Восьмий апеляційний адміністративний суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року Справа № 1.380.2019.002948 пров. № А/857/9682/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання - Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року (суддя Карп`як О.О., м.Львів, повний текст складено 30 червня 2020 року) у справі за його позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - Головне управління) в якому просив визнати протиправними та скасувати:
податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 24.05.2019 №№0006241307, 0006011307, 0005951307, 0005961307, 00059911307;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2019 №Ф-0005971307 (далі - Вимога);
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.05.2019 №0005981307 (далі - Рішення).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги з посиланням на окремі обставини справи вказує, що не погоджується з висновками контролюючого органу про те, що в ході проведення перевірки ним не представлено первинних документів, які б свідчили про факт оплати товарно-матеріальних цінностей на суму 653140,94 грн за 2017 рік, оскільки всі витрати, які зазначені в декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік (далі - Декларація) в сумі 5076986,52 грн підтверджені наданими для перевірки первинними документами. Відповідач, всупереч вимогам законодавства не взяв до уваги первинні документи, які підтверджують понесені ним витрати у 2017 році, що відображені в Декларації. Твердження відповідача про відсутність на залишку придбаних товарів на загальну суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) 133372,32 грн, а отже такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, є надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Усі товари ФОП використовував виключно в рамках здійснення своєї господарської діяльності, що підтверджується представленими до перевірки первинними документами.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що жодних підстав для скасування оскаржуваних позивачем рішень судом не встановлено, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність винесення оскаржуваних ППР, Вимоги та Рішення.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з невірним тлумаченням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ФОП зареєстрований Дрогобицькою районною державною адміністрацією Львівської області від 26.08.1999, є платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 14.06.2017 №20034482, основний вид діяльності КВЕД 16.10 лісопильне та стругальне виробництво, також в період з 01.01.2016 по 31.12.2018 здійснював такий вид діяльності КВЕД 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Для здійснення підприємницької діяльності ФОП використовує власне нежитлове приміщення за адресою Львівська область, м.Дрогобич, м.Стебник, вул..Дрогобицька, 61а(далі - Адреса) (т.1 а.с.17-20).
Головним управлінням у період з 04.04.2019 до 17.04.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП щодо дотримання платником вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 24.04.2019 №646/13.7/ НОМЕР_1 (далі - Акт; т.1 а.с.17-58).
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту а пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК);
пункту 1 частини четвертої статті 1, абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 5 статті 8, пунктів 2, 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями (далі - Закон №2464-VI);
пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, підпунктів 177.4.5, 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК;
підпунктів 1.2, 1.3, 1.5, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII;
пункту 63.3 статті 63, пункту 117.1 статті 117 ПК;
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК;
пункту 198.5 статті 198 ПК;
Головним управлінням 24.05.2019 на підставі Акта прийнято ППР:
№0006241307, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн;
№0006011307, яким до позивача застосовано штраф за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкової накладної на суму ПДВ 133372,32 грн в розмірі 50% в сумі 66686,16 грн;
№0005951307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 146956,71 грн (основне зобов`язання 117565,37 грн, штрафні (фінансові) санкції - 29391,34 грн;
№0005961307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 12246,39 грн (основне зобов`язання 9797,11 грн, штрафні (фінансові) санкції - 2449,28 грн);
№0005991307, яким ФОП збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів в сумі 166715,40 грн (основне зобов`язання 133372,32 грн, штрафні (фінансові) санкції 33343,08 грн.
Також, відповідачем винесено Вимогу на суму 101277 грн та Рішення на суму 20255,40 грн (т.1 а.с.10-16).
Перед проведенням перевірки 04.04.2019 Головним управлінням Романишину Я.М., було направлено вимогу про представлення документів за №18638/10/13.7-10, а саме податкової звітності; книги обліку доходів та витрат; банківські виписки, прибуткові (видаткові) касові ордери, векселі, інші платіжні документи; акти виконаних робіт (наданих послуг), рахунки, накладні, податкові накладні; договори (оренди) суборенди нежитлового приміщення, що використовувалось для здійснення підприємницької діяльності; документи, які б підтверджували транспортні послуги (умови транспортування товару): товарно-транспортні накладні, залізничні або інші накладні на транспортування товару, шляхові листи тощо, договори, угоди з контрагентами; перелік суб`єктів господарювання з якими ФОП у періоді, що перевіряється у господарських взаємовідносинах. Крім того, необхідно надати довідки (довільної форми), зокрема про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2018 (т.3 а.с.196-197).
При перевірці використано: декларації про доходи та майновий стан, декларації з ПДВ, звіти по єдиному внеску, інформація 1-ДФ, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товаро-транспортні накладні, банківські виписки, договора на оренду приміщень, договора з покупцями та постачальниками, відомості нарахування та виплати заробітної плати, книги обліку розрахункових операцій, фіскальні чеки, книги обліку доходів та витрат (т.1 а.с.23-24).
Опис наданих до перевірки документів не складався.
Перевірка проводилась з відома та в присутності ФОП.
21.04.2019 (вихідний день) старшими державними ревізорами-інспекторами, що були уповноважені на проведення вказаної документальної перевірки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ФОП складено акт про ненадання документів до перевірки, а саме банківських платіжних документів, який був отриманий позивачем у липні 2019 року (т.4 а.с.14-15).
Підставою для проведення документальної перевірки стосовно ФОП стало те, що підприємець декларує високий відсоток витрат в складі за 2017 рік - 99,9%, що свідчить про ймовірне їх завищення, встановлено різницю між обсягами придбання згідно з деклараціями та згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) на 5 та більше відсотка. Також вказано, що при здійсненні діяльності підприємець не використовує працю найманих працівників, що свідчить про ймовірне використання робочої сили без належного оформлення трудових відносин.
Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом пункту 44.3 статті 44 ПК платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Згідно пункту 44.5 статті 44 ПК у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Відповідно пункту 44.6 статті 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно пункту 121.1 статті 121 ПК у випадку незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю передбачена відповідальність цим Кодексом.
Пунктом 177.1 статті 177 ПК передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 177.2 статті 177 об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно пункту 177.4 статті 177 ПК до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1);
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу) (підпункт 177.4.2);
- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3);
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).
Як вбачається зі змісту Акта в ході проведення перевірки ФОП не представлено первинних документів, які б свідчили про факт оплати товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), а саме пиловник дуб І, ІІ, ІІІ сорт, пиловник ясеновий І, ІІ, ІІІ сорт, баланси дуб ІІ сорт, лісоматеріали для виробництва целюлози та деревинної маси дуб; техсировина дуб та ін., на суму 653140,94 грн.
В Декларації підприємцем задекларовано витрати в сумі 5076986,52 грн (т.3 а.с.189-193).
Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф4 до податкових декларацій за 2017 рік, встановлено розбіжності між витратами відображеними в додатку Ф4 до Декларації та витратами встановленими перевіркою в сумі 653140,94 грн. Фактично за даними перевірки сума витрат безпосерньо пов`язаних з господарською діяльністю ФОП та документально підтверджених підприємцем за 2017 рік, визначена в розмірі 4423845,58 грн. Таким чином, встановлено заниження ФОП чистого оподаткованого доходу, відображеного у додатку до Декларації на 653140,94 грн (висновки Акта перевірки; т.1 а.с.31-23).
Разом з тим, необхідно зауважити, що наказом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) від 02.10.2015 №859 (чинним на час подання Декларації), Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 26.10.2015 за №1298/27743) у затверджених податковій декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи взагалі не передбачено додатка до податкової декларації Ф4. Тому висновки, що зазначені у Акті про встановлення розбіжностей у додатку Ф4 очевидно є опискою.
Оцінюючи вказані обставини, суд першої інстанції зазначив, що твердження позивача про те, що акт про ненадання документів до перевірки складений після проведення перевірки судом до уваги не береться, оскільки допитані в судовому засіданні свідки вказали про допущення описки при зазначенні дати складення такого акта. Окрім того, дана обставина жодним чином не спростовує самого факту ненадання документів.
Відносно обставини щодо дати складання акта про ненадання документів до перевірки, то суд апеляційної інстанції також допускає можливим те, що помилка в даті була опискою, однак категорично стверджувати, що дана обставина одноголосно підтверджується показами свідків інспекторів-ревізорів, що проводили перевірку не можна, так як в рішенні суду зазначено, що один із інспекторів вказала, що цей акт був складений зразу після перевірки, а інший, що точної дати та обставин цього не пам`ятає.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.
В Акті вказано, що не надано первинних документів, які б свідчили про факт оплати ТМЦ.
Згідно пункту 1 розділу ІV Порядку №727 залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: опис отриманих копій документів.
В Акті перевірки зазначено, що опис наданих для перевірки документів не складався.
Суд першої інстанції також вказав на те, що ним не приймаються до уваги докази, що подані позивачем та стосуються оплати ТМЦ за готівку, оскільки при проведенні перевірки на вимогу контролюючого органу таких документів не було подано та не повідомлено про наявність господарських відносин з вказаними у договорах контрагентами. Так, у пункті 1.17.5 Акта перевірки вказано перелік суб`єктів - контрагентів з якими ФОП перебував у правових відносинах в періоді, що перевірявся:
контрагенти-постачальники: Державні підприємства Жовківське лісове господарство , Кам`янське лісове господарство , Тульчинське лісомисливське господарство , Дрогобицьке лісове господарство , Звенигородське лісове господарство Кам`янський лісгосп , Радехівське лісомисливське господарство та інші.
контрагенти-покупці: Приватне акціонерне товариство ЄВРОШПОН-СМИГА , Приватне підприємство СЕНИК , Товариство з обмеженою відповідальністю Укрдревексім , Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Сіріон , Товариство з обмеженою відповідальністю ВК ДІОНІС .
Позивачем не подано жодних доказів надання таких документів як під час перевірки так і після складення Акта перевірки.
Щодо таких висновків суду першої інстанції, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати на те, що в Акті перевірки та самим контролюючим органом не ставиться під сумнів питання щодо підтвердження господарських відносин ФОП з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.
В ході розгляду справи відповідачем подано суду копії реєстрів обсягів придбання у контрагентів-постачальників ТМЦ згідно податковими накладними з 14.06.2017 по 31.12.2018, реєстр обсягів реалізації ТМЦ з 14.06.2017 по 31.12.2018, які зареєстровані в ЄРПН (т.3 а.с.235-245).
Крім того, наявними у матеріалах справи документами та додатковими матеріалами, що складаються із книг у 3 томах (договори за 2017 рік, банківські виписки за 2017 рік, прихідні накладні ) , повністю підтверджується факт господарських відносин з контрагентами-продавцями та покупцями.
А тому наведені вище висновки суду першої інстанції є безпідставними.
Відносно оплати ТМЦ за готівку, то матеріалами справи підтверджується те, що 01.03.2017 між ФОП та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , (далі - ФОП-1) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №02/03 (далі - Договір №02/03), а саме пиловник дуб І, ІІ, ІІІ сорту, фансировина для стругання ІІ сорту. Відповідно до додатків замовлення №1, 2 до Договору №02/03 загальна вартість за цими замовленнями становить 254319,02 грн та 184500 грн. Загальна сума до оплати 438819,02 грн (т.4 а.с.16-20).
У пункті 6.1 Договору №02/03 вказано, що платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати або за взаємною згодою сторін, в термін не більше 10 календарних днів після відвантаження товару .
Відповідно до видаткової накладної від 02.03.2017 №2 позивачу відпущено товар на суму 254319,02 грн, вказане підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (т.4 а.с.23-33).
Згідно видаткової накладної від 04.04.2017 №3 позивачу ФОП-1 відпущено товар на суму 184500 грн. В цій частині ФОП здійснено частковий розрахунок з ФОП-1 готівковими коштами, що відповідно до наявних та додатково долучених на вимогу суду квитанцій до прибуткових касових ордерів (від 27.12.2017, 20.12.2017, 21.12.2017) становить 151000 грн (т.4 а.с.33-40).
В матеріалах справи також наявні і прибуткові касові ордери до квитанцій згідно якими здійснювався розрахунок між ФОП та ФОП-1 готівковими коштами (т.4 а.с.132-151).
Відтак, згідно умов договору №02/03 сторони за взаємною згодою могли домовитись про розрахунок за поставку товару коштами у вигляді готівки.
Щодо посилань контролюючого органу про те, що ФОП-1 відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС про суми виплачених доходів в період з 01.01.2017 по 31.12.2019 не отримувала доходів від ФОП, а відповідно до податкових декларацій платника податку ФОП-1 за 2017 рік обсяг доходу за звітний період є меншим ніж дохід зазначений у відомостях з державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС, то такі не є належним доказом відсутності отримання зазначених доходів від ФОП.
Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.
Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.
В свою чергу, програмне забезпечення (інформаційні бази контролюючого органу) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.
Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №280/1911/19.
Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (позивач у даному випадку) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів у відповідній кількості.
Між тим, узагальнена інформація по витратах позивача за 2017 рік відображена в поданих оборотно-сальдових відомостях по рахунку 311 за період з 01.01.2017 по 13.06.2017 (не платник ПДВ) та за період з 14.06.2017 по 31.12.2017 (платник ПДВ).
Як видно з наведених відомостей за період з 01.01.2017 по 13.06.2017 на придбання сировини, реєстраційні внески на торги, банківське обслуговування, придбання електронних ключів програми Медик позивачем понесено витрати шляхом банківських переказів в розмірі 905129,82 грн, за період з 14.06.2017 по 31.12.2017 витрати становили 3787770,78 грн (без ПДВ) (т.4 а.с.41-51).
Такі витрати підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками про перекази коштів через платіжні доручення (т1 а.с.132-247, т.2 а.с.1-107).
Таким чином сумуючи наведені вище витрати, які зазначені в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 311, понесення яких підтверджується відповідними банківськими виписками та платіжними дорученнями, що знаходяться в матеріалах справи, а також витратами, що понесені позивачем відповідно до умов Договору №02/03 (готівкові кошти) в розмірі 402319,02 грн, всі вони в загальному складають 5076986,52 грн, тобто відповідають тим даним, що наведені у Декларації.
Щодо зміни призначення платежу з повернення повортно-фінансової допомоги на закупівлю лісу, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що суд першої інстанції не навів жодних висновків щодо підставності вчинення позивачем таких дій.
Суд лише вказав, що звернення з проханням про зміну призначення платежу б/н та без дати з поворотної фінансової допомоги на погашення кредиторської заборгованості по платіжних дорученнях не може бути належним доказом факту зміни призначення платежу.
Як видно з матеріалів справи та це зазначено в Акті перевірки позивачем з ФОП-1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги-позики від 20.04.2017 №20.04 на суму 2 млн 200 тис грн, яка надається позикодавцем частинами за усним узгодженням сторін, зі строком їх повернення до 3 років від дати заключення договору.
13.03.2017 між ФОП та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 , (далі - ФОП-2) укладено договір про надання фінансової допомоги позики №14.03 на суму 1 млн 500 тис грн. Умови надання та строки повернення вказаних коштів такі ж як і у договорі з ФОП-1.
Відповідно до відомостей з оборотно-сальдових відомостях по рахунку 311 кошти, що були сплачені ФОП-1 та ФОП-2 з призначення платежу повернення фінас.допомоги згідно угоди на підставі платіжних доручень та виписок з банку (т.1 а.с.142, 158, 181, т.2 а.с.4, 26, 77, 103) були оплачені ФОП з рахунку призначеного на купівлю лісу.
Згідно з пунктом 2.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за №22 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.
Однак, у випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (пункт 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ). Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті Призначення платежу виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку.
Економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не - контролюючим органом. Отже, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства.
Визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими регулюються правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.
Вказані висновки щодо застосування наведених норм права узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №809/34/17.
Контролюючим органом не доведено, що кошти на повернення поворотної фінансової допомоги щодо яких відбулась зміна призначення платежу не використовувались ФОП на потреби щодо закупівлі лісу, а дійсно повернулись до ФОП-1 та ФОП-2.
Підсумовуючи в частині визначення правомірності підстав донарахування ФОП згідно ППР №0005951307 за 2017 рік 117565,37 грн внаслідок встановлення перевіркою заниження чистого оподаткованого доходу у розмірі 653140,94 грн, апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що з досліджених вище матеріалів справи підтверджується факт понесення позивачем витрат на суму, що зазначена ФОП у Декларації і ці витрати за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 є підтвердженими відповідними платіжними дорученнями, банківськими виписками, квитанціями до прибуткових касових ордерів, прибутковими касовими ордерами, повідомленнями щодо зміни призначення платежу та ці витрати є витратами, зокрема на закупівлю лісу (як готівковими так і безготівковими коштами), реєстраційні внески на торги, банківське обслуговування, придбання електронних ключів програми Медик тощо.
При цьому, зі змісту Акта перевірки та неодноразових письмових пояснень представників контролюючого органу не можливо чітко встановити, які документи досліджувались відповідальними особами контролюючого органу під час перевірки, та на підставі яких в результаті дослідження документів було зроблено висновок про наявність розбіжностей вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності відображених у додатку Ф4 до податкових декларацій.
Головне управління обмежується лише вказівкою на те, що при перевірці було використано: відомості відображені в податкових деклараціях про майновий стан та доходи ФОП; наданні для перевірки первинні документи, що підтверджують понесені витрати; інформація про рух коштів на розрахунковому рахунку.
Натомість не вказано чи ці розбіжності стосуються всіх контрагентів з якими ФОП здійснював господарські операції протягом 2017 року, чи лише з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6 , чи ці сумніви стосуються витрат ФОП в частині готівки, чи повернення поворотної фінансової допомоги.
Наведена невизначеність стала наслідком того, що позивач ще до закриття підготовчого судового засідання подав до суду весь об`єм документів, що підтверджують здійснення ним господарської діяльності з усіма наведеними а Акті контрагентами і не лише ними, банківські виписки з січня по грудень 2017 року, платіжні доручення, прихідні податкові накладні, видаткові накладні.
Разом з тим, при перевірці апеляційним судом правильності заповнення Додатка Ф2 до Декларації не встановлено жодних розбіжностей між відображеними у Декларації та Додатку Ф2 відомостями чи фактів неправильного їх заповнення (т.3 а.с.192-193).
Зважаючи на наведені у цих документах даних, суд апеляційної інстанції визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДФО повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Суд вважає неприйнятними доводи контролюючого органу стосовно обсягу документів, які можуть бути предметом судового розгляду, з огляду на те, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.
Вказані висновки, підтримуються Верховним Судом у постановах від 24 січня 2019 року, 12 лютого 2019 року у справах №№820/12113/15, 820/6512/16 відповідно.
Наявність у позивача відповідних первинних документів бухгалтерського обліку, в тому числі платіжних доручень, банківських виписок, квитанцій до прибуткових касових ордерів, що підтверджують використання коштів ФОП в межах своєї господарської діяльності обумовлює безпідставність застосування до ФОП збільшеної суми грошового зобов`язання за платежем ПДФО та грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування відповідно до ППР №0005951307 на суму 146956,71 грн та №0005961307 на суму 12246,36 грн.
Поряд із цим, оскільки із безпідставно визначеною контролюючим органом сумою 653140,94 грн пов`язано і нарахування єдиного внеску за 2017 рік, то відповідно і Вимога на суму 101277 грн та Рішення на суму 20255,40 грн є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо висновків контролюючого органу про виявлено нестачу (використання в негосподарських операціях) придбаних таким платником товарів на загальну суму ПДВ 133372,32 грн, то в Акті вказано що, згідно представлених до перевірки документів, а саме: банківських виписок, рахунків, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, залишків ТМЦ за період з червня 2017 року по грудень 2018 року та згідно підсистеми ЄРПН ФОП за період з 14.06.2017 по 31.12.2018 зареєстровано податкових накладних на реалізацію товару, а саме: пиловник дуб І сорт , II сорт, III сорт; пиловник ясеновий І сорт , II сорт, III сорт; баланси дуб II сорт; лісоматеріали для виробництва целюлози та деревинної маси дуб; техсировина дуб та згідно зареєстрованих податкових накладних на придбання товару, які надавались до перевірки перевіркою виявлено нестачу (використання в негосподарських операціях) придбаних таким платником товарів на загальну суму ПДВ 133372,32 грн.
Відповідно пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з: - постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу;
Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку .
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Положеннями пункту 198.5 статті 198 ПК визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пункт 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Крім цього, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (пункт 199.1 статті 199 ПК).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовані статтею 200 Кодексу. Сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Кодексу).
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду:
Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
В цій частині (щодо не підтвердження платником придбаних товарів на загальну суму ПДВ 133372,62 грн (160,21 м.куб), то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що відповідно до Додатка 1 до Акта і з реєстру обсягів реалізації ТМЦ з 14.06.2017 по 31.12.2018 ФОП реалізував не лише пиловник, баланси лісоматеріали для виробництва целюлози та деревинної маси, фансировина для струганого шпону, дрова паливні дубові, але і фризу (39.22 м.куб) та пиломатеріали дубові обрізані (61.38 м.куб) (т.3 а.с.194, 242-245).
При цьому, контролюючим органом не спростовано факт наявності у ФОП фризи та пиломатеріалів, які в подальшому були реалізовані. Разом з тим, за наявності у ФОП власного нежитлового приміщення за Адресою та технічного устаткування (верстат стрічкопильний горизонтальний, верстат кругопилковий торцювальний без повороту шпиндельної головки, верстат стрічкопильний вертикальний столярний), апеляційний суд приймає до уваги доводи скаржника про те, що вказана сировина була отримана ФОП самостійно внаслідок переробки придбаної сировини. При цьому, обсяги в яких була реалізована фриза та пиломатеріали за період з 14.06.2017 по 31.12.2018 не є значними та цілком могли вироблятися однією людиною.
Щодо підтвердження наявності у ФОП відповідного технічного устаткування, то на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем-апелянтом було надано поліс страхування майна юридичних осіб від вогневих ризиків та ризиків інших небезпек від 21.09.2005 серія УП №034085 відповідно до якого об`єктом страхування були перелічені вище верстати для обробки деревини, відтак вказане спростовує твердження контролюючого органу про те, що позивач не мав в наявності потужностей для створення відповідних ТМЦ.
Це ж устаткування і надалі залишилося в користуванні, що підтверджується висновком експертизи стану охорони праці безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 06.03.2020 №46.22.20.1005/1073 (т.4 а.с.153-154).
Враховуючи вищенаведене, висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ за період з 14.06.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 133372,32 грн та встановлено відсутність складання та/або реєстрації податкової накладної протягом граничного строку є необґрунтованими.
Відтак, ППР №0006011307 на суму 66686,16 грн та №0005991307 на суму 166715,40 грн прийняті безпідставно та підлягають скасуванню.
Щодо оскарження позивачем ППР №0006241307, то жодних доводів щодо протиправності такого позивачем не наведено, що власне не заперечується і його представником в судовому засіданні, тому підстав для його скасування немає.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування всіх обставин справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні вимог позивача про визнання протиправними та скасування ППР №№0006011307, 0005951307, 0005961307, 0005991307, Вимоги та Рішення на загальну суму грошових зобов`язань у розмірі 514137,03 грн, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
В іншій частині щодо правомірності нарахування позивачу контролюючим органом грошового зобов`язання за ППР №0006241307, зважаючи на описані вище обставини, рішення суду слід залишити без змін.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина сьома статті 139 КАС).
Згідно квитанції від 04.07.2019 №801 позивачем за подання позову сплачено 5143,10 грн, за подання апеляційної скарги 7714,65 грн, що підтверджується квитанцією 14.08.2020 №10975 та платіжним дорученням від 14.09.2020 №94 (т.1 а.с.4, т.4 а.с.187, 196).
Відтак, враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 12853,50 грн сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги в частині задоволених вимог.
Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2019 року №№0006011307, 0005951307, 0005961307, 0005991307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2019 року №Ф-0005971307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24 травня 2019 року №0005981307 скасувати та прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити. Визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2019 року №№0006011307, 0005951307, 0005961307, 0005991307; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2019 року №Ф-0005971307; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24 травня 2019 року №0005981307. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ: 43143039) на корить фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в сумі 12853 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят три) гривні 50 (п`ятдесят) копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 14 січня 2021 року.
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.01.2021 |
Оприлюднено | 15.01.2021 |
Номер документу | 94129439 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Качмар Володимир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Качмар Володимир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Качмар Володимир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Качмар Володимир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Качмар Володимир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Качмар Володимир Ярославович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Карп'як Оксана Орестівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні