Постанова

від 12.01.2021 по справі 640/22871/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Аверкова В.В. суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року Справа № 640/22871/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2020 року у справі

за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

до товариства з обмеженою відповідальністю Конкіст

про стягнення податкового боргу

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою

відповідальністю Конкіст

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності та дій,

зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - позивач за первісним позовом, ГУ ДПС у м. Києві) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Конкіст (далі - відповідач за первісним позовом, ТОВ Конкіст ) про стягнення з ТОВ Конкіст коштів з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу - 4 427 969,00 грн.

В обґрунтування таких позовних вимог ГУ ДПС у м. Києві зазначило, що ТОВ Конкіст у декларації з ПДВ за грудень 2018 року було самостійно визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 4 427 969,00 грн., яке набуло статусу узгодженого, але не було сплачено товариством, внаслідок чого виник відповідний податковий борг, про сплату якого ТОВ Конкіст направлялася податкова вимога, що не була ним виконана.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ Конкіст звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із зустрічним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо не підтвердження існування технічної помилки в роботі електронного кабінету під час подання і прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року, з помилково відображеною сумою податкового зобов`язання позивача у розмірі 4 427 969,00 грн.;

- зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві вчинити дії щодо визнання наявності технічної помилки в роботі електронного кабінету під час подання і прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень місяць 2018 року та визнання правильних показників задекларованої суми податкового зобов`язання позивача у розмірі 1221,00 грн.;

- визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві щодо визнання узгодженою суми податкового зобов`язання позивача з податку на додану вартість в розмірі 4 427 969,00 грн. за грудень 2018 року;

- зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві утриматись від дій щодо стягнення податку на додану вартість за грудень 2018 року в розмірі 4 427 969,00 грн. з ТОВ Конкіст .

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ Конкіст наполягало на тому, що він виявив технічну помилку роботи електронного кабінету та направив відповідне повідомлення, але відповіді не отримав.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2020 року у задоволенні первинного позову ГУ ДПС у м. Києві та зустрічного позову ТОВ Конкіст відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для виникнення в ТОВ Конкіст заборгованості з ПДВ у сумі 4427969,00 грн. стали не оплачені, але задекларовані ним внаслідок технічної помилки податкові зобов`язання з ПДВ за грудень 2018 року, тому, за висновком суду першої інстанції, підстави для стягнення з позивача заявленої ГУ ДПС у м. Києві податкової заборгованості відсутні.

Разом з тим, суд вказав, що ТОВ Конкіст не було дотримано вимог законодавства щодо звернення до контролюючого органу з приводу виявлення вказаної технічної помилки і зустрічний позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки здійснення підтвердження існування технічної помилки в роботі електронного кабінету належить до відання ДФС України.

Також суд зазначив, що податкова декларація з ПДВ за грудень 2018 року була подана товариством у лютому 2019 року, 10.04.2019 товариством отримано вимогу про сплату відповідного боргу, а повідомлення про технічну помилку - лише в листопаді 2019 року, і що ТОВ Конкіст відповідної уточнюючої податкової декларації не подавалося.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач за первинним позовом - ГУ ДПС у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що заборгованість ТОВ Конкіст в розмірі 4 427 969,00 грн. виникла на підставі самостійно нарахованих, задекларованих, але не сплачених ним сум грошового зобов`язання з ПДВ за податковою декларацією від 18.01.2019 № 7227717.

При цьому, апелянт зазначає, що позивачем не було подано в порядку, визначеному законодавством, уточнюючого розрахунку, не вчинено належних дій для виправлення відповідної помилки, отримано вимогу про сплату податкового боргу, яку не виконано та не оскаржено.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволення його первісного позову в цій справі в повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, з огляду на апеляційні вимоги, у межах цього апеляційного провадження здійснюється апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції лише в частині щодо відмови в задоволенні первісного позову податкового органу про стягнення заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову ГУ ДПС у м. Києві - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Конкіст перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві та є платником ПДВ.

18.01.2019 ТОВ Конкіст було подано декларацію з податку на додану вартість № 7227714 від 18.01.2019, в якій у графі усього податкових зобов`язань самостійно визначено суму ПДВ 4 427 969,00 грн.

14.03.2019 ГУ ДПС у м. Києві було складено відповідну податкову вимогу № Ю-96197-17 про сплату вказаної заборгованості, яку ТОВ Конкіст отримано 10.04.2019.

У листопаді 2019 року ТОВ Конкіст надіслало повідомлення про технічну помилку в роботі електронного кабінету вих. № 257, в якому просило ДФС України, ЦОП ДПІ у Голосіївському районі міста Києва та ГУ ДФС у м. Києві повідомити про результати розгляду повідомлення платника податків.

Відповідь на вказане повідомлення не надана, усунення технічної (методологічної) помилки, про яку зазначило товариство, не відбулося.

Уточнюючої податкової декларації за грудень 2018 року ТОВ Конкіст не подавалося.

ГУ ДПС у м. Києві, вважаючи, що вказана сума самостійно визначених ТОВ Конкіст зобов`язань з ПДВ не сплачена та набула статусу узгодженого податкового боргу, звернулося до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядком функціонування Електронного кабінету, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637 (далі - Порядок № 637).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до п.п. 49.8, 49.10 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 56.11. ст. 56 ПК не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

У п.п. 57.1, 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів , що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "грошове зобов`язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що "податковий борг" - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що "податкова вимога" - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пп. 16.1.14 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний використовувати електронний кабінет для листування з контролюючими органами в електронній формі у разі подання звітності в електронній формі, а також після проходження електронної ідентифікації он-лайн в електронному кабінеті, крім платників податків, які відмовилися від використання електронного кабінету в порядку, встановленому цим Кодексом, та платників податків, які не визначили спосіб взаємодії із контролюючим органом.

У пп. 17.1.13, 17.1.14 п. 17.1 ст. 17 ПК України визначено, що платник податків має право самостійно обирати спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі через електронний кабінет, якщо інше не встановлено цим Кодексом; реалізовувати через електронний кабінет права та обов`язки, передбачені цим Кодексом та які можуть бути реалізовані в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Відповідно до п.п. 42-1.2, 42-1.3 ст. 42-1 ПК України електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та нормативно-правовими актами, що прийняті на підставі та на виконання цього Кодексу, законами з питань митної справи, в тому числі, шляхом реєстрації, коригування податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних та акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Майнові права на програмне забезпечення електронного кабінету є державною власністю.

Загальні засади функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний кабінет , процедури ідентифікації користувачів, взаємодії з платниками податків та державними органами через Електронний кабінет визначаються Порядком № 637.

Відповідно до п. 16 Порядку № 637, для забезпечення взаємодії з контролюючими органами засобами Електронного кабінету користувачі безпосередньо або через відповідальних осіб такого користувача (директор / бухгалтер / особа, яка має право підпису) здійснюють вхід шляхом авторизації такого користувача згідно з абзацом другим пункту 13 цього розділу.

Платник податків під час проходження електронної ідентифікації зазначає свою електронну адресу, підтверджує правильність своїх ідентифікаційних даних та визначає спосіб взаємодії з контролюючими органами.

За достовірність відомостей, зазначених під час електронної ідентифікації, відповідає користувач.

Після електронної ідентифікації особи платник податків має право доступу до приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету, яка є індивідуальною персоніфікованою веб-сторінкою користувача.

Відповідно до п. 42-1.7 ст. 42-1 ПК України у разі виявлення платником податків технічної та/або методологічної помилки у роботі електронного кабінету він має право надіслати через електронний кабінет або в інший спосіб повідомлення про виявлену технічну та/або методологічну помилку. Повідомлення про методологічну помилку надсилається методологу електронного кабінету. Повідомлення про технічну помилку надсилається одночасно методологу електронного кабінету та технічному адміністратору.

Згідно з пп. 14.1.111 п. 14.1 ст. 14 ПК України методологічна помилка електронного кабінету - це невідповідність методології та/або алгоритмів роботи електронного кабінету положенням податкового законодавства, яка призводить до помилки, в тому числі в розрахунку об`єкта оподаткування, суми податку, суми надмірної сплати податку, суми пені, штрафних санкцій, показників формули обрахунку, які використовуються в електронних системах адміністрування, інших показників, що впливають на права та обов`язки платників податків.

У пп. 14.1.182-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що технічна помилка - це помилка, вада або дефект у програмному забезпеченні або програмних складових, програмно-апаратному устаткуванні, каналах зв`язку, функціонуванні електронного цифрового підпису, що викликає в ньому/них неправильний або неочікуваний результат, або призводить до неочікуваної роботи, або унеможливлює роботу електронного кабінету.

Відповідно до пп. 14.1.110 п. 14.1 ст. 14 ПК України методолог електронного кабінету - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Підпунктом 14.1.242 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що технічний адміністратор електронного кабінету - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, що здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних цих електронних сервісів.

У п. 3 Порядку № 637 передбачено, що методолог Електронного кабінету - це ДФС, а технічний адміністратор Електронного кабінету - це структурний підрозділ ДФС, який відповідно до функціональних повноважень здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних системи.

Відповідно до п. 42-1.8-42.1.11 ст. 42-1 Податкового кодексу України методолог електронного кабінету зобов`язаний провести перевірку наявності методологічної помилки протягом 72 годин після надходження повідомлення від платника податків, крім вихідних та святкових днів, про результати якої повідомити платнику податків у цей самий строк. Якщо методолог електронного кабінету визнає наявність методологічної помилки, він зобов`язаний усунути її у строк, що визначається ним з урахуванням критичності виявленої помилки та технічної можливості її усунення. Якщо методологічна помилка призводить до порушення прав платників податків або передбачає притягнення платників податків до відповідальності, методолог надсилає в електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платника податків документ, яким повідомляє про існування методологічної помилки та про час, необхідний для її усунення та відновлення порушених прав платників податків. Про усунення методологічної помилки методолог повідомляє платникам податків шляхом надіслання відповідного документа із повідомленням в електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платників податків.

Технічний адміністратор зобов`язаний провести перевірку наявності технічної помилки протягом 72 годин після надходження повідомлення від платника податків, крім вихідних та святкових днів, про результати якої повідомити методологу електронного кабінету та платнику податків у цей самий строк. Якщо технічний адміністратор визнає наявність технічної помилки, він зобов`язаний усунути таку технічну помилку протягом строку, визначеного методологом електронного кабінету, з урахуванням критичності виявленої помилки та технічної можливості її усунення. Якщо технічна помилка призводить до порушення прав платників податків або передбачає притягнення платників податків до відповідальності, технічний адміністратор надсилає в електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платників податків документ, яким повідомляє всім платникам податків про існування технічної помилки та про час, необхідний для її усунення і відновлення порушених прав платників податків. Про усунення технічної помилки технічний адміністратор повідомляє платникам податків шляхом надіслання відповідного документа із повідомленням в електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платників податків.

Якщо технічний адміністратор або методолог не надсилає відповіді про результати перевірки повідомлення про технічну та/або методологічну помилку у встановлений цим Кодексом строк або заперечує наявність технічної та/або методологічної помилки у роботі електронного кабінету, то платник податків має право звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних інтересів, про що повідомляє контролюючому органу, технічному адміністратору та методологу електронного кабінету через електронний кабінет. Протягом всього часу судового розгляду такого звернення платника податків забороняється визначати платнику податків грошове зобов`язання, застосовувати штрафні санкції та нараховувати пеню, ініціювати притягнення платника податків та/або його посадових осіб до адміністративної, кримінальної відповідальності за порушення податкового законодавства, що можуть бути спричинені технічною та/або методологічною помилкою у роботі електронного кабінету.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано обов`язок платників сплачувати самостійно визначені ними податкові зобов`язання у десятиденний строк з дня поданні відповідної декларації.

При цьому, визначена в декларації сума грошового зобов`язання вважається узгодженою і, у разі виявлення платником помилки у задекларованому ним податковому, він зобов`язаний подати відповідний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час його подання (п. 50.1 ст. 50 ПК України).

Водночас, невиконання зазначеного зобов`язання платником зумовлює необхідність сплати суми відповідного зобов`язання, згідно з даними його декларації, яке в разі несплати набуває статус податкового боргу.

Також податковим законодавством передбачено порядок виправлення технічних та методологічних помилок в електронному кабінеті платника.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що в декларації ТОВ Конкіст з ПДВ № 7227714 від 18.01.2019 визначено суму ПДВ 4 427 969,00 грн., яка не була сплачена товариством у строки, визначені ПК України та, відповідно до ст. 57 ПК України, є узгодженим зобов`язанням.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що у зв`язку з несплатою ТОВ Конкіст вказаної суми податкового зобов`язання у законодавчо визначений строк, ГУ ДПС у м. Києві було сформовано та направлено позивачу відповідну податкову вимогу від 14.03.2019 № Ю-96197-17, яку позивачем отримано 10.04.2019, але не виконано.

Водночас, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження ТОВ Конкіст не надано жодних доказів скасування зазначеної податкової вимоги та/або, принаймні, її оскарження.

Тож, правові підстави для її невиконання відсутні.

Крім того, на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин та розгляду цього спору судом ТОВ Конкіст не було виконано вимог ст. 57 ПК України щодо подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації № 7227714 від 18.01.2019, а також не подано повідомлення щодо виявлення технічної або методологічної помилки в електронному кабінеті платника з дотриманням вимог пункту 9 Порядку № 637, що зокрема передбачає необхідність дотримання форми Додатку 1, а повідомлення яке ним подавалося - таким вимогам не відповідає, оскільки воно складено без дотримання форми, визначеної в Додатку № 1 Порядку № 637.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає виваженим, обґрунтованими і такими, що відповідають приписам пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, позовні вимоги ГУ ДПС в м. Києві про стягнення з ТОВ Конкіст податкового боргу в розмірі 4 427 969,00 грн. за рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

При цьому, доводи ТОВ Конкіст щодо допущення технічної помилки, внаслідок якої у його декларації вказано спірні зобов`язання, колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що як було встановлено вище, у даному випадку товариством не було вжито заходів у порядку, передбаченому вищенаведеними законодавчими приписами, для виправлення такої помилки.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення первинного позову ГУ ДПС у м. Києві.

Отже, судом першої інстанції при вирішенні позову податкового органу було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору за таким позовом.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року - скасуванню, а позов - задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України відсутні правові підстави для здійснення перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю Конкіст про стягнення заборгованості - скасувати та ухвалити постанову, якою зазначений адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Конкіст (код ЄДРПОУ 41644239) податковий борг в розмірі 4 427 969,00 (чотири мільйони чотириста двадцять сім тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. за рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 12 січня 2021 року.

Головуючий суддя

Судді: