Рішення

від 21.12.2020 по справі 911/1345/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1345/20

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/1345/20

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі

Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру,

м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Фарм ,

с. Переяславське, Переяслав-Хмельницького району

2. Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 , м. Чернігів

про поновлення запису про державну реєстрацію земельної ділянки та її

витребування

за участю представників:

прокурор: Федоренко О.П., посвідчення № 055464 від 21.02.2020;

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Кобліков І.Ю.- адвокат, ордер серія АІ № 1037646 від 05.06.2020;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - позивач) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Фарм (надалі - відповідач 1), 2. Головного управління Держгеокадастру у Київській області (надалі - відповідач 2) про поновлення запису про державну реєстрацію земельної ділянки та її витребування.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказував на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області була передана спірна земельна ділянка у власність ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, яка в подальшому була відчужена на користь ТОВ Нива Фарм за Договором купівлі-продажу від 27.06.2018 з порушенням вимог земельного законодавства, в подальшому відомості про спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру в результаті об`єднання відповідачем 1 спірної земельної ділянки з іншими земельними ділянками та формування земельної ділянки площею 48,1387 га з кадастровим номером 3225583600:03:009:0046, у зв`язку з чим прокурор просить суд поновити у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 площею 1,9255 га на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 ; витребувати з незаконного володіння ТОВ Нива Фарм на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0036 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Ухвалою суду від 19.05.2020 відкрито провадження у справі № 911/1345/20, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначено у підготовчому засіданні на 10.06.2020, залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 .

28.05.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив (вх. № 10453/20 від 28.05.2020) на позовну заяву, за змістом якого відповідач 2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач 2, посилаючись на ч. 1 ст. 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зазначає, що з 01.01.2013 повноваження щодо ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передано до: 1) Міністерства юстиції України та його територіальних органів; 2) Суб`єктів державної реєстрації прав (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти); 3) Державних реєстраторів прав на нерухоме майно, з чого слідує, що ГУ Держгеокадастру у Київській області не володіє повноваженнями стосовно реєстрації права власності на нерухоме майно, в тому числі - на земельні ділянки. Поряд з цим, відповідач 2 звертає увагу на те, що вимога позивача про поновлення запису про державну реєстрацію земельної ділянки не може бути задоволена судом, оскільки спірна земельна ділянка припинила своє існування, як об`єкт цивільних прав.

09.06.2020 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшов відзив від 05.06.2020 на позов (вх. № 11358/20 від 09.06.2020), в якому останній просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Так, заперечуючи проти позову, відповідач 1 зазначає, що оскільки ТОВ Нива Фарм набуло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 за відплатним договором за згодою власника, отже відповідач 1 є добросовісним набувачем та таке майно не може бути витребуване в останнього. Також відповідач 1 вказує, що центральні органи виконавчої влади та їх структурні підрозділи здатні самостійно захищати порушені права та інтереси держави шляхом звернення до судових органів, а тому участь прокуратури у даній справі, на думку ТОВ Нива Фарм , призведе до недотримання принципу рівності сторін. Окрім того, як вважає відповідач 1, оскільки спірна земельна ділянка виділена на території Київської області, то належним позивачем у даній справі має бути саме Головне управління Держгеокадастру у Київській області, а не Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

В підготовчому засіданні 10.06.2020 судом повідомлено учасників справи про факт перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18 щодо застосування положень ст. 23 Закону України Про прокуратуру , у зв`язку з існуванням неоднакового застосування вказаної статті у подібних правовідносинах щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

Ухвалою суду від 10.06.2020 зупинено провадження у справі № 911/1345/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18.

24.06.2020 до господарського суду Київської області від заступника прокурора Чернігівської області надійшла відповідь вих. № 05/3-1278-20 від 22.06.2020 (вх. № суду 12705/20) на відзив відповідача 1, за змістом якої прокурор вказує на те, що оскільки первинним власником земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 ОСОБА_1 право на неї було набуто з порушенням вимог законодавства, і така земельна ділянка вибула із власності держави незаконно, то перебування спірної земельної ділянки у власності іншого суб`єкта, який набув її відповідно до цивільно-правових договорів, не може визнаватися правомірним, і з урахуванням ст.ст. 388, 393 Цивільного кодексу України вона підлягає витребуванню, у тому числі - у добросовісного набувача у судовому порядку.

04.09.2020 через канцелярію суду від заступника прокурора Чернігівської області надійшло клопотання вих. № 05/3-1278-20 від 01.09.2020 (вх. № суду 18754/20) про поновлення провадження у справі № 911/1345/20, з огляду на те, що обставини, які стали підставою для зупинення провадження у справі усунуті.

Ухвалою суду від 11.09.2020 поновлено провадження у справі № 911/1345/20, підготовче засідання призначено на 12.10.2020.

28.09.2020 до господарського суду Київської області від керівника Чернігівської обласної прокуратури надійшла відповідь вих. № 15/3/2-56вих20 від 25.09.2020 (вх. № суду 20610/20) на відзив відповідача 2, за змістом якої прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з огляду на наступне. Так, прокурор звертає увагу, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення не позбавлене можливості здійснювати перевірки наданих заявником документів та відомостей стосовно одержання ним у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення; прокурор стверджує, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості майна не містить даних про припинення чи скасування державної реєстрації права власності спірної земельної ділянки, що спростовує доводи відповідача 2 про відсутність об`єкта цивільних прав у даному спору.

З огляду на перебуванням судді Христенко О.О. на лікарняному, підготовче засідання у справі № 911/1345/20, призначене на 12.10.2020, не відбулось, у зв`язку з чим ухвалою суду від 22.10.2020 підготовче засідання було призначено на 25.11.2020.

17.11.2020 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшли заперечення від 11.11.2020 (вх. № суду 25439/20) на відповіді прокурора на відзиви, відповідно до яких відповідач 1 вважає, що відповіді прокурора на відзиви відповідачів є необґрунтованими, безпідставними, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Так, відповідач 1 вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області в межах процедури безоплатної передачі земельної ділянки державної власності у власність третьої особи діяло у порядку та спосіб передбачений імперативними нормами Земельного кодексу України (ст. 118), які в свою чергу не надають суб`єкту владних повноважень права відмовити у передачі земельної ділянки у власність з підстав, прямо не встановлених законом, отже вибуття спірної земельної ділянки із володіння держави відбулось за волею розпорядника земель; відповідач 1 стверджує про помилкові твердження прокурора про те, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення не позбавлене можливості здійснювати перевірки наданих заявником документів та відомостей стосовно одержання ним у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення, оскільки п. 198 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, відомості Державного земельного кадастру надаються виключно громадянам, у формі довідки про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержану у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації.

Ухвалою суду від 25.11.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/1345/20, а справу призначено до розгляду по суті на 21.12.2020.

В судовому засіданні 21.12.2020 прокурор підтримав свої вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові та відповідях на відзиви на позовну заяву; представник відповідача 1 підтримав свої заперечення та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив; представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; третя особа жодного разу в судові засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, письмових пояснень з приводу позовних вимог до суду не надіслала, про час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

31.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Відповідно до змісту вказаної заяви ОСОБА_1 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.09.2016 № 25-14888/14-16-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою було надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, орієнтовний розмір ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

26.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про затвердження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та передачу земельної ділянки у власність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 № 25-2235/14-17-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 7425589700:02:000:4022) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

19.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Відповідно до змісту вказаного клопотання ОСОБА_1 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 26.03.2018 № 10-2546/15-18-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, орієнтовний розмір ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

22.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передання йому безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036, площею 1,9255 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; припинено право користування земельною ділянкою, що посвідчується договором оренди землі від 20.07.2013, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.09.2013 за № 2474020; надано громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0036 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області (спірна земельна ділянка).

Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються, копії вищевказаних заяв/клопотань та наказів наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування поданого позову прокурор зазначив про порушення вимог земельного законодавства, оскільки за доводами прокурора, станом на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом отримання земельної ділянки державної власності на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. З огляду на вказане прокурор зауважував, що при зверненні до відповідача 2 громадянин ОСОБА_1 надав недостовірні відомості щодо реалізації свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності, тоді як ГУ Держгеокадастру у Київській області не перевірило відповідних обставин, що свідчить про порушення ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України під час видачі наказу та передачі у власність спірної земельної ділянки.

У підтвердження вказаних вище обставин щодо безоплатного отримання ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства двох земельних ділянок прокурором також надано Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зі змісту яких слідує, що 12.05.2017 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425589700:02:000:4022 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 № 25-2235/14-17-сг; 01.06.2018 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 площею 1,9255 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг.

27.06.2018 ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу було відчужено спірну земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю Нива Фарм - відповідачу 1, що підтверджується відповідно внесеними записами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вважає, що спірна земельна ділянка, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання та неналежного виконання ГУ Держгеокадастру у Київській області своїх обов`язків стосовно перевірки поданих особою документів та відомостей, безпідставно вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, у зв`язку з чим просить суд поновити у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036, площею 1,9255 га, на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 ; витребувати з незаконного володіння ТОВ Нива Фарм на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру вказану земельну ділянку.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом суд вважає за необхідне відзначити таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР і з огляду на положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Як визначено ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус, як землі, відповідно, державної чи комунальної власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Отже, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою про витребування спірної земельної ділянки із власності відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державного власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів, як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісогосподарського призначення, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель лісогосподарського призначення, що незаконно вибули з такої власності.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Таким чином, із наведених вище положень законодавства, а саме - вимог Закону України «Про прокуратуру» , Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Так, "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до ч. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п. 25 ч. 4 вказаного Положення Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль), у тому числі - за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах, а також визначено інші повноваження.

Відповідно до ч. 7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр, з метою організації своєї діяльності, надає територіальним органам методичну і практичну допомогу, проводить перевірки їх діяльності, аналізує результати діяльності територіальних органів, що забезпечують здійснення повноважень з розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, розробляє заходи щодо підвищення ефективності функціонування територіальних органів.

Поряд з цим, відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17.11.2016, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Київській області є структурним територіальним підрозділом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, який уповноважений державою здійснювати контролюючі повноваження відносно діяльності підпорядкованого органу.

З матеріалів справи вбачається, що листом вих. № 05/1-580вих19 від 18.04.2019 прокуратурою Чернігівської області повідомлено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру про факт надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області у приватну власність громадян, в т.ч. - ОСОБА_1 , які в порушення вимог ст.ст. 116, 121 ЗК України використали право на безкоштовну приватизацію земель даної категорії. За вказаним фатом розпочато кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018270000000132 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Запропоновано надати інформацію щодо вжитих заходів реагування щодо поновлення порушеного права держави.

Однак, належних заходів реагування з метою усунення порушень вимог законодавства Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру вжито не було.

07.06.2019 прокуратура Чернігівської області зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з повідомленням вих. № 05/1-867вих19 про порушення вимог земельного законодавства щодо надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у приватну власність громадян, в т.ч. - ОСОБА_1 , які в порушення вимог законодавства вже використали право на безкоштовну приватизацію земель даної категорії.

Запропоновано, у строки до 27.06.2019 надати інформацію щодо вжитих заходів реагування щодо поновлення порушеного права держави.

Як свідчить відповідь Головного управління Держгеокадастру у Київській області вих. № 10-10-0.222-8237/2-19 від 20.06.2019 належних заходів до усунення порушень не вжито.

Отже, вказані відповіді свідчать про невжиття будь-яких належних заходів з метою усунення порушень вимог законодавства, допущених підпорядкованим органом, а саме - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, та ігнорування свого обов`язку щодо поновлення порушеного права держави.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, судом встановлено, що Держгеокадастром України не вжито жодних заходів реагування у зв`язку із порушеним правом держави та щодо поновлення зазначеного права держави, що свідчить про бездіяльність позивача щодо нездійснення останніми захисту інтересів держави, з огляду на що суд вважає, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду прокурора були дотримані.

Як зазначалось вище, прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить суд поновити у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 площею 1,9255 га на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 .

Як зазначено у листі вих. 10-10-0.223-14604/2-19 від 11.11.2019 ГУ Держгеокадастру у Київській області відомості про земельну ділянку кадастровий номер 3225583600:03:009:0036 перенесені до архівного шару Державного земельного кадастру в результаті об`єднання в земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0046.

Так, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Зі змісту норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини вбачається, що скасування запису у Поземельній книзі та закриття Поземельної книги у зв`язку із скасуванням державної реєстрації земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення. Передбачений законодавством порядок скасування державної реєстрації земельних ділянок чи окремих записів у Поземельній книзі передбачає вчинення відповідних дій саме державним кадастровим реєстратором, що виключає можливість таких дій безпосередньо судом.

Враховуючи вищевикладене, суд закриває провадження у справі в частині вимоги прокурора про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 площею 1,9255 га на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України

Поряд з цим, прокурор при звернені із позов просив витребувати на користь держави спірну земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0036, у зв`язку із порушенням вимог земельного законодавства при її наданні у власність.

Заперечуючи проти вказаної вимоги, ТОВ Нива Фарм вказувало, що воно є добросовісним власником спірної земельної ділянки, набутої за відплатним договором та за згодою її власника, що свідчить про відсутність підстав для витребування у нього вказаної земельної ділянки.

Розглянувши позовну вимогу прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача 1, суд відзначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.ст. 18, 19 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі - острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються у тому числі - на землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22, ч.ч. 1, 3 ст. 116, ч. 6 ст. 118, ч. 4 ст. 122 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент звернення ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 19.03.2018 про надання дозволу на розробку документації, так і станом на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах визначених норм безоплатної приватизації площею 2,0 гектара.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадянина ОСОБА_1 в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства, проведено двічі, а тому наказ від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг, яким вдруге для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку державної власності, суперечить приписам ч. 4 ст. 116 ЗК України та принципам земельного законодавства, зокрема, рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за змістом наведених норм законодавства передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі - не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Відповідно до ст.ст. 318, 324 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Як встановлено судом, спірну земельну ділянку ТОВ Нива Фарм було отримано у власність від ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог законодавства, оскільки своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства останній вже використав раніше, а тому подальше відчуження незаконно отриманої земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0036, на користь ТОВ Нива Фарм відбулось з порушенням вимог законодавства.

Вказане дає підстави дійти висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, позаяк видача ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності, з огляду на неправомірність дій вказаного органу державної влади щодо передачі цієї землі у власність.

Необхідно також зауважити, що власник майна, з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, суд дійшов висновку, що подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ТОВ «Нива Фарм» відбулось з порушенням вимог ст.ст. 328, 330 ЦК України, тож земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а тому відповідна позовна вимога прокурора є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України» , «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову в частині витребування земельної ділянки з незаконного володіння не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору за вимогою про витребування земельної ділянки відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (08420, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 35652231) на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код 39411771) земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0036, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114) 1 051 (одну тисячу п`ятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (08420, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 35652231) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114) 1 051 (одну тисячу п`ятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази.

5. В іншій частині позовних вимог закрити провадження у справі.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 13.01.2021.

Суддя О.О. Христенко