2020.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання ним послуг за Договором.

Законодавець у ст. 203 ЦК України визначив загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення Агрокомплекс проти України nо.23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення Серявін проти України nо. 4909/04 від 10.02.2010, рішення Трофімчук проти України nо. 4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення Желтяков проти України nо. 4994/04 від 09.09.2011).

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom"), заява №27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

У пункті 49 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Суд звертає увагу позивача на таке :

Зміст правочину не може суперечити ЦК та ГК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Об`єкт капітального будівництва, не введений в експлуатацію в установленому порядку, без отримання відповідних дозволів (котельна на твердому паливі) - не породжує прав для позивача, в тому числі ведення легальної господарської діяльності з отриманням прибутку.

Правочин між позивачем та відповідачем має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, але позивачем не виконано умов легального приєднання обладнання в мережі відповідача.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, розрахунки між сторонами здійснюються відповідно до показників приладів обліку теплової енергії, які встановлені на межі балансової належності згідно з Додатком №1 до Договору (п. 4.2.1, 4.5 Договору). Відповідачем вказаний Додаток до Договору не погоджувався та підписаний не був.

Обов`язок оплати коштів у замовника виникає за певних умов, а саме отримання від постачальника рахунку та акту прийому-передачі теплової енергії (п. 4.10 Договору).

В період з 27.02.2020 зі сторони позивача відповідачу оригінали Актів приймання-передачі теплової енергії за лютий і березень 2020 року, оформлених належним чином, не надано.

Рахунки за лютий та березень 2020 року надано позивачем відповідачу разом з вимогою №34 від 15.07.2020, що підтверджується відтиском штампу реєстрації вхідної документації та зареєстровано за вхідним №739 та без оригіналів актів приймання-передачі.

Суд вважає, що Позивачем не доведено порушення свого права з викладених ним підстав - з боку відповідача.

У суду відсутні правові підстави для задоволення позову, тому в задоволенні позову належить відмовити повністю з мотивів безпідставності, недоведеності та необґрунтованості вимог.

За таких умов судові витрати в розмірі судового збору відповідно до приписів ст. 129 ГПК України належить покласти на позивача та не стягувати.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Крокус Енерго , м. Черкаси, вул. Євгена Кухарця, буд. 8, код ЄДРПОУ 40732816

до Комунального підприємства Смілакомунтеплоенерго , м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 72-а, код ЄДРПОУ 336748312

про стягнення 688836,80 грн заборгованості за теплову енергію - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 30.12.2020.

Суддя Г.М. Скиба