Постанова

від 13.01.2021 по справі 640/1028/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1028/19 Суддя першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДК Менеджмент до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Саксесс Інвест , у подальшому заміненого на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ДК Менеджмент (далі - Позивач, ТОВ ДК Менеджмент ), звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, у подальшому заміненого на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2018 року №0827871212 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 30 953,55 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, платник податків має право у разі виявлення помилок в оформленні податкової декларації подати до неї уточнюючий розрахунок, а тому, оскільки відповідні дії вчинені товариством до проведення камеральної перевірки, то відсутні підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що за наслідками камеральної перевірки було встановлено порушення платником податків граничного терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання, а відтак висновки суду першої інстанції про задоволення позову є помилковими.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.01.2021 року. Крім того, витребувано у ГУ ДПС у м. Києві копію податкового повідомлення-рішення від 14.11.2018 року №0827871212.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що 17.07.2018 року ТОВ Саксесс інвест подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2018 року, у рядку 25 якої зазначено суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахованих за результатами останнього (звітного) податкового періоду, у розмірі 310 199 грн. (а.с. 11-12). Таку ж суму було відображено у рядку 23 ПН Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахованих за звітний (податковий) період. Водночас, показники рядку 24 Суми податків, які утримуються при виплату доходів (прибутків) нерезидентам за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року, з урахуванням уточнень (рядок 23 ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року) не заповнювалися.

Згодом, 12.09.2018 року підприємством подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2018 року (а.с. 13-14), в якій зменшено податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється, шляхом зазначення суми 310 199 у рядку 24 податкової декларації.

Поряд з викладеним, судом першої інстанції встановлено, що у жовтні 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ Саксесс інвест з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) з податку на прибуток. У ході перевірки контролюючим органом виявлено, що Позивачем порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме - терміни сплати (перерахування) самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2018 року, за що ст. 126 ПК України передбачена відповідальність. Результати перевірки зафіксовані в акті від 23.10.2018 року №8072/26-15-12-12-12-33886535 (а.с. 6-7).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 14.11.2018 року №0827871212, яким до Позивача застосовано штрафні санкції за затримку до 30 календарних днів сплати податкового зобов`язання у розмірі 309 953,51 грн. на суму 30 953,55 грн. (10% від суми податкового зобов`язання).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 49, 50, 57, 75, 76, 126, 137 Податкового кодексу України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідачем не подано доказів, які б підтверджували порушення граничного строку сплати Позивачем узгодженого податкового зобов`язання з урахуванням уточнюючого розрахунку.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписи п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України визначають, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Приписи п. 50.1 ст. 50 ПК України визначають, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що положеннями п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

При цьому, в силу вимог ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Системний аналіз наведених норм у сукупності дає підстави для висновку, що моментом виникнення податкового обов`язку платника податків є подання контролюючому органу уточненого податкового розрахунку, в якому збільшується сума належного до сплати податкового зобов`язання за минулі періоди. Водночас, у випадку зменшення такої суми у платника податку відсутній обов`язок із забезпечення сплати будь-якої суми грошового зобов`язання, адже додаткове грошове зобов`язання не утворюється за результатами подання уточнюючого розрахунку зі зменшенням належної до сплати суми до бюджету.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог ст. 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Специфіка нарахування штрафної санкції полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Аналогічна позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.02.2018 року у справі № 803/1156/17, від 12.02.2019 року у справі № 824/95/18-а, від 09.04.2019 року у справі № 807/423/18.

Оскільки матеріалами справи підтверджується своєчасне подання Позивачем до податкового органу відповідної звітності, самостійне усунення виявлених недоліків шляхом подання уточнюючого розрахунку до початку проведення перевірки контролюючим органом, а також зменшення за наслідками подання такого розрахунку податкового зобов`язання (а не його збільшення), то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2018 року №0827871212.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що, як було зазначено ТОВ ДК Менеджмент у позовній заяві, спірний індивідуальний акт на адресу товариства не надходив, а його прийняття було виявлено із змісту електронного кабінету у зв`язку із нарахування штрафних санкцій. Ні до суду першої інстанції, ні на викладену в ухвалі від 25.11.2020 року вимогу суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві не було надано копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Водночас, оскільки складання такого індивідуального акту контролюючим органом не заперечуються, а безпідставність нарахування штрафних санкцій підтверджується обставинами справи, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності в її матеріалах копії податкового повідомлення-рішення від 14.11.2018 року №0827871212.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 13 січня 2021 року.