Ухвала

від 09.02.2021 по справі 320/4281/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 320/4281/19

адміністративне провадження № К/9901/3233/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №320/4281/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області, про визнання протиправними та скасування рішень, податкових повідомлень-рішень, вимоги та наказу,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС, скаржник), подана безпосередньо до суду.

Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 17.09.2020, повний його текст складено 18.09.2020, відповідно останнім днем його оскарження з урахуванням вихідних днів було 19.10.2020. Касаційну скаргу у цій справі подано до суду поштою лише 28.01.2021, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що право на апеляційне і касаційне оскарження судових рішень гарантується Конституцією України, Законом України Про судоустрій і статус суддів , а також КАС України. Враховуючи, що підставою для касаційного оскарження судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду, на переконання скаржника, судові рішення мають бути переглянуті Верховним Судом. Також просить суд врахувати епідемічну ситуацію, яка склалася у країні, спричинену гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.

Судом встановлено, що вперше касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало в межах строків (16.10.2020), проте, Верховний Суд ухвалою від 30.10.2020 її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Верховний Суд визнав недостатнім наведене скаржником обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (не врахування постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 826/13138/15). Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 06.11.2020.

Вдруге касаційну скаргу у цій справі було подано 18.11.2020, проте, Верховний Суд ухвалою від 25.11.2020 повернув її як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Верховний Суд зазначив про безпідставність посилання відповідача на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України щодо невідповідності судових рішень висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 826/13138/15. Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі та у наведеному скаржником судовому рішенні суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Подібність правовідносин між цією справою та наведеній в касаційній скарзі скаржник не доводить. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 30.11.2020.

Втретє касаційну скаргу у цій справі було подано 08.12.2020, проте, Верховний Суд ухвалою від 14.12.2020 повернув її як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Верховний Суд зазначив, що формальна зміна скаржником підстави касаційного оскарження з пункту 1 на пункт 3, при збереженні попереднього змісту касаційної скарги в частині обґрунтування вимог, свідчить про формальний підхід ГУ ДПС до оформлення касаційної скарги. Також суд звернув увагу, що зі змісту судових рішень вбачається, що судами застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.05.2020 у справі №810/1963/18, від 23.04.2019 у справі №823/5028/15 та від 05.05.2018 у справі № 810/3188/17. Проте ГУ ДПС у касаційній скарзі не зазначає, чому на його переконання ці висновки не підлягали застосуванню, або що такі застосовані неправильно. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 21.12.2020.

Вчетверте касаційну скаргу у цій справі було подано 24.12.2020, проте, Верховний Суд ухвалою від 13.01.2021 повернув її як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Верховний Суд зазначив про формальний підхід скаржника, оскільки подана вчетверте касаційна скарга є ідентичною тій, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 18.01.2021.

Вп`яте касаційну скаргу у цій справі подано 28.01.2021, проте, яка так і не відповідає роз`ясненням, наданим Верховним Судом щодо обов`язкових умов, які повинні зазначатися у касаційній скарзі при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в ухвалах від 14.12.2020, 18.01.2021. Обґрунтування касаційної скарги є аналогічним попереднім, зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків Акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами неповно встановлено обставини справи і не надано належної правової оцінки наявним доказам, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Скаржник так і не зазначає, чому на його переконання висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.05.2020 у справі №810/1963/18, від 23.04.2019 у справі №823/5028/15 та від 05.05.2018 у справі № 810/3188/17 (які застосовано судами попередніх інстанцій) не підлягали застосуванню, або що такі застосовані неправильно.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ГУ ДПС не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Проте подана вп`яте касаційна скарга, аналогічно попереднім, так і не відповідає вимогам частини другої статті 330 КАС України, зокрема, в частині необхідності наведення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), з належним їх обґрунтуванням.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення ГУ ДПС необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання ГУ ДПС на епідемічну ситуацію, яка склалася у країні, спричинену гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оскільки скаржник не зазначає, яким чином це вплинуло на реалізацію його права на касаційне оскарження судових рішень. Тим більш, неможливість вчинення процесуальної дії в розумінні Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не є тотожним вчиненню такої дії, але з порушенням вимог КАС України. Колегія суддів враховує, що скаржником вчинялися дії щодо касаційного оскарження судових рішень, натомість саме ним не було дотримано вимог КАС України, що стало підставою для повернення попередньо поданих чотирьох касаційних скарг у цій справі та залишення без руху поданої вп`яте.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, а також подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням таких мотивів.

З огляду на зміст судових рішень, підставою для задоволення позову стали такі висновки судів:

1) порушення процедури при призначенні і проведенні перевірки: запит за своїм змістом не є запитом про надання пояснень та їх документального підтвердження в розумінні підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України; у наказі міститься лише посилання на підпункт 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати передбачену Податковим кодексом України фактичну підставу для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача; акт перевірки, складений за результатами перевірки, призначеної з порушенням Закону, є доказом, здобутим незаконним шляхом, а відтак, не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та в силу вимог частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не приймається судом до уваги.

Наведені обставини суди визнали самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування всіх оскаржуваних рішень про донарахування податків, зборів, внесків та штрафних санкцій, як таких, що ґрунтуються на доказах, здобутих з порушенням закону, незаконним шляхом.

2) перевіркою одночасно охоплений період, у якому позивач був зареєстрований, як фізична особа підприємцем (з 01.01.2016 по 21.12.2017) та період, у якому позивач був позбавлений статусу підприємця (з 22.12.2017 по 31.12.2018). Проте висновки акта перевірки ґрунтуються на ототожненні позивача за весь період, охоплений перевіркою, для цілей оподаткування до суб`єктів господарської діяльності, а прийняті за результатами перевірки рішення, із застосуванням правил для оподаткування фізичних осіб - підприємців;

3) нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань в будь-якому випадку не може вважатись обґрунтованим та правомірним, оскільки існують вимоги щодо визначення бази оподаткування, яку фактично визначити не можливо, у зв`язку із відсутністю відомостей про склад та розмір витрат Позивача, пов`язаних із здійсненою діяльністю;

4) з 21.12.2017 позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець (суб`єкт господарювання), відповідно, оподаткування його доходів з 22.12.2017 мало здійснюватися з застосуванням встановлених Податковим кодексом України правил загальної системи оподаткування для платників податків - фізичних осіб, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. Отже, контролюючим органом помилково здійснено висновок про порушення Позивачем вимог статті 177 Податкового кодексу України, що встановлює правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, починаючи з 22.12.2017, тобто після дати держаної реєстрації припинення позивача, як фізичної особи - підприємця. Платник єдиного податку не включає доходи від продажу власного нерухомого майна до складу своїх доходів від здійснення підприємницької діяльності, як у випадку такого продажу в межах своєї господарської діяльності, так і у випадку продажу, як фізичною особою - громадянином, оскільки оподаткування доходу здійснюється за спеціальним порядком оподаткування операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна фізичними особами, установленому статтею 172 Податкового кодексу України.

5) констатація того, що Позивач систематично займався господарською діяльністю, у результаті якої отримав прибуток, але не звітував до податкових органів та як наслідок ухилявся від сплати податків у великих розмірах як фізична особа-підприємець, не є встановленими обставинами у розумінні ч. 6 ст. 78 КАС України, а є оціночним судженням контролюючого органу.

Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не може вважатися подібністю правовідносин.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Крім того, враховуючи, що суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.05.2020 у справі №810/1963/18, від 23.04.2019 у справі №823/5028/15 та від 05.05.2018 у справі № 810/3188/17 ГУ ДПС має обґрунтувати, чому на його переконання ці висновки не підлягали застосуванню, або що такі застосовані неправильно.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

У зв`язку з наведеним, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику часу на усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №320/4281/19 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- вказати інші (поважні) причин пропуску строку на касаційне оскарження;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко