Ухвала

від 12.01.2021 по справі 910/10523/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/10523/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду : Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги релігійної організації "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020

за позовом релігійної організації "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату"

до: Міністерства культури та інформаційної політики України;

державного реєстратора - головного спеціаліста відділу моніторингу діяльності та реєстрації статутів релігійних організацій Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Северенчука Богдана Михайловича

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

17.12.2020 (згідно з відмітками на конверті) релігійна організація "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату" (далі - РО "КП УПЦ КП", позивач, скаржник) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: залучити до участі у справу № 910/10523/20 громадянина ОСОБА_1 та розглянути касаційну скаргу за його участі; скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 про повернення апеляційної скарги; справу повернути до розгляду по суті до суду першої інстанції. Крім того, скаржник просить поновити йому строк на касаційне оскарження зазначеної ухвали апеляційного господарського суду у цій справі.

Дослідивши матеріали касаційної скарги РО "КП УПЦ КП", суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Предметом даної касаційної скарги є ухвала апеляційного господарського суду. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження , якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення .

Позивач оскаржив ухвалу господарського суду міста Києва від 27.07.2020 про відмову у відкритті провадження у справі до Північного апеляційного господарського суду. Однак ухвалою апеляційної інстанції від 21.09.2020 у справі № 910/10523/20 апеляційну скаргу РО "КП УПЦ КП" з доданими до неї документами повернуто скаржнику, оскільки апеляційну скаргу подано юридичною особою, яка на момент звернення до суду зі скаргою є припиненою та не має процесуальної дієздатності.

Мотивуючи звернення з касаційною скаргою на ухвалу апеляційної інстанції від 21.09.2020, РО "КП УПЦ КП" посилається на те, що Північним апеляційним господарським судом зроблені помилкові висновки про відсутність процесуальної правоздатності позивача на момент звернення з позовом. При цьому, на думку скаржника, інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) про припинення позивача та правонаступництва щодо нього, не є належною інформацією в розумінні вимог закону, оскільки не створює юридичних фактів, а лише посвідчує їх, а тому відсутні підстави для прийняття судом рішення про відсутність процесуальної дієздатності позивача. Скаржник зазначає, що апеляційна інстанція при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження мала би пересвідчитися чи приймалося рішення засновника про припинення позивача, про створення ліквідаційної комісії чи комісії з припинення про передачу повноважень підписанта та керівника позивача до інших осіб, про правонаступництво прав та обов`язків позивача іншим юридичним особам. Крім того, вирішивши питання про права, свободи та інтереси як керівника позивача і підписанта у питанні представництва юридичної особи, суд апеляційної інстанції не залучив ОСОБА_1 (повноважного представляти Київську Патріархію за статутом).

Касаційний господарський суд вважає зазначені доводи скаржника помилковими, зважаючи на таке.

Як встановлено Північним апеляційним господарським судом, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2020 відмовлено позивачу у відкритті провадження у справі, яка була оскаржена РО "КП УПЦ КП" до апеляційного господарського суду. З апеляційною скаргою у даній справі звернулася релігійна організація "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату", за підписом Філарета - Патріарха Київського і всієї Руси-України. Однак апеляційну скаргу подано юридичною особою, яка на момент звернення до суду зі скаргою є припиненою, отже не має процесуальної дієздатності та має правонаступника.

З урахуванням вказаного, апеляційний господарський суд правомірно повернув апеляційну скаргу РО "КП УПЦ КП" на підставі пункту1 частини п`ятої статті 260 ГПК України, за змістом якої апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності , не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції вірними, доводи скаржника щодо процесуальної дієздатності позивача помилковими, зважаючи на таке.

Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що, зокрема, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому за змістом статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що учасники справи для звернення до суду, з метою захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, повинні мати господарську процесуальну правоздатність (здатність мати процесуальні права та нести обов`язки сторони, третьої особи, заявника) і господарську процесуальну дієздатність (здатність особи своїми діями реалізовувати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, які були покладені на неї законом або господарським судом).

Отже, передумовою участі юридичних осіб, передбачених частиною першою статті 41 ГПК України (сторін, третіх осіб), в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу осіб, яким законом надано право звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів й наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, визначаються як господарські організації (пункт 1 частини другої статті 55 Господарського кодексу України).

Як вірно встановлено судом попередньої інстанції, з апеляційною скаргою у даній справі звернулася РО "КП УПЦ КП" за підписом Філарета - Патріарха Київського і всієї Руси-України.

РО "КП УПЦ КП", будучи позивачем у цій справі, є юридичною особою - релігійною організацією. При цьому, суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення такого виду організацій врегульовано Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 № 987-XII (далі - Закон № 987-XII).

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. (стаття 7 Закону № 987-XII). При цьому релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації (частина перша статті 13 Закону № 987-XII), а її діяльність може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією (частина перша статті 16 Закону № 987-XII).

Попередніми судовими інстанціями встановлено обставини, за яких з 13.12.2019 до ЄДР внесено запис про припинення юридичної особи - релігійної організації "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату" (за ідентифікаційним кодом юридичної особи - 22894788, зазначеним у позовній заяві та апеляційній скарзі). Водночас, її правонаступником визначено релігійну організацію "Київська митрополія Української православної церкви" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42783113).

Поряд із зазначеним, відповідно до частини п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до ЄДР запису про її припинення.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) встановлено, що в ЄДР містяться, зокрема, такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); 2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); 3) організаційно-правова форма; 3 1 ) вид релігійної організації; 3 2 ) віросповідна приналежність релігійної організації.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (стаття 10 Закону № 755-IV).

Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного господарського суду стосовно відсутності процесуальної правоздатності та дієздатності позивача на момент звернення з позовом й змісту інформації з ЄДР (яка не визнавалася недостовірною) про припинення позивача та правонаступництва щодо нього.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження та встановивши, що апеляційну скаргу подано юридичною особою, яка на момент звернення до суду зі скаргою є припиненою та не має процесуальної правосуб`єктності, правомірно керувався імперативним змістом пунктом 1 частини п`ятої статті 260 ГПК України й повернув апеляційну скаргу з доданими до неї документами скаржнику.

Стосовно доводів скаржника, про те, що судом апеляційної інстанції на момент вирішення питання про відкриття апеляційного провадження не перевірено обставин щодо: рішення засновника про припинення позивача, про створення ліквідаційної комісії чи комісії з припинення, про передачу повноважень підписанта та керівника позивача до інших осіб, про правонаступництво прав та обов`язків позивача іншим юридичним особам, - колегія суддів Касаційного господарського суду вважає такі помилковими. Перевірка зазначених обставин мала б місце лише після відкриття апеляційного провадження та розгляду справи по суті, однак за відсутності процесуальної правосуб`єктності позивача відсутні підстави для дослідження вказаних обставин.

Крім того, стосовно вимог касаційної скарги та доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, вирішивши питання про права, свободи та інтереси як керівника позивача та підписанта у питанні представництва юридичної особи, не залучив Денисенка Михайла Антоновича (повноважного представляти Київську Патріархію за статутом), колегія судді Касаційного господарського суду зазначає про таке.

ОСОБА_1 (Патріарх Київський і всієї Руси-України) не позбавлений права від свого імені звернутися до суду з окремим самостійним позовом про захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів в порядку, передбаченому процесуальним законодавством. Тому вимоги касаційної скарги з приводу залучення вказаної особи на стадії звернення з касаційною скаргою не можуть бути розглянуті.

Відтак правильне застосування судом апеляційної інстанції норм ГПК України під час постановлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 зі справи №910/10523/20 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Таким чином суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою РО "КП УПЦ КП", щодо оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 зі справи № 910/10523/20.

Зважаючи, що встановлено відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеної ухвали апеляційного господарського суду у цій справі, не розглядається.

Керуючись статтею 234, частиною другою статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд , -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою релігійної організації "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 910/10523/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова