Ухвала

від 31.05.2021 по справі 640/22871/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 640/22871/19

адміністративне провадження № К/9901/16942/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Конкіст на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №640/22871/19 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Конкіст про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Конкіст до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

11.05.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Конкіст на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №640/22871/19 (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 07.05.2021).

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №640/22871/19 ним отримано 22.04.2021, на підтвердження надано копію заяви про ознайомлення з матеріалами справи з відміткою про отримання копії постанови.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункти 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України. На думку скаржника, відсутній правовий висновок щодо застосування пунктів 42-1.10, 42-1.11 статті 42-1 Податкового кодексу України та Порядку функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №637. Також скаржником вказано, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

Задовольняючи позов Головного управління ДПС у м. Києві та відмовляючи у задоволенні позову ТОВ Конкіст , суди дійшли висновку, що в декларації ТОВ Конкіст з ПДВ №7227714 від 18.01.2019 визначено суму ПДВ 4427969,00 грн, яка не була сплачена товариством у строки, визначені ПК України та, відповідно до статті 57 ПК України, є узгодженим зобов`язанням. У зв`язку з несплатою ТОВ Конкіст вказаної суми податкового зобов`язання у законодавчо визначений строк, Головним управлінням ДПС у м. Києві було сформовано та направлено позивачу відповідну податкову вимогу від 14.03.2019 № Ю-96197-17, яку позивачем отримано 10.04.2019, але не виконано. ТОВ Конкіст не надано жодних доказів скасування зазначеної податкової вимоги та/або її оскарження. Крім того, ТОВ Конкіст не було виконано вимог статті 57 ПК України щодо подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації №7227714 від 18.01.2019, а також не подано повідомлення щодо виявлення технічної або методологічної помилки в електронному кабінеті платника, а повідомлення яке ним подавалося таким вимогам не відповідає, оскільки воно складено без дотримання форми, визначеної в Додатку № 1 Порядку № 637.

Судом апеляційної інстанції визнано виваженими, обґрунтованими і такими, що відповідають приписам підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, позовні вимоги Головного управління ДПС в м. Києві про стягнення з ТОВ Конкіст податкового боргу в розмірі 4427969,00 грн з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з судовими рішеннями у справі в частині виявлення технічної помилки та повідомлення про неї, необхідності здійснення переоцінки доказів у справі, оцінка яким вже надана судами попередніх інстанцій, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції. Стосовно задоволення судом апеляційної інстанції вимоги Головного управління ДПС у м. Києві щодо стягнення з ТОВ Конкіст податкового боргу в розмірі 4427969,00 грн, скаржником обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, не викладено.

Стосовно викладення підстав касаційного оскарження Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

ТОВ Конкіст не викладено належним чином підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.

Тобто, при посиланні на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд.

Разом з тим, скаржником не обґрунтовано заявлену підставу касаційного оскарження, в прохальній частині касаційної скарги зазначено про скасування судових рішень у справі та прийняття нового, яким слід задовольнити позов ТОВ Конкіст , відмовити у задоволенні позову Головного управління ДПС у м. Києві.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Також скаржником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у встановленому законом розмірі.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Конкіст на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №640/22871/19 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва