Ухвала

від 13.01.2021 по справі 320/4281/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 320/4281/19

адміністративне провадження № К/9901/35857/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М ., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі №320/4281/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, про визнання протиправними та скасування рішень, податкових повідомлень - рішень, вимоги та наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00007031305 від 27 травня 2019 року; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 00007041305 від 27 травня 2019 року; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00007021305 від 27 травня 2019 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року, адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного Управління ДФС у Чернігівській області від 14 березня 2019 року № 571 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного Управління ДФС у Чернігівській області від 27 травня 2019 року № 00006891305, № 00006911305, № 00006921305, № 00006931305, № 00006971305, № 00006981305.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного Управління ДФС у Чернігівській області від 27 травня 2019 року № 00007031305 та № 00007041305.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27 травня 2019 року № Ф-00007021305 Головного Управління ДФС у Чернігівській області.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 24 грудня 2020 року від скаржника надійшла касаційна скарга.

Як слідує з матеріалів касаційної скарги, попередні касаційній скарги поверталися скаржникові ухвалами Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року, 25 листопада 2020 року, 14 грудня 2020 року як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Під час перевірки вчетверте зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом установлено, що вона є ідентичною (підтверджується інформацією, що міститься в комп`ютерній програмі Діловодство спеціалізованого суду ) тій касаційній скарзі, яку було повернуто, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року.

Аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вчетверте касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на п. 1, 3, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Водночас Верховний Суд в своїй ухвалі про повернення касаційної скарги вже звертав увагу скаржника на те, що посилаючись на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник формально зазначає про наявність підстави для скасування судових рішень, передбаченої ч. 2 ст. 353 КАС України. Однак, в подальшому у касаційній скарзі не міститься посилання на жодний з пунктів ч. 2 ст. 353 КАС України, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду і ухвалення нового рішення про відмову в позові, що передбачено статтею 351 КАС України.

При цьому обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення особою, яка подає касаційну скаргу, норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Натомість, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку для оскарження судових рішень в касаційному порядку відповідно до цієї підстави, скаржник не наводить.

Крім того, на останній сторінці касаційної скарги міститься посилання скаржника, що підставою звернення з даною касаційною скаргою відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, є те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, отже оскаржувані рішення мають бути переглянуті Верховним Судом.

Натомість, ані постанови Верховного Суду, ані якому висновку і щодо застосування якої норми права суперечать судові рішення у цій справі, скаржник не зазначає.

Отже, звертаючись до суду з касаційною скаргою вчетверте, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд в ухвалі від 14 грудня 2020 року касаційна скарга повністю дублює зміст тієї, яка вже були повернута судом (14 грудня 2020 року) як така, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Системний аналіз положень ст. 328, 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу, що при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норм права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на цій підставі скаржник повинен обґрунтувати у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми матеріального права судами (ч. 3 ст. 351 КАС України). Також, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку посилання скаржником на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно навести на конкретний пункт частини другої або третьої статті 353 цього Кодексу.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду вже надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав, натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником, у зв`язку з чим подана касаційна скарга підлягає поверненню.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Враховуючи, що скаржнику було роз`яснено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку, натомість, які так і не були враховані і виправлені скаржником, касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі №320/4281/19.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.

Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі №320/4281/19 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко