Постанова

від 12.01.2021 по справі 333/3606/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.01.2021 Справа № 333/3606/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/3606/19 Головуючий у 1 інстанції: Круглікова А.В.

Провадження № 22-ц/807/33/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Таксомоторна компанія , ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , Агентство Запоріжжя-2 , третя особа: ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди, страхового відшкодування та витрат на оплату експертного висновку,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ Таксомоторна компанія , ОСОБА_4 , ПрАТ Страхова група ТАС , Агентство Запоріжжя-2 , третя особа: ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди, страхового відшкодування та витрат на оплату експертного висновку.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 27 лютого 2018 року біля будинку 66 по пр. Соборному в м. Запоріжжі відбулась дорожньо-транспортна пригода , внаслідок якого її автомобіль TOYOTA COROLLA , 2014 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , отримав пошкодження.

За наслідками дорожньо-транспортної пригодивідкрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , яке згодом закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення з направленням адміністративних матеріалів до Комунарського районного суду м. Запоріжжя для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_4 .

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2018 року провадження у справі № 333/3049/18 закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Під час досудового слідства ОСОБА_4 надавав пояснення, що з січня 2018 року працював водієм в ТОВ Таксомоторна компанія та здійснював пасажирські перевезення за маршрутом № 99.

ПрАТ Страхова група ТАС , в якому застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen LT , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 , виплатило їй страхове відшкодування в розмірі 95 054,19 грн.

Решту суму заподіяних збитків ОСОБА_4 та ТОВ Таксомоторна компанія в добровільному порядку відмовляються виплачувати.

На підставі зазначеного просила стягнути солідарно з ТОВ Таксомоторна компанія та ОСОБА_5 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 92 162 грн., моральну шкоду в розмірі 16 000 грн.; стягнути з ПрАТ Страхова група ТАС на її користь страхове відшкодування в розмірі 4 945,81 грн.; стягнути з відповідачів на її користь судові витрати в розмірі 1739,48 грн., витрати на оплату експертного висновку в розмірі 2 000 грн., правничу допомогу.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Таксомоторна компанія на користь ОСОБА_3 79 490 грн. збитків, завданих внаслідок ДТП, 2000 грн. витрат на оплату експертного висновку, 16 000 грн. 00 коп. моральної шкоди та 1 739 грн. 48 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини вимог до ТОВ Таксомоторна компанія відмовлено.

У задоволенні вимог до ОСОБА_4 та ПрАТ Страхова група ТАС відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незгоду з розміром матеріальної шкоди, визначеної у висновку експерта Булейко А.А. №04/03 від 04 березня 2019 року, продаж позивачем пошкодженого автомобіля за суму, більшу ніж визначено страховою компанією, отримання позивачем відшкодування збитків станом на 11 травня 2019 року з великим перевищенням реальних збитків, недоведеність понесення позивачем витрат в розмірі 12672 грн., необґрунтованість позивачем необхідності відшкодування витрат на експертне дослідження, просив рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 вирішено не було, що є підставою для закриття апеляційного провадження, ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції заперечення щодо вартості пошкодженого автомобіля не висловлювались, нею повідомлялось в суді першої інстанції про продаж автомобіля.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Також згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 17, 18 ЦПК України учасники справи , а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи , а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України ).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи , а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

За приписами статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до ч.1,6 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу.

Згідно зі ст.43 ЦПК України учасники справи мають, зокрема, право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

Звертаючись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Таксомоторна компанія , ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , Агентство Запоріжжя-2 , про відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди, страхового відшкодування та витрат на оплату експертного висновку, ОСОБА_3 зазначила в позовній заяві учасника справи - третю особу : ОСОБА_1 , власника транспортного засобу Volkswagen LT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 27.02.2018 року, та внаслідок якої позивачу заподіяно матеріальної та моральної шкоди ( т.1, а.с.1-6).

З огляду на викладене безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо відсутності у третьої особи - ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження рішення суду.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (стаття 1188 ЦК України ).

За змістом частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

За приписами пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 лютого 2018 р. о 13 год. 00 хв. в м. Запоріжжі, пр. Соборний, 66, водій ОСОБА_4 , керуючи автобусом Volkswagen LT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час здійснення випередження автомобіля ВАЗ 21121, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , недотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв з ним зіткнення, після чого некерований автомобіль ВАЗ 21121, реєстраційний номер НОМЕР_3 , продовжив рух та скоїв зіткнення з автобусом Mercedes Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , після чого скоїв наїзд на припаркований автомобіль Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, травмовані пасажири автобуса Mercedes Sprinter ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

За фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27 лютого 2018 р. о 13 год. 00 хв. в м. Запоріжжі Дніпровським ВП ГУНП в Запорізькій області порушено кримінальне провадження № 12018080050000718 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 31.05.2018 року кримінальне провадження за № 12018080050000718 від 28.02.2018 р. за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водіїв ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та пасажирів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 закрито у зв`язку з відсутністю в діях водіїв складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України (т.1, а.с.14-15).

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2018 року провадження у справі № 333/3049/18 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито внаслідок закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП (т.1, а.с.15).

З правового аналізу положень ст. 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року ухваленій у справі № 927/623/18.

Отже, оскільки постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2018 р. провадження у справі № 333/3049/18 закрито внаслідок закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а не на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вина ОСОБА_4 під час скоєння 27 лютого 2018 р. о 13 год. 00 хв. в м. Запоріжжі по пр. Соборному, 66 дорожньо-транспортної пригоди підтверджується матеріалами цієї справи.

Судом також встановлено, що власником автомобіля Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була ОСОБА_11 (після укладення шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_12 ) (т.1, а.с.12).

На замовлення ОСОБА_13 ТОВ Експертно-Асистуючою Компанією Фаворит 26.03.2018 року виготовлений Звіт №3600 про визначення вартості матеріального збитку, спричиненого володільцю колісного транспортного засобу, за змістом якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 292 923 грн. 71 коп., ринкова вартість вказаного транспортного засобу складає 273 590 грн., вартість матеріальних збитків станом на 05 березня 2018 року складає 273 590 грн. (т.1, а.с. 16-27).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (т.1, а.с.148) власником транспортного засобу Volkswagen LT , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , який уповноважив ТОВ Таксомоторна компанія керувати зазначеним транспортним засобом та вчиняти дії і правочини щодо вказаного транспортного засобу на підставі довіреності від 19.12.2016 року (т.1, а.с.146).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 працював водієм в ТОВ Таксомоторна компанія та 27.02.2018 року здійснював перевезення пасажирів на транспортному засобі Volkswagen LT , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , за маршрутом № 99 під час виконання трудових обов`язків (т.1, а.с.109).

Статтею 1 Закону України Про страхування передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України Про страхування . До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Пунктом 12.1. статті 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen LT , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перебував під керуванням ОСОБА_4 станом на 27 лютого 2018 року, застрахована в ПрАТ Страхова група ТАС , що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02.02.2018 р. № АМ5611546, страхувальник ТОВ Таксомоторна компанія (т.1, а.с.61).

Як роз`яснено у пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 року №4, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.10.2018 року ОСОБА_13 звернулась до Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС із заявою про страхове відшкодування.

Відповідно до Полісу №АМ5611546 від 02.02.2018 року, виданого ПрАТ Страхова група ТАС , страхова сума по предмету страхування становить 100 000 грн., франшиза - 0,00 грн. (т.1, а.с.61).

На замовлення ПрАТ Страхова група ТАС 22.01.2019 року ТОВ Експертно-Асистуюча Компанія Фаворит виготовило Звіт № 5929 про визначення ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу, відповідно до якого ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу - автомобіля Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 05 березня 2018 року становить 180 100 грн.

Визначаючи ринкову вартість пошкодженого автомобіля в сумі 180 100 грн. експерт виходив з ринкової вартості автомобіля до дорожньої - транспортної пригоди в сумі 273 590 грн., визначеної у Звіті від 26.03.2018 р. № 3600, наданому страховій компанії позивачем.

23.01.2019 року на підставі страхового акту № 2437В/45/2019, розрахунку суми страхового відшкодування та Звіту про визначення ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу від 22.01.2019 р. № 5929, ПрАТ Страхова група ТАС здійснило страхову виплату ОСОБА_13 в межах ліміту відповідальності в сумі 93 490 грн. ( 273 590 грн. (ринкова вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди) - 180 100 грн. (ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу) = 93 490 грн.), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 23.01.2019 р. № 3305.

При цьому страховик на підставі положень статті 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів дійшов обґрунтованого висновку про те, що транспортний засіб Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 вважається фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно необґрунтованим (витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу в розмірі 292 923,71 грн. перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди - 273 590 грн.), та сплатив ОСОБА_13 страхове відшкодування саме в розмірі різниці між ринковою вартістю транспортного засобу до і після дорожньо-транспортної пригоди.

Отже ОСОБА_13 не була згодна із визнанням транспортного засобу фізично знищеним та отримала страхове відшкодування в розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди в сумі 93 490 грн .

З огляду на встановлені обставини, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС про стягнення матеріальної шкоди є таким, що відповідає матеріалам справи та вимогам закону, тому підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 про стягнення понесених витрат понесених на проїзд пасажирським приміським транспортом в сумі 12 672 грн., оскільки на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано жодних доказів.

За приписами ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті ДТП, ОСОБА_13 просила, зокрема, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Таксомоторна компанія різницю між фактичним розміром завданої шкоди, що дорівнює вартості її автомобіля, яка визначена висновком експертного дослідження ТОВ Експертно-Асистуюча Компанія Фаворит №3600 від 26.03.2018 року, страховою виплатою, визначеною на підставі експертного дослідження ТОВ Експертно-Асистуюча Компанія Фаворит № 5929 від 22.01.2019 року та ринковою вартістю пошкодженого транспортного засобу, визначеною у Звіті експерта Булейко О.А. за №04/03 за №04/03 від 04 березня 2019 року

Згідно з вимогами Закону України Про судову експертизу , Про оцінку майнових прав та професійну оціночну діяльність в України розроблено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі Методика), яка встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Зазначена Методика затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України 24 листопада 2003 року.

Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

У разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на який проводився ремонт автомобіля - аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 6 липня 2018 року, ухваленій у справі №924/675/17 .

Розмір заподіяної матеріальної шкоди в сумі 273 590 грн. та ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу в сумі 180 100 грн ., визначених на підставі виготовленого ТОВ Експертно-Асистуюча Компанія Фаворит Звіту № 5929 від 22.01.2019 року позивачем не оскаржувався в суді першої інстанції.

Матеріали справи не містять та позивачем не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій відповідних документів станції технічного обслуговування , на який проводився ремонт автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 щодо вартості відновлювального ремонту.

Будь-яких клопотань про проведення судової авто-товарознавчої експертизи щодо встановлення розміру ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу позивачем не заявлялось в ході судового розгляду справи, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій.

Правового обґрунтування та доказів необхідності проведення повторної оцінки експертом Булейко О.А. (звіт №04/03 від 04 березня 2019 року) вартості пошкодженого транспортного засобу станом на дату після спливу більше ніж 12 місяців з часу дорожньо-транспортної пригоди позовна заява не містить та позивачем не надано.

За вказаних обставин, з огляду на те, позивачем не спростовано належними доказами розміру ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу в сумі 180 100 грн ., визначеного на підставі експертного Звіту № 5929 від 22.01.2019 року, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог саме на підставі Звіту експерта Булейко О.А. за №04/03, за яким вартість пошкодженого автомобілю в сумі 94 100 грн. було визначено не на час дорожньо-транспортної пригоди, а станом на 04 березня 2019 року (т.1, а.с.37-48).

В суді апеляційної інстанції позивач не заперечувала, що автомобіль на час розгляду справи було відчужено іншій особі, проте не надала договору купівлі-продажу вказаного автомобіля.

За приписами частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до листа Управління патрульної поліції України Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Запорізькій області від 26.02.2020 року №24-О4132/03-2020 року автомобіль TOYOTA COROLLA , 2014 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , позивачем ОСОБА_13 , перереєстровано на нового власника ОСОБА_14 , загальна вартість автомобіля станом на 11.05.2019 року склала 243 301,35 гривень (т.1, а.с.236).

Окрім того, страхова компанія відшкодувала позивачу завдану шкоду в розмірі 93 490 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачу фактично компенсовано вартість автомобіля до ДТП, а тому матеріальна шкода на час розгляду справи відсутня і стягненню не підлягає, в цій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Не підлягають задоволенню також позовні вимоги про відшкодування витрат на оплату експертного висновку ОСОБА_15 від 04 березня 2019 року №04/03 в сумі 2000 гривень.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.92 р. N 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди вказано, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 8 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

У зв`язку з винними діями ОСОБА_4 у дорожньо-транспортній пригоді, позивачу ОСОБА_13 окрім майнової шкоди, заподіяна моральна шкода, яка викликана самим фактом ДТП, що завдало ОСОБА_13 підвищеного психологічного навантаження.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, врахував засади розумності, виваженості та справедливості, душевні страждання, які ОСОБА_13 зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна, яке під час дорожньо-транспортної пригоди було фізично знищено, порушення її звичних життєвих зв`язків, погіршення укладу і способу життя та тривалість часу, необхідного для відновлення порушеного права.

За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не містить будь-яких доводів та посилань на необґрунтованість рішення суду, в частині задоволення позову про стягнення моральної шкоди, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 376. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2020 року у цій справі в частині позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Таксомоторна компанія про відшкодування матеріальної шкоди, витрат на оплату експертного висновку скасувати та прийняти в цій частині нову постанову наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Таксомоторна компанія про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 79 490 гривень, витрат на оплату експертного висновку в сумі 2000 гривень відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 січня 2021 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

І.В. Кочеткова