Ухвала

від 12.01.2021 по справі 482/1980/20

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.01.2021

Справа № 482/1980/20

Номер провадження 2-з/482/2/2021

У Х В А Л А

12 січня 2021 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Сергієнка С.А.,

за участю секретаря Безкровної А.С.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 із позовом про поділ спільного майна подружжя.

Провадження у справі відкрито 02.12.2020року.

Разом із позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, яку було задоволено 17 листопада 2020року та було накладено арешт на спірне нерухоме та рухоме майно.

11 січня 2021року позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову в якій просила суд, вижити додаткових заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо предмету спору (того ж майна на яке було накладено арешт ухвалою від 17 листопада 2020року). А також шляхом зобовязання відповідача ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_3 вчинити дії щодо повернення трактора колісного Белорус 892, 2011 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , до місця його зберігання за адресою АДРЕСА_1 .

У обґрунтування своєї заяви позивач вказала, що на даний час відповідач без її згоди здійснив відчуження автомобіля HUNDAI SANTA FE, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , чорного кольору своєї дочці ОСОБА_3 , а також без її згоди зняв з реєстраційного обліку електронної бази даних Agro Тесh трактор колісний Белорус 892, 2011 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 23 жовтня 2020 року.

5 січня 2021 року відповідач без згоди позивача заволодів та транспортував у невідомому напрямку спірний трактор колісний Белорус 892, 2011 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на який ухвалою суду накладено арешт.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частинами 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов може бути забезпечений зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак і до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З`ясувавши обсяг позовних вимог ОСОБА_1 , оцінивши спосіб і обсяг забезпечення позову про яке просить позивач, враховуючи вид обсяг забезпечення позову яке вже було вжито у цій справі за ухвалою суду від 17 листопада 2020року, суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано необхідність вжиття додаткових заходів забезпечення позову, а вжиття таких заходів може зашкодити законним правам та інтересам відповідача.

Так позивач просить суд заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо предмету спору (того ж майна на яке було накладено арешт ухвалою від 17 листопада 2020року). А також шляхом зобовязання відповідача ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_3 вчинити дії щодо повернення трактора колісного Белорус 892, 2011 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , до місця його зберігання за адресою АДРЕСА_1 .

Судом 17 листопада 2020року вже було накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно яке є предметом спору у цій справі.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, у разі належного розпорядження позивачем своїм правом на пред`явлення вказаної ухвали до примусового виконання у порядку передбаченому Законом України Про виконавче провадження спірне майно на яке судом накладено арешт не може бути відчужене.

Таким чином судом забезпечено виконання рішення суду у цій справі.

З огляду на склад майна, що є предметом спору суд приходить до висновку, що рухоме майно, що є предметом спору і є за своїм призначенням сільськогосподарською технікою використовувалося подружжям ОСОБА_4 і ймовірно надалі використовується за призначенням тобто для здійснення господарської діяльності у галузі сільського господарства.

При вирішення питання про встановлення заходів забезпечення позову суд має враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

І хоча у суду немає прямих, достовірних доказів того, що відповідач використовує вказане майно для здійснення господарської діяльності як зареєстрований суб`єкт господарювання, проте як сам склад рухомого майна так і інші матеріали (довідка о/у СКП Новоодеського ВП ГУНП від 05.01.2021року) дають підстави вважати, що це майно використовується вищевказаним чином для відповідних цілей.

Обмеження відповідача у праві здійснювати використовувати спірне майно за призначенням могло б зірвати заплановані сільськогосподарські роботи, що порушило б його законні права та інтереси.

За таких обставин у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-157 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко