Постанова

від 13.01.2021 по справі 819/3178/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 819/3178/15

адміністративне провадження № К/9901/36354/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільське ремонтно-будівельне управління №4 до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання рішень нечинними,

установив:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопільське ремонтно-будівельне управління №4 (далі - ТОВ Тернопільське РБУ-№4 , Товариство) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області), в якому просило визнати нечинними: рішення про застосування штрафних санкцій від 11 серпня 2015 року №0094941705; податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2015 року №0003431705; податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2015 року №0094851705 та вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску від 11 серпня 2015 року №Ю-0094901705.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправними та скасовано рішення №0003411705 від 22 червня 2015 року, податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2015 року №000343170, податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2015 року №0094851705, вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску від 11 серпня 2015 року №Ю-0094901705.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року в частині визнання протиправним та скасування рішення №0003411705 від 22 червня 2015 року та прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано рішення від 11 серпня 2015 року №0094941705; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності з боку позивача порушень вимог податкового законодавства в частині невідображення в бухгалтерському обліку заробітної плати, виплаченої найманим працівникам, оскільки такі факти підтверджуються поясненнями працівників.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення без змін як законні й обґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області 15 квітня 2015 року надійшло звернення громадянина ОСОБА_1 щодо порушення ТОВ Тернопільське РБУ-4 законодавства про працю.

Тернопільською ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Тернопільське РБУ-4 , з питань правильності нарахування, повноти обчислення та своєчасності внесення до державного бюджету податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 1 березня 2013 року по 31 березня 2015 року, за результатами якої складений акт перевірки від 21 травня 2015 року.

Перевіркою встановлено факти виплати працівникам Товариства у 2013 - 2015 роках необлікованого доходу на загальну суму 47168,43 грн, що призвело до неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 6130,04 грн; несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету; несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 1 січня 2014 року по 31 березня 2015 року; подання до Тернопільської ОДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум нарахованого та утриманого з них податку за І - IV квартали 2013 року та І - IV квартали 2014 року, з недостовірними відомостями, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платників податків (неутриманий та неперерахований податок на доходи з фізичних осіб при виплаті заробітної плати найманим працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; неутримання єдиного внеску з виплати необлікованого доходу на суму 47168,43 грн. у вигляді заробітної плати вказаним працівникам.

За наслідками встановлених перевіркою порушень 22 червня 2015 року відповідачем прийнято: рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003411705 на суму 9933,67 грн; податкове повідомлення-рішення №0003431705, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 12297,31 грн; вимогу про сплату недоїмки з єдиному соціальному внеску №Ю-0003421705 в сумі 19867,34 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Державна фіскальна служба рішенням від 24 липня 2015 року №1214/10/19-00-10-01-06/7507 скасувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 22 червня 2015 року №100003241705 та рішення Тернопільської ОДПІ від 22 червня 2015 року №0003411705, зобов`язала Тернопільську ОДПІ сформувати і надіслати ТОВ Тернопільське РБУ-4. Відповідно, нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) та прийняти нове рішення про застосування штрафних санкцій.

11 серпня 2015 року відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0094851705 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та нову вимогу про сплату боргу №Ю-0094901705.

Окрім того, рішенням від 31 липня 2015 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області збільшено на 11010,44 грн розмір штрафних санкцій, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 22 червня 2015 року №0003431705.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що пояснення фізичних осіб є недостатніми для висновку про порушення позивачем положень податкового законодавства та законодавства про працю.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погодився, однак вважав помилковим скасування цим судом рішення №0003411705 від 22 червня 2015 року, оскільки таке переглядалось ГУ ДФС у Тернопільській області й за наслідками такого перегляду було скасоване із винесенням нового рішення №0094941705 від 11 серпня 2015 року, яке і є предметом судового оскарження.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

За приписами підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень стали висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про виплату працівникам Товариства відповідних сум доходів у вигляді заробітної плати, які не були обліковані й оподатковані у встановленому законом порядку.

Як встановили суди попередніх інстанцій, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період, що перевірявся, ґрунтувався виключно на поясненнях громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтями 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На переконання судів першої та апеляційної інстанцій, одні лише пояснення фізичних осіб не можуть вважатися беззаперечними доказами вчинення позивачем податкового правопорушення. Твердження таких осіб щодо нарахування та/або виплати позивачем необлікованої заробітної плати не підтверджуються жодними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами.

Будь-яких інших належних достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем податкового правопорушення, відповідачем до судів першої та апеляційної інстанцій не надано.

Таким чином, суди обґрунтовано вказали, що встановлення факту вчинення товариством податкового правопорушення та донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, без підтвердження викладених фактів первинними документами платника податків, є безпідставним.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність з боку відповідача, як суб`єкта владних повноважень, правомірності прийнятих ним за наслідками податкової перевірки рішень та, як наслідок, наявність правових підстав до їх скасування.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська