Постанова

від 11.01.2021 по справі 307/742/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/742/20

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого Собослой Г.Г.

суддів: Кондор Р.Ю., Готра Т.Ю.,

секретаря: Міца О.Д.-В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги в особі Головного лікаря - Лебедєвої Т.С. на рішення Тячівського районного суду від 21 липня 2020 року у справі № 307/742/20 (Головуючий: Ніточко В.В.) ,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги", третя особа: Тернівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, про визнання незаконним наказу про звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Мотивуючи тим, що позивач працювала в комунальному закладі Тернівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, що знаходилося у с. Терново і у зв`язку з реорганізацією підприємства її у листопаді 2018 року, було усно повідомлено, що позивач буде звільнена. Із 30 листопада 2018 року позивача фактично не було допущено до роботи шляхом закриття приміщення.

10 грудня 2018 року вказане комунальне підприємство було припинено і правонаступником прав та обов`язків якого є відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги", ЄДРПОУ 42043319.

Позивач стверджує, що її не було повідомлено у визначені законом строки про реорганізацію шляхом припинення, не запропоновано іншого робочого місця чи робочого місця у новоствореній установі, не надано наказу про звільнення, не повернуто трудової книжки.

Вважає, що звільнення із займаної посади проведено незаконно, у порушення вимог ст.40 п.1 КЗпП України і звільнення з підстави п.1 допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Жодної пропозиції до позивача щодо переведення на іншу роботу не надходило.

Також, у порушення вимог ст.ст.42,42-1 КЗпП України не було проведено жодної оцінки на переважне право на залишення на роботі і протягом останнього місяця відповідачем прийнято на роботу ряд працівників, які не працювали до цього на ліквідаційному підприємстві, тобто було порушено переважне право на повторне прийняття на роботу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.149-2 КЗпП України про можливе майбутнє вивільнення у зв`язку з ліквідацією комунального закладу в якому позивач працює, роботодавець її за два місяці не попереджав, так як і не повідомляв про її звільнення шляхом ознайомлення з наказом. Роботодавець також не звертався до державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Про фактичне звільнення їй стало відомо лише 30 листопада 2018 року, однак наказу та трудової книжки позивач не отримала і по сьогодні.

Посилаючись на вищевказані обставини позивач просила поновити їй строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря комунального закладу "Тернівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" №39 від 26 листопада 2018 року про вивільнення ОСОБА_1 з 1.0 постійної посади акушерки ФАП у Петрушів, поновити її на займаній посаді акушерки або рівноцінній їй у комунальному некомерційному підприємстві Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги", стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.

Рішенням Тячівського районного суду від 21 липня 2020 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря комунального закладу "Тернівська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини" №32 від 26 листопада 2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на 1.0 посади акушера або на рівноцінну їй посаду у комунальному некомерційному підприємстві Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги".

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без урахування податків та зборів, в сумі 199 775 грн. 95 коп.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги" на користь ОСОБА_1 10 000 грн. компенсації витрат на правову допомогу.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги" на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 2 838 грн. 56 коп. судового збору.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із даним рішенням суду Комунальне некомерційне підприємство Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги подало апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як суд безпідставно поновив позивачу строк позовної давності для звернення до суду і не дав належної оцінки заяві відповідача про застосування позовної давності та безпідставно залишено поза увагою позицію відповідача щодо перебування позивача на обліку в Центрі зайнятості і взяття на облік відбулося при пред`явленні позивачем оригіналу трудової книжки.

Заслухавши пояснення представника Комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги - Решетар В.В., якій підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Мельник П.П. на адресу Закарпатського апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, пояснення представника позивача вже надані і судом встановленні обставини і дана обставина не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.2 ст.272 ЦПК України.

Встановлено, що наказом головного лікаря комунального закладу "Тернівська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини" №39 від 26 листопада 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з 1.0 посади акушерки ФАП у Петрушів з 30 листопада 2018 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10 грудня 2018 року комунальний заклад "Тернівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" припинено і його правонаступником є комунальне некомерційне підприємство Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги".

За змістом п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом , лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.3 ст.36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації ( злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п.п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що встановлена законодавством можливість організації (ліквідації) державного підприємства з одночасним створенням іншого, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідаційного підприємства.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів,що позивачу пропонувалося інша робота по працевлаштуванню у відповідача - комунальному некомерційному підприємстві Тячівської районної ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги", яка є правонаступником комунального закладу "Тернівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини".

У відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При постановленні рішення та поновленні ОСОБА_1 строк звернення до суду, суд першої інстанції зазначав, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з поважних причин, оскільки відповідачем, як правонаступником комунального закладу "Тернівська амбулаторія загальної практики" не подано жодних доказів про те, що позивач взагалі була ознайомлена з наказом про звільнення з роботи та отримала трудову книжку. Факт перебування позивача на обліку в Тячівському районному центрі зайнятості не спростовує доводи позивача про те, що її не ознайомлено з наказом про звільнення з роботи та по сьогоднішній день не вручено трудової книжки.

Із даним висновком суду першої інстанції, судова колегія не може погодитися з наступних підстав.

Листом Тячівського районного центру зайнятості № 443 від 29 квітня 2020 року стверджується, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Тячівському районному центрі зайнятості з 03 грудня 2018 року по 16 вересня 2019 року та з 11 грудня 2019 року по 11 березня 2020 року.

Згідна листа Тячівського районного центру зайнятості № 558 від 13 травня 2020 року у Тячівському районному центрі зайнятості відсутня копія трудової книжки ОСОБА_1 .

Тячівський районний центр зайнятості, на виконання ухвали Закарпатського апеляційного суду від 25.11.2020 року, надав належним чином завірені копії персональних справ безробітної ОСОБА_1 , з яких вбачається, що позивач вперше звернулася до них 03 грудня 2018 року, з метою пошуку роботи. В цей же день їй надано статус безробітної на підставі ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення". 16 вересня 2019 року припинено реєстрацію, в зв`язку з відмовою від послуг служби зайнятості. 16 грудня 2019 року поновлено статус безробітної та виплату допомоги по безробіттю. 11 березня 2020 року безробітна ОСОБА_1 подала заяву про зняття з реєстрації, в зв`язку з відмовою від послуг служби зайнятості.

Відповідно до п.17 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року №792 ля надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного, пред`являє документи, зазначені в підпункті 4 цього Порядку, а також трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості). Особа, яка втратила трудову книжку, пред`являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи. інформації з наданих документів вноситься до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості.

Із завірених належним чино копії персональних справ безробітної ОСОБА_1 вбачається, що інформація про періоди зайнятості позивача внесені на підставі трудової книжки надані нею і яка була зареєстрована як безробітна в Тячівському РЦЗ з 03 грудня 2018 року.

Отже, інформація щодо останнього місця роботи та підстави звільнення безробітної ОСОБА_1 була внесена до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості на підставі поданої трудової книжки.

Оскільки, згідно наказу Тернівської амбулаторії загальної практики- сімейної медицини№39 від 26 листопада 2018 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади з 30 листопада 2018 року (днем, яким є п`ятниця) і в цей же день їй видана трудова книжка, так як 03 грудня 2018 року (днем є понеділок) позивач звернувся до Тячівського районного центру зайнятості з метою пошуку роботи та надала їм інформацію щодо останнього місця роботи та підстави звільнення на підставі трудової книжки, а в суд із позовом звернулася 12 березня 2020 року, тобто з пропуском строку звернення передбаченні ч.1 ст.233 КЗпП України.

Наведені позивачем та судом причини поважності пропуску строку для звернення до суду на думку судової колегії не є поважними та спростовуються матеріалами справи, так як трудова книжка ОСОБА_1 була отримана нею у день звільнення - 30 листопада 2018 року, а у суд із позовом позивач звернулася - 12 березня 2020 року.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п. п. 1,2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, яким у позові ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, ст. ст. 36 ч.3. п.1 ч.1 ст.40, ч.1 ст.233 КЗпП України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги в особі Головного лікаря - Лебедєвої Т.С. задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду від 21 липня 2020 року скасувати.

У позові ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 13 січня 2021 року .

Головуючий:

Судді: