Постанова

від 27.07.2021 по справі 612/850/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 липня 2021 року

м. Харків

справа № 612/850/19

провадження № 22-ц/818/2389/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області - Василенко Н.Т., Близнюківська державна нотаріальна контора Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області - Василенко Н.Т., Близнюківська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання спадкового договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2020 року , постановлене під головуванням судді Лобановської С.М., в залі суду в смт Близнюки Близнюківського району Харківської області, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області - Василенко Н.Т., Близнюківська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання спадкового договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним спадковий договір від 26 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області Василенко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 801, предметом якого є перехід права власності на земельну ділянку, площею 8,2312 га кадастровий номер 6320684000:02:000:0096 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області та скасовано державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки, дата державної реєстрації в державному реєстрі прав 07.08.2019, номер запису про право в державному реєстрі прав 32794052.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що спадковий договір є формою спадкування; набувачем за оспорюваним договором є рідна донька відчужувача; відсутні підстави для визнання недійсним спадкового договору від 26 грудня 2017 року.

ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2020 року - залишити без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для визнання недійсним спадкового договору, укладеного 26 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , оскільки предметом цього договору є майно, яке в силу закону є обмеженим в обороті, тому зміст спірного правочину суперечить нормам ЦК України та ЗК України, порушує спадкові права позивача.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону.

Судом встановлено, що 26 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено спадковий договір, який посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області Василенко Н.Т. та зареєстрований в реєстрі за № 801 (а.с.49-50 т.1).

За умовами спадкового договору ОСОБА_2 , як набувач, зобов`язалася виконувати передбачені даним договором розпорядження відчужувача, та в разі його смерті мала набути право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, розташовану на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, загальною площею 8,2312 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, убачається, що 07 серпня 2019 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на земельну ділянку, площею 8,2312 га кадастровий номер 6320684000:02:000:0096 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, номер запису про право в державному реєстрі прав 32794052 (а.с.10 т.1).

При цьому згідно заповіту від 01 липня 2019 року ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 все майно, де б воно не знаходилось, та у чому б воно не заключалося , та взагалі все те, що належатиме йому на день смерті по закону та на що він буде мати право (а.с.8 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер (а.с.7 т.1).

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: земельну ділянку, площею 8,2312 га, що розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

ОСОБА_1 звернувся до Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини.

03 грудня 2019 року постановою державного нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області Борзяку Володимиру Олександровичу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 8,2312 га, що розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області (а.с.9 т.1).

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який був його вітчимом. При оформленні спадкових прав він дізнався про наявність спадкового договору від 26 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , предметом якого є земельна ділянка площею 8,2312 га, що розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області. Позивач вважає, що зазначений спадковий договір укладений з порушенням вимог закону, оскільки його укладено під час дії заборони (мораторію) на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, спадковий договір порушує його спадкові права. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним спадковий договір від 26 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області Василенко Н.Т., зареєстрований в реєстрі за № 801, предметом якого є перехід права власності на земельну ділянку, площею 8,2312 га кадастровий номер 6320684000:02:000:0096 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області та скасовати державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 8,2312 га, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки, дата державної реєстрації в державному реєстрі прав 07.08.2019, номер запису про право в державному реєстрі прав 32794052.

Статтею 1302 ЦК України визначено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року (справа № 648/3671/16-ц).

Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України, тому вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так й іншою заінтересованою особою. У разі пред`явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено (стаття 3 ЦПК України).

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності Українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Такий висновок щодо застосування статті 228 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Відповідно до положень п. 15 Розділу Х Перехідних положень ЗК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року (на момент розгляду справи - 01 січня 2020 року), не допускається:

а)купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності,(а також, в редакції на момент розгляду справи - земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"), крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б)купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток(паїв), крім передачі їх у спадщину ,обміну відповідно до закону (в редакції на момент розгляду справи - (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків) та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року (на момент розгляду справи 01.01.2020 року), в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Матеріали справи свідчать про те, що 26 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено спадковий договір, який посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області Василенко Н.Т. та зареєстрований в реєстрі за № 801 (а.с.49-50 т.1). За умовами спадкового договору ОСОБА_2 , як набувач, зобов`язалася виконувати передбачені даним договором розпорядження відчужувача, та в разі його смерті мала набути право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, розташовану на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, загальною площею 8,2312 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У даному випадку мало місце відчуження земельної ділянки, оскільки ст. 1217 ЦК України передбачено лише два види спадкування за заповітом та за законом, спадкування шляхом укладення спадкового договору чинним законодавством не передбачено, в самому визначені спадкового договору в ст. 1302 ЦК України його сторонами зазначені відчужувач та набувач, отже законодавець найменуванням сторін договору визначив його правову природу, цей договір не є безвідплатним, а така ознака не притаманна переходу права власності в порядку спадкування, до набувача за спадковим договором переходить тільки право, коли в порядку спадкування до спадкоємців переходять також і обов`язки спадкодавця, відчужуване за спадковим договором майно не має статусу спадщини та не потребує вчинення певних дій щодо його прийняття та оформлення відповідним свідоцтвом, поміщення правових норм стосовно спадкового договору в Книзі шостій ЦК України обумовлено моментом переходу права власності на майно в результаті такого відчуження після смерті відчужувача.

Таким чином укладенням спірного договору його сторони в порушення ст. 6 ЦК України незаконно відступили від вказаних вище Перехідних положень ЗК України, предметом цього договору виступало майно, яке в силу закону є обмеженим в обороті.

З огляду на наведене, спадковий договір, який укладений сторонами під час дії заборони на відчуження земельних часток (паїв) щодо передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, порушує публічний порядок держави та є недійсним в силу закону (нікчемним).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 171/1447/18 (провадження № 61-16213св19) та від 20 травня 2020 року (провадження № 61-39405св18), від 11 листопада 2020 року у справі №612/765/18.

Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування. Вказаний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 648/3671/16-ц (провадження № 61-451св18), а також у пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування .

Отже, відчуження земельної ділянки за спадковим договором не можна вважати передачею ділянки у спадщину, а отже таке відчуження не є винятком із правила щодо застосування мораторію.

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону (стаття 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) дійшла правового висновку, відповідно до якого визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 94, 95).

Захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено та не є належним способом захисту та таким, що матиме реальне відновлення порушених прав позивача.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним спадкового договору від 26 грудня 2017 року, предметом якого є перехід права власності на земельну ділянку, площею 8,2312 га кадастровий номер 6320684000:02:000:0096 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Колегія суддів зауважує, що спадковий договір, який укладений сторонами під час дії заборони на відчуження земельних часток (паїв), в частині передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними в силу закону (нікчемними).

Захист інтересів власника земельної ділянки шляхом визнання недійсним спадкового договору щодо земельної ділянки не є належним способом захисту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання спадкового договору недійсним слід відмовити.

Разом з тим, як встановлено вище, спадковий договір від 26 грудня 2017 року є нікчемним та не породжує будь-яких наслідків.

При цьому за інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, убачається, що 07 серпня 2019 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на земельну ділянку, площею 8,2312 га кадастровий номер 6320684000:02:000:0096 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, номер запису про право в державному реєстрі прав 32794052 (а.с.10 т.1).

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням того, що спадковий договір, за умовами якого відповідачка зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку, є нікчемним, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію права власності №32794052 за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6320684000:02:000:0096; а також слід припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6320684000:02:000:0096, з огляду на таке.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечує реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). (постанова Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19)

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2020 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 - частковому задоволенню. Наявні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію права власності №32794052 за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6320684000:02:000:0096 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6320684000:02:000:0096. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2020 року - скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності №32794052 за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6320684000:02:000:0096. Припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6320684000:02:000:0096.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 29.07.2021 року.