Постанова

від 14.01.2021 по справі 816/398/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року

м.Київ

справа № 816/398/17

адміністративне провадження № К/9901/16511/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Григоров А.М., Тацій Л.В.) у справі за позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки і рішень,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Полтавської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2016/00192, рішення про коригування митної вартості товарів від 14 грудня 2016 року №806020002/2016/000038/1 та рішення Митниці від 26 січня 2017 року №47/10/16-70-19-01 про відмову в скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядному (резервному), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи, прийшов до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого позивачем товару іншого (другорядного) методу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у зв`язку із непідтвердженням Підприємством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), відповідачем правомірно скориговано останню за другорядним методом.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати з підстав, що вже наводились в позовній заяві, але не були враховані апеляційним судом, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду, яке він вважає обґрунтованим і законним, - без змін.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами встановлено, що 22 жовтня 2008 року між Підприємством (як покупцем) та ТОВ "БелМарк", м.Бєлгород, Росія (як продавцем) укладено договір №2008/61, за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар, визначений у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1.1, 4.1 договору встановлювалось, що умови поставки і ціна товару обумовлюються у Специфікаціях.

На виконання умов договору ТОВ "БелМарк" поставлено на територію України на адресу позивача частини сепаратора для сортування щебню: каркас сепаратора 026-10 (маса 550 кг) - 16 шт.; крильчатка сепаратора 026-10 (маса 230 кг) - 16 шт.; патрубок завантажувальний сепаратора Тип 1 (маса 85 кг) - 11 шт.; патрубок завантажувальний сепаратора Тип 2 (маса 120 кг) - 11 шт.

Запасні частини до сепаратора для сортування щебню поставлялися на умовах FCA - м.Бєлгород, Росія.

13 грудня 2016 року декларантом подано до Митниці (митний пост Лтава ) митну декларацію №806020002/2016/010803 на товар Частини до сепаратора по сортуванню щебню , в графі 31 якої зазначено, що товар має відсоток зношення від 20% до 60%, та пакет документів для митного оформлення ввезених запасних частин до сепаратору для сортування щебню, а саме: міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 08 грудня 2016 року №599714; заявку 46 від 07 грудня 2016 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 08 грудня 2016 року №18; калькуляцію транспортних витрат від 08 грудня 2016 року; довідку про підтвердження вартості перевезення товару від 12 грудня 2016 року; експертний висновок про вартісні характеристики товару від 12 грудня 2016 року №В-3342; рахунок-фактуру (інвойс) від 08 грудня 2016 року №27; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 22 жовтня 2008 року №2008/61; доповнення до вищевказаного зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25 грудня 2009 року, від 24 грудня 2010 року, від 29 червня 2011 року, від 21 грудня 2011 року, від 27 грудня 2012 року, від 04 грудня 2013 року, від 11 серпня 2014 року, від 24 грудня 2015 року; специфікацію від 08 грудня 2016 року №64; договір про надання послуг митного брокера від 23 лютого 2015 року; договір (контракт) про надання транспортних послуг від 28 грудня 2015 року №2015/37; копію митної декларації країни відправлення від 08 грудня 2016 року №10101030/081216/0019530; технічну документацію від 19 червня 2016 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 08 грудня 2016 року №2730.

Митну вартість ввезених запчастин визначено за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, й встановлено в розмірі 153 256,47 грн., що складає 360 611,94 рублів Російської Федерації (тобто 0,397 доларів США за кг), на підставі чого обраховано митні платежі: 7 707,68 грн. - мито, 32 372,26 грн. - ПДВ.

Митним органом проведено консультації з декларантом з метою вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у декларанта та у Митниці, а також витребувано у Підприємства додаткові документи , визначені частиною 3 статті 53 МК України.

14 грудня 2016 року декларантом додатково надано до Митниці: лист від 14 грудня 2016 року №426; планові калькуляції виробника на нові запасні частини, що вивозились з України; прайс-лист виробника товару; експертний висновок Полтавської ТПП від 12 грудня 2016 року №В-3342.

Втім, 14 грудня 2016 року позивачем отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2016/00192 та рішення про коригування митної вартості №806020002/2016/000038/1, відповідно до якого останню визначено за другорядним - резервним методом в сумі 1 197 775,10 рублів Російської Федерації. При цьому за основу визначення митної вартості взята митна декларація від 12 грудня 2016 року №110050004/2016/6506 із митною вартістю в розмірі 1,32 долари США за кг.

Приймаючи рішення, Митниця зазначала, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився її розрахунок, мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: митним органом поставлено під сумнів інформацію про визначений Підприємством стан товару (відсоток зношення) та, як наслідок, його вартість, оскільки у графі 31 митної декларації №806020002/2016/010803 вказано, що товар має відсоток зношення від 20% до 60%; в поданому до митного оформлення експертному висновку Полтавської ТПП від 12 грудня 2016 року №В-3342 визначено, що стан частин сепаратора згідно рахунка-фактури від 08 грудня 2016 року №27 відповідає фізичному зносу 65%; у графі ж 31 декларації країни відправлення від 08 грудня 2016 року №10101030/081216/0019530 встановлено, що износ составляет 30-35% ; згідно із поданим до митного оформлення експертним висновком Полтавської ТПП від 12 грудня 2016 року №В-3342 при проведенні експертизи були вивчені наступні документи: планові калькуляції виробника на запасні частини до сепаратора для сортування щебня та довідка про актуальні прайсові ціни на запасні частини до сепаратора для сортування щебня, надані Підприємством, однак при митному оформленні останні не подавались; наданий до митного оформлення експертний висновок Полтавської ТПП від 12 грудня 2016 року №В-3342 базується на цінових умовах контракту від 22 жовтня 2008 року №2008/61 та інвойсу від 08 грудня 2016 року №27, тобто експерт посилається виключно на цінову політику ТОВ БелМарк , орієнтовану безпосередньо на Підприємство, а не на кон`юнктуру ринку в цілому; згідно підпункту 2.2.1 договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 28 грудня 2015 року №2015/37 замовник зобов`язався здійснювати оплату за перевезення у розмірі та відповідно до умов, які визначаються у даному договорі та в заявці замовника на перевезення, проте в заявці на транспортне обслуговування від 07 грудня 2016 року №46 не визначені умови оплати за надані транспортні послуги; подану до митного оформлення заявку на транспортне обслуговування від 07 грудня 2016 року №46 неможливо ідентифікувати та віднести до даної поставки, оскільки відсутні будь-які посилання на договір про перевезення автомобільним транспортом від 28 грудня 2015 року №2015/37 між Підприємством та ПП Л.В.С. ; відсутні будь-які документи із зазначенням інформації про протяжність маршруту в кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що унеможливлює перевірку заявленої вартості транспортних витрат.

14 грудня 2016 року Митницею здійснено митне оформлення товару на підставі поданої позивачем митної декларації №806020002/2016/010868 із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 14 грудня 2016 року №806020002/2016/000038/1.

16 січня 2017 року позивач оскаржив зазначені картку відмови та рішення до Митниці, проте рішенням останньої від 26 січня 2017 року №47/10/16-70-19-01 рішення про коригування митної вартості товарів від 14 грудня 2016 року №806020002/2016/000038/1 залишено без змін.

Не погодившись із здійсненим Митницею коригуванням митної вартості товару, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим суд першої інстанції, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару (у тому числі додатково), прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним; при цьому подані позивачем документи в цілому та в сукупності кореспондуються між собою й містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом; в той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Підприємством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Зокрема, стосовно тверджень митного органу про неоднакове зазначення відсотку зношення імпортованого товару в митній декларації, декларації країни відправлення, а також експертному висновку від 12 грудня 2016 року №В-3342, підготовленому Полтавською ТПП, то, як встановлено судом першої інстанції, контрагент позивача - ТОВ БелМарк при здійсненні митного оформлення не проводив експертної оцінки товарів, що вивозилися, оскільки цього не вимагає законодавство Російської Федерації, а вказав процент зносу, виходячи із особистої думки представника товариства, що здійснював декларування і не був технічним фахівцем, який може оцінити даний показник; аналогічним чином діяла й уповноважена особа Підприємства, заповнюючи митну декларацію; разом з тим задля фахового підтвердження відсоткового показника зносу Підприємством замовлено у Полтавській ТПП експертний висновок, який, в свою чергу, містить фахові висновки компетентного експерта.

Крім того, експерт, що склав висновок, був допитаний судом першої інстанції як свідок та пояснив, що коефіцієнт зносу був ним обрахований за відповідною формулою та методикою, виходячи із аналізу наданих позивачем документів та фактичного огляду товару. Так, експертом встановлено, що всі пред`явлені частини сепаратора для сортування щебню мали дефекти та сліди зносу, що з`явилися в процесі експлуатації, оскільки працювали в умовах абразивного середовища, що веде до швидкого зносу поверхонь, що труться, які представляли собою часткові руйнування металу поверхонь металевих деталей, на окремих ділянках яких утворилася велика кількість раковин різних форм і розмірів, сколи металу на краях, тріщини, відламані зубці, на деяких запчастинах виявлена різна товщина металу та порушення геометричних розмірів, корозія металу тощо.

За наведеного, експерт прийшов до висновку, що знос запчастин складає 65%, а, здійснивши співставлення вартості нових запчастин згідно планових калькуляцій виробника та визначеного відсотку зношення, обрахував вартість імпортованих товарів, зазначену у висновку від 12 грудня 2016 року №В-3342.

Також суд першої інстанції погодився й з доводами позивача про те, що різниця ваги між новими запчастинами та бувшими у вжитку, яка становить близько 10% та на яку звертав увагу відповідач, заперечуючи проти позову, пояснюється коефіцієнтом вищевказаного зносу, який свідчить в тому числі і про втрату ваги останніми у порівнянні з новими запчастинами.

До того ж, зазначений декларантом знос придбаних запчастин був менший, ніж визначений експертом, а тому й митна вартість ввезеного товару за експертним висновком мала б бути меншою, ніж визначено Підприємством в поданих до митного оформлення документах.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що Підприємством доведено дійсні показники зносу товару та, відповідно, недопущення при визначенні його вартості пов`язаних із цим порушень.

Що ж до посилань відповідача на неналежне підтвердження позивачем вартості транспортних послуг, то суд першої інстанції врахував наступне.

В специфікації до договору №64 від 08 грудня 2016 року сторонами визначено умови поставки FCA - м.Бєлгород.

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця.

До митного оформлення (в тому числі за наслідками консультації) позивачем подано транспортний (перевізний) документ - товарно-транспорту накладну CMR від 08 грудня 2016 року №599714, а також документи, що містили відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №2015/37 від 28 грудня 2015 року, укладений позивачем із ПП Л.В.С. (як перевізником); довідку про транспортні витрати №18 від 08 грудня 2016 року, видану ПП Л.В.С. ; рахунок на оплату міжнародних перевезень від 08 грудня 2016 року №18; заявку від 07 грудня 2016 року №46.

У довідці ПП Л.В.С. №18 від 08 грудня 2016 року зазначалося, що транспортні витрати автомобіля д.н. НОМЕР_3 п /п НОМЕР_2 згідно договору №2015/37 від 28 грудня 2015 року, прямуючого по маршруту м.Белгород (Росія) - м.Полтава (Україна) складають: транспортні витрати від місця завантаження м.Белгород (Росія) до п/перех. Гоптовка - Нехотєєвка - 3 150 грн, від Гоптовка - Нехотєєвка до місця доставки м.Полтава (Україна) - 7 150 грн, загальна сума транспортних витрат - 10 300 грн.

При цьому, саме автомобіль д.н. НОМЕР_3 п /п НОМЕР_2 і був вказаний у CMR від 08 грудня 2016 року №599714.

Таким чином, суд першої інстанцій встановив, що позивачем були надані до митного оформлення необхідні транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містили відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Водночас, здійснюючи коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів, Митниця виходила із наявної у неї інформації щодо митної вартості товарів зі схожими характеристиками, оформлених за МД від 12 грудня 2016 року №110050004/2016/6506, яка визнана митним органом та становила 1,32 доларів США за кг.

При цьому за цією декларацією зовсім іншим декларантом (ПП Промсільгоспкомплект ) із РФ імпортувалися нові запасні частини до дробильного обладнання - плити дробильні, броня нижня тощо.

Жодних обґрунтувань, які б свідчили про схожість характеристик різних за видом та призначенням запчастин, як і врахування того, хто є їх виробниками, із якого металу вони виготовлені, ступеню зносу тощо, відповідачем не наведено.

Враховуючи наведене вище в сукупності, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко