Ухвала

від 11.01.2021 по справі 334/3526/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 11.01.2021

Справа № 334/3526/20

Провадження № 1-кс/334/17/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року м.Запоріжжя

Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , представника скаржника ТОВ «МЕГАПРОЕКТ ІНВЕСТ» адвоката ОСОБА_4 у відкритому судовому засіданні в залі Ленінського районного суду м. Запоріжжя розглянувши скаргу представника скаржника ТОВ «МЕГАПРОЕКТ ІНВЕСТ» адвоката ОСОБА_4 , на дії слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 щодо відмови у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12020080050001578 від 14.05.2020 року,

встановив:

До слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга представника скаржника ТОВ «МЕГАПРОЕКТ ІНВЕСТ» адвоката ОСОБА_4 на постанову слідчого від 24 грудня 2020 року про відмову у визнанні потерпілою особою у кримінальному провадженні.

Скарга обґрунтована тим, що 24.12.2020 року слідчим Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_3 було ухвалено постанову про відмову у визнанні ТОВ «МЕГАПРОЕКТІНВЕСТ»потерпілим у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12020080050001578 від 14.05.2020 року.

Із Постановою скаржник не погоджується, вважає її такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона винесена із порушенням приписів ч. 1 ст. 55 КПК України, що слідує з такого.

ТОВ «МЕГАПРОЕКТІНВЕСТ»повинно було визнане потерпілим у Провадженні відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України, оскільки йому саме було заподіяно шкоду у розмірі 220000 гривень.

Скаржник просить скасувати постанову слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 від 24.12.2020 року про відмову у визнанні потерпілим ТОВ «МЕГАПРОЕКТІНВЕСТ»у кримінальному провадженні №12020080050001578.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав скаргу з підстав наведених у неї, просив її задовольнити.

Слідчий в судовому засіданні заперечив щодо можливості задоволення скарги, вказавши, що постанова ухвалено законно та обґрунтовано, підстав для її скасування немає.

Заслухавши представника особи, що подала скаргу, пояснення слідчого, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому слідстві заявником може бути оскаржено рішення слідчого про відмову у визнані потерпілим у кримінальному провадженні.

Зазначена скарга подана належною особою.

Згідно із ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Скарга подана у строк визначений законом.

Згідно із ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, що кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 110 КПК України мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про зміст обставин, які підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Аналіз оскаржуваної постанови свідчить про те, що слідчим вимоги КПК України дотримані, постанова слідчого щодо відмови у визнанні потерпілою особою у кримінальному провадженні ухвалена із дотриманням закону.

При цьому слідчий суддя виходить з наступного міркування.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Вказана норма є загальною щодо визначення потерпілої особи у різних складах кримінальних правопорушень.

Діяння, передбачене статтею 366 КК, за родовим об`єктом належить до злочинів у сфері службової діяльності, для деяких із них у примітці до статті 364 КК дається визначення поняття "службова особа" і наводиться їх перелік, на які поширюється це визначення. Службове підроблення не входить до цього переліку.

За нормативним визначенням суб`єктом злочину, передбаченого статтею 366 КК, є службова особа. У Загальній частині КК дається поняття службової особи, яке має загальний характер, тобто стосується усіх статей Особливої частини КК, за винятком тих, для яких закон про кримінальну відповідальність передбачає окреме визначення (статті 364, 365, 368, 368-2, 369 КК). Це визначення наведене у частині третій статті 18 КК, згідно з якою службовими особами є особи, які, з-поміж іншого, обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Загальне визначення службової особи стосується усіх організаційно-правових утворень незалежно від форм власності.

Із цього випливає, що для вжитого в конкретній статті Особливої частини КК поняття "службова особа", щодо якого немає окремого визначення, використовується те, яке міститься у загальній нормі (частина третя статті 18 КК). Це визначення поширюється й на поняття "службова особа", дане у статті 366 КК.

Конституцією Українипередбачено обов`язок держави утверджувати і забезпечувати права та свободи кожної людини. У зв`язку з цим важливого значення набуває точне й однакове застосування судами норм кримінально-процесуального законодавства, якими визначено права потерпілих від злочинів.

Одним з основних завдань кримінального провадження згідно з вимогами чинного КПК України є захист особи, суспільства та держави, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Процесуальному статусу потерпілого і його представника в новому Кодексі присвячено окремий параграф Глави 3, який складеться із 5 статей, а також низка положень, що відображені у відповідних розділах. Це стало яскравим свідченням державної підтримки правового статусу потерпілого, який до цього часу перебував у стані постійного розвитку і наразі набув відповідного законодавчого закріплення.

Потерпілою у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 55 КПК України визнається фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Тобто підставами для визнання фізичної і юридичної особи потерпілими у кримінальному провадженні є шкода, яка їм заподіяна внаслідок здійснення дій, котрі кримінальним законом визнаються злочинними, або відмови від вчинення таких дій (бездіяльності) іншою особою. Дискусійним залишається питання щодо визнання потерпілими від кримінального правопорушення суспільства та держави, тоді як серед головних завдань кримінального провадження Кримінальним процесуальним кодексом України вказано захист особи, суспільства і держави.

В результаті скоєння кримінального правопорушення завжди завдається шкода. Якщо відсутня фізична і матеріальна шкода, то, як наслідок злочинних дій, завжди в наявності моральна шкода, яка виступає складовою частиною всякої шкоди, завданої особі кримінальним правопорушенням. На цьому наголошує і п. 2 ч. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р., відповідно до якого особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, має право пред`явити цивільний позов про стягнення моральної шкоди в кримінальному

Для визнання потерпілим у кримінальному провадженні необхідна наявність відповідних підстав - фактичних і юридичних. Фактичними підставами є заподіяння або замах на заподіяння кримінальним правопорушенням шкоди, а юридичними - подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, коли у особи виникають права і обов`язки потерпілого, або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (з отриманням особою відповідного документа, що підтверджує факт звернення із заявою та її реєстрації).

Законом також передбачені обставини, які виключають участь особи у кримінальному провадженні у якості потерпілого. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена до слідчого судді.

Також відповідно до п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" не може бути визнано потерпілими осіб, які постраждали від кримінального правопорушення, вчиненого ними ж.

КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Умовою для цього є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України. «Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому:

очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення;

відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву;

очевидна відсутність причинного зв`язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою;

наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч. 1 ст. 55 КПК (наприклад, заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі);

неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.

В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12020080050001578 не встановлено та заявником не надано доказів заподіяння ТОВ «МЕГАПРОЕКТІНВЕСТ» матеріальної шкоди, а тому висновок слідчого про відмову у визнанні потерпілою особою у кримінальному проваджені ТОВ «МЕГАПРОЕКТІНВЕСТ»є законним та обґрунтованим, а тому скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303-307 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги представника скаржника ТОВ «МЕГАПРОЕКТ ІНВЕСТ» адвоката ОСОБА_4 , на дії слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 щодо відмови у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12020080050001578 від 14.05.2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1