Рішення

від 11.01.2021 по справі 627/157/20

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/157/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі :

головуючий суддя - Каліберда В.А.,

з участю секретаря - Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за зустрічним позовом фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 до приватної агрофірми Ватал , треті особи - ОСОБА_2 , державний реєстратор виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області Овчаренко Валентина Олексіївна, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Приватна агрофірма Ватал звернулася до державного реєстратора виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області Овчаренко Валентини Олексіївни, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання договору оренди недійсним про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та зобов`язання, звільнення земельної ділянки та стягнення збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 березня 2005 року між ОСОБА_3 та ПА Ватал було укладено договір оренди земельної ділянки №294/1381-к, а саме земельної ділянки площею 3,5041 га, в т.ч.: ріллі площею 3,406 га (кадастровий номер 6323583200:02:000:0125) та сіножаті площею 0,0981 га (кадастровий номер 6323583200:04:000:1355), який було зареєстровано 04.05.2006 року за №040669900150 у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК .

Згідно договору оренди землі ОСОБА_3 передала, а позивач прийняв строком на 15 років в платне користування вищевказані земельні ділянки.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.09.2008 року власником зазначених земельних ділянок стала ОСОБА_4 , а після її смерті власником стала ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 , порушуючи норми чинного законодавства України, вже перебуваючи у правових відносинах з ПА Ватал уклала 23 лютого 2018 року договір оренди землі №0084 на ту саму земельну ділянку (кадастровий номер 6323583200:02:000:0125) з іншою особою - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 строком на 10 років.

Викладені обставини змусили позивача звернутися до суду за захистом своїх прав, а саме за визнанням договору оренди землі №0084, укладеного 23.02.2018 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 - недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання відповідача ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку.

У свою чергу, відповідач ФОП ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву.

У зустрічній позовній заяві посилається на те, що він зареєстрований як фізична - особа підприємець та 13.02.2018 року між ним (фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ) та законною власницею земельної ділянки площею 3,4060 га, кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки №0125, який 01.03.2018 року був зареєстрований Державним реєстратором виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області за №25162889.

Однак згідно державного акту на право приватної власності ОСОБА_3 на землю серії РЗ №786339 вбачається, що у 2003 році державою встановлено обмеження прав власника на використання земельної ділянки з таким же кадастровим номером 6323583200:02:000:0125 (охоронна лінія ЛЕП 0,0012 га).

При цьому, зі змісту п. 26 договору оренди землі №294/1381-к від 28.03.2005 року між ОСОБА_3 та ПА Ватал вбачається, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб.

Тобто, в порушення вимог ст. 15 Закону України Про оренду землі у договорі оренди землі №294/1381-к від 28.03.2005 між ОСОБА_3 та ПА Ватал не зазначено всіх його істотних умов - існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (охоронна лінія ЛЕП 0,0012 га), що є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, зроблені секретарем ПА "ВАТАЛ" ОСОБА_5 виправлення дати у акті приймання-передачі земельної ділянки, особисто власником землі та орендодавцем ОСОБА_3 не посвідчені, що де-юре прямо вказує на відсутність волі орендодавця на передачу 11.05.2006 року земельної ділянки та невід`ємної частини договору оренди землі №294/1381-к від 28.03.2005, що вказує на недотримання сторонами положень ст. 17 Закону України Про оренду землі та невиконання п. 20 договору оренди землі №294/1381-к від 28.03.2005.

Відомостей про складання будь-яких інших актів приймання-передачі земельної ділянки площею 3,5041 га за участю власника землі ОСОБА_3 та за її доброю волею, позовна заява представника ПА"ВАТАЛ" не містить.

Також зазначив, що наявна у ПА Ватал додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 12.0-9.2008 року підлягала обов`язковій державній реєстрації, але цього досі не відбулося.

Незареєстрований змінений додатковою угодою від 12.09.2008 року договір оренди землі №294/1381-к від 28.03.2005 не породжує будь-яких правових наслідків, оскільки згідно ст. 18 Закону України Про оренду землі набуде чинності тільки з дня реєстрації, а не з моменту його укладання сторонами.

У зв`язку з допущеними порушеннями вимог Закону під час укладання договору оренди землі №294/1381-к від 28.03.2005, рішення Краснокутського районного відділу Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК про його реєстрацію за №040669900150 також прийнято 04.05.2006 року незаконно Плоди отруєного дерева fruit of the poisonous tree , в зв`язку з чим прохав визнати недійсним договір оренди землі №294/1381-к від 28.03.2005 року між ОСОБА_3 та ПА Ватал .

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 07.12.2020 року первісний позов приватної агрофірми "Ватал" до державного реєстратора виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області Овчаренко Валентини Олексіївни, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання договору оренди недійсним про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та зобов`язання, звільнення земельної ділянки та стягнення збитків за заявою представника позивача ПА Ватал було залишено без розгляду, а тому розгляд справи проводиться в межах заявлених зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .

В судове засідання позивач по зустрічному позову не з`явився, однак надав суду заяву про підтримання зустрічної позовної заяви, прохав її задовольнити, а розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник відповідача по зустрічному позову в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, однак повторно надав заяву про відкладення розгляду справи, не надаючи при цьому документального підтвердження поважності причин неявки в судове засідання.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Суд, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належали земельні ділянки площею 3,4060 га ріллі (кадастровий номер 6323583200:02:000:0125) та площею 0,0981 га (кадастровий номер 6323583200:04:000:1355) згідно Державного акту на право власності на землю серії РЗ №786339.

28 березня 2005 року ОСОБА_3 уклала з приватною агрофірмою Ватал договір оренди землі №294/1381-к, за умовами якого ОСОБА_3 передала ПА Ватал належні їй на праві приватної власності земельні ділянки площею 3,5041 га, в т.ч.: ріллі площею 3,406 га (кадастровий номер 6323583200:02:000:0125) та сіножаті площею 0,0981 га (кадастровий номер 6323583200:04:000:1355), строком на 15 років.

Договір оренди був зареєстрований 04.05.2006 року за №040669900150 у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК .

Згідно акту приймання - передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором № 294/1381-к оренди землі від 28 березня 2005 року ОСОБА_3 передала у строкове платне користування ПА Ватал земельні ділянки загальною площею 3,5041 га, в т.ч. ріллі 3,406 га та сіножатей 0,0981 га, які належали їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №786339.

Однак позивач по зустрічному позову вважає, що вказаний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, оскільки в ньому не зазначено всіх істотних умов - існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (охоронна лінія ЛЕП 0,0012 га) та акт прийому - передачі земельної ділянки містить виправлення дати, яке посвідчено секретарем ПА Ватал , однак не посвідчено особисто орендодавцем ОСОБА_3 , в зв`язку з чим позивач по первісному позову рахує, що земельна ділянка ОСОБА_3 орендарю ПА Ватал не передавалась.

Однак з таким твердження позивача по зустрічному позову суд не погодується на підставі слідуючого.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно зі статтями 16 , 203 , 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд України неодноразово висловлював підхід, згідно якого відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом. Зокрема: у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-88цс14 вказано, що: відповідно до вимог статті 3 ЦПК України й статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, а тому при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі, з підстав відсутності у договорі передбаченої статтею 15 Закону України Про оренду землі такої істотної умови, як умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суду слід з`ясувати чи дійсно порушено права орендодавця відсутністю такої умови, її істотність та в чому полягає порушення законних прав позивача ;

у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-94цс14 зроблено висновок, що: відсутність у договорі оренди землі, укладеному 05 грудня 2008 року, істотної умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним. Крім того, судом залишено поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно були порушені права позивача при укладенні договору у зв`язку з відсутністю в ньому зазначеної умови ;

у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав .

Аналогічна правова позиція висловалена в постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року по справі № 471/761/17-ц.

Тобто, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв`язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з`ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Відповідно до вимог статті 90 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право передавати земельну ділянку в оренду.

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( стаття 628 ЦК України) .

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації .

За правилами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно з частиною четвертою ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається в письмовій формі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи 28 березня 2005 року договір оренди землі №294/1381-к, ПА Ватал та ОСОБА_3 погодили всі умови, необхідні для такого правочину, даний договір скріплений підписами сторін, у визначеному порядку пройшов державну реєстрацію.

Пунктом 20 оспорюваного договору сторони визначили порядок передачі орендованої земельної ділянки за актом приймання-передачі, який визначили як невід`ємну частину договору.

В даному акті приймання - передачі оренди (земельної ділянки) за договором №294/1381-к від 28 березня 2005 року мається виправлення дати його складання, а саме: з 28 березня 2005 року на 11 травня 2006 року. Вказане виправлення засвідчене секретарем Л.Кушнір.

Однак суд приходить висновку про те, що сам по собі акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки є окремим документом, що лише підтверджує виконання орендодавцем умов договору оренди землі з передачі її в користування орендаря. Визнавати тотожним виправлення в акті прийому - передачі земельної ділянки як факт відсутності волевиявлення ОСОБА_3 на укладення правочину, а через це і як наслідок на підставі частини першої статті 215 ЦК України визнавати недійсним договір оренди землі в цілому немає жодних правових підстав.

Аналогічна правова позиція висловалена в постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року по справі № 138/2657/16-ц.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не стростовується, що з моменту укладення за життя ОСОБА_3 договору оренди землі він жодною із сторін не оспорювався, питання неправомірності використання ПА Ватал орендованої земельної ділянки не порушувалося та орендодавцем ОСОБА_3 , а в подальшому і ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які успадкували спірні земельні ділянки, отримувалася орендна плата (довідка ПА Ватал №277 від 23.06.2020 року про нарахування та виплату орендної плати), що свідчить про фактичне визнання і виконання обома сторонами умов вчиненого правочину.

Окрім цього, частиною 4 ст. 32 Закону України Про оренди землі визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 38 договору оренди землі №294/1381-к від 28.03.2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПА Ватал передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни або розірвання договору.

Також з матеріалів справи, а саме відповіді Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (а.с.160) вбачається, що згідно даних Державного земельного кадастру по Краснокутському району договір оренди землі на земельні ділянки кадастровий номер 6323583200:02:000:0125 та 6323583200:04:000:1355, що заключений між гр. ОСОБА_3 та ПА Ватал , був зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 04.05.2006 року за №040669900150 строком на 15 років. Відомості про скасування дії договору оренди у Відділі відсутні, а тому твердення позивача по зустрічному позову про те, що незареєстрований змінений додатковою угодою від 12.09.2008 року договір оренди землі №294/1381-к від 28.03.2005 року не породжує будь - яких правових наслідків не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, а саме вищевказаною відповіддю Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, з якої вбачається, що відомості про скасування дії спірного договору оренди у Відділі відсутні, а тому строк його дії до 04.05.2021 року, тобто 15 років з моменту реєстрації договору.

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: "правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, що зміст договору оренди землі суперечить вимогам чинного законодавства, або інтересам держави, суспільства та його моральним засадам. Договір, укладено особами, які на час вчинення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договір відповідає вимогам статей 205, 207, 208 ЦК України та спрямований на реальне настання правових наслідків.

Натомість судом встановлено, що єдиним відповідачем у цій справі позивач зазначив ПА Ватал .

При цьому ОСОБА_2 , яка на даний час являється власником земельної ділянки та до якої перейшли всі права на обов`язки по спірному договору оренди землі, які вона прийняла та виконувала, отримуючи оренду плату по спірному договору оренди землі, в якості відповідача (співвідповідача), залучено у вказаній справі не було.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України ).

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України . Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач ФОП ОСОБА_1 заявив вимоги щодо визнання недійсним договору оренди землі, права та обов`язки по якому в порядку спадкування перейшли до ОСОБА_2 , тобто остання на даний час є стороною спірного договору оренди землі, при цьому до участі у справі у якості відповідача залучена не була.

Таким чином, розглядаючи справу суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову також із тих підстав, що належне вирішення такого спору без залучення в якості відповідача (співвідповідача) ОСОБА_2 є неможливим.

Відповідно до ч.1,ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Також згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд прихожить до висновку про відсутність правових підстав для прийняття рішення щодо розподілу судових витрат між сторонами, оскільки позивачу по зустрічному позову відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 15,16,202, 203,205,207, 215 ЦК України, ст.15 Закону України Про оренду землі , суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні зустрічних позовних вимог фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 до приватної агрофірми Ватал , треті особи - ОСОБА_2 , державний реєстратор виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області Овчаренко Валентина Олексіївна, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

Приватна агрофірма Ватал (місцезнаходження: вул. Леніна №7, с. В`язова, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 30653974).

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Державний реєстратор виконавчого комітету Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області Овчаренко Валентина Олексіївна (місцезнаходження: вул. Слобожанська №91, с. Козіївка, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 04397419).

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження: вул. Космічна №21, поверх 8,9, м. Харків).

Повний текст рішення виготовлено 12.01.2021 року.

Суддя В.А.Каліберда