Рішення

від 28.12.2020 по справі 191/294/20

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/294/20

Провадження № 2/191/95/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря - Заламай О.Ю.

представник позивача - ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, об`єднаної територіальної громади Раївської сільської ради Синельниківського району, Другої Синельниківської державної нотаріальної контори, Відділ державної реєстрації Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, 3-тя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним сертифікату на право на земельну частку (пай), визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії органу державної влади та органу місцевого самоврядування, державного акту на право приватної власності на землю, скасування його державної реєстрації, визнання прав та обов`язків спадкодавця в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_7 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай), розміром 6.13 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала в колективній власності КСП Миролюбівське с. Миролюбівка Синельниківського району Дніпропетровської області, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ДП№ 0221136, виданого Синельниківською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 31.03.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за реєстром № 0136.

За життя, а саме 21.01.1991 року, ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений 21.01.1991 року секретарем виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Король Н.Я., в якому на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповіла своїм дітям: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

Будь якого спору щодо спадкового майна між спадкодавцями не виникало, вони всі вважали, що є спадкоємцями матері, оскільки фактично прийняли спадщину. Факт прийняття спадщини позивачем, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлений рішенням Синельниківського міськрайсуду від 18.08.2017 року та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року.

Під час звернення до нотаріуса Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Мельникова О.Ж. про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом позивачу та іншим спадкоємцям стало відомо, що спадщина видана іншому спадкоємцю, а саме їх сестрі - ОСОБА_2 .

Також, в травні 2016 року позивачу та іншим спадкоємцям стало відомо, що ОСОБА_2 , користуючись тим, що всі спадкоємці крім неї не проживають за місцем відкриття спадщини, отримала спочатку свідоцтво про право на спадщину за законом АЕР № 404531, АЕР № 404532 від 05.03.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за № 188, згідно якого вона стала єдиним спадкоємцем права на земельну частку (пай), розміром 6.13 умовних кадастрових гектарів та грошового внеску, які належали їх матері ОСОБА_7 . При цьому, при подачі заяви до нотаріальної контори відповідач вказала, що інші спадкоємці відсутні та надала довідку з Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про відсутність заповіту після смерті ОСОБА_7 . По даному факту було відкрито кримінальне провадження, відносно секретаря Миролюбівської сільської ради ОСОБА_9 , яке ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.04.2019 року, що набрала законної сили 20.04.2019 року, закрито, зі звільненням її від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Також, позивачу не зрозуміло яким чином ОСОБА_2 прийняла спадщину відповідно до діючого на час смерті законодавства і на підставі чого отримала вказане свідоцтво. На підставі свідоцтва про право на спадщину були внесені зміни до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0221136, згідно яких право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_2 .

В подальшому ОСОБА_2 , на підставі рішення №117-24 сесії XXIII скликання Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 22.03.2002 року Клопотання перед райдержадміністрацією про виділення земельної частки (паю) та розпорядження голови Синельниківської райдержадміністрації від 24.04.2002 року № 185-р Про надання громадянам земельних ділянок у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільських рад отримала державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ДП № 072756, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 27553 і виданий 14.06.2002 року.

Після того, як позивачу та іншим спадкоємцям стало відомо про вищевказане, ними була подана позовна заява про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом АЕР №404531 від 5.03.2002 року, визнання незаконними рішення №117-24 сесії XXIII скликання Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 22.03.2002 року та розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації від 24.04.2002 року №185-р, визнання державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ДП № 072756 незаконним, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 прав та обов`язків спадкодавців на земельну частку (пай), розміром 6.13 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебуває в колективній власності КСП Миролюбівське с. Миролюбівка Синельниківського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Синельниківського міськрайсуду Дніпропетровської області від 18.08.2017 року їх позовні вимоги задоволені, але рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року вищевказане рішення Синельниківського міськрайсуду від 18.08.2017 року скасоване в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії органу державної влади та органу місцевого самоврядування, державного акту на право приватної власності на землю, визнання прав та обов`язків спадкодавця в порядку спадкування за заповітом в зв`язку з тим, що до участі у справі не був долучений Дніпропетровська регіональна філія Центру Державного земельного кадастру, яка вирішує питання державної реєстрації прав власності на землю, визначення меж та інше. На підставі ЗУ Про Державний земельний кадастр , постанови КМ України від 17.10.2013 року №1051, якою затверджений порядок ведення Державного земельного кадастру, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи, яким в даному випадку є відділ у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Що стосується державної реєстрації права власності на землю то це відноситься до компетенції Державного реєстратора у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Крім того колегія суддів апеляційного суду Дніпропетровської області звернула увагу позивачів на відповідність позовних вимог діючому законодавству, оскільки відповідно ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. Але, державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О.Ж. їм було відмовлено внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.2002 року за реєстровим №188 у зв`язку з незгодою спадкоємця ОСОБА_2 , якій воно видане.

Таким чином, позивач вважає, що наявність свідоцтва про право на спадщину АЕР № 404531 від 5.03.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №188, сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії ДП №0221136, згідно якого право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_2 , рішення Миролюбівської сільської Синельниківського району Дніпропетровської області від 22.03.2007 року, розпорядження Синельниківської райдержадміністрації від 24.04.2002 року в частині, що стосується ОСОБА_2 та державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ДП № 072756 від 14.06.2002 року перешкоджають реалізації його права на спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , так як право на спірну земельну ділянку є спадковим майном і згідно ст. 1218 ЦК України входить до складу спадщини.

У зв`язку із викладеним, позивач ОСОБА_4 просить суд:

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом АЕР № 404531, АЕР № 404532 від 5.03.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за № 188, видане ОСОБА_2 в частині спадкування права на земельну частку (пай), розміром 6.13 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває в колективній власності КСП Миролюбівське с. Миролюбівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області;

-визнати незаконним сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП №0221136, виданий Синельниківською рейдержадміністрацією Дніпропетровської області 31 березня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за реєстром №0136, в частині внесених до сертифікату змін по переходу права на земельну частку (пай) до ОСОБА_2 від 09.03.2002 року;

-визнати незаконним та скасувати рішення №117 24 сесії ХХІІІ скликання Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 22.03.2002 року Клопотання перед райдержадміністрацією про виділення земельної частки (паю) ОСОБА_2 ;

-визнати розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 24.04.2002 року № 185-р Про надання громадянам земельних ділянок у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільських рад в частині надання ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай 488) незаконним та скасувати його;

-визнати державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ДП №072756, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №27553, виданий 14.06.2002 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Синельниківської райдержадміністрації №185-р від 24.04.2002 року, про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 6,010 га на території Миролюбівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва незаконним, скасувавши державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 в цілому;

-визнати за ОСОБА_4 права та обов`язки спадкодавця на ј земельної частки (паю), розміром 6.13 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебуває в колективній власності КСП Миролюбівське с. Миролюбівка Синельниківського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти позову ОСОБА_4 та просив застосувати строк позовної давності до заявлених ним вимог.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_10 у судове засідання не з`явились, але в матеріалах спри знаходиться заява про визнання ними позову.

Представник відповідача - Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судове засідання не з`явилася, однак до його початку надала заяву про розгляд справи згідно вимог законодавства, без її участі.

Відповідач, в особі державного нотаріуса Другої синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Мельников О.Ж., до початку проведення судового засідання надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача об`єднаної територіальної громади Раївської сільської ради Синельниківського району Воловоденко Н.В. у судове засідання не з`явилась, але в матеріалах справи знаходиться заява про розгляд справи відповідно до вимог чинного законодавства, без її присутності.

Відповідач - відділ державної реєстрації виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, та третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у судове засідання не з`явились.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Новочернігівське Синельниківського району Дніпропетровської області померла ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.5).

Згідно копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ДП № 0221136, ОСОБА_7 на підставі рішення Синельниківської райдержадміністрації від 21.03.1997 року № 204-р належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Миролюбівське розміром 6,13 умовних кадастрових гектарах. Також, в даному сертифікаті зазначено, в частині змін, які вносяться, що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.2002 року АЕР №404531 реєстр №188. Розмір земельної частки (паю) 6,13 га (а.с.6).

Відповідно до дублікату заповіту від 21.01.1991 року, ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось заповіла: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 . Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради Синельниківського району 21.01.1991 року і зареєстрований у реєстрі за №8 (а.с.7).

З копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_2 , вбачається, що його батьками є: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 (а.с.9).

05.03.2002 року державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Шинкаренко Г.Ф., було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну частку (пай), розміром 6,13 га, без визначення меж цієї частки в натурі - на місцевості у землі, яка перебуває в колективній власності КСП Миролюбівське с. Миролюбівка Синельниківського району Дніпропетровської області (а.с.23).

Рішенням Миролюбівської сільської ради Синельниківського району 24 сесії ХХІІІ скликання від 22.03.2002 року Клопотання перед райдержадміністрацією про виділення земельної частки (паю) , було вирішено клопотати перед райдержадміністрацією про передачу в приватну власність земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 - поле 32, пай - 488, площа 6,01 (а.с.26)..

Розпорядженням голови Синельниківської райдержадміністрації № 185-р від 24.04.2002 року надано безкоштовно в приватну власність земельні ділянки у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 - пай 488 (а.с.27).

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ДП №072756, на підставі розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації № 185-р від 24.04.2002 року, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,010 га, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 27553 (а.с.28).

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 18.08.2017 року, яке набрало законної сили 14 грудня 2017 року на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області встановлено факт прийняття ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29-36, 37-39).

Постановою державного нотаріуса Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О.Ж. від 25.01.2018 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , у зв`язку з тим, що внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.2002 року за реєстровим №188 не має можливості із-за незгоди спадкоємця ОСОБА_2 (а.с.40).

Згідно довідки Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області № 52/2-3458 від 12.04.2019 року СВ Синельниківського ВП проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018041560000032 від 12.04.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за заявою ОСОБА_4 , за фактом внесення неправомірних відомостей до офіційних документів працівниками Миролюбівської сільської ради Синельниківського району. Також зазначено, що 22.12.2018 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. 15.01.2019 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 направлено для розгляду до суду.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.04.2019 року, яка набрала законної сили 20 квітня 2019 року, ОСОБА_9 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.366 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, кримінальне провадження № 42018041560000032 від 12.04.2018 року відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України закрито (а.с. 24-25).

Частиною 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України , який набрав чинності 01 січня 2004 року передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частиною 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України встановлено, що Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі ст. 534 ЦК УРСР, який втратив чинності з 01 січня 2004 року, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За змістом ст.549 ЦК УРСР необхідно, щоб спадкоємець вчинив хоча б одну дію, передбачену цією нормою закону: або фактично вступив в управління, або володіння спадковим майно; або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Але, слід зазначити, що диспозицією ст.334 ЦК України врегульовані підстави виникнення права власності за договором, тому не можуть бути в повній мірі застосовані до правовідносин, які виникли внаслідок спадкування.

Відповідно до ст.ст. 560, 562 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Отже, цивільним законодавством, яке врегульовувало питання щодо прийняття і оформлення свідоцтва про право на спадщину, не встановлювались строки, протягом яких спадкоємці зобов`язані отримати свідоцтво про право на спадщину.

Цивільний кодекс України, який діє з 1 січня 2004 року, також, не передбачає обов`язку спадкоємців в певні строки оформити свідоцтво про право на спадщину.

З огляду на зазначене, клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про застосування загального строку позовної давності терміном у 3 роки до позовних вимог ОСОБА_4 , у справі про спадкування, задоволенню не підлягає.

Спірне свідоцтво про право на спадщину за законом було отримано відповідачем ОСОБА_2 05 березня 2002 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Суд звертає увагу на те, що 05 березня 2002 року, на момент отримання відповідачем ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 пройшло майже п`ять років з моменту смерті спадкодавця ОСОБА_7 .

Відповідно до вимог ст.1300 ЦК України, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Однак, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 25.01.2018 року звертався з заявою до нотаріуса про видачу йому свідоцтва про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але постановою державного нотаріуса йому було відмовлено у зв`язку з тим, що внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.2002 року за реєстровим №188 не має можливості у зв`язку з незгодою спадкоємця ОСОБА_2 .

Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 абз. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

В судовому засіданні було встановлено, що 21.01.1991 року на ім`я позивача - ОСОБА_4 , відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 був складений заповіт, згідно якого останнім вона заповідала усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося. Однак, 05.03.2002 року ОСОБА_2 , як єдина спадкоємиця, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_7 , яке було зареєстровано в реєстрі за № 188. Отримання свідоцтва про право на спадщину стало підставою для подальшого отримання ОСОБА_2 рішення № 117 24 сесії ХХІІІ скликання Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 22.03.2002 року Клопотання перед райдержадміністрацією про виділення земельної частки (паю) та розпорядження голови Синельниківської райдержадміністрації від 24.04.2002 року № 185-р Про надання громадянам земельних ділянок у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільських рад. У подальшому ОСОБА_2 отримала Державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ДП № 072756, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 27553. Однак, відповідно до ст.524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_7 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є в рівних частках діти.

Таким чином, свідоцтво про право на спадщину від 05.03.2002 року було видано державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори на підставі заяви спадкоємця за законом ОСОБА_2 , яка повідомила нотаріуса про те, що інших спадкоємців після померлої ОСОБА_7 не має. Даний факт встановлений ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.04.2019 року.

Як було встановлено судом під час судового розгляду, інші спадкоємці фактично прийняли спадщину протягом шести місяців після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлений судом факт прийняття спадщини і обставини щодо володіння і розпорядження спадковим майном є підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.2002 року, яке було отримано відповідачкою ОСОБА_2 недійсним.

Крім того, свідоцтво про право на спадщину за законом є частково недійсним, оскільки на момент смерті спадкодавця ОСОБА_7 був діючим заповіт на користь дітей спадкодавця, в тому числі позивача, який не скасований і не був визнаний недійсним.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії органу державної влади та органу місцевого самоврядування, державного акту на право приватної власності на землю, скасування його державної реєстрації, то суд дійшов наступного висновку.

З 01 січня 2002 року набрав чинності Земельний Кодекс України.

Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України (з 01 січня 2002 року) право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи права користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02 травня 2009 року право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (п. 7 розділу Х Перехідні положення ЗК ) одержані ними до 01 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди у розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Відповідно до частини першої ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року № 562-ХІІ Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 5 травня 1993 року № 3180-XII) громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Аналогічне положення міститься у пунктах першому та сьомому розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Підстави та порядок припинення прав на землю визначені в главі 22 ЗК України. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об`єктивних і суб`єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначений у статті 141 ЗК України і є вичерпним.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.

Відповідно до частини першої ст.10 ЗУ Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, зазначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно з пунктами а , б , в , г статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Слід зазначити, що на момент внесення змін до сертифікату Серії ДП №0221136 по переходу права на земельну частку (пай) до ОСОБА_2 , а саме 09.03.2002 року, прийняття рішення №117 24 сесії XXIII скликання від 22.03.2002 року Клопотання перед райдержадміністрацією про виділення земельної частки (паю) та розпорядження від 24.04.2002 року № 185-р Про надання громадянам земельних ділянок у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільських рад ( а.с.23,24) Миролюбівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області та голова Синельниківської райдержадміністрації діяли в межах закону та своєї компетенції на підставі наданих ОСОБА_2 документів.

Разом з тим, ці локальні нормативні акти були прийняті на підставі документів, які були надані відповідачкою ОСОБА_2 , а саме свідоцтва про право на спадщину за законом.

Вимоги про визнання незаконним сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії ДП №0221136 в частині внесених змін по переходу права права на земельну частку (пай) до ОСОБА_2 від 09.03.2020 року і скасування рішення № 117 24 сесії XXIII скликання від 22.03.2002 року Клопотання перед райдержадміністрацією про виділення земельної частки (паю) та розпорядження від 24.04.2002 року № 185-р Про надання громадянам земельних ділянок у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільських рад є похідними від вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 05.03.2002 р. на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 .

Оскільки судом зроблений висновок про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, то вимоги про визнання недійсним сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії ДП №0221136 в частині внесених змін по переходу права право на земельну частку (пай) до ОСОБА_2 від 09.03.2020 року, а також скасування рішення № 117 24 сесії XXIII скликання від 22.03.2002 року Клопотання перед райдержадміністрацією про виділення земельної частки (паю) та розпорядження від 24.04.2002 року № 185-р Про надання громадянам земельних ділянок у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільських рад підлягають задоволенню.

Однак, суд враховує те, що розпорядження голови Синельниківської РДА від 24.04.2002 року № 185-р Про надання громадянам земельних ділянок у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільських рад стосується не тільки прав і обов`язків відповідача ОСОБА_2 , а й прав та обов`язків інших осіб.

Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а розпорядження голови Синельниківської РДА від 24.04.2002 року № 185-р Про надання громадянам земельних ділянок у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільських рад є незаконним і підлягає скасуванню щодо надання безкоштовно в приватну власність земельної ділянки у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного-сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 .

В статті 126 Земельного Кодексу України, чинного на час видачі державного акту, передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного Кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їм земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У зв`язку з визнанням незаконним та скасуванням рішення №117 24 сесії XXIII скликання від 22.03.2002 року Клопотання перед райдержадміністрацією про виділення земельної частки (паю) та розпорядження голови Синельниківської РДА від 24.04.2002 року № 185-р Про надання громадянам земельних ділянок у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільських рад визнається недійсним і державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ДП № 072756, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 27553 і виданий 14.06.2002 року.

Оскільки ч.1 ст. 155 ЗК України передбачений саме такий спосіб захисту порушеного права, то вказаний державний акт визнається недійсним, а не незаконним.

Крім того, суд враховує те, що позивачем заявлена позовна вимога про визнання державного акту на право приватної власності на землю та скасування державної реєстрації права власності на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку (пай № НОМЕР_3 ), розміром 6,010 га, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч.1 ст.154 ЗК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

В частині позовних вимог ОСОБА_4 про визнання прав та обов`язків спадкодавця на ј земельну частку (пай), розміром 6,13 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебуває в колективній власності КСП Миролюбівське с. Миролюбівка Синельниківського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , то суд враховує наступні факти та обставини, які були встановлені під час судового розгляду.

21.01.1991 року ОСОБА_7 склала заповіт, в якому на випадок її смерті зробила наступне розпорядження: усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповіла ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , своїм дітям. Вказаний заповіт посвідчений 21.01.1991 року ОСОБА_12 , секретарем виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області і зареєстровано в реєстрі за №8.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України передбачено відкриття спадщини внаслідок смерті особи та часом відкриття спадщини є день смерті особи. Останнє місце проживання спадкодавця є місцем відкриття спадщини, що передбачено ч.1 ст.1221 ЦК України.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

На підставі ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 81 Земельного кодексу України одним із способів набуття права власності на землю громадян є прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення

Частиною 1 ст. 131 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

За Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року, право на земельний пай отримали всі особи, які входили до складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку, що його додають до державного акта на право колективної власності на землю. Отже з моменту видачі державного акту на право колективної власності на землю член колективу набуває право власності на частку землі.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_7 набула право на земельний пай 21 березня 1997 року, що вбачається із сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0221136, але за життя не отримала правовстановлюючий документ, який підтверджував право власності спадкодавця на земельну ділянку, оскільки сертифікат на земельну ділянку (пай) був виданий Синельниківською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 31.03.1997 року, тобто після смерті ОСОБА_7 і зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за реєстром № 0136.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , в якій зазначено, якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року (561-12), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємства і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Крім того, при вирішенні спору суд враховує п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ .

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов`язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства. У зв`язку з цим, право на спадщину у позивача та відповідача ОСОБА_2 виникло на підставах, передбачених Цивільним кодексом УРСР, а саме ст.ст. 548,549, ч.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року. ст.ст. 328, 1216,1217, 1218,1220,1221,1225,1261,1268 ЦК України.

Таким чином, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, як законно обґрунтовані та підтверджені належними доказами.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача - ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 5044 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ч.4,5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, ст.10 ЗУ Про місцеве самоврядування , ст.ст. 534,548,560,562 ЦК УРСР, ст.334, 1300,1301, 1216,1217,1220,1221,1268,1261 ЦК України, ст.ст.12,81,116,125,131,140-149 ЗК України, п. 27 абз. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування та ст. ст. 12, 81,82,141,158,159, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, об`єднаної територіальної громади Раївської сільської ради Синельниківського району, Другої Синельниківської державної нотаріальної контори, Відділ державної реєстрації Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, 3-тя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним сертифікату на право на земельну частку (пай), визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії органу державної влади та органу місцевого самоврядування, державного акту на право приватної власності на землю, скасування його державної реєстрації, визнання прав та обов`язків спадкодавця в порядку спадкування за заповітом,

задовольнити повністю.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом АЕР № 404531, АЕР № 404532 від 05.03.2002 року, видане державним нотаріусом Другої синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, зареєстроване в реєстрі за № 188, видане ОСОБА_2 в частині спадкування права на земельну частку (пай), розміром 6,13 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває в колективній власності КСП Миролюбівське с. Миролюбівка, Синельникіського району, Дніпропетровської області.

Визнати незаконним сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0221136, виданий Синельниківською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 31.03.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за реєстром № 0136, в частині внесених до сертифікату змін по переходу права на земельну частку (пай) до ОСОБА_2 від 09.03.2002 року.

Визнати рішення № 117, 24 сесії XXIII скликання Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 22.03.2002 року Клопотання перед райдержадміністрацією про виділення земельної частки (паю) ОСОБА_2 незаконним та скасувати його.

Визнати розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації від 24.04.2002 року № 185-р Про надання громадянам земельних ділянок у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території сільських рад , в частині надання ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки у розмірі середньої частки (паю) для ведення товарного-сільськогосподарського виробництва и (пай 488) незаконним та скасувати його.

Визнати державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ДП № 072756, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 27553 і виданий 14.06.2002 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Синельниківської райдержадміністрації № 185-р від 2.04.2002 року, про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 6,010 га на території Миролюбівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва незаконним, скасувавши державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 в цілому.

Визнати за ОСОБА_4 , права та обов`язки спадкодавця на ј частину земельної частки (пай), розміром 6,13 умовних кадастрових гектарів на землі, яка перебуває в колективній власності КСП Миролюбівське с. Миролюбівка Синельниківського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_4 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 5044 ( п`ять тисяч сорок чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08 січня 2021 року.

Суддя:А. В. Твердохліб