Постанова

від 01.07.2021 по справі 911/1345/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2021 р. м.Київ Справа№ 911/1345/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Cалій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 01.07.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з

обмеженою відповідальністю "Нива Фарм"

на рішення Господарського суду Київської області

від 21.12.2020 (повний текст рішення складено та підписано 13.01.2021)

у справі № 911/1345/20 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі

Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм"

2. Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 ,

про поновлення запису про державну реєстрацію земельної ділянки та її витребування

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник прокурора Чернігівської області (далі по тексту - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (надалі - відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у Київській області (надалі - відповідач 2) про поновлення запису про державну реєстрацію земельної ділянки та її витребування, в якому просить суд:

- поновити у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 площею 1,9255 га на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 ;

- витребувати з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0036 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказував на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області була передана спірна земельна ділянка у власність ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, яка в подальшому була відчужена на користь ТОВ "Нива Фарм" за Договором купівлі-продажу від 27.06.2018 з порушенням вимог земельного законодавства, в подальшому відомості про спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру в результаті об`єднання відповідачем-1 спірної земельної ділянки з іншими земельними ділянками та формування земельної ділянки площею 48,1387 га з кадастровим номером 3225583600:03:009:0046.

Короткий зміст заперечень проти позову Головного управління Держгеокадастру у Київській області

Від Головного управління Держгеокадастру у Київській області (відповідача-2) надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач-2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач-2, посилаючись на ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначає, що з 01.01.2013 повноваження щодо ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передано до: 1) Міністерства юстиції України та його територіальних органів; 2) Суб`єктів державної реєстрації прав (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти); 3) Державних реєстраторів прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, ГУ Держгеокадастру у Київській області не володіє повноваженнями стосовно реєстрації права власності на нерухоме майно, в тому числі - на земельні ділянки. Поряд з цим, відповідач-2 звертає увагу на те, що вимога позивача про поновлення запису про державну реєстрацію земельної ділянки не може бути задоволена судом, оскільки спірна земельна ділянка припинила своє існування, як об`єкт цивільних прав.

Короткий зміст заперечень проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (відповідач-1) у своєму відзиві на позов, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Так, заперечуючи проти позову, відповідач-1 зазначає, що оскільки ТОВ "Нива Фарм" набуло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 за відплатним договором за згодою власника, отже відповідач-1 є добросовісним набувачем та таке майно не може бути витребуване в останнього.

Також відповідач-1 вказує, що центральні органи виконавчої влади та їх структурні підрозділи здатні самостійно захищати порушені права та інтереси держави шляхом звернення до судових органів, а тому участь прокуратури у даній справі, на думку ТОВ "Нива Фарм", призведе до недотримання принципу рівності сторін.

Окрім того, як вважає відповідач-1, оскільки спірна земельна ділянка виділена на території Київської області, то належним позивачем у даній справі має бути саме Головне управління Держгеокадастру у Київській області, а не Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Короткий зміст відповіді на відзив (відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм") Заступника прокурора Чернігівської області

Від заступника прокурора Чернігівської області надійшла відповідь на відзив відповідача-1, за змістом якої прокурор вказує на те, що оскільки первинним власником земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 ОСОБА_1 право на неї було набуто з порушенням вимог законодавства, і така земельна ділянка вибула із власності держави незаконно, то перебування спірної земельної ділянки у власності іншого суб`єкта, який набув її відповідно до цивільно-правових договорів, не може визнаватися правомірним, і з урахуванням ст.ст. 388, 393 Цивільного кодексу України вона підлягає витребуванню, у тому числі - у добросовісного набувача у судовому порядку.

Короткий зміст відповіді на відзив (відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Київській області ) Заступника прокурора Чернігівської області

Від керівника Чернігівської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2, за змістом якої прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

З огляду на наступне, прокурор звертає увагу, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення не позбавлене можливості здійснювати перевірки наданих заявником документів та відомостей стосовно одержання ним у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення; прокурор стверджує, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості майна не містить даних про припинення чи скасування державної реєстрації права власності спірної земельної ділянки, що спростовує доводи відповідача 2 про відсутність об`єкта цивільних прав у даному спору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.12.2020 у справі № 911/1345/20 позовні вимоги Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - позивач) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (надалі - відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у Київській області (надалі - відповідач 2) про поновлення запису про державну реєстрацію земельної ділянки та її витребування задоволено частково, а саме:

- витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0036, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

- стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114) 1 051 (одну тисячу п`ятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на користь Чернігівської обласної прокуратури 1 051 (одну тисячу п`ятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог закрито провадження у справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- зі змісту норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини вбачається, що скасування запису у Поземельній книзі та закриття Поземельної книги у зв`язку із скасуванням державної реєстрації земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення. Передбачений законодавством порядок скасування державної реєстрації земельних ділянок чи окремих записів у Поземельній книзі передбачає вчинення відповідних дій саме державним кадастровим реєстратором, що виключає можливість таких дій безпосередньо судом.

Враховуючи вищевикладене, суд закрив провадження у справі в частині вимоги прокурора про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 площею 1,9255 га на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

- як встановлено судом, спірну земельну ділянку ТОВ "Нива Фарм" було отримано у власність від ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог законодавства, оскільки своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства останній вже використав раніше, а тому подальше відчуження незаконно отриманої земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0036, на користь ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог законодавства.

Оскільки, земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, суд першої інстанції дійшов висновку, що подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог ст.ст. 328, 330 Цивільного кодексу України, тож земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а тому відповідна позовна вимога прокурора є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" 02.02.2021 (згідно відмітки поштового трекінгу Укрпошти на конверті), тобто у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, що узгоджується з п. 17.5 Перехідних положень Господарського процессуального кодексу України, звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2020 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи що привело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції:

- надано неправильне тлумачення п. 3 ч. 1 ст.388 Цивільного кодексу України та одночасно не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме ч. 2 ст. 19 Конституції України, у взаємозв`язку з ст. 118 Земельного кодексу України, внаслідок чого висновок про відсутність волевиявлення держави на вибуття спірної земельної ділянки із її володіння є помилковим;

- надано невірне тлумачення п. 1 с. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод із одночасним порушенням ч. 4 ст. 11 та ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, як наслідок втручання у право Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на мирне володіння майном (спірною земельною ділянкою) є незаконним та непропорційним, тобто невиправданим;

- порушено норми процесуального права (ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України) а саме суд керувався правовими висновками викладеними в постановах Великої палати Верховного Суду у справі №183/1617/16 від 14.11.2018, №911/3681/17 від 21.08.2019, №911/1050/19 від 22.01.2020 без урахування застосовуваного Верховним Судом підходу щодо визначення судових рішень у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої палати Верховного суду у справі №910/5394/15-г від 16.05.2018, №922/2383/16 від 19.06.2018, №2-3007/11 від 12.12.2018, 757/31606/15-ц від 16.01.2019, №910/719/19 від 19.05.2020, №1.380.2019.000591 від 23.06.2020,№918/185/15 від 05.03.2018, №912/1701/18 від 10.06.2020, що призвело до неправильного вирішення даної справи.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

12.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури надійшов на апеляційну скаргу який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- щодо втручання держави у право ТОВ "Нива Фарм" на мирне володіння майном, вказує, що ГУ Держгеокадастру у Київській області в межах процедури безплатної передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 діяло у порядку і спосіб передбачені Законом, а рішення вказаного органу щодо спірної земельної ділянки є правомірним вираженням волі з боку держави, адже рішення прийняте з порушенням прямої законодавчої заборони щодо повторної безоплатної передачі громадянину земельної ділянки не може бути правомірним.

- оскільки, попереднім власником земельної ділянки був ОСОБА_1 право на неї набуто з порушенням вимог законодавства, вона вибула із власності держави поза волею народу, а тому з урахуванням ст. 388, 393 Цивільного кодексу України підлягає витребуванню у добросовісного набувача в судовому порядку;

- щодо наявності підстав для витребування земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм", зазначає що твердження апелянта про те, що без визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4792/15-18-сг з дотриманням правил підвідомчості у господарського суду відсутні підстави для встановлення факту, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з її волі, не знаходить підтвердження у нормах законодавства та у судовій практиці.

- враховуючи вищевикладене, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки зміненої власником, внаслідок об`єднання з іншою земельною ділянкою в особи, за якою вона зареєстрована на праві власності відповідає речово-правовому характеру індикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника;

- доводи апелянта щодо законності вибуття земельної ділянки у власність ОСОБА_1 зводяться до того, що Головного управління Держгеокадастру у Київській області в силу імперативних приписів ст. 19 Конституції України не уповноважено на вживання заходів щодо встановлення факту використання права на безоплатну приватизацію земельних ділянок заявників.

- положення Порядку №1051 свідчать про наявність у розпорядженні органів Держгеокадастру достатнього обсягу повноважень для отримання відповідної документації від підприємств, установ та організацій, у тому числі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, зокрема щодо використання права на безоплатну приватизацію, для прийняття законного та обґрунтованого рішення за результатами розгляду звернень громадян. Разом з цим, при розгляді звернення ОСОБА_1 посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Київській області такі можливості не використано, внаслідок чого фізичній особі незаконно повторно у порядку безоплатної приватизації передано у власність земельну ділянку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.02.2021, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2020 у справі №911/1345/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2020 у справі № 911/1345/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: подати до суду докази: доплати судового збору в повному обсязі, а саме: 271 грн. 50 коп.

23.03.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжне доручення №209 від 16.03.2021 на 271, 50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1345/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2020, розгляд справи призначено на 20.05.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 справи № 911/1345/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2020 відкладено на 01.07.2021.

Відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 17.07.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

В подальшому, Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 01.07.2021 Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (позивач), Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм"(відповідач-1), Головне управління Держгеокадастру у Київській області (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 , представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 отримана Заступником прокурора Чернігівської області згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411634762396 та 1400052078166, Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411634762400 та 0315112751360, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411634762418 та 0842000014045, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411634762426 та 0311519178333, а також відповідна ухвала була надіслана і на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 згідно рекомендованого поштового повідомлення за рекомендованим відправленням 0411634762434, проте, не була вручена поштовою установою.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників позивача, відповідача та третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, як і неподання відповідачем-2 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів відзиву на апеляційну скаргу, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України ).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників учасників спору.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0000 гектара.

Відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

31.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Відповідно до змісту вказаної заяви ОСОБА_1 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.09.2016 № 25-14888/14-16-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" було надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, орієнтовний розмір ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

26.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про затвердження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та передачу земельної ділянки у власність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 № 25-2235/14-17-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 7425589700:02:000:4022) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

19.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Відповідно до змісту вказаного клопотання ОСОБА_1 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 26.03.2018 № 10-2546/15-18-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" громадянину ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, орієнтовний розмір ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

22.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передання йому безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036, площею 1,9255 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; припинено право користування земельною ділянкою, що посвідчується договором оренди землі від 20.07.2013, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.09.2013 за № 2474020; надано громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0036 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області (спірна земельна ділянка).

Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються, копії вищевказаних заяв/клопотань та наказів наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування поданого позову прокурор зазначив про порушення вимог земельного законодавства, оскільки за доводами прокурора, станом на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом отримання земельної ділянки державної власності на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

З огляду на викладене, прокурор зауважував, що при зверненні до відповідача-2 громадянин ОСОБА_1 надав недостовірні відомості щодо реалізації свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності, тоді як ГУ Держгеокадастру у Київській області не перевірило відповідних обставин, що свідчить про порушення ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України під час видачі наказу та передачі у власність спірної земельної ділянки.

У підтвердження вказаних вище обставин щодо безоплатного отримання ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства двох земельних ділянок прокурором також надано Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зі змісту яких слідує, що 12.05.2017 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425589700:02:000:4022 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 № 25-2235/14-17-сг; 01.06.2018 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 площею 1,9255 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг.

27.06.2018 ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу було відчужено спірну земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" - відповідачу-1, що підтверджується відповідно внесеними записами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вважає, що спірна земельна ділянка, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання та неналежного виконання ГУ Держгеокадастру у Київській області своїх обов`язків стосовно перевірки поданих особою документів та відомостей, безпідставно вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, у зв`язку з чим просить суд поновити у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036, площею 1,9255 га, на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 ; витребувати з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру вказану земельну ділянку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна №207375400 від 23.04.2020, земельна ділянка з кадастровим номером №3225583600:03:009:0036, що є предметом розгляду у даній справі належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (код ЄДРПОУ 35652231).

Відповідно до вказаної довідки, підставою виникнення у ТОВ "Нива Фарм" права власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером №3225583600:03:009:0036 є Договір купівлі-продажу земельної ділянки №786 від 27.06.2018 (укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Нива Фарм"), виданий приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького району нотаріального округу Київської області Мусієнко М.М.

Прокуратурою Чернігівської області в порядку досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінального провадження, відомості про яке внесено 05.06.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018270000000132 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченог ч. 2 ст. 364 КК України, виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (третя особа), який в подальшому відчужив відповідну земельну ділянку на користь ТОВ "Нива Фарм".

Прокуратурою встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 26.03.2018 №10-2546/15-18-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району орієнтовною площею 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а в подальшому, наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4792/15-18-сг затверджено проект землеустрою, надано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0036 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району.

Також, на підставі вказаного наказу ОСОБА_1 зареєстровано право власності на відповідну земельну ділянку, після чого на підставі договору купівлі-продажу було відчужено на користь ТОВ "Нива Фарм".

Разом з тим, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 № 25-2235/14-17-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 12.05.2017) земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7425589700:02:000:4022) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (кадастровий номер 3225583600:03:009:0036) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області 08.02.2017 № 25-2235/14-17-сг), передача ОСОБА_1 земельної ділянки згідно наказу від 29.05.2018 №10-4792/15-18-сг відбулась з порушенням норм ст. 116, 118, 121 ЗК України та спірна земельна ділянка безпідставно вибула з державної власності поза волею власника.

Таким чином, прокурор вказував на наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки від ТОВ "Нива Фарм", яке є останнім набувачем земельної ділянки, на підставі ст. 388 ЦК України на користь держави.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави саме прокурором, останнім в позовній заяві прокурор посилався на ст. 53 ГПК України і ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та зазначав, що Державну службу України з питань геодезії картографії та кадастру повідомлено, що окремі громадяни, в тому числі і ОСОБА_1 з порушенням вимог земельного законодавства, отримали у власність земельні ділянки на території Чернігівської та Київської областей.

Водночас, прокурор стверджує, що Держгеокадастром не вживались належні заходи реагування з метою усунення порушень вимог законодавства допущених підпорядкованим органом (ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області).

Заперечуючи проти позову ТОВ "Нива Фарм" зазначало про відсутність підстав для звернення саме прокурора з даним позовом з тих підстав, що центральні органи виконавчої влади та їх структурні підрозділи здатні самостійно захищати порушені права та інтереси держави шляхом звернення до судових органів. Також, відповідач зазначав, що прокуратурою не встановлено чи здійснює захист порушених інтересів держави орган державної влади - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Крім того, участь прокуратури на стороні позивача призведе до недотримання принципу рівності сторін.

Зокрема, щодо захисту свого права ТОВ "Нива Фарм" зазначає, що згідно практики Європейського суду, якщо особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання в право заявника на мирне володіння майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції" (Рішення Європейського суду "Стретч проти Сполученого Королівства".

З урахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що за заявою третьої особи від 31.08.2016 про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, відповідно до Наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.09.2016 № 25-14888/14-16-сг затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 7425589700:02:000:4022 площею 2,000 га. для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна №183497500 від 03.10.2019 (далі - Інформаційна довідка), вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером №7425589700:02:000:4022, зареєстрована за ОСОБА_1 12.05.2017 на праві приватної власності за №20381516.

Отже, з наведеного слідує, що ОСОБА_1 станом на 12.05.2017 (позаяк право власності на земельну ділянку виникає з моменту реєстрації такого права) використав своє право на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Водночас, в матеріалах справи наявний Наказ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, відповідно до якого, зокрема, визначено надати гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9255 га (кадастровий номер №3225583600:03:009:0036) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Також, відповідно до Інформаційної довідки право власності на земельну ділянку з кадастровим номером №3225583600:03:009:0036 зареєстровано за ОСОБА_1 01.06.2018 за №26460801 на праві власності.

Крім того, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №207375400 від 23.04.2020 вбачається, що ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером №3225583600:03:009:0036 було продано за договором купівлі-продажу №786 від 27.06.2018 ТОВ "Нива Фарм", яку останнім зареєстровано на праві приватної власності 27.06.2018.

З урахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області Наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 вже було (на підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 № 25-2235/14-17-сг) використане своє право на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані обставини про подвійне проведення передачі земельних ділянок безоплатно у власність ОСОБА_1 в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства, свідчать про порушення ГУ Держгеокадастру у Київській області (видача Наказу № 10-4792/15-18-сг від 29.05.2018) положень ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України та принципів земельного законодавства, зокрема рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18, 19 Земельного кодексу України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Однією із категорій земель, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України, є землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22, ч. 1, 3 ст. 116, ч. 6 ст. 118, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 та п. б) ч. 1 ст. 121 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч. 1, 2 ст. 79-1, ст. 194 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до пп. 1, 3, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством; здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації.

Поряд з тим, згідно пп. 1, 3, 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері земельних відносин.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

1. Організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;

2. Розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Приписами ст. 2, 6, 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" унормовано, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пп. 4, 5, 198, 199 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Крім випадків, передбачених пунктами 162 і 163 цього Порядку, відомості Державного земельного кадастру надаються, зокрема, громадянам у формі довідки про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) за формою згідно з додатком 51 (з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України).

Надання відомостей з Державного земельного кадастру, передбачених пунктом 198 цього Порядку, здійснюється державними кадастровими реєстраторами відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Як слідує зі змісту додатку 51, що визначає форму довідки про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання), пошук інформації до вказаної довідки може здійснюватись за такими даними: кадастровий номер, власник (користувач): прізвище, ім`я по батькові/найменування, податковий номер/номер та серія паспорта фізичної особи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищевказані законодавчі приписи та надані ними органам державної влади повноваження, зокрема, в частині ведення Державного земельного кадастру, свідчать про те, що ГУ Держгеокадастру у Київській області під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення не позбавлений можливості здійснювати перевірку наданих заявником документів та відомостей стосовно одержання ним у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України.

Положеннями статей 328, 330, 387, 388 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом вищевказаних нормативних приписів передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

Виходячи з системного аналізу наведеної норми, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Відтак, системний аналіз норми ст. 388 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що власник з дотриманням вимог цієї статті може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Як підтверджується матеріалами справи, що листом вих. № 05/1-580вих19 від 18.04.2019 прокуратурою Чернігівської області повідомлено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру про факт надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області у приватну власність громадян, в т.ч. - ОСОБА_1 , які в порушення вимог ст.ст. 116, 121 ЗК України використали право на безкоштовну приватизацію земель даної категорії.

За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018270000000132 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Запропоновано надати інформацію щодо вжитих заходів реагування щодо поновлення порушеного права держави.

Однак, належних заходів реагування з метою усунення порушень вимог законодавства Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру вжито не було.

07.06.2019 прокуратура Чернігівської області зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з повідомленням вих. № 05/1-867вих19 про порушення вимог земельного законодавства щодо надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у приватну власність громадян, в т.ч. - ОСОБА_1 , які в порушення вимог законодавства вже використали право на безкоштовну приватизацію земель даної категорії.

Запропоновано, у строки до 27.06.2019 надати інформацію щодо вжитих заходів реагування щодо поновлення порушеного права держави.

Як свідчить відповідь Головного управління Держгеокадастру у Київській області вих. № 10-10-0.222-8237/2-19 від 20.06.2019 належних заходів до усунення порушень не вжито.

Як встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, вказані відповіді свідчать про невжиття будь-яких належних заходів з метою усунення порушень вимог законодавства, допущених підпорядкованим органом, а саме - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, та ігнорування свого обов`язку щодо поновлення порушеного права держави.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, що Держгеокадастром України не вжито жодних заходів реагування у зв`язку із порушеним правом держави та щодо поновлення зазначеного права держави, що свідчить про бездіяльність позивача щодо нездійснення останніми захисту інтересів держави, з огляду на що суд вважає, що вимоги Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду прокурора були дотримані.

Як зазначено вище, прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить суд поновити у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 площею 1,9255 га на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 .

Як зазначено у листі вих. № 10-10-0.223-14604/2-19 від 11.11.2019 ГУ Держгеокадастру у Київській області відомості про земельну ділянку кадастровий номер 3225583600:03:009:0036 перенесені до архівного шару Державного земельного кадастру в результаті об`єднання в земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0046.

Так, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Зі змісту норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини вбачається, що скасування запису у Поземельній книзі та закриття Поземельної книги у зв`язку із скасуванням державної реєстрації земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення. Передбачений законодавством порядок скасування державної реєстрації земельних ділянок чи окремих записів у Поземельній книзі передбачає вчинення відповідних дій саме державним кадастровим реєстратором, що виключає можливість таких дій безпосередньо судом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині вимоги прокурора про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 площею 1,9255 га на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, з даними обставини також погоджується суд апеляційної інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції, прокурор при звернені із позовом просив витребувати на користь держави спірну земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0036, у зв`язку із порушенням вимог земельного законодавства при її наданні у власність.

Заперечуючи проти вказаної вимоги, ТОВ "Нива Фарм" вказувало, що воно є добросовісним власником спірної земельної ділянки, набутої за відплатним договором та за згодою її власника, що свідчить про відсутність підстав для витребування у нього вказаної земельної ділянки.

Розглянувши позовну вимогу прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача -1, суд першої інстанції зазначав наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 19.03.2018 про надання дозволу на розробку документації, так і станом на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах визначених норм безоплатної приватизації площею 2,0 гектара.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадянина ОСОБА_1 в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства, проведено двічі, а тому наказ від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг, яким вдруге для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку державної власності, суперечить приписам ч. 4 ст. 116 ЗК України та принципам земельного законодавства, зокрема, рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Приписами ст. 330 Цивільного кодексу України передбачено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Отже, за змістом наведених норм законодавства передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України, у зв`язку з порушенням органом державної влади вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право ТОВ "Нива Фарм" на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у статті 1 Першого протоколу, у зв`язку з чим відповідні твердження відповідача про порушення статті 1 Першого протоколу у разі задоволення позову прокурора, - є безпідставними та необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею (встановленому порядку) власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог ст. 328, 330 ЦК України, у зв`язку з цим, земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, що судом першої інстанції надано неправильне тлумачення п. 3 ч. 1 ст.388 Цивільного кодексу України та одночасно не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме ч. 2 ст. 19 Конституції України, у взаємозв`язку з ст. 118 Земельного кодексу України, внаслідок чого висновок про відсутність волевиявлення держави на вибуття спірної земельної ділянки із її володіння є помилковим, суд апеляційної інстанції відхиляє та не бере до уваги.

Щодо представництва інтересів держави прокурором, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

Положеннями ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначене правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, спірну земельну ділянку ТОВ "Нива Фарм" було отримано у власність від ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог законодавства, оскільки своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства останній вже використав раніше, а тому подальше відчуження незаконно отриманої земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0036, на користь ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог законодавства.

Вказане дає підстави дійти висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, позаяк видача ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності, з огляду на неправомірність дій вказаного органу державної влади щодо передачі цієї землі у власність.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, суд дійшов висновку, що подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог ст.ст. 328, 330 ЦК України, тож земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а тому відповідна позовна вимога прокурора є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, в контексті встановленого вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повідомлення прокуратури про те, що Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та/або ГУ Держгеокадастру Київської області за наявності відповідних підстав (наявності порушень земельного законодавства під час набуття права на земельні ділянки с/г призначення державної власності) самостійно не звернулись до суду з позовними заявами в інтересах держави - що є самостійним, обгрунтованим та достатнім аргументом для підтвердження обумовлених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва прокуратури у даній справі.

Довод апелянта, що судом першої інстанції надано невірне тлумачення п. 1 с. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод із одночасним порушенням ч. 4 ст. 11 та ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, як наслідок втручання у право Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на мирне володіння майном (спірною земельною ділянкою) є незаконним та непропорційним, тобто невиправданим, суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані та безпідставні з огляду на наступне.

Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України, у зв`язку з порушенням органом державної влади вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Водночас, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі із державного власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право ТОВ "Нива Фарм" на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у статті 1 Першого протоколу, у зв`язку з чим відповідні твердження відповідача про порушення статті 1 Першого протоколу у разі задоволення позову прокурора, - є безпідставними та необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею (встановленому порядку) власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог ст. 328, 330 ЦК України, у зв`язку з цим, земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими у наведеній частині тапідлягають задоволенню у вказаній частині.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Стосовно доводів скаржника, що порушено норми процесуального права (ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України) а саме те, що суд керувався правовими висновками викладеними в постановах Великої палати Верховного суду у справі №183/1617/16 від 14.11.2018, №911/3681/17 від 21.08.2019, №911/1050/19 від 22.01.2020 без урахування застосовуваного Верховним судом підходу щодо визначення судових рішень у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої палати Верховного суду у справі №910/5394/15-г від 16.05.2018, №922/2383/16 від 19.06.2018, №2-3007/11 від 12.12.2018, 757/31606/15-ц від 16.01.2019, №910/719/19 від 19.05.2020, №1.380.2019.000591 від 23.06.2020,№918/185/15 від 05.03.2018, №912/1701/18 від 10.06.2020, що призвело до неправильного вирішення даної справи, - суд апеляційної інстанції відхиляє як такі, що не знайшли своє підтвердження матеріалами та справи та посилання скаржника в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, стосуються інших предмета та підстав позову, а також стосуються обставин, відмінних від обставин даної справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 29 листопада 1991 року заява № 12742/87 (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) й "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року заява № 25921/02 Європейського суду з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "наявним майном", або коштами, уключаючи позови, для задоволення їх позивач може обґрунтувати їх принаймі "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Також, суд апеляційної інстанції, в контексті дослідження способу обраного позивачем способу захисту, вважає за необхідне врахувати і його ефективність, що також наголошується і у статті 13 Конвенції прав людини та основоположних свобод.

Зокрема, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Оцінюючи належність обраного пособу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Здійснюючи судовий розгляд даної справи, апеляційний господарський суд установив, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, призводить у спірних правовідносинах до реального захисту та відновлення порушених прав держави в особі Українського народу та законних сподівань у такий спосіб. При цьому, визначення судом правової природи спірних правовідносин, як і їх кваліфікація та застосування норми права, яка регулює відповідні відносини - є повноваженнями суду, які реалізуються з метою дотримання засад господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний прокурором спосіб захисту (шляхом витребування з незаконного володіння відповідача спірної земельної ділянки)- є ефективним з огляду на вимоги наведених вище положень Цивільного кодексу України та Конвенції з прав людини та основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу до згаданої Конвенції.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора в частині вимог щодо витребування спірної земельної ділянки площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0036 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області з володіння ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим, судом першої інстанції обґрунтовано ухвалено рішення про задоволення позовних вимог у наведеній частині.

Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі щодо вимог про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0036 площею 1,9255 га на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4792/15-18-сг ОСОБА_1 - учасниками спору не оскаржувалось, і у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ст. 269 Господарського процесуального кодексу України правові підстави для виходу за межі апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2020 у справі №911/1345/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм".

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2020 у справі №911/1345/20- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2020 у справі №911/1345/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм".

4. Матеріали справи №911/1345/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 08.07.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська