Рішення

від 24.12.2020 по справі 911/2334/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2020 р. Справа № 911/2334/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрий двір", 23700, Вінницька область, місто Гайсин, вулиця 1 Травня, будинок 77

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ПРОД-ЛІДЕР", 08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Комінтерна (Гончарна), будинок 75

про стягнення 609 974,89 грн переплати за договором поставки № 13/04-2020 від 13.04.2020

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедрий двір" звернулось до господарського суду з позовом (вих. № 23 від 06.08.2020) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ПРОД-ЛІДЕР" з урахуванням уточненої редакції позовної заяви (вих. № 31 від 05.10.2020) з вимогами про стягнення, як повернення суми попередної оплати за договором поставки № 13/04-2020 від 13.04.2020, в розмірі 606 495,00 грн з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення на день винесення рішення суду по даній справі; пені за порушення строків поставки, на день винесення рішення суду, яка (пеня) на день звернення позивача до суду склала 2 783,91 грн, та 3% річних від простроченої суми, на день винесення рішення суду, які (3%) на день звернення позивача до суду склали 695,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник зазначає, що умовами договору поставки оплата конкретної партії продукції проводиться на умовах, визначених в Договорі та Специфікаціях, і може передбачати як передоплату, так і оплату по факту поставки або на умовах відстрочки платежу. Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедрий двір" зазначає, що ним було здійснено попередню оплату товару у відповідності до умов Договору та виставлених відповідачем рахунків в загальній сумі 1 560 000,00 грн, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ПРОД-ЛІДЕР" порушило свої зобов`язання за договором, продукцію поставило частково, а тому частину вартості непоставленого товару в розмірі 606 495,00 грн заявник просить стягнути з відповідача з урахуванням пені, нарахованої на прострочення поставки, 3% річних та індексу інфляції, які нараховані на суму непоставленого товару. Нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції позивач просить здійснити за весь час прострочення станом на день винесення рішення суду по даній справі.

Разом з позовною заявою було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову № 24 від 06.08.2020 (вх. № суду 159/20) шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ПРОД-ЛІДЕР", у задоволенні якої ухвалою суду від 12.08.2020 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, відповідно поштові відправлення з ухвалами суду, які направлялись відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (станом на момент звернення з позовною заявою): 08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Комінтерна (Гончарна), будинок 75, повернулися на адресу суду з відміткою поштового підприємства: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо.

Також у зв`язку із відсутністю фінансування на 2020 рік Господарського суду Київської області відправка поштової кореспонденції з 04.11.2020 була тимчасово припинена, про що повідомлялось на офіційному веб-порталі Господарського суду Київської області та відповідно на сайті суду була висвітлена інформація про виклики і повідомлення сторін по справах призначених до розгляду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарськогопроцесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 24.12.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Суд підписує рішення без його проголошення у разі неявки всіх учасників справи (частина четверта статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

13 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ПРОД-ЛІДЕР" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Щедрий двір" (Покупець) було укладено договір поставки №13/04-2020 (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов`язується поставити у власність покупця висівку (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування, кількість, асортимент, ціна та загальна вартість товару, строки, умови і місце поставки (відвантаження) товару, а також умови та порядок оплати товару визначаються сторонами в Додатках (Специфікаціях) до цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що Додатки (Специфікації) оформлюються на кожну замовлену партію товару та після підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України та вказується в рахунок-фактурі та/або в видатковій накладній, та/або в Специфікаціях (додатках до даного Договору), які є невід`ємними частинами цього Договору.

Як визначено пунктом 4.1 Договору розрахунок між постачальником та покупцем проводиться у національній валюті - гривні, безготівково, шляхом перерахування коштів покупцем на розрахункових рахунок постачальника не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки кожної партії продукції.

Оплата конкретної партії продукції проводиться на умовах, зазначених у Договорі та Специфікаціях, і може передбачати як передоплату, так і оплату по факту поставки або на умовах відстрочки платежу (пункт 4.3 Договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено наступні умови відвантаження продукції зі складу постачальника, якщо письмово не погоджено інше:

- завантаження продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника;

- доставка продукції здійснюється транспортом та за рахунок покупця.

Відповідно до пункту 5.4 Договору право власності на поставлену продукцію виникає у покупця з дати її фактичної передачі, що підтверджується датою підписання уповноваженим представником покупця відповідних документів.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, але у всякому випадку до виконання сторонами зобов`язань, узятих за даним договором в період його дії. Строк дії Договору вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити дію даного договору за 30 днів до закінчення строку його дії (пункт 7.1 Договору).

Позивач вказує, що на виконання умов Договору, Специфікації № 1 від 18.06.2020 до Договору та виставлених відповідачем рахунків на оплату позивачем перераховано на рахунок відповідача 1 560 000,00 грн за поставку висівки пшеничної, що підтверджується платіжними дорученнями № 2328 від 14.04.2020, № 2337 від 15.04.2020, № 2404 від 06.05.2020, № 2526 від 18.06.2020.

У відповідь, відповідачем було здійснено лише часткову поставку товару на загальну суму 953 505,00 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 164 від 22.04.2020 на суму 79 485,00 грн; товарно - транспортною накладною № 153 від 22.04.2020;

- видатковою накладною № 180 від 24.04.2020 на суму 68 810,00 грн; товарно - транспортною накладною № 157 від 24.04.2020;

- видатковою накладною № 182 від 26.04.2020 на суму 83 580,00 грн; товарно - транспортною накладною № 159 від 26.04.2020;

- видатковою накладною № 196 від 02.05.2020 на суму 78 365,00 грн; товарно - транспортною накладною № 171 від 02.05.2020;

- видатковою накладною № 204 від 08.05.2020 на суму 75 075,00 грн; товарно - транспортною накладною № 177 від 08.05.2020;

- видатковою накладною № 207 від 10.05.2020 на суму 80 815,00 грн; товарно - транспортною накладною № 182 від 10.05.2020;

- видатковою накладною № 216 від 15.05.2020 на суму 78 435,00 грн; товарно - транспортною накладною № 189 від 15.05.2020;

- видатковою накладною № 220 від 21.05.2020 на суму 77 980,00 грн; товарно - транспортною накладною № 199 від 21.05.2020;

- видатковою накладною № 236 від 05.06.2020 на суму 77 630,00 грн; товарно - транспортною накладною № 213 від 05.06.2020;

- видатковою накладною № 240 від 10.06.2020 на суму 93 520,00 грн; товарно - транспортною накладною № 219 від 10.06.2020;

- видатковою накладною № 248 від 17.06.2020 на суму 85 015,00 грн; товарно - транспортною накладною № 223 від 17.06.2020;

- видатковою накладною № 252 від 19.06.2020 на суму 74 795,00 грн; товарно - транспортною накладною № 229 від 19.06.2020.

Позивачем також долучені податкові накладні на підтвердження поставлено товару.

Позивач зазначає, що станом на 06.08.2020 відповідачем не поставлено товар на загальну суму 606 495,00 грн, зазначена сума складається із 96 495,00 грн - передоплати, проведеної до 18.06.2020, та 510 000,00 грн передоплати, проведеної у відповідності до Специфікації № 1 від 18.06.2020 до Договору поставки.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено лист-претензію № 16 від 06.07.2020 з вимогою повернути на користь позивача грошові кошти у сумі 606 945,00 грн, сплачені в якості попередньої оплати за товар (оригінал претензії разом з доказами направлення міститься в матеріалах справи).

Як зазначено позивачем, станом на день подання даної позовної заяви у зв`язку з невиконанням відповідачем поставки товару у позивача, як покупця, виникає право вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, обов`язок по поверненню якої у відповідача настав: в частині 96 495,00 грн в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України - 14.07.2020 (після направлення вимоги), та в частині 510 000,00 грн - 24.07.2020 (згідно умов Специфікації № 1 від 18.06.2020).

У зв`язку з викладеним позивач звернувся із даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Умовами Договору поставки визначено, що оплата продукції може передбачати як передоплату, так і оплату по факту поставки або на умовах відстрочки платежу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено оплату товару на умова передоплати.

В силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, посилаючись на положення статті 693 Цивільного кодексу України, вказує, що відповідачем не здійснено поставку товару у визначений строк, у зв`язку з чим він (продавець) зобов`язаний повернути суму передоплати непоставленої продукції.

Як вже було зазначено, умовами Договору поставки визначено, що на кожну замовлену партію товару оформлюються Додатки у вигляді Специфікацій, які є невід`ємними частинами самого Договору та в яких сторонами визначаються найменування та асортимент товару, строки, умови та місце поставки товару, умови та порядок оплати товару, тощо.

В матеріалах справи міститься підписана між сторонами Специфікація № 1 від 18.06.2020, відповідно до умов якої продавець передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар загальної вартості 510 000,00 грн; умови оплати: відтермінування платежу 14 календарних днів; термін поставки: згідно графіку відвантаження до 23.07.2020; місце поставки товару: склад покупця. У всіх інших питаннях, не врегульованих цією Специфікацією, сторони керуються умовами Договору поставки № 13/04-2020 від 13.04.2020.

Судом встановлено, що позивачем було в повному обсязі сплачено попередню оплату за товар, узгоджений в Специфікації № 1 від 18.06.2020, без відтермінування платежу на 14 календарних днів.

Так, відвантаження товару на суму 510 000,00 грн,вказане в Специфікації № 1 від 18.06.2020, визначено до 23.07.2020.

Пунктом 5.2 Договору однією із умов відвантаження продукції зі складу постачальника визначено, що доставка продукції здійснюється транспортом та за рахунок покупця, якщо письмово не погоджено інші умови.

З долучених позивачем товарно-транспортних накладних вбачається, що товар отримувався ТОВ "Щедрий двір" (покупцем) на складі продавця та перевозився автомобільним транспортом на замовлення покупця, тобто доставка продукції здійснюється транспортом та за рахунок покупця (самовивоз).

Вказані обставини дають можливість дійти висновку, що погоджені сторонами умови Договору поставки з урахуванням Специфікації полягають у вчиненні активних дій позивачем, як покупцем, щодо отримання оплаченого товару у відповідача.

Цим спростовують твердження позивача пре те, що відповідачем не здійснено поставку товару, оскільки позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів звернення до відповідача з вимогою про поставку відповідного товару, чи доказів наявності перешкод під час вчинення дій з отримання товару у відповідача чи його відмови відпускати товар.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Натомість, судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору, позивачем сплачено на користь відповідача в якості передоплати за товар загалом 1 560 000,00 грн, проте станом на момент звернення позивача до суду, останнім не було отримано від відповідача товар на суму передоплати у розмірі 606 495,00 грн.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України встановлено: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку непоставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, а яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Позивачем частково вірно визначено строк повернення відповідачем суми передоплати неотриманого позивачем товару. Оскільки строк поставки/відвантаження товару на суму передоплати у розмірі 96 495,00 грн, яка здійснена позивачем до 18.06.2020, умовами Договору поставки та/або Специфікацій не визначено, то відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України такий строк визначається моментом пред`явлення вимоги, а оскільки лист-претензія № 16 від 06.07.2020 була відправлена позивачем засобами поштового зв`язку 07.07.2020, то відповідно визначений у ній п`ятиденний термін виконання вимог позивача з повернення передоплати спливає 14.07.2020, то відповідно прострочення починається з 15.07.2020, а не як вказано позивачем з 14.07.2020.

Щодо строку повернення відповідачем суми передоплати неотриманого позивачем товару згідно Специфікації № 1 від 18.06.2020 на суму 510 000,00 грн, то позивачем вірно визначено строк, з якого у відповідача (продавця) виникає зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати, з наступного дня після спливу строку поставки/відвантаження, тобто з 24.07.2020.

Вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 4 Специфікації № 1 від 18.06.2020 строку поставки/відвантаження (до 23.07.2020), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Матеріали справи не містять та відповідачем не підтверджено належними доказами, які б спростовували твердження позивача та свідчили б про погашення вказаної заборгованості перед позивачем.

Враховуючи, що строк виконання поставки/відвантаження попередньої оплаченого товару настав, сума неотриманого позивачем товару підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про повернення суми попередньої оплати є обґрунтованою та законною, а тому підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивачем окрім суми попередної оплати товару заявлено до стягнення також суми індексу інфляції за весь час прострочення, пені за порушення строків поставки та 3% річних від простроченої суми, котрі за вимогою позивача мають бути нараховані судом станом на день винесення рішення по даній справі.

На день звернення позивача до суду (06.08.2020) за його розрахунком пеня складала 2 783,91грн, а 3% річних від простроченої суми склали 695,98 грн, нараховані за період з 24.07.2020 по 06.08.2020.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальним законодавством України не передбачено можливості здійснювати судом нарахування ні штрафних санкцій, ні відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частина десята статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Однак, положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливість суду здійснювати нарахування інфляційних та відсотків або пені станом на момент винесення рішення, у зв`язку з чим суд розглядає вимоги позивача в частині нарахованих 2 783,91грн пені та 695,98 грн 3% річних за визначений у позовній заяві період станом на день звернення позивача до суду. В частині заявленої вимоги про стягнення суми попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, без належного обґрунтованого розрахунку суми інфляційних, суд не бере її до розгляду, оскільки остання не визначена належним чином як вимога позовної заяви.

Щодо заявленої до стягнення суми пені в розмірі 695,98 грн, нарахованої за період з 24.07.2020 по 06.08.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями за змістом частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 548 цього Кодексу виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Умовами Договору поставки визначено, що за порушення своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 6.3 Договору в разі порушення умов цього Договору щодо строків поставки та/або оплати, винна сторона сплачує другій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення такого порушення, за кожен день прострочки від суми несплати або від суми непоставленої продукції.

Згідно з частиною першою статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, за своєю правовою природою є пенею (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Тобто, умовами Договору поставки сторонами узгоджено, що за неналежне виконання умов Договору в частині порушення строків поставки товару винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення такого порушення, за кожен день прострочки від суми непоставленої продукції.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Однак, як вже встановлено судом раніше, відповідно до умов пункту 5.2 Договору поставки продукція не поставлялась постачальником, а вивозилась покупцем самостійно.

Інших умов відвантаження/поставки продукції письмово між сторонами погоджено не було.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що у позивача відсутнє право на нарахування суми пені (неустойки) за порушення строків поставки продукції, оскільки продукція не поставлялась відповідачем, а вивозилась покупцем самостійно, а тому в задоволенні вимог позивача про стягнення 2 783,91грн пені слід відмовити.

Щодо заявленої суми 3% річних у розмірі 695,98 грн, нарахованої за період з 24.07.2020 по 06.08.2020, суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування інфляційного збільшення на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата відступила від правових висновків Верховного Суду України та Верховного Cуду щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у випадку прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару, визначивши, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати і 3 % річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідно до умов Специфікації № 1 від 18.06.2020 останнім днем поставки/відвантаження товару є 23.07.2020. Фактичним закінченням строку поставки/відвантаження товару є 23.07.2020.

Таким чином відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки (23.07.2020), та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки/відвантаження, тобто з 24.07.2020.

Таким чином, перевіривши розрахунок 3% річних від простроченої суми передоплати за період з 24.07.2020 по 06.08.2020, судом встановлено, що він є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в частині щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 695,98 грн підлягають задоволенню.

За змістом частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини третьої статті 13, частини першої статті74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а тому після перевірки розрахунків позивача позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 606 495,00 грн як повернення суми попередньої оплати та 695,98 грн 3% річних від простроченої суми. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ПРОД-ЛІДЕР" (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Комінтерна (Гончарна), будинок 75, код ЄДРПОУ 42992268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрий двір" (23700, Вінницька область, місто Гайсин, вулиця 1 Травня, будинок 77, код ЄДРПОУ 40548712) 607 190 (шістсот сім тисяч сто дев`яносто) грн 98 коп. (з яких 606 495,00 грн суми попередньої оплати та 695,98 грн 3% річних), а також судовий збір у сумі 9 107 (девять тисяч сто сім) грн 86 коп.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 11.01.2021