Рішення

від 13.01.2021 по справі 600/2334/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2334/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕНДЕР" до Буковинської митниці Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестендер" (далі - позивач), звернулось в суд з позовом до Буковинської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Буковинської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів № UA408000/2020/000006/2 від 23.06.2020 року;

- визнати протиправною відмову Буковинської митниці Державної митної служби у поверненні фінансової гарантії наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕНДЕР" за митною декларацією ІМ 40№ 408020/2020/013889 в сумі 84218,78 грн викладену в листі Буковинської митниці Державної митної служби від 01.09.2020 року та зобов`язати Буковинську митницю Державної митної служби повернути фінансову гарантію.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Буковинської митниці Державної митної служби України від 23.06.2020 року № UA408000/2020/000006/2 йому відмовлено у визнанні заявленої митної вартості товарів за вантажною митною декларацією ІМ 40 №UА408020/2020/013641 та скореговано рівень митної вартості товарів з 0,15 євро/1 кг до 0,71 євро/1 кг за 6 (резервним) методом.

Не погодившись з таким рішенням митного органу позивач, у відповідності до приписів Митного Кодексу України (далі - МК України), здійснив заходи щодо випуску товарів у вільний обіг під фінансову гарантію за вказаною вантажною митною декларацією. У зв`язку із зазначеним, 21.07.2020 року та 03.08.2020 року в інтересах товариства до митного органу подано заяви та додаткові документи для підтвердження числових значень поставки та заявленої декларантом митної вартості товарів. Однак, листами від 23.07.2020 року та 12.08.2020 року митний орган відмовив позивачу у скасуванні рішення про коригування митної вартості від 23.06.2020 року №UA408000/2020/000006/2 та визнанні заявленої митної вартості.

Позивач вважає, що відмова митного органу у поверненні фінансової гарантії є протиправною, оскільки, відповідачем всупереч ч.9 ст.55 МК України порушено строк винесення/прийняття письмового рішення щодо визнання чи відмови у визнанні заявленої митної вартості за поданою товариством заявою від 03.08.2020 року. Відтак, на думку позивача, в силу приписів ч.10 ст.55 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів вважається визначеною вірно. В свою чергу, рішення про коригування митної вартості підлягає скасуванню, а внесені декларантом фінансові гарантії підлягають поверненню.

Крім того, позивач зазначив, що 17.09.2020 року в інтересах декларанта було подано заяву про повернення (вивільнення) фінансової гарантії наданої декларантом у розмірі 84 218 гривень 78 коп. У відповіді від 21.09.2020 року відповідач не заперечував стосовно пропуску митним органом строку на надання обґрунтованої відмови, однак, посилаючись на пункти договору про надання правової допомоги укладеного між ТОВ "Вестендер" та Адвокатським об`єднанням "Поляк і партнери", фактично відмовив позивачу у поверненні (вивільненні) фінансової гарантії з підстав відсутності у адвоката повноважень надавати додаткові документи на підтвердження заявленої декларантом митної вартості в інтересах позивача.

Позивач з такими твердженнями митного органу не погоджується, оскільки вважає, що ордер наданий адвокатом разом з витягом з договору про надання правової допомоги та іншими документами, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Зазначив, що підставою для прийняття посадовою особою митниці рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2020/000006/2 від 23.06.2020 стало те, що у посадової особи митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товариством, оскільки документи, що передбачені частиною 3 статті 53 МК України та подані декларантом містять розбіжності. Зокрема, відповідно до відомостей, які містяться в графі 70х "призначення платежу" платіжного доручення від 17.06.2020 року № 57 на суму 3300 EUR, яке було подане до митного оформлення вказано, що платіж був здійснений відповідно до контракту № 01 від 22.05.2020 (загальна сума контракту складає суму всіх інвойсів, які були надані продавцем по даному контракту), при цьому неможливо перевірити числові значення на дану поставку товару так як в даній графі не вказано ні інвойсу, ні проформи-фактури чи інших документів згідно яких мав бути здійснений розрахунок за товар. Крім того, відповідач звертав увагу на те, що предметом договору вказано картоплю продовольчу в мішках сіткових, а не кавуни свіжі, без ГМО, упаковані у дерев`яні ящики на піддонах, урожай 2020 (після квітня місяця), про які йдеться у всіх інших документах. Додатково декларантом було надано документи, які також не підтверджують числові значення вартості товару, у зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 54 МК України заявлена митна вартість товарів не могла бути визнана митним органом.

Вказав, що відбулась процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, в результаті чого, митну вартість визначено за резервним методом.

Відповідач зазначив, що митним органом було розглянуто заяви та додані документи, подані представником позивача, однак було зроблено висновок, що такі не підтверджують числові значення на дану поставку товару. У зв`язку з цим, представника повідомлено про залишення оскаржуваного рішення без змін. Крім цього, зазначив, що розглянувши заяву Поляка П.П. від 17.09.2020, Буковинською митницею надано представнику позивача відповідь, у якій зазначено вимоги законодавства щодо митної справи і виключне право здійснювати декларування декларантом або ж уповноваженою особою. Так, відповідач пояснив, що договір укладений між ТОВ "Вестендер" та адвокатом Поляка П.П. не передбачає повноважень, які наділяють правом останнього вчиняти дії, пов`язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від декларанта, зокрема, позивача. З указаних підстав вважає, що строки, визначені ч.9 ст.55 МК України не застосовуються у даній ситуації при подачі документів Поляком П.П .

3. Третя особа (Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області) до суду письмові пояснення з відображенням своєї позиції щодо заявленого позову не направила.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІІ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду 13 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Представником позивача 24.12.2020р. до суду подано додаткові пояснення, згідно яких, на його думку, доводи відповідача про відмінність предмета договору від імпортованого позивачем товару є безпідставними та спростовуються наданими позивачем доказами, зокрема, доповненням №1 від 17.06.2020 р. до контракту № 1 від 22.05.2020 р.

2. Учасники справи подали до суду заяви, щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестендер" (код ЄДРПОУ 41786527), на підставі контракту №01 від 22.05.2020р. та доповнення №1 від 17.06.2020 р. до контракту, імпортувало товар - кавуни свіжі, без ГМО, упаковані у дерев`яні ящики на піддонах, урожай 2020 року (після квітня місяця) (а.с.43-45).

2. З метою митного оформлення позивач подав до митного органу вантажну митну декларацію (далі - МД) ІМ40№UА408020/2020/013641 від 22.06.2020 року, а також інші документи для підтвердження заявленої митної вартості (а.с.9, 42-46).

3. Рішенням Буковинської митниці Державної митної служби України від 23.06.2020р. №UА408000/2020/000006/2 позивачу відмовлено у визнанні заявленої митної вартості товарів, та скореговано рівень митної вартості товарів з 0,15 євро/1 кг до 0,7136 євро/1 кг за 6 (резервним) методом митної вартості (а.с.10).

У графі 33 вказаного рішення викладено обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості. А саме, відповідно до ч.3 ст.53 МК України документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності: відповідно до відомостей, які містяться в графі 70х (призначення платежу) платіжного доручення від 17.06.2020 року № 57 на суму 3300 ЕUR, яке було подане до митного оформлення вказано, що платіж був здійснений відповідно до контракту №01 від 22.05.2020 (загальна сума контракту складає суму всіх інвойсів, які були надані продавцем по даному контракту), при цьому неможливо перевірити числові значення на дану поставку товару так, як в даній графі не вказано ні інвойсу, ні проформи-фактури чи інших документів згідно яких мав би бути здійснений розрахунок за товар.

Згідно з ч.3 ст.53 МК України та враховуючи положення пп.1 ч.5 ст.54 МК України, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- висновки про якісні та вартісні показники товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Додатково декларантом було надано: додаткову інформацію від 23.06.2020 б/н, в якій зазначено цінову інформацію на внутрішньому ринку України, яка не підтверджує числові значення даної поставки; прайс від 23.06.2020 б/н не враховано, оскільки в даній прайс - пропозиції не зазначено, у який період та на яких умовах (колібр, умови поставок, обсяги, тощо) діє дана цінова пропозиція. Установчі документи не підтверджують числові значення вартості товару.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч.6 ст.54 МК України заявлена митна вартість товарів не могла бути визнана митним органом.

Митну вартість визначено за резервним методом. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість - МД №UA408020/2020/13430 від 19.06.2020 - товар "кавуни свіжі 18740кг, не у первинній упаковці, врожаю 2020р.", рівень митної вартості 0,80 $/кг. (0,7136ЕUR/кг).

4. Позивач, не погодившись з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, здійснив заходи щодо випуску товарів у вільний обіг під фінансову гарантію за митною декларацією ІМ 40 №408020/2020/013889 від 24.06.2020 року. Кореговані суми становлять: 3,3% 4006,36 - 3,3% 11599,42 грн; 20% 25082,25 грн - 25% 72619,36 грн. Загальна сума гарантії склала 84 218,78 грн, з яких: 72 619,36 грн + 11 599,42 грн (а.с.11).

5. 21.07.2020 року адвокатом Поляк П.П. в інтересах позивача до митного органу подано заяву та додаткові документи для підтвердження числових значень поставки та заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме: довідку від 16.07.2020р. про належність рахунку-проформи №81 від 17.06.2020 року, яка видана постачальником, платіжне доручення №57 та рахунок-фактуру (інвойс) №261 до однієї поставки, кількісні та вартісні значення якої складають 0.15 євро/1 кг в об`ємі 22000кг, на загальну вартість 3300євро (а.с.12-13).

6. Листом Буковинської митниці Державної митної служби України від 23.07.2020 року №7.2-08/1/7.2-15-02/4/4680 позивачу повідомлено, що подані додаткові документи не підтверджують заявлену митну вартість товарів, у митного органу відсутні будь-які документально обґрунтовані підстави для скасування рішення про коригування митної вартості №UА408000/2020/000006/2 від 23.06.2020 року та повернення наданої товариством фінансової гарантії за МД №UА408020/2020/013641 від 22.06.2020 року (а.с.14).

7. 03.08.2020 адвокатом Поляк П.П. в інтересах позивача до митного органу подано заяву та додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Зокрема, інформацію банківських документів про здійснення валютної операції між декларантом та постачальником відповідно до інвойс-проформи №81 від 17.06.2020 року на суму 3300,00 євро як попередня оплата згідно зовнішньоекономічного контракту №01 від 22.05.2020 року, а також акт звірки взаєморозрахунків між декларантом та постачальником від 30.07.2020 року. У заяві представник позивача також просив скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості №UА408000/2020/000006/2 від 23.06.2020 року (а.с.15-21).

8. Листом Буковинської митниці Державної митної служби України від 12.08.2020 року №7.2-08/1/7.2-10/8.19/5938 позивачу повідомлено, що додатково надані документи мають довідковий характер, не підтверджують заявлену митну вартість товарів, у митного органу відсутні будь-які документально обґрунтовані підстави для скасування рішення про коригування митної вартості №UА408000/2020/000006/2 від 23.06.2020 року та повернення наданої товариством фінансової гарантії за МД №UА408020/2020/013889 від 24.06.2020 року (а.с.22).

9. Позивач вважає, що митний орган прийняв рішення про відмову у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів з пропущенням 5-денного строку, відтак заявлена ним митна вартість товарів вважається визначеною вірно, а у митного органу виник обов`язок скасувати рішення про коригування митної вартості та повернути внесену товариством фінансову гарантію. У зв`язку з цим, 17.09.2020 року адвокатом Поляк П.П. в інтересах позивача було подано заяву про повернення (вивільнення) фінансової гарантії наданої декларантом у розмірі 84 218,78 грн (а.с.23).

10. Листом від 21.09.2020 року Буковинською митницею Державної митної служби України надано відповідь на вказану заяву, в якій зазначено про відсутність в адвоката Поляка П.П. повноважень на вчинення дій, пов`язаних з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, зокрема, ТОВ "Вестендер" (а.с.24).

11. Позивач вважає, що бездіяльність митного органу щодо скасування рішення про коригування митної вартості № UA408000/2020/000006/2 від 23.06.2020 року, а також відмова у поверненні (вивільнені) фінансової гарантії є протиправними.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Заперечуючи проти позову відповідач наголошував на тому, що надані позивачем документи, в тому числі додаткові, не підтверджують числові значення вартості товару (заявлену митну вартість товарів), відтак у митного органу відсутні підстави для скасування рішення про коригування митної вартості №UА408000/2020/000006/2 від 23.06.2020 року та повернення наданої товариством фінансової гарантії за митною декларацією. Крім цього, відсутність підстав для повернення фінансової гарантії відповідач також обґрунтовував тим, що адвокат, який діяв в інтересах позивача не наділений правом вчиняти дії, пов`язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів від імені декларанта.

3. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування встановлює Митний кодекс України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її визначення. До таких документів належать:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до вимог підпунктів 3.16, 6.2 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з вимогами підпунктів 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

4. Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

5. Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

6. Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

З наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару не є достатньою підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього товару.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

7. На підставі аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Судом встановлено, що разом із митною декларацією позивачем було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення (основний), зокрема:

- Контракт (зовнішньоекономічний договір) поставки №1 укладений між виробником - "LIAKOU FAMILY" GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMBER ЖЕ (Лакопетра, Греція) та ТОВ "ВЕСТЕНДЕР", в особі директора Семенюка В.Б. від 22 травня 2020 року;

- доповнення №1 до Контракту від 17 червня 2020 року (в якому власне і зазначається про отримання і оплату окрім картоплі - овочів та фруктів;

- інвойс-проформу №81 від 17.06.2020 року, відповідно до якої кількісні та числові значення поставки дорівнюють - 0,15 євро/1 кг, в об`ємі 22 000 кг, загальна вартість поставки - 3 300 євро;

- рахунок-фактуру (інвойс) №261 від 18.06.2020 року;

- банківський платіжний документ №57 від 17.06.2020 року.

В свою чергу у відповідача виникли сумніви щодо заявленої митної вартості товару позивачем з підстав відсутності інформації в платіжному дорученні про інвойс чи проформу-фактуру чи інші документи, за якими мав би бути здійсненний розрахунок за товар.

В процесі проведення консультації з декларантом останньому було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

При цьому, надані позивачем документи в ході консультації не враховані митним органом, оскільки, на думку останнього, не підтверджують числові значення товару. У зв`язку з чим, відповідач відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів та прийняв рішення про коригування такої.

8. Відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів

Способами забезпечення сплати митних платежів у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 306 Митного кодексу України є, зокрема, фінансові гарантії.

Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах, як, зокрема, внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава), (п.2 ч.1 ст.309 Митного кодексу України).

Позивач не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів здійснив заходи щодо випуску товарів у вільний обіг під фінансову гарантію за митною декларацією ІМ 40 №408020/2020/013889.

Відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Так, на підтвердження числових значень поставки та заявленої декларантом митної вартості товарів, позивачем надано митному органу додаткові документи разом із заявами від 21.07.2020р. та 03.08.2020р. Зокрема, надано довідку, видану постачальником - "LIAKOU FAMILY" GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMBER" №1 від 16.07.2020р., згідно якої постачальник засвідчив, що рахунок-проформа №81 від 17.06.2020 року, платіжне доручення №57 та рахунок - фактура (інвойсу) №261 належать до однієї поставки товару, кількісні та вартісні значення якої складають 0,15 євро/1 кг, в об`ємі 22 000 кг, на загальну суму операції - 3 300 євро. Також надано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2020 по 30.07.2020, між ТОВ "Вестендер" та постачальником за контрактом №01 від 22.05.2020 року, згідно з яким було здійснено одну оплату 17.06.2020р. в розмірі 3300 євро. Також, додатково надано прайс-пропозицію виробника "LIAKOU FAMILY" GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMBER IKЕ від 23.06.2020 року, відповідно до якої вартість 1 кг товару, щодо якого здійснюється митне оформлення становить 0.15 євро. Також надано інформацію, надану акціонерним товариством КБ "ПриватБанк" про здійснення валютної операції між ТОВ "ВЕСТЕНДЕР" та GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMBER IKE, згідно якої кошти у сумі 3300 євро були перераховані 17.06.2020р., як попередня оплата згідно контракту №01 від 22.05.2020р. нерезиденту "LIAKOU FAMILY" GEORGIA LIAKOU SINGLE MEMBER", до цього платежу надано інвойс-проформа №81 від 17.06.2020р.

Натомість, митний орган за наслідками розгляду додаткових документів, наданих товариством, дійшов висновку, що подані документи не підтверджують заявлену митну вартість товарів, відмовив позивачу у скасуванні рішення про коригування митної вартості товару та поверненні фінансової гарантії.

Однак, на переконання суду, матеріали справи свідчать про те, що декларантом надано митному органу в повній мірі пакет документів, який підтверджує числові та кількісні значення поставки.

В свою чергу, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню заявленого позивачем до декларування товару за основним методом визначення митної вартості, в тому числі і скасування спірного рішення.

9. У відповідності до частини 9 статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачу відмовлено у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів з тих підстав, що подані документи не підтверджують числові значення вартості товару. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість імпортованого товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано відмовлено у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, наданих товариством.

10. Відповідач, у відзиві звертав увагу на те, що предметом контракту від 22.05.2020р. №01 та доповнення до нього, вказано картоплю продовольчу в мішках сіткових, а не кавуни свіжі, без ГМО, упаковані у дерев`яні ящики на піддонах, урожай 2020 року (після квітня місяця), про які йдеться у всіх інших документах.

Натомість, судом встановлено, що згідно доповнення №1 від 17.06.2020 року до контракту №1 від 22.05.2020 року, сторони узгодили внести зміни до п.1.1 виклавши його в наступній редакції: "постачальник зобов`язується передати покупцю у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар - картоплю продовольчу, овочі та фрукти. Відпуск товару здійснюється оптовими партіями по оптовим цінам".

З митної декларації, а також інших наданих позивачем документів видно, що предметом поставки - є кавуни свіжі у кількості 22 000 кг.

Відтак, доводи відповідача про відмінність предмета договору від імпортованого позивачем товару є необґрунтованими.

11. Суд також враховує наступне.

Згідно з частиною 10 статті 55 Митного кодексу України якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Судом встановлено, що 03.08.2020р. адвокатом Поляк П.П., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру в інтересах позивача, до митного органу подано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. А саме, інформацію з банківських документів та акт звірки взаєморозрахунків між декларантом та постачальником.

Водночас, відповідь на таку заяву, у якій викладено рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, надано Буковинською митницею Держмитслужби лише 12 серпня 2020 року, тобто, поза межами 5-денного строку, встановленого частиною 9 статті 55 Митного кодексу України.

Згодом за наслідками розгляду заяви адвоката Поляка П.П. про повернення фінансової гарантії, сплаченої товариством за митною декларацією ІМ 40 №408020/2020/013889 від 24.06.2020 року, митний орган вказав на відсутність у адвоката Поляка П.П. повноважень на вчинення дій щодо митних формальностей від імені ТОВ "Вестендер". Аналогічну позицію відповідач виклав і у відзиві.

Однак, суд наголошує, що дана обставина не покладена в основу обґрунтувань прийнятого відповідачем рішення. Мотивуючи законність прийнятих рішень, суб`єкт владних повноважень може виходити лише з тих підстав, які були ним зазначені в цих рішеннях. Відтак, такий аргумент Буковинської митниці суд відхиляє як необґрунтований.

Суд звертає увагу і на те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен діяти чітко та послідовно у порядку, визначеному чинним законодавством, в тому числі з питань митної справи. Застосування неоднакового підходу в одних і тих же правовідносинах не може допускатись, оскільки це суперечите принципу правової визначеності.

Так, в рішеннях направлених у відповідь на заяви адвоката Поляка П.П. в інтересах ТОВ "Вестендер" разом з додатковими документами, митний орган жодного разу не висловлював сумніву щодо наявності повноважень адвоката діяти від імені товариства в даних правовідносинах. При цьому, прийняв подані документи, проаналізував їх та прийняв рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. Таке зауваження сформульоване лише у листі від 21.09.2020р. направленому у відповідь на заяву адвоката щодо повернення позивачу фінансової гарантії.

Суд вважає, що така непослідовність дій суперечить принципу юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "належного урядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

Отже, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74).

Водночас ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно ордеру, виданого 21.07.2020р. на підставі договору про надання правової допомоги №253/19 від 24.02.2019р., адвокат Поляк П.П. уповноважений товариством на надання правової допомоги саме у відносинах з Буковинською митницею Держмитслужби.

12. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем пропущено строк, встановлений частиною 9 статті 55 Митного кодексу України, а відтак вважається, що декларантом митну вартість товарів визначено правильно, а рішення про коригування заявленої митної вартості підлягає скасуванню та повернення наданої фінансової гарантії у порядку та строки, визначені Митним кодексом України.

13. Як вже зазначалось судом, адвокат Поляк П.П. в інтересах позивача, у заяві від 01.09.2020р. просив відповідача повернути фінансову гарантію, сплачену товариством за митною декларацією ІМ 40 №408020/2020/013889 від 24.06.2020 року.

Листом від 21.09.2020 року Буковинська митниця Державної митної служби відмовила у поверненні фінансової гарантії, оскільки договір про надання правової допомоги не передбачає повноважень, які наділяють адвоката правом вчиняти дії, пов`язані з проведенням митних формальностей від імені декларанта ТОВ "Вестендер".

Так, відповідач посилається на те, що згідно з пп.2.2 п.2 договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 24.02.2019р. №253/19 адвокат здійснює захист прав та законних інтересів клієнта у випадках, передбачених цивільно-процесуальним, господарсько-процесуальним законодавством та кодексом адміністративного судочинства України. Відтак, на думку митного органу, договір не передбачає повноважень, які наділяють правом Поляка П.П. вчиняти дії, пов`язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, зокрема ТОВ "Вестендер".

Однак, суд зазначає, що згідно з пп.2.6 п.2 договору про надання юридичної (правничої) допомоги адвокатське об`єднання при виконанні доручень клієнта може представляти та захищати права та законні інтереси в усіх органах державної влади, місцевого самоврядування та їх структурних підрозділах, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, з правом подання будь-яких усних, письмових звернень, клопотань, документів та отримання відповідей на них, документів, рішень, свідоцтв та грошових коштів, необхідних для виконання доручення. В ордері, виданому 21.07.2020р. на підставі договору про надання правової допомоги №253/19 від 24.02.2019р. вказано, що адвокат Поляк П.П. уповноважений товариством на надання правової допомоги у Буковинській митниці Держмитслужби.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачу протиправно відмовлено у поверненні фінансової гарантії.

14. Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

15. Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, що позивачем в спірних правовідносинах доведено обґрунтованість позовних вимог, а також спростовано доводи відповідача. Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд (окрім іншого) враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн., як за одну вимогу (по своїй суті заявлені дві позовні вимоги: основна та похідна) (платіжне доручення 1138 від 11.11.2020 року).

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати - судовий збір в сумі 2102грн.

2. Щодо судових витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У відповідності до ч.3 ст.143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В матеріалах справи наявний договір про надання юридичної (правничої) допомоги №253/19, згідно з яким АО "Поляк і партнери" взяло на себе зобов`язання надавати юридичну (правничу) допомогу ТОВ "Вестендер" в обсязі та на умовах, передбачених договором відповідно до чинного законодавства (а.с.28).

На підставі зазначеного договору адвокатом Поляком П.П. видано ордер про надання правничої допомоги ТОВ "Вестендер" (а.с.27).

Також, до позову надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Натомість, доказів, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, станом на день прийняття рішення до суду не подано.

Таким чином, підстави для розподілу витрат на правову допомогу відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Вестендер до Буковинської митниці Держмитслужби, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, про визнання протиправними і скасування рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Буковинської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів № UA408000/2020/000006/2 від 23.06.2020 року.

3. Визнати протиправною відмову Буковинської митниці Держмитслужби у поверненні фінансової гарантії, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестендер" за митною декларацією ІМ 40№ 408020/2020/013889 в сумі 84218,78грн. викладену в листі Буковинської митниці Держмитслужби від 01.09.2020 року.

4. Зобов`язати Буковинську митницю Держмитслужби повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вестендер" фінансову гарантію за митною декларацією ІМ 40 №408020/2020/013889 в сумі 84218,78грн.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Буковинської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестендер" судовий збір в сумі 2102грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Вестендер" (вул.Головна, 89/офіс 101, м.Чернівці, 58001, код ЄДРПОУ 41786527)

Відповідач - Буковинська митниця Держмитслужби (вул.Руська, 248-М, м.Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ 43332555)

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області (вул.Аксеніна, 2е, м.Чернівці, 58010, код ЄДРПОУ 37836095)

Суддя О.В. Боднарюк