Постанова

від 12.01.2021 по справі 612/850/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року

м. Харків

справа № 612/850/19

провадження № 22ц/818/990/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Котелевець А.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 , представниця відповідачки - ОСОБА_3

треті особи - приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Василенко Н.Т., Близнюківська державна нотаріальна контора Харківської області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2020 року в складі судді Лобановської С.М.

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Василенко Н.Т., Близнюківська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання спадкового договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки, який у подальшому уточнив та просив визнати недійсним спадковий договір від 26 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області Василенко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 801, предметом якого є перехід права власності на земельну ділянку площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки, дата державної реєстрації в державному реєстрі прав 07 серпня 2019 року, номер запису про право в державному реєстрі прав 32794052.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено; визнано недійсним спадковий договір від 26 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області Василенко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 801, предметом якого є перехід права власності на земельну ділянку площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, скасовано державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки, дата державної реєстрації в державному реєстрі прав 07 серпня 2019 року, номер запису про право в державному реєстрі прав 32794052.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що 08 вересня 2020 року він звернувся до державного реєстратора з рішенням суду у цій справі та заявою про скасування державної реєстрації права власності щодо земельної ділянки, однак йому відмовлено, оскільки у рішенні суду не зазначено, які необхідно провести реєстраційні дії після скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію права власності.

Вказав, що при складанні позовної заяви ним у прохальній частині допущена помилка, а саме він просив скасувати державну реєстрацію права власності щодо земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію права власності, натомість необхідно припинити право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 та повернути запис про реєстрацію права власності на неї за ОСОБА_4 .

Просив ухвалити додаткове рішення у справі за його позовом та в резолютивній частині після слів предметом якого є перехід права власності на земельну ділянку площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області замість зазначеного вказати та припинити право власності на земельну ділянку площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, за ОСОБА_2 , дата державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 серпня 2019 року, номер запису про право власності 32794052, та повернути запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, за ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не зазначив у рішенні дію, яку слід вчинити, а саме які реєстраційні дії необхідно провести після скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що є підставою для ухвалення додаткового рішення суду.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

11 січня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких ОСОБА_2 та її представниця вважали, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки жодним чином не спростовують висновку суду першої інстанції.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. 11 січня 2021 року до суду апеляційної інстанції електронною поштою від ОСОБА_1 надійшло повідомлення про розгляд справи за його відсутністю. 11 січня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи без надання доказів відкладення, тому клопотання залишено без задоволення.

Заяв про відкладення розгляду справи від інших учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що підстави для ухвалення додаткового рішення суду відсутні, адже судом ухвалено рішення відповідно до заявлених позивачем вимог.

У частинах першій, третій статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу .

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Тлумачення змісту положень статті 270 ЦПК України свідчить про те, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав.

За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Василенко Н.Т., Близнюківська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання спадкового договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки.

Як вбачається з прохальної частини позову з урахуванням уточнень ОСОБА_1 просив визнати недійсним спадковий договір від 26 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області Василенко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 801, предметом якого є перехід права власності на земельну ділянку площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки, дата державної реєстрації в державному реєстрі прав 07 серпня 2019 року, номер запису про право в державному реєстрі прав 32794052.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено; визнано недійсним спадковий договір від 26 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області Василенко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 801, предметом якого є перехід права власності на земельну ділянку площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, скасовано державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки, дата державної реєстрації в державному реєстрі прав 07 серпня 2019 року, номер запису про право в державному реєстрі прав 32794052 .

Отже, при розгляді справи вирішено усі позовні вимоги ОСОБА_1 та викладено резолютивну частину рішення суду у відповідності до прохальної частини його позовної заяви.

Частиною 2 статті 264 ЦПК України передбачено, що при ухваленні судового рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Інших позовних вимог, зокрема, щодо припинення права власності на земельну ділянку площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, за ОСОБА_2 , та повернення запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на цю земельну ділянку за ОСОБА_4 , позивачем не заявлялось, тому щодо них не може бути ухвалено додаткове рішення .

У заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 фактично прагне змінити заявлені ним позовні вимоги та викласти резолютивну частину рішення суду у бажаній ним редакції, що є неприпустимим.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що суд, вирішивши питання про право, не зазначив дії, що треба виконати, є безпідставними, адже у судовому рішенні чітко зазначені дії, які підлягають вчиненню у відповідності до заявлених позивачем вимог.

Посилання ОСОБА_1 на те, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Юдіної М.Г. від 08 вересня 2020 року відмовлено у скасуванні запису про право власності за номером 32794052 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 695563563206 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, також не є підставою для ухвалення додаткового рішення суду.

Вказане рішення державного реєстратора мотивовано тим, що в рішенні суду не зазначено, які необхідно провести реєстраційні дії після скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію права власності, оскільки у частині 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначено, що скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Крім того, необхідно виключити відомості саме в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а не з Державного земельного кадастру (а. с. 7, том 1).

Згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону .

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що, на відміну від статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи як: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав.

При цьому законодавець передбачив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням судовим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Вказані висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду у постановах від 23 червня 2020 року в справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року в справі № 922/3130/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року в справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19.

У рішенні суду першої інстанції не зазначено, які реєстраційні дії необхідно провести після скасування державної реєстрації права власності щодо земельної ділянки, оскільки відповідних вимог позивач не заявляв.

Тому, підстав для невідповідності заявлених та розглянутих судом позовних вимог положенням частини третьої статті 26 Закону в редакції змін, що набули чинності з 16 січня 2020 року, не вбачається, оскільки на порядок викладення позовних вимог у спірних правовідносинах вимоги наведеної редакції Закону не поширюються з огляду на подання позову у цій справі до набрання чинності норм зазначеної редакції Закону про державну реєстрацію.

Отже, у позивача були відсутні підстави викласти позовні вимоги відповідно до закону , який ще не набрав чинності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19.

Підстав для скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку з одночасним визнанням речових прав за позивачем, як це передбачено у частині 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у цьому разі не вбачається, оскільки для позивача передбачений позасудовий порядок захисту його прав шляхом звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, державний реєстратор вказав, що необхідно виключити відомості саме в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а не з Державного земельного кадастру, однак ОСОБА_1 таких позовних вимог у цій справі не заявляв, тому рішення суду у цій частині не може бути змінено шляхом ухвалення додаткового рішення.

Разом з тим, визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав є підставою для державної реєстрації припинення речових прав відповідно до вищевказаного Закону .

У разі, якщо позивач вважає свої права порушеними рішеннями, діями або бездіяльністю державного реєстратора, він не позбавлений можливості оскаржити такі рішення, дії або бездіяльність у передбаченому законом порядку.

Отже, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що викладені ним обставини не є підставами для ухвалення додаткового рішення суду, оскільки його вимоги виходять за межі позовних вимог, які ним були заявлені, та розглянуті судом першої інстанції в тому вигляді, які він заявляв.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції із додержанням норм процесуального права. Підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А.В. Котелевець

О.М. Хорошевський

Повний текст постанови складено 12 січня 2021 року.