Ухвала

від 12.01.2021 по справі 243/1119/20

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 243/1119/20

Провадження номер 1-кп/243/237/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 року м. Слов`янськ

Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілих ОСОБА_4 ,

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019050000000677 від 11.12.2019 року по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Макіївка Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, працюючої начальником відділу Департаменту інвестиційно-іноваційного розвитку і зовнішніх відносин Донецької обласної державної адміністрації, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2020 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовомузасіданні прокурорзаявив клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуу видідомашнього арештувідносно обвинуваченої ОСОБА_8 строком на2місяці,посилаючись наіснування ризиків,передбачених пунктами1,3,4частини 1 статті 177 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що вона може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Потерпіла ОСОБА_6 та представник потерпілих ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора, просили його задовольнити. Додатково ОСОБА_4 зазначила, що також вбачається існування ризику вчинення інших злочинів, оскільки ОСОБА_8 продовжує керувати транспортним засобом, тому може знову грубо порушити ПДР України. Окрім того, до теперішнього часу обвинувачена не вибачилася перед потерпілими, цинічно себе поводить, оскільки не визнає себе винною, не відшкодовує спричинену шкоду, що свідчить про її зухвалість. До того ж вона має перепустку для виїзду на тимчасово окуповану територію, що істотно збільшує ризик переховування.

Потерпілий ОСОБА_5 при вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту, вважали що прокурором не доведено наявність ризиків та просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначили, що обвинувачена дотримувалася покладених на нею судом обов`язків, запобіжний захід не порушувала. Жодного впливу на потерпілих та свідків обвинувачена не здійснювала протягом як досудового розслідування, так і судового розгляду, і не має наміру здійснювати зараз. Окрім того, вважали недоведеним ризик переховування та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Захисник додатково зазначила, що потерпілі та свідки вже надали свої показання в судовому засіданні, що виключає наявність ризику впливу на них, окрім того, обвинувачена приносила свої вибачення потерпілій, роздруківка повідомлення була додана до відзиву на цивільний позов. Обвинувачена пояснила, що дійсно має перепустку для виїзду на тимчасово окуповану територію, яку отримала ще в 2014, але вона її не продовжувала, оскільки їй як держслужбовцю заборонено виїзд на тимчасово непідконтрольні території, жодного разу не перетинала лінію розмежування. До того ж на теперішній час всі КПВВ зачинені.

Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотань, суд встановив наступне.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов?язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Відповідно до ч. 2 цієї статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є особисте зобов?язання, особиста порука, застава, домашній арешт та тримання під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 раніше не судима, працює, заміжня, дітей не має, мешкає разом з батьками у с.Щурове, однак, зареєстрована у м.Макіївка, що тимчасово не підконтрольне органам державної влади України. В той же час вона обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, за яке чинним законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років.

На підтвердження ризику переховування ОСОБА_8 від суду стороною обвинувачення зазначено, що тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання її винуватою, може побудити ОСОБА_8 на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності. Дійсно, тяжкість покарання може побудити обвинувачену на вчинення дій, спрямованих на переховування від суду, в тому числі і на тимчасово окупованій території у м.Макіївка, де вона має житло, але під час оцінювання цього ризику суд зважає на попередню поведінку обвинуваченої, яка жодного разу застосовані відносно неї запобіжні заходи не порушувала, обов`язки, покладені на нею судом, виконувала належним чином, будь-яких дій, спрямованих на ухилення від суду не вчиняла. Окрім того, суд зважає на доводи обвинуваченої, що попри те, що вона має перепустку на перетин лінії розмежування, вона нею не користується, оскільки вона є державним службовцем.

Розмірковуючи над наявністю ризику незаконного впливу на свідків, суд зазначає, що згідно однієї з засад кримінального судочинства, а саме безпосередності дослідження доказів, показання свідків суд отримує усно. Потерпілі, свідки та обвинувачена вже були допитані в судовому засіданні. Зауважуючи, що реальна небезпека здійснення впливу на потерпілих чи свідків може мати місце лише на початку кримінального провадження, тобто до моменту їх допиту в суді, оскільки вже всі свідки допитані в судовому засіданні, цей ризик суд вважає невстановленим.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурором не обґрунтований, тому відхиляється судом. До того ж, зважаючи на доводи представника потерпілих щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд зазначає, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні необережного злочину, тому з огляду на відсутність в матеріалах провадження будь-яких відомостей про допущення ОСОБА_8 порушення ПДР України як до події кримінального правопорушення, так і після неї, свідчить про відсутність системності порушення обвинуваченою ПДР України, тобто такі припущення представника потерпілих є безпідставними.

Суд приймає до уваги відсутність інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченої, враховує, що вона має постійне місце роботи, мешкає в м.Лиман, а працює в м.Краматорську. Суд зазначає, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є єдиною підставою для продовження або обрання запобіжного заходу, оскільки при вирішенні вказаного питання, окрім цих обставин, суд приймає до уваги й інші обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України.

Вказані обставиниу сукупностіта даніпро особу ОСОБА_8 ,тяжкість покарання,що загрожуєїй уразі визнаннявинуватою увчиненні вищевказаногокримінального правопорушення,свідчать пронаявність наданий часризику,передбаченого пунктом 1частини 1 статті 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що вона може переховуватися від суду (наявність зареєстрованого місця проживання та житла на тимчасово непідконтрольній території), у зв`язку з чим суд вважає, що ризик переховування від суду прокурором доведений. В той же час суд зважає на ту обставину, що обвинувачена не порушувала застосований до неї запобіжний захід, виконувала покладені на неї судом обов`язки, що в свою чергу свідчить про добросовісну поведінку обвинуваченої та суттєво зменшує встановлений судом ризик переховування. З урахуванням наведеного суд зазначає, що для запобігання встановленим ризикам доцільно застосувати до ОСОБА_8 більш м?який запобіжний захід, аніж домашній арешт. Таким чином суд вважає, що є підстави для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов?язання, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177-178, 181, 183, 194, 197, 201, 202, 331, 371-372, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про застосування обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту залишити без задоволення.

Застосувати відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, запобіжний захід у виді особистого зобов?язання строком на два місяці, тобто до 12березня 2021 року включно.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до Слов`янського міськрайонного суду;

2) не відлучатися із населеного пункту місця проживання без дозволу прокурора та суду.

Роз?яснити обвинуваченій ОСОБА_8 , що у разі невиконання покладених на неї судом обов?язків, до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов?язання ОСОБА_8 покласти на прокурора.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Повний текст ухвали виготовлений 12.01.2020 р. о 12-55 год.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду ОСОБА_1