Постанова

від 14.07.2021 по справі 307/742/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 307/742/20

провадження № 61-2240св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги ,

третя особа - Тернівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р. Ю., Готра Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги , третя особа - Тернівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, про визнання незаконним наказу про звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вона працювала в комунальному закладі Тернівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, що знаходилося у с. Терново і у зв`язку з реорганізацією підприємства її у листопаді 2018 року, було усно повідомлено про звільнення. Із 30 листопада 2018 року її фактично не було допущено до роботи шляхом закриття приміщення.

10 грудня 2018 року вказане комунальне підприємство було припинено і правонаступником прав та обов`язків якого є комунальне некомерційне підприємство Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги , ЄДРПОУ 42043319.

ОСОБА_1 зазначала, що її не було повідомлено у визначені законом строки про реорганізацію шляхом припинення, не запропоновано іншого робочого місця чи робочого місця у новоствореній установі, не надано наказу про звільнення, не повернуто трудової книжки.

Вважала, що звільнення із займаної посади проведено незаконно, у порушення вимог пункту 1 статті 40 КЗпП України і звільнення з підстави цього пункту допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Жодної пропозиції до неї щодо переведення на іншу роботу не надходило.

Також, у порушення вимог статей 42, 42-1 КЗпП України не було проведено жодної оцінки на переважне право на залишення на роботі і протягом останнього місяця відповідачем прийнято на роботу ряд працівників, які не працювали до цього на ліквідаційному підприємстві, тобто було порушено переважне право на повторне прийняття на роботу.

Крім того, відповідно до частини першої статті 149-2 КЗпП України про можливе майбутнє вивільнення у зв`язку з ліквідацією комунального закладу в якому вона працює, роботодавець її за два місяці не попереджав, так як і не повідомляв про її звільнення шляхом ознайомлення з наказом. Роботодавець також не звертався до державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Про фактичне звільнення їй стало відомо лише 30 листопада 2018 року, однак наказу та трудової книжки позивач не отримала і по день звернення до суду із цим позовом.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд поновити їй строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря комунального закладу Тернівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини від 26 листопада 2018 року № 39 про вивільнення її з 1.0 постійної посади акушерки ФАП у Петрушів, поновити її на займаній посаді акушерки або рівноцінній їй у комунальному некомерційному підприємстві Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги , стягнути з комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2020 року у складі судді Ніточко В. В. позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря комунального закладу Тернівська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини від 26 листопада 2018 року № 32 в частині звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на 1.0 посади акушера або на рівноцінну їй посаду у комунальному некомерційному підприємстві Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги .

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без урахування податків та зборів, у розмірі 199 775 грн 95 коп.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що як встановлено судом про фактичне звільнення позивачу стало відомо 30 листопада 2018 року, однак наказу та трудової книжки вона не отримала, а тому пропуск строку для звернення до суду з цим позовом є поважним, у зв`язку з чим його слід поновити.

Встановлена законодавством можливість реорганізації (ліквідації) державного підприємства з одночасним створенням іншого, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованого підприємства. Таким чином, суд вважав, що наказ головного лікаря комунального закладу Тернівська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини від 26 листопада 2018 року № 39 в частині звільнення ОСОБА_1 є незаконним.

Суд вважав, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з поважних причин, оскільки відповідачем, як правонаступником комунального закладу Тернівська амбулаторія загальної практики , не подано жодних доказів про те, що позивач взагалі була ознайомлена з наказом про звільнення з роботи та отримала трудову книжку. Факт перебування позивача на обліку в Тячівському районному центрі зайнятості не спростовує доводи позивача про те, що її не ознайомлено з наказом про звільнення з роботи та не вручено трудової книжки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 січня 2021 року апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги задоволено. Рішення Тячівського районного суду від 21 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено .

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що встановлена законодавством можливість реорганізації (ліквідації) державного підприємства з одночасним створенням іншого, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованого підприємства. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позивачу пропонувалося інша робота по працевлаштуванню у відповідача - комунальному некомерційному підприємстві Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги , яка є правонаступником комунального закладу Тернівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини .

Із завірених належним чином копії персональних справ безробітної

ОСОБА_1 вбачається, що інформація про періоди зайнятості позивача внесені на підставі трудової книжки, наданої нею і яка була зареєстрована як безробітної в Тячівському РЦЗ з 03 грудня 2018 року. Отже, інформація щодо останнього місця роботи та підстави звільнення безробітної ОСОБА_1 була внесена до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості на підставі поданої трудової книжки.

Оскільки, згідно із наказом Тернівської амбулаторії загальної практики- сімейної медицини від 26 листопада 2018 року № 39 ОСОБА_1 звільнена із займаної посади з 30 листопада 2018 року (днем, яким є п`ятниця) і в цей же день їй видана трудова книжка, так як 03 грудня

2018 року (днем є понеділок) позивач звернувся до Тячівського районного центру зайнятості з метою пошуку роботи та надала їм інформацію щодо останнього місця роботи та підстави звільнення на підставі трудової книжки, а в суд із позовом звернулася 12 березня 2020 року, тобто з пропуском строку звернення, передбаченого частиною першою

статті 233 КЗпП України.

Наведені позивачем та судом причини поважності пропуску строку для звернення до суду, на думку суду апеляційної інстанції, не є поважними та спростовуються матеріалами справи, так як трудова книжка ОСОБА_1 була отримана нею у день звільнення - 30 листопада 2018 року, а у суд із позовом позивач звернулася - 12 березня 2020 року. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 січня 2021 року, в якій він просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 1140/2209/18, від 25 березня 2020 року у справі

№ 641/8857/17, від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17,

від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції припустив, що трудову книжку позивач отримала 30 листопада 2018 року, оскільки наступного робочого дня вона звернулася до центру зайнятості з метою пошуку роботи. Нібито саме до центру зайнятості позивач подавала трудову книжку. Доказування не може ґрунтуватися па припущеннях, що визначено частиною шостою статті 81 ЦПК України та статтею 62 Конституції України.

Жодного доказу, що позивач надавала центру зайнятості трудову книжку матеріали справи не містять. Суд апеляційної інстанції виключно з припущень допускає, що позивач повинна була подати трудову книжку стаючи на облік у центрі зайнятості. У цій справі № 307/742/20 не ставилося питання законності дій працівників центру зайнятості та які документи вони отримали від позивача для її обліку. У отриманих судом апеляційної інстанції відомостях відсутня копія трудової книжки, яку нібито надала позивач.

ОСОБА_1 , звертаючись до центру зайнятості виключно усно повідомляла відомості, які її запитувала працівник такого центру. До поданої заяви не було долучено копії трудової книжки, оскільки такої позивач не мала.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У червні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу за позовом

ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги , третя

особа - Тернівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, про визнання незаконним наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , у якому воно просило вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом головного лікаря комунального закладу Тернівська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини від 26 листопада 2018 року № 39 ОСОБА_1 звільнено з 1.0 посади акушерки ФАП у Петрушів з

30 листопада 2018 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України

(а. с. 120).

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10 грудня 2018 року комунальний заклад Тернівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини припинено і його правонаступником є комунальне некомерційне підприємство Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги (а. с. 17).

Відповідно до листа Тячівського районного центру зайнятості від 29 квітня 2020 року № 443 ОСОБА_1 перебувала на обліку в Тячівському районному центрі зайнятості з 03 грудня 2018 року по 16 вересня 2019 року та з 11 грудня 2019 року по 11 березня 2020 року (а. с. 80).

Згідно із листом Тячівського районного центру зайнятості від 13 травня 2020 року № 558 у Тячівському районному центрі зайнятості відсутня копія трудової книжки ОСОБА_1 (а. с. 105).

Тячівський районний центр зайнятості, на виконання ухвали Закарпатського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року надав належним чином завірені копії персональних справ безробітної ОСОБА_1 , з яких вбачається, що остання вперше звернулася до них 03 грудня 2018 року з метою пошуку роботи. В цей же день їй надано статус безробітної на підставі частини першої статті 43 Закону України Про зайнятість населення . 16 вересня 2019 року припинено реєстрацію, у зв`язку з відмовою від послуг служби зайнятості. 16 грудня 2019 року поновлено статус безробітної та виплату допомоги по безробіттю. 11 березня 2020 року безробітна ОСОБА_1 подала заяву про зняття з реєстрації, у зв`язку з відмовою від послуг служби зайнятості.

Із завірених належним чино копії персональних справ безробітної

ОСОБА_1 вбачається, що інформація про періоди зайнятості позивача внесені на підставі трудової книжки, наданої нею і яка була зареєстрована як безробітна в Тячівському районному центрі зайнятості з 03 грудня

2018 року.

Отже, інформація щодо останнього місця роботи та підстави звільнення безробітної ОСОБА_1 була внесена до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості на підставі поданої трудової книжки.

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником -

ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною третьою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації ( злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про те, що встановлена законодавством можливість реорганізації (ліквідації) державного підприємства з одночасним створенням іншого, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідаційного підприємства.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позивачу пропонувалося інша робота по працевлаштуванню у відповідача - комунального некомерційного підприємства Тячівської районної ради Центр первинної медико-санітарної допомоги , яка є правонаступником комунального закладу Тернівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини .

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із пунктом 17 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного, пред`являє документи, зазначені в підпункті 4 цього Порядку, а також трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості). Особа, яка втратила трудову книжку, пред`являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи; документ про освіту; військово-обліковий документ для осіб, які звільнилися із строкової військової служби. Форма заяви про надання статусу безробітного затверджується Мінсоцполітики.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, із завірених належним чином копії персональних справ безробітної ОСОБА_1 вбачається, що інформація про періоди зайнятості позивача внесені на підставі трудової книжки, наданої нею і яка була зареєстрована як безробітна в Тячівському районному центрі зайнятості з 03 грудня 2018 року.

Отже, інформація щодо останнього місця роботи та підстави звільнення безробітної ОСОБА_1 була внесена до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості на підставі наданої трудової книжки.

Оскільки, згідно із наказом Тернівської амбулаторії загальної практики- сімейної медицини від 26 листопада 2018 року № 39 ОСОБА_1 звільнена із займаної посади з 30 листопада 2018 року (днем, яким є п`ятниця) і в цей же день їй видана трудова книжка, так як 03 грудня

2018 року (днем є понеділок) позивач звернувся до Тячівського районного центру зайнятості з метою пошуку роботи та надала їм інформацію щодо останнього місця роботи та підстави звільнення на підставі трудової книжки, а в суд із позовом звернулася 12 березня 2020 року, тобто з пропуском строку звернення, передбаченого частиною першою

статті 233 КЗпП України.

Наведені позивачем та судом причини поважності пропуску строку для звернення до суду суд апеляційної інстанції обґрунтовано не визнав поважними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, так як трудова книжка ОСОБА_1 була отримана нею у день звільнення -

30 листопада 2018 року, а у суд із позовом позивач звернулася - 12 березня 2020 року.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок суду апеляційної інстанції про отримання позивачем трудової книжки у день звільнення ґрунтується на припущення, що заборонено ЦПК України, є необґрунтованими, оскільки такого висновку суд дійшов на підставі належним чином зібраних у справі доказів, а саме відповіді Тячівського районного центру зайнятості та копії персональних справ безробітної ОСОБА_1 .

Посилання касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки у зазначених справах відмінними до цієї справи є предмет та підстави позову, а також встановлені різні обставини справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович